Чому кияни пишуть петиції у КМДА, вимагаючи негайно прибрати з міських вулиць і парків людей із газонокосарками? Чому візуальна неохайність міських насаджень сьогодні вважається модною та раціональною?
У нашій традиційній рубриці «Лікбез» засновниця бюро Beloded Landscaping, дійсний член Society of Garden Designers (SGD) і член правління Гільдії ландшафтних архітекторів України (GLAU) Людмила Білодід окреслює плюси, мінуси кожного із цих ландшафтних прийомів і перспективи їхнього використання в наших міських просторах.
Я багатий, я респектабельний!
Почну з миролюбної тези: газон і луг не є антиподами, це два повноцінні ландшафтні прийоми. Але сьогодні в наших містах превалюють газони, і не завжди вони є презентабельними шляхетними партерами. Дуже часто наш вуличний «газон» — це нежива, горбкувата поверхня із засохлою чи випрілою травою.
Людмила Білодід, ландшафтний дизайнер, директор і засновниця бюро Beloded Landscaping
Газон — маркер цивілізованості та символ багатства. Ще в середні віки лендлорди хизувалися своїм достатком, оточуючи будинки-палаци гектарами порожніх зелених просторів. Так вони демонстрували, що володіють великою кількістю землі й можуть дозволити собі примху її не обробляти. Пасовища й альпійські луки — це не родичі, а прототипи газону, штучно сформованого покриву з трав’янистих рослин.
Англійські газони, які згодом стали еталоном, з’явилися лише на початку XVII ст. і після винаходу газонокосарки в 1830 р. отримали широке розповсюдження серед середнього класу. У США газон став матеріальним утіленням американської мрії.
В середині XX ст. з легкої руки девелопера Авраама Левітта, засновника компанії Levitt & Sons, захоплення газонами перетворилося на національну манію. Ідеальний американський газон — це рівний, правильної геометричної форми трав’яний килим із монокультури злаків, підстрижений на висоту не більш ніж 1,5 дюйми (близько 4 см). У США належний догляд за газоном — часто законодавчо закріплений обов’язок домовласника.
Доглянуті партерні газони підкреслюють статусність державних і культурних установ
Great Lawn у Центральному парку Нью-Йорка — один із найвідоміших і найбільших газонів у світі. Його площа сягає 22 га. Great Lawn вміщує кілька полів для бейсболу, простір для відпочинку городян і проведення різноманітних заходів та концертів. Фото: Alan Schein
Доглянуті партерні газони підкреслюють статусність державних і культурних установ. Це також справедливо й щодо приватних садиб. На рівно підстрижений газон не тільки приємно дивитися — ним зручно та безпечно користуватися.
В західній культурі та в Україні люди вважають газон обов’язковим елементом міського ландшафту, а ось непідстрижена трава для нас залишається символом околиці: «На дальней станции сойду, трава по пояс». І донедавна соціальну, символічну та естетичну цінність газонів ніхто не ставив під сумнів.
Дичавіємо, дичавіємо
Синхронно з тенденціями до більш простого та природного способу життя в Європі й Америці набирає обертів рух із натуралізації міського ландшафту. Масова мода на дикі сади та парки почалася з 1985 р., коли ландшафтний архітектор і натураліст Кріс Бейнс представив на міжнародній квітковій виставці в лондонському Челсі проєкт Wildlife Garden.
Ще у 80-х Бейнс створив організацію Urban Wildlife Group, започаткувавши рух за дику природу в містах. Його книги, телепрограми та документальні фільми надихнули британців змінити підхід до міського садівництва. Все нові й нові ландшафтні композиції з дикими луговими травами з’являються на щорічному квітковому шоу в Челсі й отримують потужний емоційний відгук у публіки.
У Великій Британії, говорячи про міське озеленення, все частіше використовують вираз Nature in the City
Активісти натуралістичної течії закликають відмовитися від практики частого викошування трави та замінити дорогі партерні газони квітучими галявинами з невибагливих багаторічників. Аргументів на користь такого рішення є чимало. Газони — це, як ми вже казали, дороге задоволення. І одна річ, коли за таке задоволення платить комерційна корпорація чи приватний власник, а зовсім інша — коли це кошти платників податків.
