Авдіївську школу №1 російські окупанти обстріляли фосфорними боєприпасами. Поряд з будівлею прилітало декілька разів, а останній ворожий удар знищив її вщент.
Місце сили багатьох поколінь учнів і вчителів вигоріло всередині. На закопченому від вогню фасаді вцілів мурал “Пісні солов’я”.
Колаж наданий платформою “Свій дім”
Вцілів мурал і прийнялась одна сакура
Його створили в рамках соціально-художнього проєкту “SOLOwayART”, який включав ремонт фасаду та нанесення малюнка. Мурал складається з двох частин — на одній зображена пташка, на іншій — бджола. Біля них — сакура або квітуча вишня. Ці символічні зображення нагадують про дитячий сміх і щасливі миті у стінах закладу. А якщо відвести від них погляд, то постає жахлива картина руйнувань.
Восени, перед великою війною, біля школи висадили дерева. Прийнялися яблуні та одна сакура, які “вижили” після обстрілів.
Колаж наданий платформою “Свій дім”
“Після повномасштабного вторгнення у школі працював пункт видачі гуманітарної допомоги й питної води мешканцям мікрорайону. Кілька разів прилітало поруч з будівлею, а у травні 2022 року вона згоріла після обстрілів”, — розповіла журналісту “Свій дім” вчителька Ольга Хорошилова, яка закінчила цей заклад, а з 2003 року працювала тут вчителькою української мови.
До великої війни у школі навчалися понад 200 дітей. Ремонти робили за допомогою “Метінвесту”. Юнісеф допомагав з матеріальним забезпеченням.
Колаж наданий платформою “Свій дім”
Обстріли знищили унікальний музей
Гордістю та родзинкою закладу був музей “Українська минувшина”, який створили у 2016. Зібрана експозиція відображала особливості побуту та народної творчості українців. Там були меблі, рушники, зразки одягу, посуд, знаряддя тощо.
Колаж наданий платформою “Свій дім”
“У 2015 році в класах було мало учнів. Щоб відволікатися від обстрілів і якось зайняти дітей, ми почали робити з пластикових пляшок героїв українських казок. Спочатку створили хату, потім макет печі. А згодом діти почали збирати все, що стосується українського минулого”, — розповідала вчителька історії Людмила Кльова телеканалу “Симон”.
Колаж наданий платформою “Свій дім”
Деякі експонати привозили з інших куточків України. І кожен з них використовувався на уроках та виховних заходах.
Школа вистояла у Другу світову війни
Історія школи починається з далекого 1939 року. Саме тоді вона прийняла перших учнів. Ті часи випускник школи 1941 року, письменник, член Всеукраїнської спілки краєзнавців М. Богомаз згадував так:
“Після воєнного лихоліття 1914-1920 років, голодного 1922 року та масової демобілізації чоловіків у 1923-1925 роках у Авдіївці народилося багато дітей. Шкіл було мало, а дітей багато, особливо молодших школярів. Заняття проводилися в різних приміщеннях: приватних будинках, кімнатах радіовузла, молочної кухні, служби дезінфекції та інших. У 1935 році було вирішено побудувати в місті екскаваторні майстерні (саме це і зіграло важливу роль в історії будівництва школи). Але й цього було недостатньо. Тоді директори шкіл та голова селищної ради, А.Тищенко, запропонували навчання за змінним графіком роботи: кожен клас мав свій вихідний день, а клас, який не мав свого постійного приміщення, навчався у вільному… Так було аж до 1939 року”.
Колаж наданий платформою “Свій дім”
Після відкриття школи заняття проходили у три зміни. Планували добудувати ліве крило закладу, але почалася Друга світова війна. Усі випускники 1941 року пішли на фронт.
Колаж наданий платформою “Свій дім”
Під час німецької окупації в школі розмістилися ворожий шпиталь та комендатура. Вчителі, які залишилися в місті, проводили уроки з молодшими учнями або у себе вдома, або в приміщенні дитячої консультації. Учні старших класів навчалися в приміщенні сучасного ПТУ No 43.
Колаж наданий платформою “Свій дім”
Після визволення міста у вересні 1943 року школа відновила роботу і продовжила традиції, які зародилися у перші роки існування. Тут висаджували квіти й дерева, вирощувалися сільськогосподарські рослини і навіть розводили кролів. Учні разом з керівником дослідницького гуртка селекціонували нові сорти овочів та культур. Тут працювали різноманітні гуртки й спортивні секції.
Колаж наданий платформою “Свій дім”
На платформі “Свій дім” можна поділитися власними спогадами про зруйновану оселю або заклад, в якому працювали. Для цього є зручна анкета.
Читайте також:
Миколаївський обласний центр народної творчості та культурно-освітньої роботи. Втрачена пам’ятка