Архітектура для людини: як людиноцентричний підхід змінює міста

/ Архітектура /

Замість орієнтації на інфраструктуру та економічну доцільність — фокус на людських потребах. Людиноцентричний дизайн дедалі більше впливає на архітектуру сучасних міст. СЕО Archimatika Дмитро Васильєв в матеріалі для AIN.UA пояснює, як це працює.

Ідея людиноцентричності в архітектурі виникла ще наприкінці XX століття. Вперше її сформулював інженер Майк Кулі. Суть підходу — у створенні простору, який зручний не для машин, бізнесу чи промисловості, а для людини з її потребами, обмеженнями та стилем життя.

«Людиноцентричність — це частина поняття “інклюзивність”. Вона передбачає персоналізацію дизайну під потреби всіх, хто може користуватися тим чи іншим простором», — СЕО Archimatika Дмитро Васильєв.

Дмитро Васильєв, СЕО Archimatika

Сучасна архітектура має враховувати різні сценарії використання. Ідеться не лише про людей з інвалідністю, а й про батьків із візками, дітей чи людей похилого віку. Як приклад — ручки на лавках або контрастне мощення, що допомагає орієнтуватися людям з порушенням зору.

«На перший погляд, така дрібниця як ручки-підлокітники або контрастне мощення — незначна. Але вона суттєво впливає на досвід користування простором», — додає архітектор.

В Archimatika підкреслюють, що інклюзивність не вимагає великих бюджетів — важливіше увага до деталей. Замість дорогих технологій — продумане планування без бар’єрів, м’які перепади висот, зручні входи й простори.

Суть підходу людиноцентричної архітектури — у створенні простору, який зручний не для машин, бізнесу чи промисловості, а для людини

За даними дослідження ЛУН, лише 9% будинків у Києві мають нормативні пандуси. Це свідчить про те, що радянська модель міст, побудована на стандартизації, досі переважає. Хоча ситуація поступово змінюється — особливо після початку повномасштабної війни.

Дмитро Васильєв вважає, що зміни мають ґрунтуватися не лише на архітекторських рішеннях, а й на діалозі з тими, хто користується просторами щодня.

«Крок до людиноцентричного планування — це діалог з користувачами. Саме фідбек після запуску простору допомагає зрозуміти, що треба вдосконалити», — говорить він.

Найкращі архітектурні рішення нерідко народжуються з емпатії. Як, наприклад, кейс дизайнерки Малейги Санеджі. Вона дослідила, що люди з хворобою Паркінсона значно комфортніше почуваються, пересуваючись сходами. Натомість на рівній поверхні в них виникають труднощі. Тож дизайнерка вирішила намалювати на рівній підлозі ілюзію сходів і побачила, що це працює. 

Повний матеріал «Архітектура для людини. Що це означає» читайте на сайті AIN.UA

Читайте також:

Львів як епіцентр урбан-розквіту: велика розмова з головним архітектором міста Антоном Коломєйцевим

Від радянського минулого до європейських стандартів: «Новий профтех» як дизайн-стратегія для ліцеїв та коледжів

«Архітектура — це гра в довгу». Інтерв’ю з Андрієм Лесюком, бюро якого підкорює українську архітектурну сцену