Яким чином ці зсуви парадигми впливають на проєктування, як змінюється статус кухні і яку роль у цьому процесі відіграє побутова техніка — розбираємося разом з архітектором Федором Заньком, засновником ZANKO Studio, на прикладах нових моделей Liebherr формату French Door, що ілюструють цю трансформацію.
Федір Занько, засновник ZANKO Studio
Від майстерні до сцени
Маніфест Die Küche zum Kochen, опублікований німецьким дизайнером Отлем Айхером у 1982 році, на десятиліття вперед визначив спосіб мислення про кухню. Вірний завітам модернізму, співзасновник Ulm School of Design наполягає на простій і жорсткій тезі: форма має випливати з дії. Кухня в його трактуванні — це раціонально організований простір, де кожен елемент підпорядкований процесу. Ця позиція довго здавалася беззаперечною. Будь-яка спроба зробити кухню виразнішою легко зчитувалася як надлишок.
Але змінився статус кухні. За останні роки вона остаточно перестала бути «службовим приміщенням» і стала частиною відкритого житлового простору — місцем для прийому гостей. Ба більше, іноді кухня стає частиною офісних просторів, розповів PRAGMATIKA.MEDIA архітектор Федір Занько, засновник ZANKO Studio: «У своїй практиці я настільки розширив поняття кухні, що проєктую мініатюрні кухонні зони навіть в офісах — у переговорних і кабінетах. Бо сьогодні важливі розмови часто відбуваються не за столом, а за філіжанкою кави чи келихом вина. Це показово: кухня перестала бути “тією стандартною кухнею”.
Головна теза — її потрібно максимально розчинити в просторі, зробити частиною інтер’єру, а не навпаки. Це принципова зміна ієрархії. Звідси випливає дві моделі. Перша — front kitchen + back kitchen. На представницькій зоні — максимум щось розігріти, випекти солодощі для гостей, сервірувати. Таку схему ми використовували в низці преміальних проєктів, де опенспейс-вітальня переходить в острів, а все “брудне” винесене в приховану секцію за панелями. Друга — кухня як продовження переговорної в офісі. Технічне призначення таке: пити запашну каву, пригощати гостей, занурюватись у домашню обстановку і спілкуватись більш відкрито про серйозні справи.
Кухня в конференц-залі офісного приміщення. Відкритий функціональний простір сприяє більш неформальному спілкуванню. Фото: ZANKO Studio
У підсумку межа між функцією й репрезентацією визначається сценарієм життя власника — і саме цей сценарій потрібно точно зчитати».
Тим цікавіше спостерігати, як класична логіка Айхера сьогодні починає зміщуватися. У якийсь момент на цю територію заходять архітектори — і це вже видається не експериментом, а закономірним кроком. У проєктах Zaha Hadid Design кухонний острів втрачає ознаки меблів і набуває пластики артоб’єкта — як у колекції ONDA для Febal Casa. Snøhetta, працюючи з простором The French Laundry, взагалі відмовляється від поділу на «зал» і «бек-зону»: кухня стає відкритою сценою, де процес приготування входить у досвід.
Питання лише в тому, означає це радикальний розрив із логікою Айхера чи навпаки — її розвиток?
Федір Занько вважає, що навіть у своїй новій ролі кухня не перестає бути інструментом: «Із філософією Айхера я ознайомився ще на етапі професійного становлення й довгий час вважав її очевидною для всіх. Але з досвідом зрозумів, що це не так. Базові речі — фізіологія, ергономіка — залишаються незмінними: спробуйте працювати на стільниці 700 чи 1200 мм, і питання функції одразу стане очевидним. Саме з функції все починається — і найскладніше тут поєднати її з естетикою, не втрачаючи користі. Без фундаментальної освіти та практики це зробити неможливо. Тому я часто спираюсь і на досвід виробників — передусім італійських, де модулі відпрацьовані десятиліттями. Це знання, яке коштує більше за будь-які тренди.
Кухня як частина житлового інтер’єру. Приховане оснащення дозволяє зберегти чистоту форм і візуальну цілісність простору. Фото: ZANKO Studio
За останні 15 років змінився не принцип, а “костюм” кухні. Робочий трикутник, ергономіка, висоти — усе це лишилось. Але над цим з’явився шар сценографії: острів став соціальним центром, матеріали — виразнішими, техніка — більш помітною. Фактично ми проєктуємо майстерню в костюмі сцени — але без самої майстерні під цим костюмом кухня не працює».
