Йдеться про невеликі квартири, заховані під дахами знаменитих паризьких будинків османської епохи. Понад два століття тому їх будували для прислуги, яка працювала в помешканнях заможних мешканців. Згодом кімнати перетворилися на один із найдоступніших способів жити в центрі Парижа — ними користувалися покоління студентів, молодих мандрівників і людей із невеликими доходами.
Коридор у житловому будинку в Парижі. Фото: Directphoto Collection / Alamy Stock Photo
Однак сьогодні це житло опинилося під загрозою через зміну клімату. Поєднання дахів, які сильно нагріваються, та недостатньої вентиляції призводить до перегрівання приміщень.
Архітектура цих будівель створювалася в часи, коли ніхто не передбачав регулярних літніх температур на рівні 40°C. Дослідження Паризького агентства міського планування APUR, проведене у 2024 році, показало, що температура всередині квартир на верхніх поверхах без належного захисту від сонця може бути до 10°C вищою, ніж на вулиці.
Дев’ять квадратних метрів у центрі Парижа
23-річний Анатолій Новіков, студент Політехнічного інституту Парижа, живе в одному з таких помешкань. Його квартира має лише 9 квадратних метрів — приблизно площу паркувального місця. Це мінімальний законний розмір житла у Франції.
Помешкання розташоване в районі Нотр-Дам-де-Шам — одному з найдорожчих у Парижі. Медіанна ціна нерухомості тут становить близько 14 тисяч євро за квадратний метр, тоді як Новіков платить за свою кімнату 700 євро на місяць.
За оцінками, у Парижі в кімнатах для прислуги проживають близько 55 000 людей. Фото: Directphoto Collection / Alamy Stock Photo
«Це було свого роду здійсненням дитячої мрії. Я завжди жив у передмісті й хотів відчути, що насправді живу в місті. Думаю, це дуже крутий автентичний студентський досвід: так, розташування неймовірне, але все інше — жахливе», — розповідає він.
Попри вкрай обмежений простір, студент сприймає умови як своєрідний виклик.
«Думаю, тюремні камери більші. Інші люди тут не витримали б, а я можу. Мені подобається виживати. Це виклик, який я прийняв», — каже Новіков.
Інший мешканець такого житла, 24-річний студент із Бретані Біляль Ґенанаїн, живе неподалік Єлисейських полів. За студію він платить 550 євро, однак щодня змушений долати шість прольотів сходів.
«Жити в Парижі й не бачити Ейфелевої вежі для мене було б дуже сумно. Я люблю проживати свою епоху “Емілі в Парижі”!»
Щоправда, реальність виявляється менш гламурною, ніж у серіалі.
Житло для студентів, туристів і не тільки
Традиція жити в маленьких мансардних кімнатах має у Парижі давню історію. У XIX столітті місто приваблювало молодих мандрівників у межах Grand Tour, а в 1920-х сюди приїздили письменники «втраченого покоління». Багато хто жив у подібних умовах, а їхній досвід згодом став частиною культурної історії Парижа.
Серед мешканців таких кімнат були й відомі постаті. Молодий Віктор Гюго у 1821 році жив у невеликому мансардному помешканні всього за кілька вулиць від квартири Новікова. Вважається, що досвід життя в скромній кімнаті міг вплинути на опис житла Маріуса в його романі «Знедолені».
Втім, для туристів, які вперше стикаються з chambres de bonnes, умови можуть стати несподіванкою.
23-річна Емілі Рі, креативна фрилансерка з Нью-Йорка, цього літа розпочала власний «Grand Tour» Європою. Забронювавши кімнату через Airbnb, вона не знала, що ванна кімната буде спільною.
«Я не знала, що ванна кімната теж буде спільною. Оскільки кімната була дуже маленькою і там було досить спекотно, я взагалі не проводила в ній часу», — розповідає вона.
Мешканцям кімнат для прислуги доводиться творчо використовувати доступний простір. Фото: Pascale Gueret / iStockphoto / Getty Images
Водночас досвід виявився для неї вартим компромісів. За приватну студію в популярному районі Маре вона платила 116 євро за ніч — і вважала це вигідною пропозицією порівняно з іншими хостелами під час подорожі Європою.
