На карантині, але не в смутку. Архітектори та дизайнери про віддалену роботу. Частина 2

У другій частині матеріалу — Сергій Махно, Йова Ягер, Олександр Попов, Анна Манако, Роман Романець та Олена Фатєєва.

Перша та третя частини:

На карантині, але не в смутку. Архітектори та дизайнери про віддалену роботу. Частина 1

На карантині, але не в смутку. Архітектори та дизайнери про віддалену роботу. Частина 3

 

Сергій Махно

Архітектор, Sergey Makhno Architects

Київ, Україна

Чи дотримуєтеся ви розпоряджень МОЗ: мити руки і дезінфікувати поверхні, не виходити з дому і не контактувати ні з ким без крайньої необхідності, не користуватися громадським транспортом, не зустрічатися з друзями і родичами?

Звісно, що так. Я — син, я — батько, я турбуюсь про здоров’я своєї родини. Вважаю, що зараз супергероєм може стати кожен, просто залишившись вдома.

Ми з дружиною та синами закрились на карантин та обмежили спілкування з іншими родичами та нашими друзями. У домі ми проводимо регулярне прибирання, провітрювання всіх приміщень, майже не виїжджаємо у місто. Хіба якщо я маю зустріч, яку неможливо перевести в онлайн.

Щодо роботи компанії Sergey Makhno Architects — ми пішли на карантин одними з перших. У п’ятницю, 13-го березня, ми оголосили команді, що з наступного тижня до офісу не виходимо. Більшість компаній прийняла це рішення протягом вихідних.

Я вважаю, що зараз ми, молоді, активні, які мають найбільше соціальних контактів, відповідаємо найбільше за здоров’я та життя своїх батьків, батьків наших друзів, наших колег. І тому я прошу всіх також залишатися вдома, з повагою до старших людей, для яких цей вірус може бути не таким простим.

Bloomberg пише, що для багатьох робота з дому обернулася додатковими годиною-двома роботою в день (США і Західна Європа). Це про вас?

Якщо й додалось кілька годин робочого часу, то це лише в перший тиждень, коли команда ще адаптовувалась до нового формату управління проєктами, віртуального спілкування та незвичних умов робочого місця. Тому що наш мозок вдома налаштований відпочивати. А його змусили працювати, він не розуміє, видає Error, помилку. І щоб звик в нових умовах продуктивно працювати, потрібен час, щоб відбудувалися нові нейронні зв’язки. Але людина звикає до всього, от і ми вже підлаштувались. Більше того, заспокоює та певним чином підбадьорює, що в нас є проєкти, є з чим працювати, адже ситуація на ринку зараз непроста.

Мені дуже важко без керамічної майстерні і роботи руками. Тому я все ж час від часу виїжджаю в пусту майстерню щось поліпити. І найбільше мені не вистачає емоційного зв’язку з командою. Адже я впевнений і зрозумів це ще задовго до коронавірусу, що емоційний інтелект та емоційний контакт не замінять жодні роботизовані системи, які працюватимуть без збоїв, продуктивно, ідеально і так далі. Тому так, мені досить не вистачає людей. Але з точки зору робочого процесу, можу сказати, що все проходить нормально.

Як виглядає ваше робоче місце? Ви якось його облаштували для тривалої роботи з дому?

Я собі оформив робоче місце в спальні, коли ще проєктував будинок. Тут — низький стіл і табуретка, вид на сад і тут я найчастіше малюю зранку. Але одразу повелося, що якщо потрібно “серйозно” попрацювати, то я переходжу у відкриту зону столової та сідаю за великий обідній стіл. Мені там дуже затишно, продуктивно і класно. Загалом, я й до карантину контролював всі робочі процеси з телефону, вів так перемовини – з командою, підрядниками, клієнтами. Тому для мене нічого особливо не змінилося.

Проте якщо говорити про постійну роботу вдома, я думаю, що зараз домівки в усьому світу фактично проходять краш-тести. І більшість їх, на жаль, не пройде. Тому що більшість проєктувалися і будувалися під задачу “прийти переночувати”. Людям не потрібен був асортимент розваг у їхніх помешканнях, на функціональність тих чи інших речей закривали очі тощо. Зараз ситуація зміниться і щодо планування всієї оселі, й велику увагу зосереджуватимуть на робочому місці, кабінеті вдома.

Як карантин вплинув на вашу роботу? Чи зупинилися будівельні роботи, чи виїжджаєте ви на будівництво, чи стало менше замовлень? Можливо, змінився характер роботи?

Насправді, все вищезазначене разом. Більшість проєктів продовжили свої роботи — все за планом. Є декілька заморожених об’єктів, наприклад, один із київських житлових комплексів просто не пускає на будівельний майданчик мебельників з причини карантину. І це нормально. На авторський нагляд виїжджаємо, але дещо рідше.

Замовлень в перші два тижні карантину, особисто в нас, стало дійсно менше. Люди зараз у підвішеному стані, вони не знають, що буде далі, тому з дороговартісними та довгостроковими витратами відкладають. Хоча з кінця другого тижня карантину потроху починає знову з’являтися інтерес. Люди зрозуміли, що все це надовго. Та й зараз чи не ідеальний час для першого етапу — створення дизайн-проєкту. Ми можемо зустрічатися з клієнтами у Zoom, там обмінятися ідеями, референсами, обговорювати візуалізації — все це можна робити в онлайн-режимі. Нам потрібно лише раз виїхати на заміри порожньої квартири. А от часу в клієнта на осмислення свого майбутнього об’єкту стало більше.