Англійські природні луки стали прототипом міських газонів. Джерело фото: pxhere.com
Важливим є і екологічний складник. Наприклад, у США 23% всіх міських територій вкрито газонами, що загалом приблизно дорівнює площі штату Техас. Усього на догляд за американськими газонами витрачається $30 млрд на рік. Щорічно для боротьби з бур’янами використовують 62 000 тонн пестицидів. А на полив одного стандартного прибудинкового газону в посушливому кліматі Каліфорнії йде майже 800 л води на день!
Гучні бензинові газонокосарки ще й забруднюють атмосферу. Очевидно, що все це — серйозне навантаження на екологію. Скільки витрачають на утримання газонів в Україні, на жаль, невідомо, оскільки такі дослідження у нас не проводилися.
Ще одна претензія до газонів: вони знеособлюють наші міста, позбавляючи їх автентичності. У якій точці планети ви б не знаходилися, газони скрізь однакові. Це знеособлений зелений простір, позбавлений локальної виразності. У Китаї після культурної революції 1965 р. газони, які виникли там під впливом американських і британських традицій, намагалися знищити та вижити як аномалію, що суперечить естетичним принципам китайського саду. Але сьогодні цей інтернаціональний елемент ландшафту повернувся до китайських мегаполісів.
Газони (звичайні, не партерні), безперечно, функціональні, адже дозволяють нам улітку комфортно проводити дозвілля. Але за великим рахунком вони практично не виконують якоїсь корисної екологічної функції. Так, вони запобігають ерозії ґрунтів, дренують дощову воду, але порівняно з лугом є в цьому менш ефективними.
Поштова листівка з рекламою газонокосарки Charter Oak — однією з перших моделей барабанного типу, які викликали революцію в історії газонів, 1870 р. Джерело зображення: digitalcommonwealth.org
Газони не відповідають тренду стійкості, вони не здатні самовідновлюватися й не підтримують біорізноманіття. В цьому аспекті штучно створений людиною газон із монокультури злаків можна вважати антиподом природної екосистеми.
Безумовно, газон будь-якої якості кращий, ніж бруківка чи заасфальтований простір. Але якщо ми приймаємо глобальні тренди стійкості, то газони повинні поступитися частиною території природним і псевдоприродним біотопам.
Природа в місті
Ідеальний газон можна порівняти з пустелею. Але тільки-но ми залишаємо нескошені ділянки трави, там з’являється життя: пташині гнізда, комахи, дрібні тваринки. Цілі угруповання виникають у заростях трави.
Як оцінити біорізноманітність саду чи парку й чому це важливо? На думку доктора наук Мічиганського університету Дженніфер Оуен, маркером біорізноманіття є не тільки кількість видів рослин, але й те, як багато вони приваблюють комах-запилювачів, які є чи не найважливішою ланкою екологічного ланцюжка.
Протягом 30 років Дженніфер Оуен спостерігала за власним садом і вела статистику, які рослини приваблюють комах, і в 1991 р. опублікувала книгу «Екологія саду». Її сад, у якому росли 474 види рослин, став домом для 1997 видів комах і 64 видів хребетних тварин, переважно птахів. Сьогодні ці цифри вважаються нижньою межею в оцінці стійкості штучно створених ландшафтних біотопів.
Привабливість рослини для комах-запилювачів — маркер біорізноманіття
У Великій Британії все частіше, говорячи про міське озеленення, використовують вираз Nature in the City. Природа в місті — це не тільки зелений фон для архітектури, доглянуті парки й клумби, комфортні для людини. Це своєрідний заклик доповнити міську тканину оазами для комах, птахів та інших представників фауни.
Квітучі луки вздовж автошляхів в Whittington Park Meadow. «Квіткову річку» на північній околиці Лондона було реалізовано з ініціативи популяризаторки натуралістичного руху Кетрін Лвін. Джерело фото: River of Flowers
Сьогодні Велика Британія є світовим лідером руху зі створення куточків дикої природи в містах, і не лише на околицях, а і в престижних публічних локаціях, як, наприклад, у Лондонському олімпійському парку та Королівських ботанічних садах К’ю. Турбота про бджіл та інших комах-запилювачів сьогодні є важливим складником практично будь-якого ландшафтного проєкту, чи то йдеться про парки, вуличні рабатки, прибудинкові території, чи про зелені дахи. І це водночас із тим, що кожний п’ятий житель країни страждає на сезонний алергічний риніт!
