Архітектори не лише оновлюють саму будівлю, а й переосмислюють те, як люди взаємодіють із її просторами. При цьому найвпізнаваніші риси бібліотеки залишаться на місці: величезні жовті вентиляційні труби, ескалатори, що перетинаються, ступінчасті тераси та характерний індустріальний силует, йдеться в матеріалі CNN.
Знакові жовті вентиляційні труби Центральної бібліотеки Роттердама — одна з її найвпізнаваніших особливостей — будуть збережені в межах реконструкції. Візуалізації: Powerhouse Company / Atelier Oslo / Lundhagem
Водночас будівля отримає нові засклені фасади, які дозволять денному світлу проникати глибше в інтер’єр, а додаткові входи мають посилити зв’язок бібліотеки з навколишніми вулицями та ринковою площею.
Але, можливо, найамбітніша зміна відбудеться там, де відвідувачі її навіть не помітять. За масштабною реконструкцією, яка розпочалася після закриття бібліотеки минулого року, стоїть детально продумане переосмислення того, як людина переживає цей простір. Powerhouse Company працює не лише над інтер’єрами, а й над тим, як сама бібліотека має функціонувати як громадський простір.
Реконструкція передбачає перетворення частини сходів бібліотеки на амфітеатральні зони для сидіння, створюючи нові місця для читання, зустрічей і дозвілля. Візуалізації: Powerhouse Company / Atelier Oslo / Lundhagem
Для Альберта Ріхтерса, партнера-архітектора Powerhouse Company, завдання полягає у тому, щоб адаптувати 43-річну будівлю до потреб нового покоління, не втративши її первинної концепції.
Бібліотека як вертикальна площа
Оригінальний проєкт бібліотеки, створений архітектурною фірмою Van den Broek en Bakema, свого часу пропонував значно більше, ніж просто місце для зберігання книг. Архітектори уявляли її як вертикальну громадську площу — простір для зустрічей, обміну знаннями та взаємодії.
Оновлені інтер’єри покликані зробити досвід відвідування бібліотеки більш динамічним, формуючи простір, що заохочує до відкриттів, навчання та спілкування. Візуалізації: Powerhouse Company / Atelier Oslo / Lundhagem
«Вони уявляли відкритий простір для обміну знаннями, де ти зустрічаєш людей, де місто збирається разом — своєрідну площу міста», — пояснює Ріхтерс.
«Ця будівля — дуже важливий символ Роттердама. Ми хотіли зберегти цей образ, зберегти ці ідеї та максимально їх проявити».
Коли Центральна бібліотека відкрилася у 1983 році, вона кинула виклик традиційному уявленню не лише про бібліотеку, а й про те, яким може бути громадський будинок.
Проєкт реконструкції охоплює не лише саму будівлю, а й інтер’єри та спеціально розроблені меблі — усі елементи створюються в межах єдиної архітектурної концепції. Візуалізації: Powerhouse Company / Atelier Oslo / Lundhagem
Як і Центр Помпіду в Парижі, завершений кількома роками раніше, бібліотека зробила своєю архітектурною мовою те, що зазвичай намагалися приховати. Інженерна інфраструктура будівлі стала її головною візуальною особливістю.
Яскраво-жовті вентиляційні канали винесли на фасад, а тераси, що каскадом спускаються до ринкової площі Роттердама, пом’якшили масштаб величезної споруди та створили поступовий перехід між будівлею і містом.
Тепер архітектори прагнуть не приховати ці особливості реконструкцією, а навпаки — повернути їх у центр уваги.
«Ми справді намагалися повернути дизайн бібліотеки до його суті, модернізувати його й відзначити той факт, що, хоча будівля вже стара, у її первинній концепції закладено багато ідей, які залишаються надзвичайно актуальними й сьогодні», — говорить Ріхтерс.
«Вітальня міста»
Однією з ключових ідей первинного проєкту було перетворити бібліотеку на «вітальню міста».
Щоб посилити цю концепцію, архітектори змінюють не лише оздоблення, а й організацію простору.
«Зазвичай, коли ми вдома, у нас немає книжкової шафи посеред кімнати. Вона стоїть біля стіни, а поруч може бути зона для сидіння або відпочинку», — пояснює Ріхтерс.
