Чотири роки війни змінили світловий режим українських міст — спочатку через світломаскування, потім через періодичні відключення електроенергії. Це торкнулося і прифронтових, і тилових населених пунктів. Львів, що став домівкою для тисяч внутрішньо переміщених осіб, не виняток: тут теж були ночі без світла, як і в інших містах країни під час найскладніших періодів енергодефіциту.. Саме сюди у травні 2026 року Роже Нарбоні, засновник дисципліни «світловий урбанізм», привіз свою методологію для світлового майстер-плану. Теорія, започаткована у Франції 1987 року і згодом перезаписана через категорію dark infrastructure (інфраструктура темряви), зіткнулася з українською реальністю — і знову зазнає змін.
В Україні методологія Нарбоні вперше перевірялася на міцність у Дніпрі, коли Микола Каблука та команда Expolight запросили французького експерта до України й разом із ним заклали основи світлової стратегії міста. Тепер на нас чекає продовження цієї співпраці вже у Львові — місті з іншою тканиною, іншою історичною щільністю, особливою юрисдикцією ЮНЕСКО для його центру. Візит Роже Нарбоні у Львів для проведення воркшопу з розроблення світлового майстер-плану не був окремою подією: це частина більшого проєкту світлового майстер-плану міста, ініційованого Львівською міськрадою. Микола Каблука й команда Expolight виступили співорганізаторами воркшопу, безпосередньо долучившись до його підготовки й реалізації.
Мер Львова Андрій Садовий, французький світловий дизайнер Роже Нарбоні, засновник Expolight Микола Каблука з котом Левчиком і головний архітектор Львова Антон Коломєйцев. Фото: Expolight
Нічне обличчя Львова: де світла забагато
Львів, із його складним рельєфом та історичною багатошаровістю вимагав комплексного підходу до світлового майстер-плану. Каблука звертає увагу на важливу особливість — дикі, майже не освоєні пагорби: «Вони безлюдні, темні. І розташовані прямо в центрі». Крім того, у Львові архітектура різних епох співіснує в одному просторі — від готики й ренесансу до австрійської сецесії та радянського модернізму. І над усім цим — охоронний статус ЮНЕСКО, через який рішення щодо нічного вигляду Старого міста є не лише естетичним, а і юридичним питанням.
Роже Нарбоні, Микола Каблука та Михайло Шевченко з колегами — архітекторами і світлодизайнерами — спілкуються поруч із Львівською ратушею. Фото: Expolight
Парадоксально, але саме ця пошарова складність і суворі обмеження визначають унікальний потенціал міста для світлових дизайнерів. Роже Нарбоні бачить у цьому перевагу: «Контраст між щільними зонами забудови та великими парками й лісами в міських межах дає багато можливостей для моделювання різноманітних та оригінальних нічних просторів, що грають водночас світлом і тінню». На думку експерта, Львів із його складною топографією має перевагу перед рівнинними містами в тому, що відкриває для містян безліч різних ракурсів і різноманітних нічних панорам.
Роже Нарбоні про Львів: «Контраст між щільними зонами забудови та великими парками й лісами в міських межах дає багато можливостей для моделювання різноманітних та оригінальних нічних просторів, що грають водночас світлом і тінню»
Але є й інший бік цієї складності: місто з такою кількістю історичних нашарувань, туристичних маршрутів і комерційної активності в центрі накопичує світловий хаос. Михайло Шевченко, чиновник Львівської міської ради, вважає, що проблема більше стосується не яскравості, а неузгодженості: старі та нові світильники подекуди мають різну температуру світла. На думку Шевченка, трапляються хіба що окремі пересвітлені об’єкти: «Є локації, де, наприклад, забудовники можуть встановлювати освітлення без погоджень, як-от лампи з холодним світлом, занадто яскравим. Але це вже питання заміни й контролю виконання робіт». Хоч у Львові немає системного хаосу в освітленні, ці точкові проблеми можуть порушувати його нічну ідентичність.