Техніка у фокусі
Коли кухня починає працювати як частина архітектури, змінюється сам принцип проєктування. Простір формується через об’єкти, які мають власну вагу, масштаб і здатність впливати на композицію. У цьому сенсі техніка стає одним із найчутливіших індикаторів змін: починає задавати ритм, працювати з вертикалями. Архітектор Федір Занько описує це як принципову відмову від «проміжних» рішень: «У приватних будинках це вже фактично мастхев — великі холодильники Side-by-Side, дуже часто окремо стоячі. Вони відокремлюються від самої кухні, стають самостійним елементом й інколи взагалі не входять у фасадну лінію.
У проєкті в Кременчуці ми працювали з металізованою кухнею, і техніка там була свідомо підкреслена — вона працювала як візуальний акцент, а не як “нейтральна начинка”.
Моє правило просте: або ховай техніку, щоб вона не створювала шуму, або показуй і окремо виражай. Середнього варіанта немає — напівпоказана техніка видається випадковістю, а не рішенням».
Реалізований проєкт, де частина кухні винесена в зал і гармонійно вписана в його інтер’єр. Це підкреслило колірне та стильове рішення залу, зробивши кухню своєрідним артоб’єктом. Фото: ZANKO Studio
Відмова від компромісів переводить техніку в іншу категорію. Якщо об’єкт залишається у видимому полі, до нього застосовуються ті самі вимоги, що й до будь-якого елемента архітектури: він має бути співмасштабним простору, узгодженим із матеріальною палітрою, точним у деталях і поведінці. Звідси — інший рівень чутливості до конфліктів і дизайнерських помилок.
«Саме з функції все починається — і найскладніше тут поєднати її з естетикою, не втрачаючи користі», — Федір Занько
«Конфлікти виникають постійно, і найчастіше в чотирьох точках, — ділиться досвідом засновник ZANKO Studio. — Перша — витяжки над островом: класичний купол просто “ріже” повітряний об’єм, особливо якщо стелі невисокі. Тому або інтегруємо їх у стелю, або працюємо з downdraft-рішеннями, щоб зберегти чистоту простору.
Друга — висотні блоки. Колона з холодильника, духовки й пароварки часто ламає пропорції невеликої кухні. Тоді або збираємо її в окрему нішу як цілісний об’єм, або виносимо в технічну кухню.
Холодильник Liebherr French Door з мінімалістичними рисами пропонує преміальний функціонал, стаючи доповненням будь-якого інтер’єрного рішення. Зображення надане компанією Liebherr
Третя — візуальний шум: різні бренди, метали, інтерфейси. Якщо це не контролювати, ансамбль просто розсипається.
І четверта — матеріали. Невідповідність фактур і температури кольору майже завжди має вигляд помилки, коли це не зроблено свідомо як контраст».
Якщо техніка працює на рівні архітектури, то чи не означає це, що її вибір уже неможливо звести до рандомного підбору з каталогів?
Холодильник Liebherr French Door як виразний акцент кухонної композиції. Чіткі лінії, глибокий матовий чорний колір і розташування в просторі додатково підкреслюють дизайнерську концепцію. Зображення надане компанією Liebherr
Холодильник: вертикальний об’єм у загальній композиції
Є об’єкти, які неможливо «приглушити». Холодильник формує вертикаль, співмасштабну з людиною й висотою приміщення. Із цього приводу Федір Занько зазначає: «Це вже не побутовий прилад, а архітектурний модуль». У сценографії кухні експерт працює з двома стратегіями: «Перша — підкреслити. Окремий Liebherr Monolith у колоні 60 або 70 см (чи пара — холодильник + морозильник поруч) виводиться в глибоку нішу, обрамлюється вертикальними панелями з масиву або каменю, підсвічується знизу. Це стає “кабінетом холоду” — як старовинна шафа для вина в бібліотеці. У комбінації з винною шафою Liebherr Vinidor поруч — це вже повноцінна композиція, яка задає ритм усій стіні. Liebherr тут працює ідеально, бо має тонкі рамки, мінімалістичні ручки-профілі і внутрішнє підсвічування, яке читається крізь скляні секції дуже елегантно.
Друга стратегія — розчинити. Використовую integrable-моделі під panel-ready фасади, коли холодильник повністю зникає в стіні шаф. Працює в мінімалістичних концепціях, де око не повинно чіплятись ні за що зайве.
Холодильники French Door пропонують власну фронтальну геометрію: дві верхні двері формують широку, майже панельну площину, тоді як морозильний блок винесений у нижній рівень. Така композиція змінює сценарій користування, адже доступ здійснюється фрагментовано
Між цими стратегіями обираю залежно від концепції: в індустріальному чи лофтовому проєкті техніку хочеться продемонструвати як технооб’єкт; у скандинавському мінімалізмі треба сховати; у класичному інтер’єрі — оформити як буфет. Габарити теж мають важливе значення: великий Side-by-Side або 70-сантиметрова колона Liebherr у правильному місці задають масштаб усьому простору, як колона в класичній архітектурі».