Життя продовжується. Так, можливо, не найбільш бурхливий період, не “високий сезон” для нашого продукту, але нічого. Єдине, що мене дійсно засмучує — кілька великих потужних клієнтів, яким ми надали послуги, наразі заморозили виплати у зв’язку з кризою. Це дійсно неприємно.

З якими проблемами ви стикаєтеся, працюючи з дому? І як їх вирішуєте?

Як я вже казав, це брак емоційного контакту. І цю проблему не вирішити. Її треба не просто перечекати, а перебороти смуток і направити свої вільні сили власне на себе. Цей час стане маркером внутрішньої сили — не всі зможуть перенести таке тривале емоційне та інтелектуальне відчуження. Будуть ті, хто просто не зможуть адаптуватися до нових умов і влитися в життя після карантину. Будуть й такі, хто просто просидять цей час вдома під телевізорами і вийдуть уже майже аутсайдерами. А інші — стануть за цей час сильнішими, здобудуть нові навички, отримають нові знання тощо.

Чи довелося освоїти нові інструменти для комунікації і планування?

Відкриттям для нас став Zoom. Раніше ми контактували з нашими закордонними клієнтами у WhatsApp та Skype. А Zoom — класний, дуже подобається, дозволяє контактувати з багатьма абонентами одночасно. Саме так підтримуємо зв’язок, телефонуємо один одному, як і раніше, користуємося месенджерами. З клієнтами усе – фактично як і відбувалось раніше, окрім особистих зустрічей.

Вже давно думаємо про кілька онлайн-систем для менеджменту проєктів. Саме зараз прийшов час, аби ці програми потестити. Проте ми ще не зупинилися на конкретному рішенні.

Чи надихнула вас поточна ситуація на нові ідеї в дизайні і архітектурі, які в майбутньому стануть новою реальністю?

Так, я обдумав цю тему і зрозумів кілька реальних змін, які чекають на наші домівки та наші пріоритети. Зросте попит на приватні будинки — аби бути максимально автономними від світу й мати, куди вийти на прогулянку, окрім захламленого балкону. Люди приділятимуть більше уваги озелененню своїх помешкань — це про фітостіни, про кімнатні городи, сади.

Комфорт робочого місця стане важливим після пережитого досвіду, коли більшість була не готова. Я впевнений, що люди змінять свої думки в сторону автономності свого житла та його готовності до будь-чого. Ті, хто можуть собі дозволити, почнуть будувати бункери з автономним опаленням, водопостачанням, запасами продуктів, підземними городами тощо.

Як боретеся з відволікаючими факторами? Діти, холодильник?

Ніяк не борюсь, я приймаю їх. У мене троє дітей, лише старший — дорослий, з яким не виникає проблем у цій ізоляції. А двоє малих пацанів в будинку поряд із тобою 24/7 — це, звісно, ще той хардкор. Рятує те, що зараз ми живемо у приватному будинку, є двір, свіже повітря, де погуляти та хлопцям розійтись. Думаю, якби ми зараз іще жили у київській квартирі, в тата міг би поїхати дах. Тому терпіння нам всім.

Як ви скористалися вільним часом, якщо він з’явився? Чим займаєтеся, як боретеся з нудьгою в самоізоляції?

Робота в мене залишилась у майже незмінному режимі. Моя родина та малеча вдома, з ними додаткового чи навіть вільного часу не з’явиться. Та й я вже давно не тусер — бути вдома, поратися в своєму японо-українському саду, малювати, дивитися та читати про архітектуру, японську культуру, про чаювання, про кераміку — це мій звичайний улюблений побут. Хоча все ж трохи додалося можливості для самоосвіти. Як я казав, ця криза покаже, чого ми насправді варті.

Моя боротьба зі смутком така сама, якби я розвантажувався від надлишку соціальних контактів. Прогулянка садом до ставка, переоформлення вуличного керамічного декору та робота в саду — обожнюю. У карантині мене рятує все те вічне, чим я займався й до нього.

 

Йова Ягер

Дизайнер, Yova Yager Hospitality Design

Ірпінь, Київська обл., Україна

Чи дотримуєтеся розпоряджень МОЗ — мити руки, дезінфікувати поверхні, не виходити з дому й не контактувати ні з ким без нагальної потреби, не користуватися громадським транспортом, не зустрічатися з друзями, родичами?

Всіх — так. Раз на два дні виходжу на прогулянку до лісу. Також виходжу за покупками в масці та рукавичках. Але це найближчим часом. Як буде за тиждень — важко сказати. Мене хвилює, що після економічної кризи посилиться екологічна, адже кількість одноразової упаковки, рукавичок, одягу та іншого по всьому світу одночасно збільшилась у рази. Що із цим робитимемо і як це позначиться на екології та на людях, ніхто ще не думає. А воно позначиться. Тож мені здається, ми з одного стану виживання перейдемо до іншого.

