Дім для тих, хто його потребує: десять принципів створення нового соціального житла в Україні

Соціальне житло є ключовим для майбутнього України, бо власне житло — потреба кожної людини. Яким воно має бути? Гідним людей, які в ньому житимуть, забезпечувати базовий рівень комфорту та безпеку, бути пристосованим до довготривалого проживання. А ще — бути інтегрованим у місто та відкривати можливості: для освіти і роботи, розвитку і взаємодії.

Усі ці вимоги мають лягти в основу соціального житла в Україні, якому ще належить бути створеним.

Соціальне житло в Україні: можливості, яких немає

Сьогодні в Україні немає системи соціального житла, яка б забезпечувала доступне та довгострокове проживання для тих, хто цього потребує. І це — серйозне питання у світлі повномасштабної війни. За останні роки тисячі людей втратили свої домівки: хтось перебрався до інших українських міст, хтось — за кордон. Щонайменше 1,42 мільйона внутрішньо переселених осіб відчувають потребу в житлі — про це зазначається у звіті “Відбудова місця, яке можна назвати домом: роль земельної політики у (після)воєнній Україні”.

Без механізмів підтримки та доступного житла багато українців/-ок просто не можуть залишитися у своїй державі — або ж повернутися до неї. Звісно, це стратегічний виклик для України: вибір громадян жити тут означає збереження робочої сили та розвиток економіки. Та в першу чергу, це питання людей — і домівок для них.

“12 мільйонів українців — це не просто статистика, а реальні сім’ї, які втратили свої домівки через війну. Із них 5 мільйонів — внутрішні переселенці, ще 7 мільйонів — біженці за кордоном. Тільки серед маріупольців щонайменше 200 тисяч людей залишилися без даху над головою. Вони, як і жителі інших постраждалих громад, чекають конкретних дій. Тому відповідь на потреби людей — це створення сучасного й комфортного соціального житла за найкращими європейськими стандартами. Воно має бути не просто тимчасовим прихистком, а міцною основою для нового життя. Для цього потрібна чітка візія та загальнонаціональна стратегія”, — зазначає міський голова Маріуполя Вадим Бойченко.

Він наголошує: наразі 85% внутрішньо переміщених осіб зазначають, що житлове питання є для них вирішальним. 

Системне рішення: новий стандарт соціального житла в Україні

На державному рівні досі немає комплексної програми соціального житла. Окремі ініціативи не дають системного рішення, яке забезпечить стійку, довготривалу модель доступного проживання. Саме тому, за ініціативи мера Маріуполя Вадима Бойченка в межах проєкту Mariupol Reborn, команди урбан-бюро Big City Lab, архітектурного бюро PUPA та консалтингової компанії Civitta розробили концепцію соціального житла.

“Реалії повномасштабної війни розкидали мільйони людей по всій Україні, вибили опору у них з-під ніг, позбавили стійкості. І хоча люди здатні до швидкої адаптації, щоб рухатися далі, їм потрібно забезпечити базові потреби. Коли ми створювали Маріуполь Реборн, першочергово думали про збереження громади в переселенні. Багато спілкувалися з маріупольцями, і ще тоді почули, що один із найбільших запитів –– це програма житла. Не колись там в далекій перспективі, а вже. Ідея створення соціального житла відповідає одразу на декілька запитів. По-перше, це швидко. Сама по собі державна машина побудована на довготривалих механізмах. Але коли залучається бізнес, міжнародні партнери, муніципалітети –– це значно прискорює рух. По-друге, це втілення справедливості, адже люди відчувають, що про них не забули, їм допомагають адаптуватися, не лишають наодинці з втратами. А по-третє, це зберігає громаду разом. Це важливо в контексті віри в деокупацію міст, і важливо для самих людей, бо коли ти живеш поруч зі знайомими, земляками, колишніми сусідами, це дає додаткове відчуття дому, залученості та взаємної підтримки”, – Наталія Ємченко, членкиня наглядової ради ГО “Маріуполь.Реборн”, директорка з комунікацій SCM.

Модель, над розробленням якої працюють, стане рішенням не лише для Маріуполя: її можна буде втілювати на території всієї України. Вікторія Тітова, CEO урбан-бюро Big City Lab, зазначає: для команди було важливо зрозуміти не тільки як побудувати соцжитло, а й як вписати його в будь-який простір, як зробити фінансово доступним в реалізації, оренді та експлуатації. Тож окрім будівельних технологій, вивчали житлову політику в Україні: починаючи радянськими часами і закінчуючи сьогоденням. А ще — міжнародний досвід.

