Мудрий і скромний. Якості іменинника сьогоднішнього дня, Нормана Фостера, що несподівано відкрилися

Його повний титул сер Норман Роберт Фостер, барон Берега Темзи, кавалер Ордена заслуг, але підлеглі звертаються до нього просто — мілорд.

Ми не беремося гадати, де і як проведе свій 83-й день народження барон Норман Фостер. Можливо, зараз він летить до Індії, до Амараваті, столиці індійського штату Андхра-Прадеш, де Foster + Partners реалізує масштабний проєкт із забудови міського центру. Або — в Сан-Франциско, де візьме участь у дводенному івенті Studio Crawl. Або дивиться на венеційську лагуну зі своєї каплиці для експозиції Ватикану, представленої на Бієнале. Або все банально: прямує до офісу, щоб керувати роботою величезної команди архітекторів.

Про Прітцкерівського лауреата Нормана Фостера, його будинки й куполи написані сотні статей, а сьогодні всі провідні профільні видання світу напишуть десятки нових. Іноді здається, що все життя метра законспектоване на папері, кальці та в цифрі.

Каплиця Нормана Фостера для експозиції Ватикану на Венеційській бієнале. Джерело фото: fosterandpartners.com

Ескіз проєкту каплиці. Джерело фото: fosterandpartners.com

У своєму недавньому інтерв’ю на Венеційській бієнале Фостер, представляючи свою каплицю для Ватикану, сказав, що вважає церкву найважливішим із усіх суспільних просторів, незважаючи на відмінності в релігійних переконаннях.

«Я думаю, що існує внутрішня природа, і існують певні цінності, які є універсальними для різних вірувань і релігій, а один спільний знаменник — це те, що релігійні будівлі створюють простір для роздумів і споглядання», — говорить Фостер

Цікавим є той факт, що із сотень будівель, спроєктованих Норманом Фостером, ця каплиця з легких дерев’яних планок, установлена на острові Сан-Джорджо-Маджоре, — його єдиний реалізований сакральний об’єкт. Перша спроба в 2006 році не увінчалася успіхом, і це трохи сумна історія, згадки про яку ми не знайдемо на офіційному сайті Foster + Partners.

Церква Святого Павла, Лондон

На запрошення приходу Святої Трійці Бромптон Норман Фостер розробив проєкт реконструкції парафіяльної церкви Святого Павла на площі Оуслоу в Лондоні. Відомий своїм оригінальним і масштабним підходом, лорд-архітектор і в цьому випадку не обмежував польоту своєї фантазії. Він запропонував на місці триповерхового житлового будинку, що примикає до лівого крила, звести чотириповерховий будинок зі скла й металу, з відкритою терасою нагорі.

Рендер до проєкту редевелопмента церкви Святого Павла. Джерело зображення: usefulstudio.co.uk

Джерело зображення: usefulstudio.co.uk

За планами, після розширення церква Святого Павла 1860 року будівництва повинна була вміщувати конференц-центр, теологічний коледж, кафе, бібліотеку, офіси, молитовний зал, книгарню, дев’ять кімнат для відпочинку, три квартири для служителів і три гостьові кімнати. Нове планування дозволяло б розгорнути в просторах церкви телестудію з можливістю міжнародних трансляцій. Але місцеві жителі, на подив архітектора, були не в захваті від цих грандіозних планів.

Саркастично вони жартували, що «Слава Богу, гострий шпиль запобігає перспективі будівництва вертолітного майданчика!». І незважаючи на те, що парафія лобіювала проєкт на всіх можливих рівнях, жителі не дали йому зелене світло. А люди, які живуть у цій частині Південного Кенсінгтона, давно навчилися консолідуватися та протистояти апетитам забудовників. Усе, що було зроблено, це косметичний ремонт усередині будівлі.

Інтер’єр церкви Святого Павла, Лондон

І хоча з 2006 року минуло лише 12 років, лорд Фостер, зробивши висновки з негативного експірієнсу, докорінно змінив свій підхід до сакральних об’єктів. І тендітна каплиця на Бієнале — це наочне підтвердження цього. Мабуть, саме слово «скромність» буде найкращою її характеристикою.

Каплиця Нормана Фостера для експозиції Ватикану на Венеційській бієнале. Джерело фото: fosterandpartners.com

«Я думаю, що всі ми, які ведуть насичене міське життя, маємо бути вдячними за можливість замислитися про те, чому ж людей так приваблюють місця та об’єкти поклоніння. І масштабні, і такі скромні, як каплиці», — резюмував Норман Фостер.