Я живу в Ірпені, але у звичайному багатоповерховому будинку. За необхідності переміщаюся власним автомобілем, не контактуючи ні з ким. Рідним дзвоню/пишу щодня. Не бачимося. Але тато якось усе одно виходить погуляти на свіжому повітрі та в магазин, від допомоги з продуктами відмовляється. Каже, що дотримується запобіжних заходів — маска й рукавички. Важко переконати ставитися до цього серйозніше. Мама, навпаки, сама відповідальність: сказала, що навіть менше їсть, щоб не ходити за продуктами. Все стерилізує, маски пере та прасує, є кілька видів рукавичок та одягу на вулицю.

Як карантин вплинув на вашу роботу?

Карантин вплинув ніяк. У мене давно віртуальна студія, і я працюю з фрілансерами з дому. Тому самі процеси та механізми не змінилися. Поки робочі проєкти не зупинені, роботи менше не стало, але це було до оголошення карантину ще на місяць. При цьому я працюю тільки з Hospitality сферою, а ресторани якраз зараз дуже страждають, багато хто навіть не відкриється знову.

Із якими найбільшими проблемами ви стикаєтеся в умовах ізоляції та як їх вирішуєте?

Авторський нагляд здійснювати дистанційно завжди було складно. По-перше, більше часу вимагає, по-друге, складно обрати колір стін або фактуру дерева по фотографії з мобільного з різним освітленням. Усе дуже відносно. Телефонні переговори стали більше займати часу. І це стомлює. Ось ухвалила рішення, що такі переговори формуватиму, як колись формувала виїзди на зустрічі: певні дні тижня нон-стопом. Це допомагає розподілити навантаження та уникнути перевтоми.

Чи довелося впровадити нові інструменти для комунікації та планування?

Усе так само, як і раніше. З робітниками та підрядниками — групи у Viber (вони чомусь люблять саме його, хоча для мене це застаріла модель для спілкування з великою кількістю реклами). Із фрілансерами — Telegram і Facebook Messenger. Месенджер зручний тому, що правки можеш внести відразу в надіслану тобі картинку без збереження в телефон або iPad.

Я давно перейшла на роботу в iPad через постійні пересування та відрядження. І тепер не уявляю без нього комфортного життя. Декілька зручних програм для дизайнера — Procreate (ескізи та правки в кресленні), Bazart (колажі), Keynote (презентації), Google Диск (весь оборот і зберігання інформації). На комп’ютері роблю планування та пишу тексти.

Для особистого планування — завжди Сalendar і MinimaList, потім є Google Calendar для моєї робочої групи, ще раз Google Диск. Узагалі не розумію, як без нього інші працюють. Це вкрай зручний сервіс та доступ до всього матеріалу 24/7. Але спочатку доведеться витратити час і створити свою зручну структуру архівації та ведення матеріалів. У мене зараз усі проєкти ведуться там. До них є доступи у замовника, виконроба, виробника тощо.

Як щодо відеодзвінків?

Відеодзвінки не дуже люблю. Давно звикла без них. Навіть захищати нові проєкти. Тому для групових дзвінків користуюся тим, що буде під рукою: або Facebook Messenger, або Viber. Хоча Zoom про всяк випадок завантажила. Виключила WhatsApp, тому що глючнішу програму потрібно пошукати. Ну або в мене з ним особливий кармічний зв’язок. Із замовниками спілкуюсь у Telegram, Instagram і Facebook.

Чи надихнула вас нинішня ситуація на нові ідеї дизайну, архітектури, які в майбутньому стануть новою реальністю?

Поки що не було на це часу. До нинішньої миті мій режим не змінився, час, який витрачався на зустрічі, перейшов у дзвінки, які тривають довше, ніж звичайно. Тому намагаюся знайти систему і для цих дзвінків, щоб не загрузнути в них остаточно. До речі, зі Skvot хотіли у травні запускати авторську програму «Віртуальна дизайн-студія. Як створювати та розвивати». Задумали це ще влітку 2019-го, але навіть за такої актуальності зараз довелося відкласти запуск, оскільки кількість контенту зараз зашкалює.

Як боретеся з відволікаючими факторами під час роботи вдома (діти, родичі, холодильник, інше)?

Взагалі немає із цим проблем, бо я й так до цього працювала з дому. І мені комфортний такий режим. Мені взагалі комфортно самій із собою. Із чоловіком якось набагато частіше бачитися у квартирі не стали. Кожен має свій умовний індивідуальний простір і режим. Якби ізоляція не була примусовою і не спричиняла колосальну економічну кризу, то я легко могла б провести хоч тиждень, хоч два в самоізоляції без стресу та виття. Але коли вам щось забороняють — велика спокуса порушити чи протестувати.

Чим займаєте себе на дозвіллі? Як боретеся зі смутком від самоізоляції?

Що? «Смуток»? Я взагалі не знаю, як це, із самого дитинства. Завжди є перелік справ, до яких руки не доходять. А в мене він регулярно поповнюється, і тому ніколи не закінчується. Тут можна ставити пісню Земфіри «Нескінченність». Тобто якщо я навмисно не лежу на пляжі млосним тюленем, мені завжди є чим зайнятися. Люблю себе на самоті. Дуже вже мені комфортно із самою собою.