Коли Центральна бібліотека Роттердама відкрилася у 1983 році, вона кинула виклик традиційним уявленням про архітектуру, зробивши інженерну інфраструктуру — зазвичай приховану всередині будівель — ключовим елементом свого образу. Візуалізації: Powerhouse Company / Atelier Oslo / Lundhagem
Тому замість того, щоб заповнювати величезні відкриті поверхи рядами окремо розташованих стелажів, архітектори організують значну частину книжкового фонду навколо конструктивних ядер будівлі — сходів, ліфтів та інженерних шахт, які формують основу кожного поверху.
Таке рішення звільняє більше відкритого простору і дозволяє відвідувачам вільніше досліджувати бібліотеку.
«Використання цих ядер також дало нам можливість створити набагато більше відкритості в бібліотеці. І це, звичайно, одна з концепцій, яка була закладена ще у 1980-х, — створити бібліотеку, яку ти можеш просто досліджувати», — каже архітектор.
Ця ж ідея поширюється на пересування будівлею. Відомі зигзагоподібні ескалатори залишаться, але до них додадуть нову дерев’яну конструкцію з широкими сходами, які поєднають верхні поверхи. Вони стануть не лише маршрутом між рівнями, а й місцем для зупинки, зустрічей та неформального перебування.
«Ми справді намагаємося зробити так, щоб у бібліотеці не було жодних глухих кутів, щоб це посилювало відчуття дослідження простору», — зазначає Ріхтерс.
Від будівлі до цілісного середовища
Реконструкція Центральної бібліотеки Роттердама відображає ширшу тенденцію у сучасній архітектурі: провідні бюро дедалі частіше працюють не лише над будівлями, а одночасно над інтер’єрами, меблями, виставковими просторами та сценаріями перебування людей.
Powerhouse Company, наприклад, бере участь у дизайні лав та інших інтегрованих елементів меблювання бібліотеки.
Для міста рішення об’єднати архітектурний та інтер’єрний дизайн в рамках однієї команди було не лише творчим вибором. Розділення цих процесів могло б ускладнити й без того складний громадський проєкт і завадити створенню цілісного результату.
Сьогодні великі архітектурні практики, серед яких OMA, Snøhetta та Herzog & de Meuron, працюють на перетині різних дисциплін, формуючи не тільки будівлі, а й інтер’єри, предмети та досвід перебування в них.
Оновлений проєкт посилює зв’язок бібліотеки з Роттердамом, використовуючи нові проходи та видові точки, щоб інтегрувати міський контекст у досвід відвідування бібліотеки. Візуалізації: Powerhouse Company / Atelier Oslo / Lundhagem
Такий підхід існує вже кілька десятиліть, але останніми роками стає дедалі помітнішим. Архітектура сама по собі стає складнішою, а громадські будівлі виконують одночасно кілька функцій.
Бібліотеки вже не обмежуються доступом до книжкових фондів. Офіси перетворюються на майданчики для подій та соціальної взаємодії, а готелі поєднують проживання з ресторанами, приватними клубами та культурними просторами.
Сандра Деніке-Полчер, тимчасова деканка Школи архітектури Королівського коледжу мистецтв у Лондоні, зазначає, що ця тенденція розвивається вже 20–30 років, але останнім часом стала значно помітнішою.
«Складність архітектури часто неправильно розуміють. Важливо не створювати дисциплінарних ізольованих зон, адже хтось має об’єднати все це в одне ціле — і воно має працювати», — говорить вона.
За її словами, архітектор уже не просто створює оболонку будівлі, після чого хтось інший «додає» меблі. «Це не так, що архітектор створює будівлю та оболонку, а потім хтось інший приносить меблі — вони можуть просто не підійти. Існує загальна концепція того, як ми рухаємося простором і як ми його населяємо. І саме тут архітектор працює трохи як творець».
Архітектура, яку можна не помічати
Зигзагоподібні ескалатори Центральної бібліотеки давно стали одним із її найбільш упізнаваних елементів. Вони перетворили саме переміщення будівлею на частину архітектурного досвіду.
Після реконструкції ця система збережеться, але доповниться новими маршрутами, місцями для зустрічей та зонами перебування. Дерев’яні сходи працюватимуть водночас як інфраструктура та неформальні місця для сидіння.