“Ми досліджували політику Нідерландів та Австрії — країн з найуспішнішими системами соцжитла. Разом з цим ми вивчали досвід Німеччини, Великої Британії та Боснії і Герцеговини, адже там масово будували житло після війн: Другої світової та Югославських. Аналізували і Польщу — бо, як і Україна, це держава з комуністичним минулим, яка сьогодні розвиває систему соцжитла”, — розказує Вікторія Тітова.

Будь-яка модель ґрунтується на принципах, що визначаються як її зміст, так і реалізацію. Так, концепція соціального житла в Україні базується на десяти ключових принципах.

Десять принципів створення нового соціального житла в Україні

Соціальне житло має забезпечувати базовий рівень комфорту: від інклюзивної інфраструктури до зручного планування квартири чи будинку. На території кварталів мають бути передбачені соціальні сервіси: дитячі кімнати, коворкінги та спільні простори для зустрічі людей. Люди мають почуватися не тимчасовими мешканцями та мешканками, а мати відчуття дому та приналежності до спільноти.

“Ми працюємо не просто над черговим проєктом житлового будинку: ми працюємо над створенням якості життя. Це означає, що в доступі мешканців є різні соціальні сервіси, необхідні для комфортного проживання: дитячі кімнати, коворкінги, місця для зустрічі, доступ до освітніх і медичних послуг. Більшість запланованої забудови — 4-6-поверхова, як це було в Маріуполі. Така висота є комфортною для людини, не створює тиску. Усе це дає людям відчути, що вони вдома”, — пояснює Вікторія Тітова.

Модель соціального житла передбачає довгострокову оренду з потенційною можливістю викупу. Вартість будівництва має бути оптимальною, а технології — енергоефективними та екологічними. Будівлі мають бути обладнані відновлювальними джерелами енергії, що сприятиме зменшенню витрат на обслуговування. Це дозволить встановлювати невисокі орендну та комунальну плати. Таке житло буде доступним для вразливих груп населення, які втратили власне помешкання і потребують дому.

“Зараз лише 5% переселенців України забезпечені соціальним житлом, а 67% ВПО витрачають на оренду понад 50% сімейного доходу. Ми хочемо змінити цю статистику. Розвернути державну допомогу до людей, використовуючи для цього досвід Європи. Там родини витрачають на оренду вдвічі менше. Житло має бути по-справжньому доступним для переселенців. Витрати на оренду та комунальні послуги мають бути підйомними для кожної родини. Людям, які змушені починати життя з нуля, важливо відчувати фінансову стабільність”, — наголошує міський голова Маріуполя Вадим Бойченко.

Соціальне житло має бути легкими у будівництві, а інженерні та архітектурні рішення –– зосереджуватися на якості та довговічності. Житло створюється за принципом квартальної забудови, а будівлі налічують не більше 4-9 поверхів. Важливими є продумані дизайни фасадів, кольорові та декоративні рішення, базовий ремонт приміщень. Озеленена та багатофункціональна прибудинкова територія формує середовище, в якому приємно жити. Соцжитло не повинно бути синонімом одноманітних сірих коробок.

“Ми проаналізували різні будівельні технології для того, щоб обрати баланс між якістю матеріалів та технологічних інженерних рішень — і вартістю будівництва. Бо ми хочемо створювати не тимчасове помешкання, а повноцінне, комфортне і якісне житло”, — каже Вікторія Тітова.

Соціальне житло має створюватися від потреб майбутніх мешканців і мешканок. Планування квартир та будинків враховує все для комфортного побуту: від оптимальної площі помешкання до розташування раковин і розеток. Проєкт не привʼязаний до конкретної локації: він легко адаптується під будь-яку земельну ділянку та масштабується на національному рівні.

“Соціальне житло будуватимуть в різних містах по всій країні. Відповідно, архітектурно-урбаністична модель соцжитла має бути адаптивною. Це має бути не просто житловий квартал, який копіюватимуть. Ми розробляємо певну логіку міського простору, який можна буде адаптувати до різних ділянок різних міст — незалежно від їхньої форми, ландшафту чи параметрів”, — додає Вікторія Тітова.

Система розподілу соціального житла має бути прозорою. У пріоритеті — ті претендент(к)и, які цього потребують найбільше. Процес розподілу має бути відкритим та зрозумілим для всіх, із чіткими критеріями та без корупційних ризиків. Розроблено бальну систему, яка дозволяє справедливо розподіляти соціальне житло.

