Для мене цей візит став першим знайомством із містом. Попри те, що серед клієнтів моєї галереї українського дизайну в Парижі вже є іспанці, я ніколи раніше не була в Мадриді. Тому ця поїздка мала чітку дослідницьку мету: «понюхати повітря» — зрозуміти, чим живе сучасний іспанський дизайн, які тут тенденції, як працює ринок, які бізнес-моделі формуються, а головне — чи може ця сцена стати перспективною для українського дизайну.
Офіційне відкриття FORMA, Matadero
Ще до відвідування FORMA мене вразило відчуття свободи й легкості, яке буквально пронизує креативні індустрії Мадрида. Це стосується всього — від архітектури до предметного дизайну, від галерей до тимчасових виставкових проєктів.
Програма була надзвичайно насиченою, окрім самої виставки, ми відвідали низку ключових локацій по всьому місту: шоуруми, майстерні, галереї, спеціальні експозиції в музеях, розпорошені в межах дизайн-тижня, покинуті індустріальні приміщення, перетворені на сучасні виставкові простори (як, приміром, головна локація FORMA). Нам показали найцікавіше — концентрат того, що сьогодні формує обличчя іспанського дизайну.
І тут одразу проявляється важливе порівняння з Парижем. Якщо Париж — це центр смаку, де дизайн часто має більш усталений, витончений, навіть певною мірою буржуазний характер, то Мадрид — значно динамічніший, живіший, сміливіший. Це місто експерименту, швидких змін і відкритості до нових підходів, зокрема екологічних та інноваційних. Принаймні таке враження в мене склалося.
CANTO Art Edition by MUT Design
Новий формат колекційного дизайну
Власне, виставка FORMA — це перша спроба створити в Мадриді платформу для колекційного дизайну в міжнародному масштабі.
Вона проходила на локації Central de Diseño (DIMAD) у Matadero Madrid і об’єднала близько 50 учасників — дизайнерів, студій, брендів і галерей. Приблизно 85% із них — іспанські, але також були й іноземні представники.
Пройшовши одночасно з найвідомішим мистецьким ярмарком Мадрида ARCO, виставка FORMA залучила нову аудиторію, об’єднавши мистецтво та дизайн
Особливо важливо, що формат виставки є гнучким: у ній можуть брати участь як галереї, так і незалежні дизайнери. Це принципово відрізняє FORMA від таких ярмарків, як PAD Paris чи Design Miami, де участь обмежена галерейним форматом.
FORMA також реалізувала паралельну професійну програму Per(FORMA) — серію дискусій, презентацій, зустрічей і освітніх подій, спрямованих на розвиток ринку, нетворкінг і міжнародну співпрацю.
Люстра з біопластику
Чому колекційний дизайн зараз у центрі уваги? Інтерес до колекційного дизайну — це не локальна тенденція. Те саме ми спостерігаємо на великих міжнародних подіях, зокрема на Maison&Objet, який останніми роками також робить окремий фокус на цьому сегменті. Причина очевидна: певне коло покупців цінує та шукає унікальність.
Ідеться про аудиторію, готову платити більше за ручну роботу, обмежені тиражі, авторську ідею, матеріальну чесність та поезію й емоцію, що втілені в утилітарному предметі.
Отже, це домен, де цінність предмета визначається не лише або зовсім не функцією, а культурним, наративним та емоційним змістом об’єкта.
Поєднання форм, кольорів та матерії
І саме тут український дизайн має дуже сильну позицію — завдяки ремісничій традиції, роботі з натуральними матеріалами та схильності до створення унікальних або лімітованих об’єктів. І також це підсилюється тенденцією, коли наші дизайнери слідують не за потребами ринку у створенні об’єктів, а саме прагнуть матеріалізувати спершу свої художні або креативні ідеї, а потім уже думають, як це продати або пристосувати до ринку.
Щодо цього — звісно, ви в курсі, що колекційний дизайн починає впевнено набирати оберти (мільйонні) на аукціонах.
Експозиція FORMA чітко демонструвала зсув у бік гібридності — між дизайном і мистецтвом, власне, як і всі виставки колекційного дизайну. Утім, мені FORMA здалася більш експериментальною, ніж репутаційною, в сенсі імен дизайнерів. Можливо, через те, що це перший проєкт у такому форматі, але також і через загальні пріоритети іспанського сучасного дизайну, які я описала вище. Однозначно FORMA справила враження більш демократичної, не в сенсі цін на обʼєкти, а в сенсі більш гучного поняття колекційного дизайну, який сміливо експериментує з еко- та переробними матеріалами.
Gärna Gallery – Fernando de Ana & Veronica Mar
Екологія як нова естетика
Як це працює на практиці, ми побачили в майстерні Lucas Muñoz Muñoz, одного з найвідоміших сучасних іспанських креаторів і дослідників, який працює на перетині архітектури й дизайну. Його підхід — це системна екологічна практика: дерев’яні конструкції, зібрані без цвяхів за японськими технологіями, використання металобрухту зі звалищ, робота з переробленими матеріалами, включно з такими несподіваними, як корки від пляшок, і це все базується на естетичному аскетизмі та принципі сталого споживання. Йдеться не про естетику «еко» як стилю, а про цілісну філософію виробництва та споживання. Дуже хочеться, щоб цей досвід перейняв і український дизайн.