Як ви скористалися додатковим вільним часом (якщо він з’явився)?

Вільного часу поменшало. Знову ж таки, через телефонні переговори з усіма. Але, можливо, це здається, адже й менеджери з продажу теж дзвонити стали менше, а час, який я витрачала на дорогу, тепер іде на переговори. Швидше за все, затратно за часом так само, як і було до цього — тобто туго, але психологічно здається, що потопаєш.

Прибрати всю квартиру, переосмислити існування в ситуації, що склалася, все ще не встигла, тому що якщо не читати соцмережі і не впадати в паніку, то для мене особливо нічого не змінилося в режимі робочого процесу та менеджменту. Тренування з фітнесу давно практикую з тренером по Viber, туди ж англійську. Мій психологічний порятунок загалом — багато роботи та заслужений відпочинок щорічно на один місяць.

 

Олександр Попов

Архітектор, archimatika

Київ, Україна

Чи дотримуєтеся розпоряджень МОЗ — мити руки, дезінфікувати поверхні, не виходити з дому і не контактувати ні з ким без нагальної потреби?

Руки мию, без нагальної потреби не виходжу. Але нагальна потреба виникає кожні пів години. У підсумку вдома я висиджую в середньому лише пів дня. Найгірше виходить із маскою. Незвично, незручно, окуляри запотівають і взагалі згадується момент із фільму «Кін-дза-дза!», коли всім пацакам сказали, що тепер треба ходити в намордниках. Маска викликає внутрішній протест, тому ношу радше заради заспокоєння оточуючих — тоді, коли її відсутність спричиняє косі погляди.

Чи перейшли ви на роботу з дому?

Наполовину так, але потрібно зустрічатися, деякі розмови складно перевести в режим онлайн. У той же час дім об’єднався не лише з офісом, але ще й із дитячим садком, школою, гуртком балету, шаховою секцією. Така багатофункціональність усе ще дозволяє, звичайно, продовжувати там працювати, але не вирішувати творчі завдання. А от спорожнілий офіс, якщо в нього все ж таки вдається на таксі дістатися, — це абсолютно умиротворене середовище для творення.

Bloomberg пише, що робота з дому обернулася для багатьох додатковою годиною-двома роботи на день (США та Західна Європа). Це про вас?

Чесно кажучи, я почав більше спати. Той час, який я витрачав на те, щоб відвезти дітей до садка та школи, а потім дістатися на роботу, тепер я витрачаю на сон. Починаю працювати в той самий час, як і до карантину, але тільки виспавшись.

Який вигляд має ваше робоче місце?

Так, як на фотографії. Ми ділимо його з Альонушкою (3 роки), іноді приходить ще Міша (11 років). Це спільний простір, у якому всі допомагають одне одному. Діти можуть намалювати на моїх ескізах те, що вважають за потрібне. Ми радимося, обговорюємо проєкти. Також ми з Олею (дружина Олександра, архітектор Ольга Чернова. — Прим. ред.) обговорюємо та домальовуємо малюнки дітей.

Як карантин вплинув на вашу роботу? Припинилися проєкти, заморозилися будівництва?

Дякуємо нашим замовникам за те, що поки що ніхто не рубає з плеча, не робить поверхневих висновків. Приємно, що наші клієнти, як і ми, накопичили деякі запаси за відносно благополучні попередні роки. Це дозволяє принаймні не приймати рішення поспішно, без повної інформації, а почекати і подивитися, як ситуація змінюватиметься. Адже поки що ніхто не може відповісти на головне питання: коли закінчиться цей карантин. А від цієї відповіді багато що залежить. Без цього можна тільки гадати, як на всій нашій галузі та житті загалом позначиться карантин.

Звісно, зараз уже можна сказати, що якісь терміни реалізації проєктів будуть розтягнуті. Адже у віддаленому режимі дуже складно працювати так само ефективно, як в одному опен-спейсі. Хоча, звісно, ми робимо все можливе. За гарячими проєктами, за якими замовники нас попросили не зрушувати терміни, складності дистанції ми компенсуємо своїм героїзмом, кмітливістю.

З якими найбільшими проблемами ви стикаєтесь, працюючи з дому, і як їх вирішуєте?

Як ділити один і той самий простір із дітьми — це найсерйозніший виклик, який ми з Олею прийняли.

Знайшлося вже якесь рішення?

Домовлятися та дружити.

Як боретеся з відволікаючими факторами?

Тут питання не у відволіканні. Концентрація — це звичка, вироблена роками. Найголовніший чинник, із яким справді потрібно боротися, — це паніка. Якщо ти стикаєшся з якимось важливим життєвим питанням, на яке немає відповіді, потрібно зібрати свою мужність, зрозуміти, із чим потрібно розібратися, зібрати необхідні вихідні та повернутися до цього питання тоді, коли картина буде зрозуміла.

Цьому навчає проєктування, архітектура. Кожен архітектор розуміє, що без достатньої кількості вихідних даних робити проєкт — це лотерея. Кожен архітектор перед тим, як розпочинати проєктувати, все з’ясовує. Кожен із нас звик це робити. Це нудна робота, яка потім відкриває простір для творчості. Хоч би як хотілося зараз швидко щось зробити і кудись побігти, поки не зрозуміло, куди бігти, треба стояти на місці. І для цього потрібна мужність.