Збільшення габаритів холодильників пов’язане не лише зі зміною сценаріїв споживання (більшими закупівлями та складнішим зберіганням), але й із трансформацією самого житла. Відкриті простори потребують об’єктів, здатних тримати масштаб і композицію.
Liebherr French Door як гармонійний складник інтер’єру. М’яке підсвічування й лаконічність форм інтегрують прилад у житловий простір, створюючи особливу атмосферу домашнього затишку та преміального комфорту. Зображення надане компанією Liebherr
French Door: нова геометрія відкритої кухні
Якщо преміальна платформа Liebherr Monolith тяжіє до більш строгих, майже архітектурно дисциплінованих інтер’єрів, де холодильник працює як частина стіни, то новий формат French Door, навпаки, природніше вбудовується у відкриті житлові простори.
Холодильники з французькими дверцятами пропонують власну фронтальну геометрію: дві верхні двері формують широку, майже панельну площину, тоді як морозильний блок винесений у нижній рівень. Така композиція змінює сценарій користування: доступ відбувається фрагментовано, без необхідності відкривати всю площину цього велетня одразу. Внутрішня організація побудована за принципом відкритої системи: горизонтальні полиці, варіативні зони з різними температурними режимами, висувні контейнери в нижньому блоці. І це знову про зручність доступу. Світло відіграє орієнтаційну роль: рівномірне, без різких контрастів.
Холодильник Liebherr French Door у розрізі ідеальної організації інтер’єру. Поєднання передової системи BioFresh для тривалого збереження свіжості з продуманою ергономікою внутрішнього простору робить його центральним елементом сучасної високотехнологічної кухні. Зображення надане компанією Liebherr
Великі габарити підкреслюються тонкими рамками, чіткою графікою швів, стриманою пластикою ручок або їх відсутністю. Поряд із класикою, де блискуча нержавіюча сталь дверей SmartSteel практично універсальна, дизайнери Liebherr також запропонували варіанти BlackSteel чи TerraSteel, які поглинають світло та надають інтер’єру загалом візуальної глибини. Це не експеримент, а відповідь на конкретний споживчий запит.
Зростаючий інтерес до темних і текстурованих поверхонь, на думку Федора Занька, є не тимчасовим трендом, а скоріше ознакою глибшої зміни в сприйнятті кухні та новою нормою: «За останні 15 років ми пройшли повний цикл: від білого лакованого мінімалізму 2000-х (реакція на важке дерево 90-х) через сіру гаму до повернення матеріальності. Ключове слово тут не “темний”, а “справжній”. Люди стомились від синтетичних поверхонь, від кухні-лабораторії. Хочеться бачити прожилки Calacatta Viola, сучки димленого дуба, патину латуні, нерегулярну текстуру мікроцементу ручного нанесення. Темні поверхні — це фактично дозвіл матеріалу проявитись максимально. Білий лак приховує природу, Nero Marquina чи Port Laurent її підкреслюють».
Холодильник Liebherr French Door як монолітний архітектурний елемент. Текстура фасадів і горизонтальне підсвічування дверцят гармонійно взаємодіють із теплими дерев’яними поверхнями меблів, підкреслюючи цілісність і виваженість дизайнерської композиції. Зображення надане компанією Liebherr
За спостереженнями архітектора, є ще й психологічний аспект: темні та текстуровані поверхні в цьому контексті працюють як інструмент створення інтимної атмосфери, якої не дають глянцеві, світлі рішення. Запит уже не обмежується преміумсегментом: він поступово розповсюджується на ширший ринок, що свідчить не про короткострокову моду, а про більш глибоку зміну.
Інженерна непомітність — новий стандарт
Якщо холодильник більше не ізольований у кухні, він існує в одному акустичному полі з вітальнею, і будь-який зайвий звук або коливання температури стають частиною щоденного досвіду. Саме тому інженерна «невидимість» — рівень шуму, енергоспоживання, сценарії відкривання — перетворюється на ключовий критерій. Загальна філософія: преміальна техніка поводиться як хороший дворецький — присутня, коли потрібна, мовчазна решту часу, економна в ресурсах, вважає архітектор.
Федір Занько: «Рівень шуму — перша межа. Посудомийка з рівнем 38 дБ або холодильник Liebherr із технологією BluPerformance — це тиха розмова. Шум за 48 dB — це фон, який руйнує вечірню атмосферу. Різниця на папері здається невеликою, а в реальному житті це різниця між “запустимо під час розмови з гостями” і “ввімкнемо, тільки коли всі ляжуть спати”. Liebherr із тихим інверторним компресором майже нечутний навіть у відкритому плануванні, дешевші моделі “джмеляться” постійно.