Цю саму думку продовжив і Микола Каблука, погоджуючись, що в Києві та деяких інших містах України проблеми з освітленням масштабніші, ніж у Львові, де пересвітлені окремі об’єкти. Проте експерт помітив стрімку розбудову міста й застеріг: «Коли є період активного розвитку та будівництва, то дуже важливо, щоб місто не розрослося хаотично». Виправити залишкові проблеми з освітленням, урегулювати подальший розвиток світлової інфраструктури та сформувати гармонійне нічне обличчя Львова — саме для цього потрібен світловий майстер-план.
Темрява у світловому плані: методологія, що перевіряє себе на міцність
Для багатьох французьких міст світлові майстер-плани розроблялися в період із 1990 до 2010 — за застарілою логікою. То був період «світлової експансії»: наприкінці періоду енергоефективне LED-освітлення дозволило залити нічні міста світлом, і всі знакові об’єкти підсилювали, вихоплюючи їх із темряви. Проте цей підхід, орієнтований повністю на людину, ігнорував світлове забруднення і його вплив на екосистеми. Сьогодні європейські міста змушені проводити «роботу над помилками», повертаючи собі право на темряву.
Тому в сучасних світлових стратегіях, зокрема тих, які розробляє Роже Нарбоні, центральною концепцією стає dark infrastructure (темна інфраструктура) — зонування міста, за якого частину його територій свідомо залишають без штучного освітлення. Темрява тут впроваджується як заради біорізноманіття та відновлення природних ритмів, так і для того, щоб міський житель міг насолодитися красою зоряного неба. Нарбоні наголошує на ролі фахівців: «Ми як світлові дизайнери, світлові професіонали маємо цю відповідальність і мусимо зробити щось, адже зараз у нас є багато інформації про негативний вплив штучного освітлення на біорізноманіття та людей».
Роже Нарбоні на презентації світлового майстер-плану Львова. Фото: Богдан Ємець
Робота в Україні змусила Роже Нарбоні вчергове переосмислити світловий урбанізм через низку особливостей, що суттєво відрізнялися від його попереднього досвіду. Експерт звертає увагу, зокрема, на унікальну атмосферу українських міст, що відрізняє їх від західноєвропейських: «Можна говорити про архітектуру, наприклад, або навіть про дух чи, я б сказав, шарм цих східноєвропейських міст порівняно із західноєвропейськими». Не останню роль тут відіграє забудова радянських часів, яка мала значний вплив на формування районів. За словами Нарбоні, цим українські міста відрізняються від тих, з якими він працював раніше: «У Франції немає районів із радянською забудовою чи радянською морфологією».
Найважливішою особливістю з погляду потенціалу Роже Нарбоні вважає відсутність усталених світлових стратегій в українських містах. Експерт називає це «чистим аркушем»: «“Чистий аркуш” дає нам можливість врахувати екологію, світлове забруднення, біорізноманіття, ландшафт — усі ці речі, які багато європейських міст уже зробили, але в старий спосіб. Тому я вважаю, що в українських містах ми маємо шанс почати думати по-новому». На відміну від європейських міст, що радше оновлюють старі стратегії, українські мають можливість розробити нові — і стати моделями для найсучасніших світлових майстер-планів.
Роже Нарбоні в залі разом з іншими учасниками на презентації світлового майстер-плану Львова. Фото: Богдан Ємець
Така свобода дозволяє впроваджувати нові світлові формати. Наприклад, Роже Нарбоні пропонує встановлення у Львові нічних лаунжів — просторів, де людина може зупинитися, обрати інтенсивність і колір світла під свій настрій через мобільний застосунок, зустріти друзів, зарядити телефон. Сам задум Нарбоні описує так: «Ідея в тому, щоб припинити встановлювати ліхтарні стовпи у звичний спосіб усюди вздовж вулиць. Вуличне освітлення просто створювалося для автомобілів і водіїв. Я думаю, зараз у 2026 ми маємо розглянути футуристичний підхід». Як вважає Нарбоні, у майбутньому мережа таких лаунжів дозволить людям тісніше взаємодіяти з публічним простором.