Чи довелося впровадити нові інструменти для комунікації та планування в роботі?

Насправді ми вже давно використовуємо всі ці інструменти, оскільки працюємо із замовниками, партнерами в інших країнах. Загалом ми звикли працювати в дистанційному режимі.

Чи надихнула нинішня ситуація на нові ідеї архітектури, які в майбутньому стануть новою реальністю?

Мені здається, що поки що рано говорити про серйозні інсайти. Поки що ми все більше метушимося, перебудовуючи роботу на новий формат, ми думаємо, як підтримати і не втратити ті проєкти, які вже є. Це я говорю не тільки про нашу компанію, а, напевно, про всіх архітекторів і девелоперів. Мені здається, що це питання є передчасним. Але із запитів, із якими покупці приходять до наших клієнтів-девелоперів, починає цеглина за цеглиною вимальовуватися картина про нові простори, нову архітектуру. Ми вже думаємо про це.

Чим займаєте себе на дозвіллі?

Дозвілля — це діти, бо няньки теж на карантині. Власне, вони і займають весь вільний час. І келих вина теж іноді допомагає.

У боротьбі з нудьгою?

У боротьбі з усім — і з нудьгою, і з відсутністю терпіння.

 

Анна Манако

Дизайнер, Manako Design

Верона, Італія

Чи дотримуєтеся приписів італійської влади — мити руки, дезінфікувати поверхні, не виходити з дому і не контактувати ні з ким без нагальної необхідності?

Так, звісно, дотримуємося. Моя сім’я перебуває на карантині з моменту закриття шкіл в Італії — з кінця лютого. Із цього часу ми практично ні з ким не спілкувалися й намагалися робити покупки онлайн. Наразі в країні запровадили дуже суворий режим. Можна виходити з дому тільки до магазину, аптеки чи лікарні, при цьому відходити не далі, ніж на 200 м від свого місця проживання, і необхідно мати із собою документ, який пояснює причину виходу. За порушення правил передбачається штраф у розмірі до 4000 євро. Це пов’язано з тим, що багато хто донедавна не дотримувався правил ізоляції. Це, можливо, і спричинило активне поширення хвороби на початковому етапі епідемії.

Як карантин вплинув на вашу роботу?

Проєкти, пов’язані з виробництвом, тимчасово поставлені на паузу, але на папері з’являються нові ідеї та концепти.

Ситуація, що склалася, прискорила багато процесів. Зараз я освоюю нову для себе професію викладача та записую відеокурс, присвячений розвитку образного мислення. Цей освітній проєкт мав бути реалізований ще до епідемії в офлайн-форматі для підлітків-білінгвів Верони. На жаль, живий формат виявився неможливим, тому я перейшла до онлайн-формату. Поки що це відбувається на громадській основі, як допомога, щоб відволікти дітей від поточної ситуації через процес творення. На курсі я показую методи розвитку образного мислення шляхом стилізації та трансформації навколишніх предметів. Зараз з’явилася група і для дорослих, адже процес творення — це процес, у якому ти почуваєшся щасливим, а це те, чого зараз, за умов ізоляції, багатьом не вистачає.

Який вигляд має ваше робоче місце? Чи облаштували ви його для тривалої роботи в ізоляції?

Своє робоче місце я постаралася покращити й адаптувати для проведення онлайн-конференції та записів відеоуроків.

Із якими найбільшими проблемами ви стикаєтеся, працюючи з дому?

Хотілося б торкнутися насамперед психологічного аспекту. Не завжди виходить ефективно працювати в момент, коли надходять негативні новини, коли країна, в якій ти перебуваєш, проживає дуже трагічний період. Тут важливий баланс між співпереживанням і вірою в майбутнє. Я для себе цю ситуацію прийняла відразу, не проходила через заперечення й не мала ілюзій, що життя триває так само, як і раніше. І мені здається, що це дуже важливо — не витрачати час на заперечення та пошук теорій змови. Ще дуже важливо фільтрувати інформацію.

Ми ж живемо не тільки в період коронавірусу, а й інформаційного вірусу. Від страху, від неприйняття, не замислюючись про те, які будуть наслідки, люди поширюють неперевірену та непотрібну інформацію. Тим самим зміщуючи фокус уваги з потрібного та важливого на зовсім другорядні речі. Тому на соціальні мережі я намагаюся витрачати мінімум часу та стежити лише за офіційними новинами.

Як боретеся з факторами, що відволікають, і зберігаєте робочий настрій?

Що стосується робочої обстановки, дуже важливо, щоб кожен день був графік, якого ти дотримуєшся. Дуже важливо вставати по будильнику, виконувати мінімальні фізичні вправи, слідувати плану, але при цьому важливо собі не докоряти за моменти слабкості.

Мені допомагають концентруватися медитація та духовні практики. Намагаюся щодня починати саме з них, а не з перегляду стрічки новин.

Донька-першокласниця вже місяць перебуває на дистанційному навчанні. У цьому віці онлайн-навчання не настільки ефективне й вимагає постійної присутності дорослого. Тому ми намагаємося знайти компроміс і не сильно її вантажимо, вирішивши, що наш пріоритет — це зберегти спокій дитини та сім’ї, а не рівень певних знань.