«Це кімната, в якій можна спати, і вона безпечна. Навіть якщо вам дають такий маленький простір, усе одно є свій шарм у тому, щоб перебувати у чудовому місці та жити в традиційній паризькій будівлі», — каже Рі.
Пізніше вона дізналася, що для багатьох парижан такі кімнати — не тимчасове житло, а постійний дім.
«Думаю, це хороша концепція доступного житла, особливо для студентів, але постійно жити в такій ситуації було б складно. Для мене божевілля, що люди живуть там постійно», — говорить вона.
За даними французького Національного інституту статистики та економічних досліджень (INSEE), у chambres de bonnes у Паризькому регіоні живуть близько 55 тисяч людей.
Після того як традиція проживання домашньої прислуги в таких приміщеннях зникла, кімнати переважно переобладнали під житло для людей із невисокими доходами. Сьогодні серед їхніх мешканців — не лише студенти та молоді фахівці, а й безробітні та пенсіонери. Дослідження APUR 2011 року показало, що 20% мешканців таких квартир були старшими за 60 років.
Проблема стає особливо гострою на тлі зростання кількості студентів. За останні 20 років їхня кількість у Парижі збільшилася на 30%, значну частину становлять іноземці. Водночас вартість студентського житла продовжує зростати, а один із небагатьох доступних варіантів стає дедалі менш придатним через спеку.
Спека може зробити квартири непридатними для життя
Цього літа Франція зафіксувала безпрецедентну кількість смертей, пов’язаних зі спекою. Найбільше смертельних випадків припало на Паризький регіон. Особливо вразливими виявилися люди, які живуть на верхніх поверхах неутеплених будинків.
Домінік Наерт, директор магістерської програми з енергоефективної реконструкції історичних будівель у Національній школі мостів і доріг, припускає, що в майбутньому такі приміщення можуть навіть заборонити здавати в оренду.
«У них досі живе багато студентів, а також люди, які прожили там 25, 30 або 40 років, часто тому, що через фінансові обмеження не могли переїхати. Вони залишилися, і багато хто має фізичні захворювання або проблеми зі здоров’ям, які роблять їх ще більш вразливими. Це порушує питання рівня смертності», — зазначає Наерт.
Цього літа Париж потерпав від небезпечних хвиль спеки. Фото: Dimitar Dilkoff / AFP / Getty Images
Перед архітекторами, інженерами, урбаністами та представниками влади постає складне завдання: адаптувати історичні приміщення до нових кліматичних умов, не зруйнувавши при цьому характер паризької архітектури.
Державна організація Architects of the Buildings of France, яка відповідає за збереження історичних фасадів Парижа, працює над способами адаптації колишніх кімнат для прислуги.
Наерт вважає, що мешканці мансардних поверхів сьогодні опинилися на передовій кліматичних змін. Проте без системного вирішення проблеми з перегріванням із нею незабаром можуть зіткнутися й мешканці поверхів нижче.
«У будь-якій великій столиці чи мегаполісі ви постійно бачите цю спадщину XIX і початку XX століть. Чи то Бордо, Рим, Мадрид, Берлін або Нью-Йорк — проблема абсолютно однакова», — говорить Наерт.
«У буржуазних багатоквартирних будинках завжди були покоївки або обслуговуючий персонал — це була частина буржуазної системи, яка існувала в усьому світі. Люди, які живуть на два-три поверхи нижче, також уже відчувають наслідки. Думаю, робота, яку ми проводимо, матиме практичне значення і зацікавить багатьох», — додає він.
Раніше ми розповідали, Сінгапур проєктує комфортні маршрути в умовах понад 40°C.
Фото на головній – Isaiah B / Unsplash
Читайте також:
Рекордна спека накрила Європу: у Франції повідомили про понад 1000 смертей
Спека в Європі призвела до від’ємних цін на електроенергію: чому це не означає дешевші рахунки