Ми звикли сприймати місто як щось нейтральне — простір, у якому просто відбувається життя. Але насправді більшість українських міст досі працюють за логікою, закладеною понад сто років тому. Логікою, де головним є виробництво, а все інше — лише його обслуговування. Ця модель формувала не лише екоміку, а й спосіб мислення, ідентичність і навіть уявлення про майбутнє. Сьогодні, коли індустріальна система більше не гарантує стабільності, міста опиняються перед необхідністю переосмислення: ким вони є без заводу в центрі всього? На прикладі Кам’янського команда урбаністичної коаліції Ro3kvit — Оксана Грабчак, Руслан Антоненко та Владислав Костенко — аналізують, як індустріальне минуле продовжує визначати теперішнє, і що потрібно, аби вийти за межі цієї інерції.