Проблема співіснування людей і диких насаджень не замовчується: її обговорюють на різних рівнях у пошуках компромісів. Обговорюється асортимент трав і місця розташування лугів — наприклад, очевидно, що не можна залишати високі трави поряд із дитячими закладами чи лікарнями. Але самий факт того, що в містах необхідно створювати природні оази, функціонально призначені для підтримки біорізноманіття та екологічного благополуччя, не підлягає сумніву.
До того ж, на думку американського дослідника та садівника Тома Огрена, основна причина нападів сезонних алергій у городян — не квіти й трави, а дерева, і це — результат багаторічного «ботанічного сексизму», коли в озелененні населених пунктів використовуються переважно чоловічі саджанці дводомних дерев і кущів, які виділяють пилок. Том Огрен є засновником Allergy-Free Gardening — садівництва без алергії, і в його практичних посібниках є безліч корисних порад, як зробити міські насадження максимально безпечними.
Польові квіти віддають перевагу бідним ґрунтам: узбіччя дороги, осипище чи пустир — те, що треба!
Квітучі псевдолуки або натуралізовані посадки — це не просто модно та екологічно, але й економічно виправдано. Можна економити не лише на робочій силі, обладнанні, воді. Це також можливість заощадити на добривах: багаторічні польові квіти, на відміну від декоративних культур, віддають перевагу неродючим, бідним ґрунтам. Тому для облаштування міського лугу не треба замовляти родючий ґрунт, навпаки, постпромислова територія, узбіччя дороги, осипище чи пустир — саме те, що треба!
Міф: «Треба просто перестати косити!»
Універсальної стратегії відтворення острівців дикої природи в містах немає. Багато що залежить від місцевих кліматичних умов, характеру навколишнього середовища та бюджетів, які городяни готові витратити на такі цілі. Але це не означає, що ми маємо винаходити велосипед: наші європейські, американські, канадські, австралійські колеги, які відповідають за озеленення, розробили агротехнічні правила, норми та рекомендації, які слід взяти за основу й адаптувати.
Є скомпоновані мікси насіння для залужування, з призначенням для різних ґрунтів, різного функціонального й антропогенного навантаження, зокрема й для таких екстремальних ділянок, як узбіччя автошляхів.
Помилково думати, що якщо газон просто перестати косити, він перетвориться на квітучий луг.
Ми отримаємо зелені купини, з голим ґрунтом у проміжках між ними, де з радістю оселяться інвазивні та небезпечні для здоров’я бур’яни — як амброзія, наприклад. Ця ділянка буде цілком дикою, проте позбавленою будь-якої естетичної цінності. Тобто стане сліпою плямою в міському пейзажі.
Догляд за міськими лугами здійснюють за допомогою спеціальних косарок з інтелектуальним управлінням та можливістю регулювати висоту косіння. Джерело фото: wildflowerturf.co.uk
Є кілька варіантів поступового залужування газону. Один із них — поступово, рік у рік скорочувати кількість косовиць і довести їх до двох разів на сезон. Паралельно необхідно регулювати кількість небажаних бур’янів. Через кілька років газон перетвориться на напівнатурний луг — навряд чи рясно квітучий, але вже більш стійкий і приємніший для ока.
Інший спосіб: необхідно припинити вносити добрива і протягом сезону низько скошувати траву дуже часто, мінімум щотижня, — щоб ослабити її, а восени посіяти прямо поверх скошеного під нуль газону насіння диких квітів. У наступні кілька років необхідно буде робити підсів і проводити скошування за особливим графіком.
Насіння бур’янів-ендеміків зберігає життєздатність у верхніх шарах ґрунту до 70 років. Це своєрідний «банк життя», створений природою. І такі заходи, як перекопування, стимулюють зростання насамперед агресивних бур’янів-ендеміків. Тому польові трави або висівають дуже неглибоко, продряпуючи дерен, або діють радикально. Перед посівом посадкове місце готують, знімаючи 10-сантиметровий шар ґрунту, і навіть застосовують гербіциди для того, щоб знівелювати домінування бур’янів.