Інший сильний приклад — студія ACdO, заснована Álvaro Catalán de Ocón, та її окремий проєкт PET Lamp. Як на мене, це ідеальний зразок того, як дизайн може стати інструментом сталого розвитку та збереження локальних ремісничих традицій. Причому не іспанських.
Світлова настінна скульптура Fernando de Ana
Із 2011 року проєкт PET Lamp переосмислює пластикові пляшки, перетворюючи їх на дизайнерські лампи у співпраці з ремісниками в країнах Латинської Америки, Африки та Азії, підкреслюючи культурне різноманіття та привертаючи увагу до проблеми пластикових відходів. Традиційні техніки плетіння поєднані із сучасним дизайном, кожна колекція створюється через дослідження та спільні воркшопи європейських дизайнерів із локальними майстрами. Я мрію про подібну програму в межах України.
Мадридський фестиваль дизайну прагнe вивести місто на міжнародну карту та забезпечити, щоб голос іспанського дизайну був почутий виразно та чітко
Особливо мене вразив килим, який ми побачили у студії: із мапою світу, де позначені найбільш забруднені пластиком ділянки океанів і річок (звісно, нитки також зроблені з переробленого пластику). Це приклад дизайну, який не лише естетичний, а й комунікативний — він буквально красиво говорить зі своїм власником про глобальні проблеми.
Скульптура Etnia, Arturo Alvarez
Нова екологічна розкіш і тихі цінності
З погляду естетики на виставці можна виділити кілька напрямків.
Перший — це делікатне тяжіння до необароко: закруглені форми, складна пластика, дорогі матеріали, але без надмірності.
Другий — повернення текстилю, але в абсолютно новому форматі. Наприклад, роботи Регіни Дехіменез, яка з тонкого котону або навіть марлі створює об’ємні, майже скульптурні об’єкти через драпірування та роботу зі світлом.
Третій — брутальна природність матеріалів: необроблене дерево, жива текстура, відсутність страху перед «недосконалістю». І тут також маю зазначити, що вартість матеріалу відходить на другий план, поступаючись ідеї та концепції розумного споживання: одна невелика текстильна настінна скульптура Регіни Дехіменез із марлі коштувала 14 000 євро.
Це все добре вписується в концепцію так званого «нового люксу» — коли цінність не демонструється відкрито, а існує на рівні відчуття: прихована краса, прихована чистота, прихована енергія.
Навіть за наявності значних фінансових ресурсів певні покупці та колекціонери сьогодні шукають не демонстративність, а сенс, етичність і відповідальність.
Скульптурні люстри від Lucas Zito, надруковані на 3D-принтері
Ринок та інвестиції
Окремо варто відзначити інтерес приватного капіталу до інноваційних проєктів.
Ми бачили приклади, коли інвестори готові вкладати ресурси не лише в комерційно очевидні продукти, а й в експериментальні розробки, пов’язані з ресайклінгом, новими матеріалами та відповідальним споживанням. Класний приклад — проєкт Infinito Delicias, який також було створено Lucas Muñoz Muñoz. Поцікавтесь — ви будете вражені. Звісно, я запитала про бюджет: майже тридцять мільйонів євро приватних коштів, вкладених в експериментальний проєкт. Для мене це говорить про формування нового типу ринку, де економічна логіка поєднується із ціннісною, і цінність переважує.
Студія ACdO, заснована Álvaro Catalán de Ocón, PET Lamp, що отримала Loewe Craft Prize
Хочу навести ще один приклад: це величезна іспанська меблева компанія Actiu. Просто зазирніть на їхній сайт (ми були в шоурумі та прослухали натхненний спіч співвласниці компанії Соледат Бербегаль, яка разом із двома сестрами успадкувала її від батька та перетворила на екологічне стале виробництво з річним оборотом у 100 мільйонів євро.
Інший сильний приклад — студія ACdO, заснована Álvaro Catalán de Ocón, та її окремий проєкт PET Lamp. Як на мене, це ідеальний зразок того, як дизайн може стати інструментом сталого розвитку та збереження локальних ремісничих традицій. Причому не іспанських. До речі, одна з PET Lamp отримала Loewe Craft Prize.
Ідеальний шоурум Actiu в Мадриді
У 1970-х роках саме Actiu почала першою масово виробляти тумби під телевізори, які стали дуже популярними. Це було важливим нововведенням, бо телевізор тоді ставав центром вітальні. Сьогодні Actiu — це гігант під сімейним керівництвом, який ідеально влаштував виробництво з пріоритетом розумного використання всіх ресурсів та повторного використання відходів. І меблі — перфектні з усіх аспектів. До речі, на Міланському тижні дизайну компанія представить нову колекцію столів AXIS, розроблену у співпраці з Томом Діксоном і Cosentino.
Дизайнер Lucas Muñoz Muñoz перетворив традиційний рибний кіоск ринку Вальєермосо на ресторан; проєкт демонструє відданість цього сміливого мадридського креатора принципам сталого розвитку
Чи є місце для українського дизайну?
Підсумовуючи, можна впевнено сказати: українському колекційному дизайну є місце на FORMA.
Ба більше — він органічно вписується в ті тенденції, які сьогодні визначають розвиток цієї сцени: ручна робота, натуральні матеріали, обмежені серії, етичне виробництво, емоція в предметі.
Чи буде Україна брати участь наступного року — питання відкрите. Але потенціал для цього очевидний.
FORMA за пʼять хвилин до відкриття
Сана Моро
Спеціально з Мадрида для PRAGMATIKA.MEDIA
Фото надані пресслужбою FORMA