Але український контекст поставив перед світлодизайнерами унікальні виклики: чотири роки війни, світлове маскування, блекаути змінили ставлення до темряви. Роже Нарбоні чесно визнає: «Темрява стала символом страху під час усіх цих викликаних війною ситуацій». У теорії темна інфраструктура інша: «Є багато типів темряви. Та, що нав’язується містянам блекаутами, не має нічого спільного з темрявою, визначеною темною інфраструктурою, яка покликана зберегти біорізноманіття, зменшити світлове забруднення та наново відкрити нічне небо». Та чи зрозуміє цю різницю людина, для якої темрява за чотири роки війни стала синонімом загрози? Цього теорія не може пояснити.
Роже Нарбоні: «Є багато типів темряви. Та, що нав’язується містянам блекаутами, не має нічого спільного з темрявою, визначеною темною інфраструктурою, яка покликана зберегти біорізноманіття, зменшити світлове забруднення та наново відкрити нічне небо»
Роже Нарбоні розуміє виклики, пов’язані з темрявою в українських містах. На думку експерта, людям потрібно показати темряву на практиці: «Ми маємо навчити людей різноманітним типам темряви й дозволити їм дослідити, якому типу темряви вони б віддали перевагу залежно від стану душі». При цьому людині не можна нав’язувати ні світло, ні темряву — вона сама має відчути, що блекаут і спроєктована темрява — різні. І хоча передбачити реакцію українців на темну інфраструктуру неможливо, Нарбоні вірить, що темрява може бути корисною: «Темрява в місті може стати чудовим інструментом для зцілення людей, зокрема тих, хто страждає від воєнних травм, допомагаючи їм зняти стрес і даючи можливість виходити на вулицю в нічний час зовсім з іншим настроєм». Саме тому світловий майстер-план для Львова є важливим прецедентом в Україні: його мета — не просто естетика чи екологічність, а повернення людям ночей, що не лякають, а відновлюють.
Українська реальність як новий контекст французької методології
Спроба повернути українцям спокійні ночі починалася не зі Львова чи Дніпра. Микола Каблука раніше розповідав, що його співпраця з Роже Нарбоні мала початися навесні 2022 року в Маріуполі. Але війна знищила місто разом із планами на нього. Це був перший випадок, коли українська реальність стала на заваді втіленню французької методології. Далі — необхідність світломаскування, обстріли, блекаути: умови, в яких робота над світлодизайном здавалася абсурдом. Війна загострила старі проблеми: стандарти є, але не працюють, комерція агресивно заявляє про себе звідусіль, освітлення кварталів не підпорядковується єдиній логіці. Водночас постали нові виклики: енергетичний голод і колективна травма від темряви. Все це стало робочими умовами, без врахування яких утілити світловий майстер-план неможливо — і вони ж супроводжували роботу у Львові.
Микола Каблука на презентації світлового майстер-плану Львова. Фото: Богдан Ємець
На зламі непростих українських реалій теорія Роже Нарбоні може прижитися, лише якщо буде достатньо гнучкою. Коли Миколу Каблуку запитують прямо, де саме йому як практику доводиться розходитися з французьким колегою, з’ясовується, що ідеальної теоретичної моделі не існує. Український експерт пояснює позицію Нарбоні: «Він іще раз підкреслював, що це як в архітектурі спитати, який фасад найкращий. Тому що все залежить від оточення, від ситуативного плану, від функції, від оглядовості тощо». Французький світлодизайнер не накладає готову методологію на місто: «Майстер-план — це завжди індивідуальна річ, інакше можна було б просто розіслати всім стандарти». Різниця між Дніпром і Львовом це підтверджує: у першому місті концепція крутилася довкола річки, у другому ж важливо обіграти рельєф. Стратегії розробляються індивідуально, тож конфлікту теорії з практикою в класичному розумінні немає. Розбіжність тут тонша: в особливому контексті українських міст, що суттєво відрізняється від загальноєвропейського.
