(Не) Згубне місце. Реабілітація болотних ландшафтів у міському контексті

Гнила драговина, комарі розміром із чаплю, болотяні гази та виття собаки Баскервілів ночами. Приблизно такі картини наша уява малює при слові «болото». Образ, сформований тисячолітньою боротьбою людини за місце під сонцем і гіперболізований у літературі та кінематографі, досі залишається лякаючим. Проте все частіше ми зустрічаємо приклади болотно-водних ландшафтів у контексті зелено-блакитної міської інфраструктури, а архітектурні журнали публікують надихаючі фото комплексів в оточенні болотної флори та фауни. Що відбувається і чому заповіт «стережіться виходити на болото в нічний час, коли сили зла панують нероздільно» втрачає свою актуальність?