Про те, як з перших часів масштабного російського вторгнення 24 лютого почали з’являтися нові укріплення, розповіла “Вечірньому Києву” депутатка й засновниця громадського руху “Почайна” Анабелла Моріна.
За її словами, ініціатива зі зведення захисних споруд стартувала як волонтерський проєкт, однак незабаром команда залучилась підтримкою місцевої влади й приватних підприємців.
Команда засновників волонтерського руху: Ігор Райков, Костянтин Богатов, Віталій Жадобін та Анабелла Моріна. Фото: Вечірній Київ
“З першого ж дня війни ми почали допомагати нашій Оболонській теробороні. Пам’ятаю, як на другий день ми з Костянтином Богатовим, депутатом Київради, завозили продукти й воду для тероборони, а коли поверталися, побачили, що хлопці риють окопи лопатами. Я написала тоді різкий пост у Фейсбук про потребу в техніці, адже Київ – місто, де є десятки будівельних компаній з величезним парком будтехніки”, – розповідає Анабелла Моріна.
На її публікацію миттєво відгукнулась низка будівельних компаній, які погодились надати свою допомогу.
Будівельна техніка, яка забезпечила швидке облаштування захисних споруд. Фото: Вечірній Київ
Облаштовувати блокпости активісти вирішили бетонними блоками, які залишили на березі річки Почайна після гідротехнічних робіт з вивільнення русла. Спершу частину конструкцій активісти доправили на площу Шевченка, де спорудили один із перших блокпостів.
Будівельні лотки з річки Почайна, що слугували укріпленням блокпостів Оболоні. Фото: Вечірній Київ
Коли маніпулятор із блоками проїжджав по вулиці Вишгородській, його побачили оборонці й попросили надати такі ж укріплення.
“На вулицях укріплення були зроблені з шин та палет. Порівняно з ними, бетонний лоток був надійнішим. Отак колишнє бетонне дно Почайни послугувало укріпленню Оболоні та частини Подолу.
Потім наша команда почала діставати блоки, утворився пул техніки від будівельників, яку надавали безкоштовно по першому дзвінку: це крани, екскаватори, маніпулятори, та спеціалісти, що управляли цією технікою. Постійно у нас було 2-3 маніпулятора, 2-3 екскаватора, КАМАЗ та кран. Ми працювали всі дні з ранку до ночі. Навіть в ті дні, коли була комендантська година. Ми мали спеціальний допуск, тож їздили всюди. Нас тоді позаочі називали “шалена бригада””, – згадує Аннабелла.
Таким чином створювали блокпости у столиці. Фото: Вечірній Київ
У перші дні війни команда діяла швидко, адже цього вимагала ситуація – з північного напрямку очікували напад на місто. Про зведення фортифікацій вони дізнавались з книжок та ютубу, а також співпрацювали з військовими інженерами з ТРО та ЗСУ
“Для будівництва ми використовували бетонні блоки, дерево, пісок. Бетонні блоки знаходили десь на незавершених будівництвах або у виробників, дерево — у лісництвах, а пісок — цього добра на Оболоні вдосталь. Костянтин Богатов підключив оболонців. Кожного дня біля шестидесяти чоловіків наповнювали мішки, вантажити на КАМАЗ, розвозили по позиціях. У результаті, всі блокпости на Оболоні були укріплені”, – пояснила Моріна.
Волонтери в процесі роботи над створенням фортифікаційних конструкцій. Фото: Вечірній Київ
Крім Оболонського району, активісти також допомагали облаштовувати блокпостами інші. За словами Анабелли Моріної, робота виявилась результативною завдяки Оболонській РДА, а також Оболонських КП ШЕУ, Зеленбуду та Благоустрою, які надали спеціалістів та техніку.
У стислі терміни волонтери створили понад сотню захисних споруд – бліндажів, блокпостів, траншей і змійок. Таким чином до настання найбільш напруженого моменту Оболонь була готова.
Оператор машини-маніпулятора Андрій Приходько, що брав участь у волонтерському русі, та Анабелла Моріна. Фото: Вечірній Київ
Нині привели до ладу територію навколо оболонських водойм, з яких використовували бетонні конструкції для укріплень.
“Якось на подвір’ї Оболонського зеленбуду я побачила охайні новенькі лави, запитала про них, а Марія Олексіївна (керівниця) каже, що це для Йорданського озера закуплені, і деревця ось приготовлені. Яка ж біда ця війна…”, – розповідає Анабелла Моріна.
Нині на Йорданському озері нині квітнуть тюльпани. Фото: Вечірній Київ
Тоді активісти вирішили, що справу потрібно довести до кінця й встановити лави на озері. Ідею погодили з місцевою владою й провели толоку.
“Була наша “шалена бригада”, був Кирил Фесик, мешканці навколишніх будинків. Люди із задоволенням прибирали, садили дерева, встановили лави. Потім ми ще посадили й калину біля води на озері. Під час війни люди повинні мати приводи для радості. Це найкраща відповідь ворогу. Таким чином ми демонструємо, що не здаємося”, — пояснила волонтерка.
Такий вигляд нині має річка Почайна. Фото: Вечірній Київ
Поки на подальші роботи з облаштування парків на Йорданському озері та Почайні грошей не виділяють. Однак активісти знаходять шляхи продовження ініціативи. Зокрема, проводять роботи спільно з КП УЗН Оболонського району, а також залучають міжнародних партнерів, аби отримати деякі матеріали безкоштовно.
Анабелла Морина вірить в те, що на Почайні ділянку парку з освяченою спорудою “Хрещальна купель” вдасться доробити до 28 липня.
Читайте також
ООН створила спеціальну групу, яка координуватиме відбудову Харкова
Латають будинки й налагоджують рух транспорту: Харків поступово відновлює інфраструктуру
Уперше в історії: штат США й українська область стали регіонами-побратимами