Микола Каблука: «Майстер-план — це завжди індивідуальна річ, інакше можна було б просто розіслати всім стандарти»
Одна з найочевидніших відмінностей закладена на рівні базових міських процесів, де застарілі та неефективні стандарти продовжують диктувати свої умови. Микола Каблука наводить приклад Києва, де місто вплинуло на освітлення не найкращим чином: «Настраждавшись від того, що темно, […] міськсвітло намагається щось зробити: ми ж міняємо світло, треба, щоб було краще. Краще в їхньому розумінні, базовому, — яскравіше, але якщо ми зробимо так само, то скажуть, що нічого не змінилося. А вони ставлять освітлення яскравіше, рівномірніше, ще й холодного кольору». Як зазначив експерт, для багатьох людей стало гірше: сліпуче холодне світло вночі не лише не враховує комфорт людини, а й порушує роботу ендокринної системи. Він також зауважив, що у Львові ситуація краща, ніж у столиці, але важливо не припуститися тих самих помилок.
Інша проблема — комерційне освітлення, яке Микола Каблука називає «болем кожного міста в Україні». Власники бізнесів дозволяють собі те, що вибивається із загальної логіки. Просто розробити план тут недостатньо: необхідно залучати місто. На думку Каблуки, важливо закріпити нову загальну норму: «Люди в нас готові виконувати, коли правило працює для всіх. Коли у всіх є розуміння, що це правило і всі так живемо, то його починають дотримуватися. І тут ключову роль відіграє те, щоб міська влада змогла це реалізувати».
Демонстрація світлової артінсталяції під час презентації світлового майстер-плану Львова. Фото: Богдан Ємець
Залученість міста потрібна і в питанні рівномірності освітлення. Щоб місто замість цілісного нічного простору не отримувало розрізнені ділянки, кожна з яких освітлена за власною логікою, потрібен єдиний документ, що встановлюватиме правила для всіх. У цьому Каблука бачить одну з основних цілей своєї роботи з Роже Нарбоні: «Звичайно, не вистачає стандартів, підходів. Того, що дає світловий майстер-план, якому будуть слідувати і муніципальні учасники процесу, і міськсвітло, і парки, які там робляться, і забудовники». Лише єдиний регламент, якому підпорядковуються і муніципалітети, і бізнес, і мешканці, допоможе отримати зв’язний нічний простір, у якому світло не витісняє темряву, а співпрацює з нею.
Микола Каблука: «Звичайно, не вистачає стандартів, підходів. Того, що дає світловий майстер-план, якому будуть слідувати і муніципальні учасники процесу, і міськсвітло, і парки, які там робляться, і забудовники»
Чутливим моментом в умовах блекаутів стала енергоефективність — не як обмеження, а як частина світлової стратегії. Микола Каблука ставить перед командою мету, якої раніше досягли європейські міста: за 5 років зменшити витрати на муніципальне освітлення на 35%. Це планують зробити не за рахунок якості, а через сценарність: «У бізнес-районах увечері активність менша. Тому в них не потрібно настільки якісно й сильно освітлювати, як у туристичних, де люди гуляють. Аналізуються райони для місцевих, куди дорослі повертаються з роботи додому, а діти зі школи». Експерт пропонує також подекуди зменшувати інтенсивність світла: так місто поступово засинатиме, і люди разом із ним.
Над усіма цими питаннями — юридичний складник. Яким би всеохопним не був світловий майстер-план, він лишатиметься просто рекомендацією, поки міська рада не закріпить його як стандарт. Тут Каблука говорить обнадійливо: «В нас уже є досвід, як вимагати певні стандарти. Ми їх декларуємо, відчуваємо, обговорюємо, але коли все зафіксоване, то є виконавча служба, яка приходить і контролює». Далі потрібна націленість — щоб розробити чіткі документи, закріпити їх на рівні міськради й утілити, створивши цілісний нічний ландшафт. І Львів уже почав роботу над юридичною базою.
