Рішення Верховного суду, який визнав незаконною передачу земель Мархалівського лісу під Національне військово-меморіальне кладовище (НВМК) і прямо вказав на заборону використання земель природно-заповідного фонду для таких цілей, стало переломним моментом у тривалій і болісній історії цього проєкту.

Для частини професійної спільноти це рішення не стало несподіванкою. Архітектори, реставратори, екологи, юристи, громадські організації неодноразово публічно попереджали про правові, екологічні та етичні ризики обраного шляху реалізації меморіалу. Проте їхні застереження роками ігнорувалися.

У цій колонці викладені дві позиції. Архітекторка і заступниця голови Архітектурної палати НСАУ Анна Кирій та журналістка, дослідниця військової комеморації Дарка Гірна розповідають, чому ситуація довкола НВМК є симптомом глибшої управлінської та суспільної проблеми.