Російська армія знищила будівлю кінотеатру “Победа” у Бахмуті із сучасним кінозалом, нічним клубом, кафе, дитячою кімнатою та арткав’ярнею.
На початку 2000-х років цей заклад викупили нові власники. Він був у занедбаному стані – після Перебудови кінотеатри в Україні переживали не найкращі часи, а згодом взагалі припинився прокат кінострічок. Але “Победе” пощастило – будівлю перетворили на сучасний розважальний центр для людей різного віку.
Пані Вікторію Лещинер запросили на посаду директорки ще на стадії вводу будівлі в експлуатацію. Трансформація старого приміщення відбувалася на її очах. Оновлений заклад відкрили у 2007 році.
“Я брала участь у проєкті, продумувала стратегії. Не дивлячись на те, що це був бізнес, цілі й задачі якого заробляти, ми робили багато безкоштовних заходів для дітей та молоді. Підтримували міські та волонтерські ініціативи. Кожні вихідні влаштовували свята для дітей. Було багато майстер-класів, де вони малювали, ліпили, танцювали”, – розповідає вона.
Розважальний центр “Победа” влаштовував марафони в підтримку дітей-сиріт й допомагав талановитій молоді.
“Співпрацювали з Анною Боковою, яка створювала цікаві проєкти для молоді. Багато концертів привозила журналістка Гаяне Авакян. До нас приїжджав письменник і музикант Сергій Жадан.
Коли він завітав вперше, ми навіть скасували кіносеанс та зробили безкоштовний виступ”, – пригадує Вікторія.
Востаннє “Победа” працював 23 лютого 2022 року. І хоч у Бахмуті деякий час було спокійно, заклад зачинили, щоб не ризикувати життям співробітників та відвідувачів.
“Ми евакуювалися й практично нічого не змогли забрати. Та й куди все вивозити? На той момент ніхто не знав, де буде безпечно.
Я виїхала у середині березня 2022 року. Деякий час була на зв’язку з тими, хто залишився в місті. А згодом інформацію про руйнування дізнавалася з інтернету”, – каже вона.
Про свій будинок у Бахмуті пані Вікторія говорити не хоче, але розуміє, що дива не станеться:
“Поїхати зі свого дому – це важке рішення для кожного українця. Ти стоїш біля будинку й пригадуєш кожну картинку щасливого життя. Тебе тримає кожна річ. Вона наче тебе зв’язала і ти не можеш рушити з міста. Але це все матеріальне, воно не повинно нас тримати. Найцінніше – це життя”.
Кінотеатр “Победа” теж був тією ниточкою, яка зв’язувала людей Бахмутом, тому що вони не будуть жити у місті, де повністю зруйнована інфраструктура. Де немає шкіл, садочків, лікарень і місць відпочинку.
“Бахмутяни втратили все. Затишне квітуче місто з історичними будівлями перетворилося на попіл. Там більше не пахне трояндами, у вікнах не горить світло, не лунає дитячий сміх. Війна розкидала нас по країні та світу. Ми тримаємося, донатимо й віримо в перемогу. А держава повинна потурбуватися про тих, хто залишився без житла і роботи”, – каже пані Вікторія.
На платформі “Свій дім” можна поділитися власними спогадами про зруйновану оселю або заклад, в якому працювали. Для цього є зручна анкета.
Читайте також:
Херсонська багатопрофільна гімназія № 20 імені Бориса Лавреньова. Втрачена памʼятка