“Житло має отримати той, хто його справді потребує. Наразі вже створена прозора система розподілу без підводних каменів, де в пріоритеті — родини військових, багатодітні сім’ї та люди, які втратили все. Кожен має бути впевнений: житло отримане справедливо”, — пояснює міський голова Маріуполя Вадим Бойченко.

Соціальне житло має зводитись у заселеному районі, що дасть можливість взаємодіяти з іншими людьми та забезпечить інфраструктурою, яка покриватиме всі потреби мешканців і мешканок. Тут мають розташовуватися лікарні та магазини, дитсадки та школи, парки та культурні установи. Перші поверхи будівель розраховані під комерційні та соціальні приміщення. Район має бути повʼязаний з іншими частинами міста зручною транспортною мережею. Люди повинні відчувати зв’язок з тим, що відбувається навколо.

“Ці будинки — частина міста, а не окремий острів. Вони мають бути розташовані у районах із розвиненою інфраструктурою, щоб люди могли жити повноцінним життям: працювати, навчатися, отримувати медичну допомогу та бути частиною спільноти”, — розказує міський голова Маріуполя.

Соціальне житло залишається спільним ресурсом, тому відповідальне ставлення до нього — запорука його якості та довговічності. Мешканці та мешканки мають сприймати соцжитло не як тимчасову зупинку, а як власний дім, про який варто дбати.

“Ми хочемо, щоб соціальне житло не лише забезпечувало дах над головою, а й формувало відповідальну громаду, де люди дбають одне про одного та про свій будинок. Тут важливе відчуття єдності та згуртованості, яке допомагає відновити втрачене та рухатися вперед разом”, — підкреслює Вадим Бойченко.

Соціальне житло повинне забезпечувати фізичну та соціальну безпеку мешканців і мешканок. Прибудинкова територія має бути достатньо освітленою, а спільні простори — розташованими у видимих та доступних місцях. Будинки повинні мати укриття, будуватись з вогнестійких матеріалів та бути оснащеними сигналізацією, що включає в себе і звукові, і візуальні сигнали. А приміщення розташовані так, аби у разі надзвичайної ситуації була можливість швидкої евакуації.

“Безпека — це не лише про замки на вході в підʼїзд, наприклад. Це також про продуману інфраструктуру. Ми враховуємо освітлення території, розташовуємо спільні простори у видимих і доступних місцях. А в умовах війни, що триває, ключовим є також створення інклюзивних укриттів подвійного призначення”, — зауважує Вікторія Тітова.

Соціальне житло є інструментом інтеграції та взаємодії. Його мета — створення змішаних активних спільнот, а не відокремлення людей по групах. Система повинна пропонувати різні типи квартир і будинків, що дозволить задовольнити потреби різних категорій мешканців та мешканок. Важливо передбачити як компактні опції для тих, хто живе сам, так і більш просторі варіанти помешкань для великих сімей. Такий підхід гарантує, що кожна людина зможе знайти житло, що відповідає його чи її вимогам.

“Кожна людина — має свою історію та власні потреби. Соціальне житло має бути розрахованим як на багатодітні сімʼї, так і на тих, хто потребує інклюзивного помешкання. Важливо, щоб кожен знайшов свій комфортний простір для життя та розвитку”, — додає міський голова Маріуполя Вадим Бойченко.

Соціальне житло має бути доступним для людей з інвалідністю, ветеранів та ветеранок, маломобільних груп населення. Це означає нормативні пандуси, ліфти, широкі дверні прорізи, тактильні елементи навігації. Доступною має бути як прибудинкова територія, так і планування квартири чи будинку.

“Ми проєктуємо соціальне житло за принципами універсального дизайну, аби квартири та будинки були максимально комфортні для всіх мешканців. Завдяки цьому, наприклад, взагалі не будуть потрібні пандуси, адже підлога всіх приміщень буде на одному рівні, без порожків. Передбачаються достатньо широкі ліфти — зокрема й для того, щоб спускатися в укриття. А на нижчих поверхах розміщуються квартири підвищеної доступності — наприклад, для літніх людей або людей з інвалідністю, аби їм було менше підійматися”, — пояснює CEO урбан-бюро Big City Lab.

Проєкт реалізовано за ініціативи мера Маріуполя Вадима Бойченка в межах проєкту Mariupol Reborn. Концепцію соціального житла розробило урбан-бюро Big City Lab в партнерстві з архітектурним бюро PUPA та консалтинговою компанією Civitta. Ілюстрації принципів соцжитла створені Нато Мікеладзе.

 

Фото на головній – житловий комплекс соціального призначення Urbanplanen у районі Вест-Амар, Копенгаген