Юридичне і фактичне втілення як маркер успіху світлового майстер-плану
Навіть найвдаліший світловий майстер-план так і лишиться на папері, якщо його не закріпити юридично. У Львівській міській раді це розуміють, тому до проєкту підійшли не просто як до рекомендацій. «Майстер-план має стати тим документом, яким будуть керуватися і муніципальні служби, і комунальні підприємства, і забудовники», — стверджує Михайло Шевченко.
Михайло Шевченко під час презентації результатів воркшопу у Львові. Фото: Богдан Ємець
Певна юридична база у Львова вже є: рік тому місто прийняло положення про вивіски в міському просторі. Цей інструмент юридичного впливу вже сьогодні забороняє додаткову підсвітку фасадів і обмежує яскравість комерційних вивісок. Михайло Шевченко пояснив механізм положення детальніше: «Є адміністративно-технічне управління — комунальне підприємство, яке контролює дотримання проєктів. Якщо виявляють порушення, видається припис про демонтаж. Якщо підприємець його не виконує, демонтаж здійснюється силами комунального підприємства з відшкодуванням вартості робіт». За словами чиновника, місто активно комунікує з бізнесом, тому підприємці добре знають вимоги і здебільшого їх дотримуються.
Проте з майстер-планом Львів планує йти далі: незабаром мешканці та гості міста відчують зміни, зокрема, в температурі освітлення. Михайло Шевченко зазначає, що найближчим часом у більшості пішохідних зон світло стане теплішим і менш агресивним. На думку управлінця, варто відштовхуватися від історичного освітлення: «Воно для нас є дуже добрим орієнтиром, тому що історичне освітлення — це лампи, які мали нижчу яскравість і тепле світло, нехарактерне для сучасних світлових елементів. Воно насправді є набагато кращим для людського ока, набагато приємнішим і значно менше подразнює зір». При цьому старі світильники будуть замінені на сучасні LED-лампи з правильною температурою світла, що не лише комфортніше для зору, а й енергоефективніше.
Воркшоп, у процесі якого розроблявся світловий майстер-план Львова. Фото: Expolight
Та світло не має бути однаковим усюди. Михайло Шевченко наголошує на важливості градації. З одного боку, необхідно повернути темряву в місця, які її потребують: «Темрява має залишатися там, де ми можемо це зробити: в природних зонах, у парках, у місцях, які активно не використовуються. Це питання біорізноманіття: ми не маємо пересвітлювати такі зони, тому що це простір для тварин, для яких мати освітлення вночі неприродно та шкідливо». Натомість чиновник наголошує, що транзитні алеї в парках мають залишатися освітленими заради безпеки. Яскраве освітлення також іноді виправдане: наприклад, білим світлом виділятимуться пішохідні переходи, щоб водії могли чітко їх бачити.
І вся ця масштабна робота зі світлом, темрявою, яскравістю, температурою та зонуванням — заради непомітності. Михайло Шевченко описує ідеальний результат: «Мета майстер-плану — в тому, щоб створити органічний міський простір: безпечне, комфортне міське середовище, де людина не звертає уваги на освітлення. Тобто це та річ, яка не має бути помітною, але є обов’язковим мінімумом».
«Мета майстер-плану — в тому, щоб створити органічний міський простір: безпечне, комфортне міське середовище, де людина не звертає уваги на освітлення. Тобто це та річ, яка не має бути помітною, але є обов’язковим мінімумом», — Михайло Шевченко
Ніч, що зцілює: Львів як терапевтичний прецедент
Львів став реабілітаційним хабом неспроста: цьому сприяли розташування міста далеко від зони бойових дій та відносна безпека. Потік внутрішньо переміщених осіб і поранених військових сформував потребу у вибудовуванні інфраструктури, на яку місто всіма силами намагається відповісти. Для Нарбоні це стало одним із ключових пунктів: «Я дізнався від мера та головного архітектора, що є значний розвиток у плані терапевтичних центрів — як для вирішення психологічних проблем, так і для перебування людей, поранених на передовій. Я намагався розвинути аспект того, як світло може посприяти здоров’ю і благополуччю, а також зменшити стрес у місті в нічний час».