Надалі необхідно дотримуватися графіку скошування, щоб пригнічувати трави та стимулювати розвиток польових квітів. Є ще така агротехнічна хитрість: для швидкого результату можна посіяти однорічну рослину, яка витісняє газонні злаки: дзвінець малий (лат. Rhinanthus minor). Як бачите, створення міського лугу теж потребує знань і навичок.
Догляд за лугами передбачає особливий графік скошування, що пригнічує трави та стимулює розвиток квітів
Якщо ми маємо справу з ділянкою природного лугового покриття, яка дивом уціліла в місті, то є спосіб без шкоди для екосистеми підвищити її декоративність. Європейські озеленювачі активно практикують такий агротехнічний прийом, як вставка культурних багаторічників у природні групи.
Тобто не треба й навіть протипоказано знімати весь шар дикої природної рослинності та перекопувати всю ділянку — можна точково інтегрувати в неї культурні вставки, створюючи свого роду квіткові патчі. Головна мета — мінімізувати втручання в природне середовище, при цьому досягнувши декоративного ефекту.
Управління та планування: підводне каміння
Міські відновлені чи збережені луги в перспективі є більш стійкими й суттєво заощадять нам міський бюджет. Це відбудеться не миттєво й лише за умови грамотного догляду та менеджменту. Якщо ми хочемо збільшувати частку природних лугів у містах, це необхідно робити грамотно.
Передбачаю, що із цим у нас виникнуть проблеми, оскільки сьогодні працівники комунальних служб не мають кадрового ресурсу для якісного виконання навіть таких традиційних робіт, як обрізування дерев. Нещодавно в «Київзеленбуді» відбулася нарада за участю народних депутатів і профільних фахівців.
І навіть поверховий аудит проблематики догляду за зеленими насадженнями виявив, що в ЖЕКах, які відповідають за догляд за прибудинковими територіями, виявляється, не просто немає фахівців-арбористів — там у принципі не знайомі з елементарними правилами обрізування та кронування. До виконання робіт залучаються некваліфіковані люди, які знищують, калічать і спотворюють дерева. Втім, не лише до ЖЕКів, але й до зеленбудів у городян аналогічні претензії.
Нещодавно кияни розмістили на сайті КМДА петицію, в якій вимагали скоротити графік скошування газонів і перейти до їхньої натуралізації. Незважаючи на те, що косовиці повинні стимулювати розвиток газонних трав, у нашій реальності все відбувається з точністю до навпаки. Незважаючи на зовні нарочитий «догляд» і сотні активних робітників із газонокосарками, які чадять, газони жовтіють, хиріють, навесні їх перекопують і засівають заново.
Керівник комунального об’єднання «Київзеленбуд» Олексій Король уже дав коментар столичним ЗМІ, в якому наголосив на тому, що лугові біотопи малоестетичні, а квітучі, так звані мавританські, газони дуже непрактичні! За ними, виявляється (!), потрібен професійний догляд. Тому сьогодні нашим озеленювачам простіше нічого не міняти. Як у Шекспіра: «Миритись краще зі знайомим злом, ніж навмання тікати в невідомість».
Також Олексій Король називає істотним недоліком саме те, що в усьому світі вважають головною перевагою лугів: квіти приваблюють комах-запилювачів, медоносних бджіл, ос і джмелів.
Barbican Beech Gardens — натуралістичні сади в Лондоні, створені з використанням технологій ZinCo «Roof Garden». Ландшафтний архітектор — Найджел Даннет. Джерело фото: zinco-greenroof.com
Парадокс: починаючи з 2001 р., 22 травня світ відзначає Міжнародний день біологічного різноманіття, а в Україні люди, які відповідають за політичні й урбаністичні рішення, досі мислять шаблонами середини XX ст., коли прогресуючий антропогенний вплив людини на навколишнє середовище вважався доказом цивілізаційного успіху. Сумно.
Утім, не лише ригідність міських комунальних служб гальмує рух. Якщо сьогодні провести масове опитування, я впевнена, що більшість жителів висловиться за традиційні газони. Масовий запит на природну рослинність у місті в суспільстві ще не сформувався. Щойно газон заколосився, люди вже сприймають його як недоглянутий і не приймають естетику натуралістичного садівництва.
