Про це вони розповіли в інтерв’ю LB.ua.
Зокрема, на думку Олега Дроздова, рішення про співпрацю зі світовими архітекторами повинне бути виваженим, адже “результат може бути й добрим, але це з розряду “вгадай, який подарунок””.
Ірина Мацевко зауважує, що історія з Норманом Фостером “порушує питання про те, хто з експертів має бути залучений. Мені здається, у першу чергу це мають бути ті архітектори, які вже мають досвід роботи в Україні, які розуміють, які тут є особливості і перепони, які розуміють, наскільки розвинена локальна спільнота і наскільки можна її залучати”.
Вони мають знати, якою мовою говорять чиновники, як можна їх переконувати
“Також це мають бути спеціалісти, які вже мали досвід роботи з післявоєнною травмою та відбудовою міст. Мені здається, що Фостер не має нічого з перерахованого вище, але має багато свого – і це російські проєкти”.
Дроздов додав, що “Фостер дуже успішно працював з великими наддержавними корпораціями – Credit Swiss, наприклад. Його кар’єра – про великий бізнес і вертикальні проєкти.
Друга велика група замовлень Фостера — це авторитарні режими, коли ти отримуєш прямі замовлення, а не проходиш конкурсні процедури. Це Астана, Москва, Аравійський півострів, нові міста. І саме звідти підхід до архітектора як до “бога”, який може вирішити, як жити, і загнати в ці декорації тисячі людей”.
Норман Фостер. Фото: ixiqi.co
Архітектор пропонує змінити підхід до вибору тих, хто працюватиме над відбудовою зруйнованих війною міст. Зокрема, він вважає, що цим повинні займатись ті фахівці, які вже створювали проєкти в Україні та розуміють особливості українських населених пунктів, а також перепони, що можуть виникнути у процесі.
“Стійке місто, яке розвивається, можуть створити лише ті, хто в ньому живе. Воно має акумулювати певну кількість професіоналів, і надовго. Це можуть бути іноземці або ні, але це треба робити всім разом, тоді це буде спільне місто, здатне на продовження, на розвиток”.
Центр Харкова після обстрілу російськими ракетами. 1 березня 2022 року. Фото: Харківська ОДА
Для того, аби відбудова була якісною, слід аналізувати досвід інших міст, що були зруйновані внаслідок війни. І головне тут – зробити правильні висновки, стверджують спікери.
Стійке місто, яке розвивається, можуть створити лише ті, хто в ньому живе
“Узагалі з нашими містами ніхто нічого не робив, не переосмислював їх. Ми маємо неопрацьовану радянську спадщину, яка плавно маргіналізувалась і з якою ніхто не працював. Міста рухалися лише зі спекулятивною метою заробити гроші, у громад не було амбіцій…
Візьмімо Роттердам. Його руйнування було одним з найбільш трагічних епізодів Другої світової. Після війни минуло надзвичайно багато років, але лише зараз завершується етап повоєнного розвитку міста. Це пов’язано і з конверсією: коли порт перейшов до океану, до Північного моря, а все, що було до того портовим, стало власне містом, Роттердам став центром різних нових постіндустріальних економік“, – резюмував Дрозов.
Центр Роттердама після бомбардувань. Пошкоджена церква Святого Лаврентія – єдина частково збережена будівля, яка нагадує середньовічну архітектуру Роттердама, 14 травня 1940 року. Фото: archives.gov
Такий вигляд має сучасний Роттердам. Фото: onetwotrip.com
Він зазначає, що для того, аби повторити досвід Роттердама, необхідна “дорожня карта, де треба змоделювати політичну й економічну складову”, а також людський ресурс.
“Мені здається, що в Україні не можна говорити про якийсь розвиток без міграційної політики. Самі ми тут нічого не зробимо”, – каже архітектор.
Читайте також
Нове серце Роттердама. Післявоєнна реконструкція зруйнованого міста
Стрічку Параджанова “Тіні забутих предків” повернуть на великі екрани
У Харкові обирають нову назву московському проспекту. Які варіанти пропонують