UREHERIT об’єднує європейських та українських архітекторів у прагненні зберегти та відновити культурну спадщину
Він триватиме три роки і протягом цього часу європейські та українські фахівці зі спадщини, архітектори, проектувальники, інженери, інші фахівці, службовці місцевих органів влади та громад українських міст через дослідження, семінари, публічні дискусії, заходи, постійний професійний розвиток та освітні програми для архітектури школи, розберуть теми охорони та відновлення української культурної спадщини.
Проєкт ініційовано Асоціацією архітекторів Литви, співфінансується програмою Європейського Союзу “Креативна Європа”.
“Цим проєктом ми хочемо сприяти відродженню мистецького сектору – архітектури – запрошуючи українських архітекторів (зокрема фахівців із охорони спадщини) до співпраці з європейськими архітекторами на рівних: ділитися знаннями та досвідом і разом шукати нове, адаптувати до умов України методологію та шляхи збереження і відновлення української міської та архітектурної спадщини в стійкий та інклюзивний спосіб. Україна, як і будь-яке інше місце, потребує індивідуальних, а не копі-паст-рішень. Разом з іншими партнерами проекту ми з самого початку домовилися дотримуватися принципу, що всі методології, рекомендації та пропозиції створюватимуться разом з українськими архітекторами, культурологами та спільнотами, намагаючись адаптувати найкращі європейські практики до унікального українського контексту”, – каже Рута Лейтанайте, ініціаторка та координаторка проєкту, членкиня Ради Асоціації архітекторів Литви.
Про мету і важливість проєкту розповідають фахівці з Національної спілки архітекторів України.
Анна Кирій, заступниця Голови архітектурної палати НСАУ
“Я вірю в силу професійних спільнот. Скажу більше, я вважаю, що професійні спільноти є опорою кожної держави. Особливо це стосується архітектурної професії. Тут мене надихає приклад Європи бо у них саме так і працює. У суспільства є довіра до архітектурної професійної інституції, а влада спирається на неї в ухваленні рішень. При цьому європейські професійні спілки мають реальне саморегулювання, відповідні повноваження та авторитет. Професійні спільноти повинні бути інституціалізовані. На щастя, ми в Україні маємо таку інституцію – Національну Спілку архітекторів України. Але замість того, щоб направляти всі зусилля на підвищення її спроможності, ми змушені протистояти величезному тиску відомих впливових осіб державної влади, які вирішили воювати з єдиною незалежною саморегулівною організацією в Україні.
Проєкт UREHERIT для нас як ковток свіжого повітря, адже він передусім про співпрацю одинадцяти професійних архітектурних організацій Європи. Це фахова спільна творчість по виробленню політик та підходів до охорони, збереження й відновлення культурної спадщини в Україні. І це саме та робота, якою мають займатися професійні спільноти, а ми відчуваємо себе в рідному середовищі якісного професійного європейського діалогу.
Проєкт UREHERIT надихає і тішить, адже він точно матиме гарний результат, а залучення великої кількості міжнародних організацій не дозволить цей результат ігнорувати.
Головним бенефіціаром проєкту є українське суспільство, яке має величезний запит на збереження нашої архітектурної спадщини як важливої частини спільної української історії та ідентичності. Доданою цінністю для НСАУ я бачу підвищення інституційної спроможності та довіри суспільства до нашої організації. Дуже хочу, щоб українці сприймали Спілку архітекторів як свій захист і опору”.
Олександр Чижевський, Президент Національної Спілки України
“Це вперше для України відбудеться таке численне об’єднання українських та європейських професійних інституцій для дослідження історичної архітектурної спадщини.
Об’єднання досвіду 11 європейських професійних спілок та застосування його в українських реаліях може створити новий український метод, який стане показовим і для європейських країн.
Ми розраховуємо, що потужне об’єднання досвіду проф спілок Європи допоможе перезавантажити систему збереження архітектурної спадщини в цілому, вивести на новий сучасний рівень, дати рішення на гострі питання та заповнити пробіли”.
Ольга Нешта, докторка філософії з архітектури, членкиня НСАУ
“Серед методологій та рекомендацій, що планується розробити в рамках проєкту UREHERIT – актуальні та важливі питання, одне з таких – доступність об’єктів архітектурної спадщини, на прикладі музеїв для маломобільних груп населення. Ця проблема була актуальною ще до повномасштабного вторгнення, а зараз вона набуває ще більшого значення. Особливо ускладнює ситуацію те, що багато музеїв розміщені в історичних будівлях, адаптація яких для маломобільних груп чи відвідувачів на колісних візках представляє додатковий виклик.
Крім того, після початку широкомасштабного вторгнення багато музеїв в Україні евакуювали свої колекції для збереження. Однак війна відкрила структурні недоліки з фондосховищами, які потребують розробки нових рекомендацій та проєктних рішень з урахуванням сучасних ризиків пов’язаних із безпекою.
Тож, музеї України потребують оновлення фондосховищ та збільшення інклюзивності”.
Ольга Терефєєва, комунікаційна менеджерка НСАУ
“Збереження культурної історичної спадщини – гостра тема для всього суспільства, яка під час масових руйнацій від дій ворожої армії набула ще більшого змісту та емоційного контексту. Історична спадщина – джерело інформації та прояв нашої історії, як самостійної нації, і одночасно звичний елемент сучасного життя, як прояв нашого звичного уявлення про міста та села. Регулювання та визначення, що є предметом збереження – виявляє багато різних поглядів та призводить до суперечок, що унеможливлює системні якісні дії щодо відновлення та користування на користь суспільства.
Метою проєкту – є об’єктивне дослідження та пошук системних рішень для збереження історичної спадщини, як українського культурного ДНК та ресурсу відновлення держави, залучивши кращих спеціалістів Європейського союзу та України”.
Докладніше про проєкт, його мету і учасників читайте за посиланням.
Читайте також:
Вади та досконалість: архітектурна спадщина під ковпаком упереджень
Професія архітектора-реставратора в Україні. Проблематика освіти та розвиток галузі в умовах війни