Так, думка британців за 40 років захоплення натуралізацією садів сильно змінилася, і вони живуть у зовсім іншій парадигмі, тоді як у нашому суспільстві ці зміни тільки починаються. Ми тільки починаємо усвідомлювати, що нашим містам необхідні природні резервації, ділянки зовні дикої рослинності, нехай розтріпаної чи пожовклої в міжсезоння.
Рослинам необхідно дозволити пройти повний життєвий цикл від проростання до повного в’янення та перетворення на компост. Але поки що більшість українців підтримують думку Френсіса Бекона, який вважав, що «немає нічого приємнішого для очей, ніж низько підстрижена зелена трава».
У динаміці
Тема ecological nature like plantings цікава ще й тим, що вона є предметом гострої дискусії урбаністів, ландшафтних архітекторів. Ще наприкінці 90-х авторитети в ландшафтній сфері Найджел Даннет і Джеймс Хітчмоу сформулювали, у чому полягає відмінність між натуралістичною посадкою та екологічним ландшафтом.
Перше — це псевдолуки, як, наприклад, в Олімпійському парку королеви Єлизавети, які мають природний вигляд, але є статичними (залишаються в межах початкового проєкту) і вимагають достатньо ємного за кількістю ресурсів догляду.
Друге — це динамічна екосистема, в якій рослини розмножуються, ростуть, гинуть і самовідновлюються за умов мінімального втручання з боку людини. Перше — це щільна посадка, друге — те, що найкраще можна охарактеризувати словом «зарості».
Наступне десятиліття ООН оголосила десятиліттям відновлення екосистем
У дикій природі щільність видів на одному квадратному метрі сягає десятків, а межа щільності для натуралістичної посадки — 5–9 рослин. Сьогодні відбувається активний науковий пошук збалансованих міксів рослин, щоб створити стійкі та водночас декоративні екосистеми. Максимально до цього наблизився Піт Удольф. У своєму приватному саду в Хуммело він може сміливо проводити ризиковані садові експерименти. Проте коли він проєктує сади прерій для міських ландшафтів, то намагається зробити їх керованими, передбачуваними й зручними з погляду користувача.
За зовнішньою «дикістю» стоять ретельне планування, продуманість у дрібницях і спеціалізований догляд. «Я лише намагаюся перетворити наші спільні фантазії на реальність», — так коментує Піт Удольф свій новий проект — сад перед музеєм дизайну Vitra в німецькому Вайлі-на-Рейні.
Ніхто не пропонує городянам продиратися крізь зарості будяка. Наприклад, у Королівських садах К’ю прогулянкова територія від пагоди до головного входу — це прострижений луг, обабіч оточений високими травами. Такою доріжкою можна з комфортом гуляти, зокрема й пересуватися на інвалідних візках. Словом, напрацьовано вже немало оптимальних ландшафтних рішень.
Наше прагнення до регулювання природних процесів є цілком органічним, оскільки людині властиво впорядковувати хаос.
Але водночас ми, люди, за своєю натурою — експериментатори, які прагнуть створювати щось нове, зокрема комбінувати декоративні та дикі культури, досягаючи нового естетичного ефекту. Створюючи альтернативні рослинні угрупування, ми не станемо відмовлятися від спортивних газонів або стриженої трави в громадських парках, на якій можна сидіти й лежати. І незважаючи на те, що Україна — небагата країна, цілком доречно буде підкреслити статусними партерними газонами важливі об’єкти й архітектуру.
Квітучий маковий луг у Пирогово — один з небагатьох острівців натуральної природи в міських межах Києва. Фото: Андрій Вєтошкін
Так, газон приємний для погляду. Але важливо пам’ятати про те, що бджоли, птахи та багато інших представників флори і фауни мають право на нашу планету. Ми не повинні протиставляти формати та ламати списи в нескінченних суперечках і дискусіях, а маємо прагнути до розумного компромісу. Газони залишаються улюбленими навіть для провайдерів натуралістичних садів, наприклад, у французькому сучасному ландшафтному дизайні пишні зарості диких багаторічників комбінують з ідеально вистриженими газонами й топіарами (Le Jardin de Berchigranges).
Подібні прийоми практикують і в міському озелененні міст Північної Європи.
Тому настав час перейти від суперечок до критичного аналізу ситуації та до нової парадигми планування, проєктування й управління. Враховуючи нагальні потреби людей, не слід забувати, що наступне десятиліття ООН оголосило десятиліттям відновлення екосистем.
