Упродовж десятиліть міста ототожнювали яскравість із безпекою. Від натрієвих ламп до сучасних LED-систем еволюція вуличного освітлення була зосереджена на чіткості, покритті та контролі простору. Головна мета залишалася незмінною: усунути темні зони, подовжити активність уночі та знизити ризики. Водночас майже не ставилося питання, що саме витісняє або порушує це світло. Сьогодні цей підхід починає змінюватися.

Те, як саме освітлюються вулиці, де розташовані ліхтарі та які довжини світлових хвиль використовуються, стає предметом переосмислення. Йдеться вже не лише про естетику чи економію. Дедалі частіше міські планувальники ставлять питання, яке раніше майже не звучало: що стирає світло?