Чи надихнула вас нинішня ситуація на нові ідеї в дизайні, які в майбутньому стануть новою реальністю?

Однозначно йде переосмислення всіх процесів життя, це торкнеться, звичайно ж, і дизайну. Зараз у дизайну основне завдання — рятувати життя людей. І є вже багато прикладів цього. Студії 3D-друку виробляють захисні маски та клапани для апаратів дихання. В Італії адаптували маску для підводного плавання під дихальний апарат. Фабрики Armani, Fendi, Gucci переформатували свої виробництва для пошиття захисних костюмів і масок.

Наше життя та звички кардинально змінилися. І дизайн повинен буде вирішувати нові завдання та оптимізувати актуальні процеси. Якісь інновації увійдуть і в післякарантинне життя. На мою думку, прискориться роботизація, посилиться цифровий контроль, з’являться нові пристрої, які вирішуватимуть проблеми саніфікації та дезінфекції.

У нас з’явилися нові побутові потреби тривалого зберігання продуктів, їхнього зонування та дезінфекції. Необхідність робочого місця в будинку, обладнання вхідної зони у квартирі/будинку з можливістю дезінфекції взуття та одягу.

Відбувається переоцінка цінностей. Ми перестанемо купувати для того, щоб справити враження на інших, а робитимемо це для себе. Консумеризм перестане бути проведенням часу, а споживання стане більш усвідомленим.

Ми шукатимемо в нашому будинку та навколишніх предметах ту радість, задоволення, якого ми позбавлені через неможливість подорожувати, сходити до музею.

Стане особливо актуальною екологічність і економічність предмета дизайну та його можливість трансформуватися під потреби користувача, вторинне використання та переробка речей. Збережеться тенденція біоморфічності та простоти. Ми станемо більш вибірковими щодо купівлі предметів.

 

Роман Романець

Архітектор, AVR

Львів, Україна

Чи дотримуєтеся ви розпоряджень МОЗ: мити руки і дезінфікувати поверхні, не виходити з дому і не контактувати ні з ким без крайньої необхідності, не користуватися громадським транспортом, не зустрічатися з друзями і родичами?

Мити руки я старався і без карантину (посміхається), але – так, решту намагаємось виконувати. Лише от дома всидіти неможливо, і я думаю, що не виходити так довго на вулицю – це дуже некорисно, мозку потрібне свіже повітря, тому я раз або два на день брав малих і виходив з ними на прогулянку/розминку в парк поруч з домом. Але ми дотримувались великої дистанції від інших людей і нічого не торкались оголеними руками. Мушу зізнатись, на тому тижні мій друг, в якого зараз дуже непроста ситуація в бізнесі, попросив зустрітись, щоб порадитись. То я заїхав до нього, але сиділи на доволі великій відстані й систематично все довкола пшикали дезінфектором.

Чи перейшли ви на роботу з дому?

Коли оголосили карантин в школі, то я зрозумів, що ситуація серйозна. Станом на 13 березня я провів нараду з ІТ-відділом про можливість організації роботи в віддаленому форматі. Впродовж вихідних було вжито всіх необхідних заходів, а за понеділок-вівторок ми повністю організували роботу людей з дому.

Bloomberg пише, що для багатьох робота з дому обернулася додатковими годиною-двома роботою в день (США і Західна Європа). Це про вас?

У мене особисто троє дітей, до яких через карантин не можуть приходити бабусі-дідусі, а також дружина-айтішник, яка має важливий проєкт, що потребує її систематичного включення. Відповідно, працювати, як раніше, я просто не в змозі. Вдома я можу приділити роботі максимум чотири години на день, але я періодично “втікаю” в офіс, де працюю значно ефективніше.

Щодо роботи компанії, то в мене такі думки: 1) я пишаюсь нашою командою, яка на максимальних обертах пристосувалась до обставин і з мінімальними втратами часу переключилась на новий стиль роботи; 2) проєктний процес – це командна гра, яка потребує високої ефективності кожного гравця, а на відстані – і це об’єктивна реальність – ефективність командної роботи знижується; 3) як на мене, то в статті Bloomberg є раціональне зерно, особливо, якщо робочий процес вимагає твого активного залучення, то ти мимоволі втягуєшся в це і витрачаєш більше часу.

Чи в цілому члени команди стали працювати більше/менше?

Можливо, на якусь долю більше, особливо в перші дні карантину, коли необхідно було переналаштувати багато процесів, але ми звикли виконувати взяті на себе зобов’язання, тому менше працювати ми просто не маємо права.

Наш колектив поділений на команди, кожна з яких має свого тім-ліда, який в свою чергу несе відповідальність за ефективність робочого процесу, підтримуючи настрій та мотивацію своїх колег. Ми давно використовуємо деякі інструменти із Scrum: ранкові стендапи, ретроспективи, щотижневе планування та інші, що суттєво підняло нашу ефективність роботи, тепер же ми просто перенесли це в онлайн.

Як виглядає ваше робоче місце? Ви якось його облаштували для тривалої роботи з дому?