Микола Каблука також згадав про розвиток терапевтичного напрямку у Львові, зізнавшись, що масштаб його здивував: «Я дещо чув, але не знав, наскільки багато об’єктів, пов’язаних із реабілітацією та відновленням, будується зараз». Представник Львівської міської ради Михайло Шевченко підтвердив пріоритетність цього напрямку: «Львів зараз є великим реабілітаційним хабом, і в нас дуже багато терапевтичних просторів: лікарень, реабілітаційних центрів тощо; це той аспект, який ми обов’язково включаємо в роботу». У місті, яке прагне лікувати не лише в стінах спеціалізованих закладів, а й самим своїм простором, ідея створення терапевтичного світлового майстер-плану виникла органічно.
Микола Каблука і Роже Нарбоні на тлі Львівської ратуші, де розташована Львівська міська рада. Фото: Expolight
Проте як зробити нічний простір, що зцілює? Мало тільки теплого світла в парках — потрібно враховувати чимало нюансів. Нарбоні переказує, що почув від самих львів’ян: «Коли ми здійснили кілька нічних прогулянок Львовом, то зауважили, що багато людей скаржилося на сліпуче світло. І це те, із чим ми повинні боротися, адже якщо ми хочемо зцілювати людей і знімати з них стрес, то маємо створити щось не сліпуче». Микола Каблука виокремлює потреби людей з інвалідністю: «Є цілі маршрути, де велика кількість людей пересувається на кріслах колісних, тому там необхідне особливе освітлення, щоб люди з інвалідністю могли комфортно перебувати й відпочивати в таких місцях. Закладалися навіть терапевтичні елементи, як-от хромотерапія». Тож світлова стратегія має враховувати водночас фізичний і психологічний комфорт, а не лише підсвічувати маршрути та історичні фасади.
Але є й суперечливі моменти: ті, що поки не дослідили, і ті, на які українці можуть реагувати гостріше. Окремий сюжет — кольорове світло. Роже Нарбоні визнає його недослідженість: «На жаль, нейронауковці ще недостатньо його проаналізували. Але я думаю, це була б чудова можливість для Львова як терапевтичного центру — розвинути цей напрямок досліджень, напрямок експерименту, і попрацювати з людьми, які проходять лікування, щоб зрозуміти, наприклад, чи може фіолетове світло допомогти їм почуватися краще впродовж 15 хвилин у громадському просторі чи на площі».
Презентація світлового майстер-плану Львова. Фото: Богдан Ємець
Найбільш непередбачуваним може виявитися вплив темряви. Роже Нарбоні сам визнає: «Звісно, темрява може відлякувати, включно з випадками, коли ти перебуваєш у незнайомому просторі або в місці, де нікого не знаєш». Очевидно, що темрява буде доречною не у всіх ситуаціях, та все ж її потенціал для відновлення вартий того, щоб експериментувати з нею у Львові. Французький експерт уявив, як переселена з гарячих точок людина може взаємодіяти з темрявою: «Людина (яка, можливо, несе портативну лампу, щоб почуватися вільно й незалежно, коли світлова інфраструктура вимкнена) буде дуже втішена можливістю знову спокійно возз’єднатися з природою й дослідити, як темрява в міському просторі може зняти з неї стрес і принести приємне відчуття благополуччя, особливо після багатьох років, проведених у містах, що зазнали атак і вторгнення». Зрештою, війна колись закінчиться, а ніч більше не видаватиметься такою загрозливою, і тоді, на думку Нарбоні, люди знову хотітимуть насолоджуватися природою в темряві.
