Дискусію організували галерея KNOBLACH atelier та артплатформа Vivid Fusion. До розмови долучилися засновниця KNOBLACH atelier і кураторка виставки Євгенія Моложава, СЕО Vivid Fusion Дмитро Доценко, дизайнерка та кураторка культурних проєктів Ольга Терефеєва, дизайнер і декоратор Віталій Касинець, власниця Raro home design Оксана Негоденко та декораторка і хоумстейджерка Тетяна Когут.
Де проходить межа між мистецтвом і дизайном
Одним із центральних питань дискусії стало визначення статусу предмета, який одночасно має художню цінність і практичну функцію. Чи може функціональність посилювати художнє висловлювання? І що саме перетворює авторський предмет на колекційний — унікальність форми, обмежений тираж, історія створення, майстерність виконання чи визнання професійної спільноти?
Фото: Ольга Терефеєва
Учасники звернулися до міжнародного досвіду розвитку колекційного дизайну, зокрема до діяльності Carpenters Workshop Gallery, Objects with Narratives та Zaventem Ateliers, а також розглянули українські практики MAKHNO Studio, YAKUSHA, Андрія Возницького та Yuriy Zimenko.
Окремо говорили про зростання попиту на авторські предмети в житлових і приватних інтер’єрах, готелях, ресторанах та інших комерційних просторах. Сьогодні інтер’єр дедалі частіше стає способом комунікації — він має не лише виконувати функцію, а й розповідати історію, відображати характер людини або цінності бренду.
Фото: Ольга Терефеєва
Саме в цьому контексті предметний дизайн виходить за межі утилітарності й наближається до мистецтва.
В Україні є автори, але ще немає повноцінного ринку
Один із головних висновків дискусії полягає в тому, що український колекційний дизайн уже існує як творча практика, проте його ринок поки перебуває на етапі формування.
Для його розвитку недостатньо лише сильних авторів та якісних об’єктів. Необхідна ціла екосистема: галереї та спеціалізовані платформи, професійна критика, кураторські проєкти, прозоре ціноутворення, сертифікація авторства, комунікація з колекціонерами та співпраця художників із дизайнерами, архітекторами, виробниками й бізнесом.
Фото: Ольга Терефеєва
Перспективним ресурсом можуть стати й українські локальні матеріали, ремісничі традиції та культурний досвід — не лише як частина ідентичності, а як основа конкурентного продукту для міжнародного ринку.
Водночас важливо, щоб авторська робота могла знайти свого глядача й покупця. Саме тому під час дискусії говорили і про цифрові платформи, які можуть стати посередником між художником, колекціонером та ширшою аудиторією.
Без майстерень не буде мистецької екосистеми
Другою важливою темою розмови стала інфраструктура, в якій мистецтво створюється.
Майстерня — це не просто приміщення для роботи художника. Це середовище для професійного обміну, співпраці між поколіннями, появи нових ідей, міждисциплінарних проєктів та неформальної освіти.
Особливого значення такі простори набувають під час повномасштабної війни. Вони дозволяють підтримувати безперервність творчого процесу, зберігати професійні зв’язки та формувати незалежні культурні спільноти.
«Нагірна 22» стала одним із показових прикладів такого середовища.
«Нагірна 22»: від майстерень до мистецької спільноти
Мистецька спільнота «Нагірна 22» виникла у 2019 році навколо приміщень колишнього Київського інституту автоматики. Згодом вона перетворилася на одне з найбільших творчих об’єднань Києва — до спільноти належали понад 200 митців, понад 40 із яких безпосередньо працювали в майстернях інституту.
Першою публічною подією став «День відкритих майстерень» у жовтні 2019 року. Формат дозволяв глядачам безпосередньо потрапити в робоче середовище художників і став одним із ключових способів взаємодії спільноти з містом.
У 2022 році на її базі створили ГО «Нагірна 22», яка зосередилася на розвитку мистецької інфраструктури, підтримці художників, організації виставок, освітніх програм та міжнародних проєктів.
Однак у травні 2026 року спільнота втратила свій спільний простір. Після рішення звільнити приміщення Київського інституту автоматики майстерні художників були розподілені між дев’ятьма адресами Києва. KNOBLACH atelier також залишив простір у травні.
Ця ситуація продемонструвала вразливість незалежних мистецьких середовищ: окрема майстерня може замінити робоче приміщення, але не здатна повністю відтворити спільноту, в якій щодня відбуваються обмін ідеями, професійна взаємодія та народження спільних проєктів.
«Дія перша» як фіксація важливого моменту
Саме цій історії присвячена виставка «Дія перша. Нагірна, 22», що відкрилася 10 липня у просторі Vivid Fusion і триватиме до 31 серпня.
Проєкт під кураторством Олександра Богомаза організували KNOBLACH atelier, Vivid Fusion та ГО «Нагірна 22». Виставка рефлексує на втрату спільнотою свого простору та водночас фіксує перший етап її історії — період, коли будівля Київського інституту автоматики стала місцем роботи, зустрічей, самоорганізації та спільного досвіду художників.
У цьому контексті сама дискусія про колекційний дизайн стала продовженням виставкового проєкту: мистецтво, дизайн, галереї, автори та глядачі опинилися в одному міждисциплінарному полі.
Український ринок колекційного дизайну поки не має сформованої системи, але вже має головне — авторів, ідеї та культурний контекст. Наступним кроком має стати створення інфраструктури, яка допоможе цим практикам перетворитися на сталий ринок і вийти за межі України.
Виставка «Дія перша. Нагірна, 22» триватиме до 31 серпня 2026 року.
Читайте також:
В Берліні побудують новий житловий квартал з виставками і галереями
У данському парку Tivoli відкрили квартал у японському стилі
У Києві вітрини “Всі. Свої” оформили за мотивами творчості Василя Кричевського