Компанія спільними зусиллями доставила всім, у кого була така потреба, робочі комп’ютери. Кожен відповідно до можливостей та потреб облаштував своє робоче місце під себе. Дуже важливо, щоб робоче місце було в іншій кімнаті від спальні. Якщо такої можливості немає, то воно має бути максимально влаштоване таким чином, щоб, перебуваючи на ньому, ви психологічно були не дома.

Як карантин вплинув на вашу роботу (зупинилися будівельні роботи, відпала необхідність виїжджати на будівництво, стало менше замовлень, проєкти були заморожені, змінився характер роботи, інше)?

За минулий тиждень я телефоном проговорив з кожним із наших замовників. У всіх настрій бойовий. І, якщо не буде заборон на законодавчому рівні, то ніхто зупинятись не планує. Тому потреба виїжджати на будови залишилась, звісно, зі всіма засобами захисту. Також залишилася необхідність видачі друкованої документації, тому зрідка, але працівники приходять в офіс для друку креслень.

З якими найбільшими проблемами ви стикаєтеся, працюючи з дому, і як їх вирішуєте?

Як на мене, то найбільшою проблемою віддаленої роботи є відсутність візуального контакту команди. Раніше – пройшовся офісом, глянув на колектив, перекинувся кількома словами – і вже зовсім інше внутрішнє відчуття, ніби ми всі разом, одне ціле, а зараз це неможливо… Для візуального контакту потрібно використовувати екран та камеру, але це не те…

Створення певної атмосфери та підтримка колективу – це одне з пріоритетних завдань керівника, а на відстані, цей процес суттєво погіршується. Маю сильну надію, що невдовзі ми всі повернемось в звичний режим, а в світі все налагодиться.

Чи довелося впровадити нові інструменти для комунікації і планування?

Вкотре стало в пригоді наше власне програмне забезпечення, яке ми давно розробили, впровадили і без якого тепер не уявляємо собі життя. У ньому ми живемо онлайн в трьох часах: в майбутньому (плануємо нашу роботу), в теперішньому (обліковуємо кожен наш крок) і в минулому (переглядаємо всі необхідні статистичні дані). У цьому плані наше життя суттєво не змінилось. А для візуального контакту між собою та на нарадах із суміжниками та підрядниками використовуємо стандартні інструменти Skype, Zoom та FaceTime. Взагалі комунікація дуже важлива в нашій роботі, тому ми стараємось її не послаблювати.

Чи надихнула вас нинішня ситуація на нові ідеї дизайну, архітектури, які в майбутньому стануть новою реальністю?

Правду кажучи, уся ця ситуація є мало надихаючою, але я переконаний, що нова реальність буде відрізнятись від теперішньої. Архітектура буде однозначно змінюватись та переналаштовуватись з урахуванням нових потреб та задач.

Як боретеся з відволікаючими факторами (діти, родичі, холодильник, інше)?

Щодо дітей, то як з ними можна боротись? Вони просто дуріють від того способу життя, який доводиться впровадити, а через це зводять з розуму батьків. Намагаюсь якось їх зайняти цікавими іграми, хатніми обов’язками, навчанням врешті-решт. Але все це не те, їм потрібна активність та наша увага. Коли вони дома сидять весь день, а батьки намагаються працювати, то все це перетворюється в гримучу суміш. А всі інші чинники для мене взагалі не є відволікаючими.

Як боретеся з нудьгою від самоізоляції?

З трьома дітками вдома відчуття самоізоляції не настає. Мені сильно не вистачає живого спілкування з друзями та родиною, але це нові виклики, з якими доводиться якось миритись. Головне – вірити, що це лише тимчасова міра і що скоро буде можливість всім побачитись, наговоритись і набутись разом досхочу.

 

Олена Фатєєва

Дизайнер, Fateeva Design

Київ, Україна

Чи дотримуєтеся розпоряджень МОЗ — мити руки, дезінфікувати поверхні, не виходити з дому, не користуватися громадським транспортом і не контактувати ні з ким без нагальної потреби? Працюєте з дому?

Звичайно, я дотримуюсь усіх рекомендацій. Але, якщо чесно, запровадження карантину не сильно вплинуло на мою роботу та творчість. Протягом останніх двох років приблизно так і живу. Хаотична забудова, масове вирубування дерев, бетонування берегів Дніпра, транспортний колапс та інші «радощі» від київської влади зробили свою справу — Київ став некомфортним як для життя, так і для продуктивної творчості. Життя в столиці перетворилося на боротьбу містян за виживання. Саме тому я вже давно намагаюся без потреби не виїжджати за межі свого будинку — мого невеликого, але дуже комфортного світу.

Як саме він влаштований?

Мій будинок — це і мій офіс. Робоче місце знаходиться біля вікна. З нього я завжди бачу небо та птахів, які прилітають у весняно-літній сезон пожити на островах Дніпра. Я бачу розкішні заходи сонця і природу, що змінює свої барви протягом року. Все це мене надихає не лише на створення нових проєктів, а й на боротьбу за збереження зелених резервацій у моєму рідному місті.

Що вас найбільше засмучує в умовах самоізоляції?

