Храм Спокути Святої Родини — Саґрада Фамілія в Барселоні — став справою всього життя Антоніо Гауді. Архітектор працював над ним 44 роки: розпочав у 31-річному віці й не припиняв до самої смерті в 1926 році, коли потрапив під трамвай. Це сталося за кілька тижнів до дня народження творця, якому невдовзі мало виповнитися 74 роки, пише Dezeen.
Фото: Sagrada Familia Foundation
На той момент Гауді фактично жив на будівельному майданчику храму, облаштувавши собі спальне місце просто в майстерні. Його незавершений шедевр пережив автора та став найдовшим безперервним будівельним проєктом у світі, над яким уже працювали сім поколінь головних архітекторів.
Сьогодні, через 144 роки після закладення першого каменя, Саґрада Фамілія наближається до завершення. За цей час людство пережило дві світові війни, винайшло літак і комп’ютер та висадило людину на Місяць.
Попри масштабні інвестиції, міжнародні кампанії підтримки та щорічні туристичні надходження в понад 150 мільйонів євро, повністю завершити храм до сотих роковин смерті Гауді не вдалося. Зокрема, головний вхід із суперечливими сходами, ймовірно, добудують не раніше 2035 року.
Фото: Shutterstock
Втім, із завершенням центральної вежі храм уже здобув титул найвищої церкви світу. Його висота сягає 172,5 метра, що дозволило перевершити німецький Ульмський собор, який утримував рекорд із 1890 року.
Архітектура без підпор
Особливість проєкту полягає в тому, що Гауді досяг рекордної висоти без використання аркбутанів — зовнішніх опор, які століттями допомагали готичним соборам підніматися в небо.
За словами колишнього виконавчого архітектора Саґради Фамілії Марка Беррі, Гауді називав аркбутани «милицями» архітектури.
Фото: Alvesgaspar
Натомість він розробив власну конструктивну систему, засновану на геометричних принципах природи. Усередині храм підтримують похилі колони подвійної кривизни, що розгалужуються подібно до дерев. Вони утримують складні гіперболічні склепіння та світлові ліхтарі висотою до 75 метрів.
Ця система ефективно розподіляє навантаження від покрівлі та 18 веж, які символізують 12 апостолів, чотирьох євангелістів, Діву Марію та Ісуса Христа.
Параметричне мислення до появи комп’ютерів
Перший проєкт храму, створений архітектором Франсіско де Паула дель Вільяром, був традиційною неоготичною спорудою. Однак після того, як у 1883 році керівництво проєктом перейшло до Гауді, він майже повністю відмовився від початкової концепції.
Збереглися лише крипта та хрестоподібний план будівлі. Усе інше стало результатом сміливих експериментів архітектора.
Фото: Shutterstock
Гауді був переконаний, що «пряма лінія належить людині, а крива — Богові». Саме тому в храмі майже немає прямих кутів і традиційних геометричних форм.
Спіральні колони, гвинтові сходи, гіперболоїдні світлові ліхтарі та хвилеподібний дах створюють складну просторову систему, яка більше нагадує живий організм, ніж будівлю.
Вражає те, що всі ці форми були спроєктовані без комп’ютерів і навіть без електронних калькуляторів. Гауді використовував лише математичні алгоритми та фізичні моделі.
«Він мислив алгоритмічно та параметрично задовго до появи комп’ютерів», — зазначає Марк Беррі.
Коли інженери у 1990-х роках перевірили його розрахунки за допомогою сучасних технологій, вони не знайшли потреби змінювати оригінальні силові схеми, створені Гауді майже століттям раніше.
Храм, який допоміг народитися цифровій архітектурі
Парадоксально, але Саґрада Фамілія стала одним із перших у світі об’єктів, під час будівництва якого почали активно застосовувати параметричне моделювання.
Ілюстрація: Jack Bedford
Після того, як під час Громадянської війни в Іспанії значна частина креслень і моделей Гауді була знищена, архітекторам довелося відтворювати його задум за допомогою програмного забезпечення, яке тоді використовувалося в авіабудуванні для проєктування літака Boeing 777.
Згодом досвід роботи над собором Саґрада Фамілія став основою для створення спеціалізованих параметричних інструментів для архітекторів. Саме ці технології дали можливість реалізовувати надскладні проєкти таких архітекторів, як Френк Гері.
Сьогодні програми на кшталт Rhino та Grasshopper широко використовуються в архітектурній практиці по всьому світу, хоча Гауді фактично працював за цими принципами ще на початку ХХ століття.
Від критики до захоплення
За життя Гауді встиг завершити лише частину храму — апсиду та фасад Різдва Христового. Основний обсяг будівництва припав на останні чотири десятиліття, коли стали доступними сучасні технології виробництва та будівництва, зокрема 3D-друк, лазерне сканування та автоматизована обробка каменю.
Не всі сприйняли такий підхід позитивно. Частина критиків вважала, що нові елементи можуть спотворити бачення Гауді. Серед противників продовження будівництва був навіть відомий каталонський архітектор Оскар Тускетс, який у 1960-х роках підтримав відкритий лист проти завершення храму.
Однак після відвідування Саґради Фамілії у 2011 році він змінив свою думку.
«Як ми могли так помилятися? Цього дива не існувало б, якби пів століття тому до нас прислухалися», — написав архітектор.
На його переконання, інтер’єр храму є справжньою Архітектурою з великої літери — масштабною, емоційною й такою, що змушує сучасні експерименти з формою мати вигляд дитячих вправ.
Читайте також:
Секрет генія. Чому архітектура Антоніо Гауді через століття здається нам актуальною?