Схематичне зображення системи охолодження холодильника Liebherr. Потужний компресор і використання новітньої технології BluPerformance забезпечують стабільність температури й безшумну роботу, характерну для техніки преміумкласу. Зображення надане компанією Liebherr
Енергоспоживання — друга й сьогодні дедалі важливіша межа. В українських реаліях із нестабільною мережею, генераторами та блекаутами — це вже не просто питання економії, а питання архітектури інженерних систем будинку. Коли у клієнта пара великих холодильників Side-by-Side, винна шафа, духовка, пароварка, індукційна плита, посудомийка, то сумарне навантаження може дійти до 15–20 кВт у піку, і це треба враховувати ще на стадії планування електрики, резервного живлення, ємності генератора.
Сценарії відкривання — третя межа. Push2open, SoftSystem, AutoDoor, сервоприводи сьогодні — стандарт преміумсегмента. Коли техніка відкривається доторком без ручок, то зникає візуальна й тактильна метушня».
Сьогодні кухня більше не зводиться ні до функції, ні до репрезентації. Вона стає способом організації повсякденності й водночас формою висловлювання
Холодильники Liebherr з інверторними компресорами та системами на кшталт BluPerformance, зокрема з лінійки French Door, працюють у режимі майже постійної, але непомітної стабілізації: без різких циклів увімкнення, без акустичних піків.
Якщо подивитися на French Door уже з боку щоденного використання, ключові переваги формату розкриваються саме в деталях взаємодії. Подача охолодженої води та льодогенератор працюють без необхідності відкривати холодильник, знімаючи зайві рухи і втрати температури. Внутрішній простір організований як гнучка система: зони свіжості на кшталт BioFresh із контролем температури й вологості дозволяють довше зберігати продукти без зміни їхньої структури, а модульні полиці та висувні контейнери підлаштовуються під різні сценарії: від щоденного користування до прийому гостей. У сукупності це формує досвід, де холодильник перестає вимагати уваги й починає працювати на передбачуваність і комфорт щоденних дій.
Інтегровані винні шафи як центральний елемент лаунж-зони в дерев’яному відпочинковому будинку. Фото: ZANKO Studio
Український контекст
Українська кухня історично ніколи не була периферійною: це простір, де відбувається повсякденне життя, де формується ритм дому. Але сьогодні кухня стає також інструментом самовираження. Замовники дедалі уважніше працюють із матеріалами, фактурами, світлом, відмовляючись від універсальних рішень на користь більш точних, персоналізованих. Водночас досвід останніх років додає до цього запиту інший критерій — надійність. Техніка більше не сприймається як фонова частина інтер’єру: від неї очікують передбачуваності, стабільності, здатності працювати без збоїв у складніших умовах.
Федір Занько описує український підхід як поєднання виразності та демонстративності, що поступово трансформується: «Український замовник, особливо в преміумсегменті, часто сприймає кухню як статусний об’єкт. Великий острів, виразна техніка відомих брендів, дорогий камінь, багато систем зберігання — навіть “про запас”. При цьому реальне приготування їжі нерідко мінімальне або винесене в окрему кухню.
У Німеччині чи Австрії підхід інший: там домінує функція. Запит формулюється через сценарій, що саме і як буде використовуватися. Італія ближча до української виразності, але там вона завжди підкріплена реальною культурою приготування.
Українська специфіка — більша увага до брендів і логотипів як таких. Клієнт часто просить “бренд, який побачать гості”, тоді як європейці такий запит формулюють рідше. Але зараз це змінюється. Молодше покоління рухається в бік більш стриманого підходу: менше демонстрації, більше логіки і якості середовища. І цей зсув дуже помітний останніми роками».
Холодильник Liebherr French Door у відкритому кухонному просторі. Стриманість фасадів і вбудоване підсвічування гармонійно поєднуються з панорамним склінням та природним світлом, формуючи цілісний образ сучасної преміальної кухні. Зображення надане компанією Liebherr
Перехід від демонстрації до усвідомленого вибору змінює і роль техніки. Вона вже не маркер статусу сама по собі, її цінність визначається тим, наскільки вдало вона вписується в простір і наскільки природно стає частиною щоденного життя.
Якщо резюмувати, сьогодні кухня більше не зводиться ні до функції, ні до репрезентації. Вона стає способом організації повсякденності й водночас формою висловлювання. Опинившись у відкритому просторі, побутова техніка формує спільну мову інтер’єру з пропорціями, матеріалами, світлом і ритмом. Тож нова кухня не обирає між утилітарністю та естетикою, а намагається утримати обидві характеристики в стані рівноваги, що і визначає якість сучасного простору.
