Бахмутський міський центр культури та дозвілля імені Євгена Мартинова

У вересні 2022 року російські загарбники обстріляли Бахмутський міський центр культури та дозвілля імені Євгена Мартинова.

Після прильоту історичну будівлю, розташовану в центрі міста, охопило полум’я. Пожежу гасили уночі в екстремальних умовах – у місті вже не було світла, водяні насоси не працювали. Частина приміщення, де були велика сцена, гримерки, костюмерна, декорації та реквізит вигоріла повністю.

“Коли приїхала вранці, полум’я вже було на куполі, де центральний вхід і перекинулося на третій поверх адмінкорпусу. Вогонь знищив циркову, театральну й дві хореографічні студії. На третьому поверсі також була Бахмутська телерадіокомпанія. Вона теж вигоріла повністю”, – розповіла журналісту “Свій дім” художній керівник Наталія Маркіна.

“Пожежники набирали воду, навіть не знаю звідки, бо світла не було і насоси не працювали. Допомагав місцевий мешканець Андрій Курянський. У нього на машині була бочка і він постійно їздив і підвозив воду”, – каже вона.

З перших днів повномасштабного вторгнення палац не працював у звичному режимі, а працівники почали волонтерити. У закладі був пункт видачі гуманітарної допомоги.

“Майже одразу з початку повномасштабного вторгнення почали приймати біженців з Луганської області. Реєстрували і розміщували на території громади. Хто потребував медичної допомоги, відправляли до лікарні. Мешканці міста приносили їжу, одежу, ліки. Згодом долучилися і волонтери”, – розповідає художній керівник. 

А ще 23 лютого у будівлі палацу були репетиції та лунав дитячий сміх. Наталія Маркіна каже, що навіть уявити не могла, що її рідний заклад буде поранений, а у Бахмуті настане “справжнє пекло”.

“Я прийшла сюди після школи. Вступила заочно до університету у місті Харків на акторське відділення і одразу пішла на роботу до палацу художнім керівником. Звісно, тоді ще не зовсім розуміла, що це і як. Але колектив мені допоміг і став для мене другою сім’єю ось уже, як 19 років”, – каже вона.

Пані Наталія пригадує, що це був 2003 рік, а у 2004 – палац закрили на реконструкцію. Творчий колектив продовжував працювати на різних майданчиках міста,а вже за чотири роки оновлений заклад відкрили і це було справжнє свято для всіх мешканців міста.

Колектив не втрачає надії і вірить, що повернеться додому і діти знов прийдуть на репетиції. Про це говорить тимчасово виконуюча обов’язки директорки палацу Олена Столярчук:

“Це був справжній дім. Там була справжня сім’я. Усі талановиті, яскраві, з доброю посмішкою. Наші заходи були неперевершені, їх з захватом чекало все місто. Спогади… Це все, що залишилось. А ще світлини. А серце і досі там. Але ми повернемось, повернемось ще сильнішими. З нами Перемога! Все буде Україна!”

На платформі “Свій дім” можна поділитися власними спогадами про зруйновану оселю або заклад, в якому працювали. Для цього є зручна анкета.

Інстаграм https://www.instagram.com/sviy.dimua/

ФБ https://www.facebook.com/sviydimua

Читайте також:

Купʼянський краєзнавчий музей. Втрачена памʼятка

Чернігівський обласний історичний музей імені Василя Тарновського. Втрачена памʼятка

Будинок науки і техніки залізничників у Лимані. Втрачена памʼятка