Відсутність можливості вільно пересуватися світом. Цей факт викликає у мене дискомфорт та почуття легкої задухи. Коли летиш літаком, Земля здається дуже маленькою. Будь-якої точки нашої планети можна дістатися максимум за добу. До того ж вільне пересування між містами, країнами та континентами — стан, звичний для мене з дитинства, а сьогодні ще й важлива частина моєї професії. Мені дуже не вистачає краси французьких, німецьких, іспанських та італійських вулиць. Зустрічей із друзями та колегами на ISaloni. Поїздок до брата в Бордо, де в передмісті є безліч виноробних господарств із прекрасними виноградниками. І, звичайно, мені досить складно перебувати в Києві, коли в інших країнах повним ходом відбувається реалізація моїх проєктів.

Як бути в ситуації, що склалася?

Всі погоджувальні моменти перемістилися в онлайн, що суттєво допомагає пережити цей складний невиїзний період. Але не треба думати, що самоізоляція — винятково негативні аспекти. У карантину є й позитивні боки: він вкотре показує нам, наскільки цінне живе спілкування, тактильні відчуття та можливість особистого сприйняття світу. Багато хто з нас під час домашнього ув’язнення перегляне свої життєві цінності та пріоритети. Абсолютно точно можу сказати, що в організації робочих процесів будуть продумані нові схеми мобільного реагування на зовнішні обставини та виклики. Домашні офіси стануть ще популярнішими. Я й сама сьогодні подумую, як переформатувати планування будинку, де «живе» офіс Fateeva Design. Хочу відокремити робочу частину від нашого особистого простору.

Як боретеся з факторами, що відволікають під час карантину (діти, родичі, холодильник, інше)?

На це запитання у мене проста відповідь: моїй творчості ніхто й ніщо не заважає. Враховуючи той факт, що ми з чоловіком і у звичайних умовах разом практично 24 години на добу, карантин ніяк не вплинув на наші стосунки та робочий процес. І, думаю, навряд чи відкриє щось нове одне в одному, адже ми завжди проводили багато часу разом.

Як ви скористалися додатковим вільним часом (якщо він з’явився)?

Мене тішить наявність часу, що звільнився. Також я думала, якщо всі самоізолюються, можна буде відпочити від захисту Горбачихи. Але виявилося, що під час карантину знищення «київської Амазонії» не припинилося. У мене ще теплиться надія, що забудовники та корумповані міські чиновники зрозуміють, що їхня звична модель життя змінилася! Що в них може і не бути змоги виїхати. Жити їм доведеться тут, у створеному ними бетонному гетто. Дихати отруєним повітрям і замість чистої води пити зелений каламутний «компот»! Кожен із нас повинен витратити час, що звільнився, на усвідомлення того факту, що ми залишилися в Україні, бо це наш дім, і про нього потрібно дбати.

Якби місяць тому мені хтось сказав, що більшість людей повернеться до своїх країн, я б не повірила. Але це сталося. Кожен із нас сьогодні перебуває в умовах, які ми самі створили чи дозволили створити для себе та інших. Сьогодні у нас у всіх є час подумати, що особисто я можу зробити для комфортного життя у своєму будинку, районі, місті та країні.

Як боретеся зі смутком від самоізоляції?

Смуток у мене викликає лише втома від боротьби з вітряками. Коли бачиш, як міська влада веде разом із забудовниками війну проти киян за їхній же рахунок. А карантин — це обґрунтований захід, у якому на основі досвіду інших країн прораховується приблизний термін виходу з нього. До того ж наразі самоізоляція в Україні — усвідомлений вибір кожного з нас. Коли є право вибору, смуткові не має бути місця. Засмучує, що в нашій країні велика кількість громадян не має фінансової подушки, щоб безболісно пережити карантин, не виходячи з дому. А також пригнічує стан нашої медицини, від якої залежить кількість хворих і тих. хто одужав. І ці обставини занурюють у смуток не тільки мене.

Чим займаєте себе на дозвіллі?

Мені ніколи не нудно наодинці із собою. Я завжди знайду, чим зайнятися: можу валятися в гамаку і спостерігати за птахами, що пролітають повз, гортати улюблену книгу або дивитися хороший фільм. Але навіть у такі моменти я думаю про дизайн.

Ви дивитеся досить позитивно навіть на таку складну ситуацію.

У мене є досвід ретриту на самоті. Я добре знайома із власними реакціями на подібні обставини. Відмінність лише в тому, що тоді я проводила час в одному з монастирів Гімалаїв, а сьогодні — у своєму домі, що можна назвати полегшеною версією. Самоізоляція, звичайно, має свої психологічні спецефекти, вони добре описані в літературі, їх можна спостерігати у себе та з ними цікаво працювати. Одним словом, це приголомшливий досвід пізнання себе та нового сприйняття навколишнього світу.

Нині понад третина всього населення перебуває на карантині різної строгості, і це може стати поворотним моментом у розвитку людства. Я не маю сумнівів, що наше життя після скасування самоізоляції, хай навіть на якийсь час, але стане іншим. Що ми можемо зробити просто зараз? Із максимальною користю та мінімальними втратами засвоїти цей урок і перезавантажитися для нового, більш усвідомленого життя. Особисто я кайфую від уповільнення часу, тиші простору, що вимушено підвисла, і мовчазного мобільного телефону. Сьогодні ніщо не відволікає мене від нових проєктів. Я спокійно та вдумливо займаюся творчістю, яку так сильно люблю!