Львову терапевтичному потрібне м’яке світло й подекуди навіть темрява, але місто завжди було туристичним — і це потребуватиме іншого, яскравішого підходу. Роже Нарбоні вважає, що одне не заважає іншому — ці два обличчя Львова можуть існувати одночасно в різних районах: «Нам не потрібно мати терапевтичний підхід там, де є фасади зі списку ЮНЕСКО. Це і є мета світлового майстер-плану: вирішити, який тип середовища і де може потребувати дуже гарного туристичного освітлення. Водночас ми маємо побачити, в якій частині міста ми могли б розвинути терапевтичний підхід: може, в парках, може, в якихось інших районах».
Роже Нарбоні: «Це і є мета світлового майстер-плану: вирішити, який тип середовища і де може потребувати дуже гарного туристичного освітлення. Водночас ми маємо побачити, в якій частині міста ми могли б розвинути терапевтичний підхід: може, в парках, може, в якихось інших районах»
Загалом теорія не дає відповіді на питання, чи зможе спроєктоване світло повернути людині базове відчуття безпеки під час нічної прогулянки. Але Роже Нарбоні переконаний: «Я дійсно думаю, що Львів може бути моделлю для розроблення сценарію, де світлове середовище справді допомагатиме людям почуватися краще, і вони навіть зможуть знизити стрес, перевідкрити темряву й бути, можливо, більш спокійними чи навіть зцілитися від такого терапевтичного підходу». Тож саме Львову відведена роль визначити, як нічне місто здатне відновлювати людину, — і тут він може стати прикладом для інших міст.
Львівський світловий майстер-план — нова методологія чи локальний експеримент?
Львів не став першим містом, для якого розроблялася світлова стратегія. Втім, масштаб львівського проєкту унікальний: тут французька теорія, українська реальність, запити мешканців і воля муніципалітету вперше зійшлися в єдиному комплексному документі. На Львів тепер чекає робота над його втіленням. Можливо, тоді стане зрозумілим найголовніше: чи вдалося створити методологію, яку зможуть використати інші міста. Роже Нарбоні сподівається, що львівський досвід стане в пригоді: «Світловий майстер-план не тільки базується на поточній ситуації, але й формує стратегію, яка може дати муніципальним службам і політикам різні сценарії та інструменти, щоб трансформувати нічне місто».
Динамічна артпроєкція «Душа» від компанії Expolight на фасаді Львівської міської ратуші, реалізована за ініціативи Миколи Каблуки. Фото: телеграм-канал NE:Urban
На Львів тепер чекає робота над утіленням цього масштабного проєкту. Роже Нарбоні сподівається, що львівський досвід стане в пригоді: «Світловий майстер-план не тільки базується на поточній ситуації, але й формує стратегію, яка може дати муніципальним службам і політикам різні сценарії та інструменти, щоб трансформувати нічне місто».
У тому, що світловий майстер-план Львова дасть приклад іншим містам, переконаний Михайло Шевченко. На думку чиновника, попри всі свої особливості, Львів має типології, які є і в інших містах, що робить проєкт придатним до адаптації. Міста зможуть запозичити й окремі інженерні та дизайнерські рішення, а також юридичні аспекти врегулювання освітлення. Та й у цілому львівський прецедент, досвід створення повноцінного світлового майстер-плану, залучення експертів і подальша робота над його втіленням можуть не лише надихнути на зміни, а й стати дорожньою картою для мерій, яким ще тільки належить пройти цей шлях. Михайло Шевченко запевнив, що Львів із радістю поділиться своїми напрацюваннями: «Майстер-план буде у відкритому доступі, щоб усі могли адаптувати його для потреб інших міст, а ми, звісно, завжди раді ділитися своїм досвідом. Тим більше, що це дуже важливо для проєктів відбудови».
«Майстер-план буде у відкритому доступі, щоб усі могли адаптувати його для потреб інших міст, а ми, звісно, завжди раді ділитися своїм досвідом. Тим більше, що це дуже важливо для проєктів відбудови», — Михайло Шевченко
Наразі ми лише можемо задокументувати момент, коли французьку методологію вперше комплексно пристосували до українського міста. Оцінити, що вийде, ми зможемо, коли львівський світловий майстер-план утілиться в життя.