Такий підхід нагадує концепцію Gesamtkunstwerk — «тотального твору мистецтва», у якому кожен елемент — від конструкції будівлі до меблів — є частиною єдиного задуму.
Інтегроване мислення поступово змінює і саме поняття дизайну: меблі, інтер’єри та просторовий досвід дедалі частіше розглядаються не як окремі складові, а як єдине середовище.
Цей підхід проявляється і в індустрії дизайну. Цього року Salone del Mobile, найбільша у світі меблева виставка в межах Milan Design Week, запустила платформу Salone Contract, яка об’єднує виробників, архітекторів, дизайнерів і постачальників для роботи над масштабними проєктами та створенням комплексних середовищ.
Запущена Salone del Mobile Milano у 2026 році платформа Salone Contract об’єднує архітекторів, дизайнерів, виробників і постачальників для розвитку інновацій у галузі. Ця інсталяція від бренду Neutra була представлена на виставці Salone del Mobile Milano у квітні 2026 року
Ініціатива розвивається спільно з OMA. За словами її керуючого партнера та архітектора Девіда Джаноттена, сьогодні йдеться вже не стільки про окремі предмети, скільки про цілісне рішення для інтер’єрного середовища.
«Йдеться не про об’єкти, а радше про загальне рішення для інтер’єрного середовища. У сучасній архітектурі ми збираємо правильних людей разом, щоб реалізувати це ціле середовище», — зазначає він.
За його словами, такий підхід передбачає співпрацю протягом усього життєвого циклу проєкту — від концепції та будівництва до експлуатації.
«Це співпраця між клієнтом, дизайнером, виробником, підрядником… Усі ці сторони важливі, але також важливий користувач — люди, які потім експлуатують будівлю, підтримують її, а згодом мають оновлювати її», — пояснює Джаноттен.
Місто має проникнути всередину
Ще одним важливим завданням реконструкції стане посилення зв’язку бібліотеки з Роттердамом. Нові відкриття та видові зв’язки мають буквально впустити місто всередину будівлі, зробивши його частиною щоденного досвіду відвідувачів.
У межах оновлення книжкові полиці переорганізовують навколо конструктивних ядер будівлі, що дозволяє звільнити додатковий простір. «Зазвичай удома ми не ставимо книжкову шафу посеред кімнати», — зазначає партнер-архітектор Powerhouse Company Альберт Ріхтерс. Візуалізації: Powerhouse Company / Atelier Oslo / Lundhagem
Для Ріхтерса архітектура та інтер’єр ніколи не були повністю відокремленими дисциплінами. «Я думаю, архітектори завжди так чи інакше думають про інтер’єр. Навіть якщо ми не є безпосередньо дизайнерами інтер’єру, ми все одно думаємо про просторові якості внутрішнього середовища», — говорить він.
Для громадських будівель, таких як Центральна бібліотека Роттердама, цей зв’язок особливо важливий. Архітектура та інтер’єр мають підтримувати основну функцію будівлі — створювати умови для різних способів зустрічатися, навчатися, працювати, читати та взаємодіяти.
Зрештою, успіх реконструкції вимірюватиметься не кількістю архітектурних деталей, які відвідувачі зможуть пригадати, а тим, наскільки природною частиною повсякденного життя стане оновлена бібліотека.
Однією з головних цілей реконструкції є відновлення зв’язку бібліотеки з містом та утвердження її ролі як громадської «вітальні» Роттердама. Візуалізації: Powerhouse Company / Atelier Oslo / Lundhagem
«Архітектура не повинна ставати на заваді тому, чого ви хочете досягти, або тому, що ви хочете робити, перебуваючи в будівлі», — каже Ріхтерс.
І додає: «Я сподіваюся, що більша частина бібліотеки буде невидимою».
Саме в цьому, можливо, і полягає головна ідея реконструкції: не створити нову знакову будівлю замість старої, а повернути Центральній бібліотеці Роттердама її первинну роль — відкритого громадського простору, де архітектура допомагає місту зустрічатися, навчатися й проводити час разом.
Читайте також:
У Лондоні схвалили офісні хмарочоси біля історичних пам’яток попри спротив захисників спадщини
Знамениту будівлю Кенго Куми у Шотландії хочуть перетворити на набір LEGO