Концепція «мирних міст», доступність і комфорт. Проєкти лауреата Прітцкерівської премії Френсіса Кере

Потреба у створенні університету у Буркіна-Фасо, батьківщині Кере, є визначальною – на 20 мільйонів населення країна має менше десятка вищих навчальних закладів. Водночас будівництво споруд у жаркому екваторіальному кліматі потребує особливих підходів й архітектурних рішень.  

У проєктуванні Технологічного інституту Буркіна-Фасо Кере звертається до класичних африканських архітектурних традицій. Це проявляється і у використанні матеріалів, з якими тут працює архітектор, і у формі споруди.

Комплекс із низки повторюваних модулів, у яких чітко читаються межі навчальних приміщень навіть ззовні, відтворили у «П»-подібній формі. Таким чином між внутрішнім двориком й приміщенням закладу повітря постійно циркулює. Навколо кожного класу – тінисті коридори і проходи, обрамлені екранами з місцевого евкаліптового дерева.

Встановленні як додатковий фасад, вони не обмежують обмін повітрям, а навпаки – сприяють вентиляційним процесам за рахунок отворів. Водночас глиняні стіни за рахунок гігроскопічності матеріалу допомагають утримувати всередині прохолоду.

Із місцевої глини виготовили увесь кампус. Її поєднали з бетоном, а потім залили на місці в великих опалубках. Опалубка конструкції була спроєктована так, що її можна було розібрати і перебудувати для створення наступного модуля. Такий підхід дозволив скоротити терміни реалізації.

Замість вікон Кере використовує шаттерси. Завдяки ним вентиляція повітря відбувається знизу вгору, а надлишок тепла і вологи виходить крізь систему подвійного даху за принципом димаря. Крім того, використання шаттерсів як елементів крівлі та вікон дозволяє уникнути прямих сонячних променів та покращити якість освітлення у навчальних аудиторіях.

Для того, аби захистити будівлі в сезон дощів від затоплення, у проєкті Кере значну увагу приділив озелененню територій, оскільки Технологічний інститут розташований на заплаві. Тут дощова вода прямує до великого підземного резервуара, який використовують для зрошення плантацій манго, що ростуть на території кампуса.

Цей проєкт демонструє архітектурні принципи Френсіса Кере, яких він дотримується у межах своєї діяльності. Його архітектура орієнтована на забезпечення якості і демократичності, переосмислення традиційних європейських підходів й інноваційне використання народних матеріалів і технік.

«Я сподіваюся змінити парадигму, підштовхнути людей до мрій і ризику. Якщо ви заможні, то це не означає, що ви повинні марнувати матеріал. Якщо ви бідні, то це означає, що ви не повинні намагатися створювати якість… Кожен заслуговує на якість, кожен заслуговує на розкіш і кожен заслуговує на комфорт. Ми взаємопов’язані, і проблеми клімату, і демократії, і дефіциту турбують усіх нас»

У портфоліо Прітцкерівського лавреата – школи, дитячі садки, лікарні в декількох країнах Африки, а також будівлі й тимчасові споруди в ЄС, Великій Британії та США. У більшості з них використовують локальні матеріали та екологічні й стійкі інженерні рішення, які можуть бути втілені місцевими майстрами.

Формування професійного підходу Кере до своїх проєктів напряму пов’язане з його походженням – він народився у невеличкому поселені Гандо, що розташоване у Буркіна-Фасо. Перебравшись у 1985 році до Берліну, тоді ще майбутній архітектор почав опановувати теслярську справу й відвідувати вечірню школу. За особливі успіхи йому призначили стипендію на вивчення архітектури в Технічному університеті Берліна.

Під час навчання одного дня він пообіцяв собі покращити школи в екстремальних кліматичних умовах, дати можливість для майбутнього покоління мати «справжнє навчання, навчання, що буде захоплювати». З цією метою у 1998 році архітектор заснував Kéré Foundation, діяльність якої була спрямована на забезпечення школярів і студентів комфортними приміщеннями.

Першим проєктом Кере була будівля початкової школи в Гандо, зведена у 2001 році. Під його чітким керівництвом майбутній навчальний заклад самостійно будували місцеві жителі. Кожну частину споруди вони створювали вручну, керуючись «винахідливими формами місцевих матеріалів та сучасною технікою» архітектора. 

Згодом проста школа Гандо, від початку розрахована на 150 дітей, перетворилася на комплекс сучасних  будівель, у яких нині навчаються близько семи сотень учнів. Пізніші проєкти її розширення включають прибудову, житло для вчителів і бібліотеку.

У 2004 році за цей проєкт Кере отримує премію Aga Khan Award як за кращу архітектурну концепцію, що успішно відповідає потребам і прагненням мусульманського суспільства, а в 2012 – Holcim Award for Sustainable Construction за кращу далекоглядну архітектурну пропозицію. 

У 2005 році, після першого впливового досягнення, архітектор відкриває власну студію Kéré Architecture. Його діяльність поступово розширюється – заклади соціальної інфраструктури почали з’являтися й у Кенії, Мозамбіку та Уганді.

Творче кредо Кере – будувати «мирні міста». І тут, на думку архітектора, на перший план виходить дизайн – він має бути практичним, символічним і біофільним.

У 2014 році після пожежі, що охопила Національну асамблею Буркіна-Фасо під час революції в столиці Уаґадуґу, він представив проєкт, спрямований на те, щоби зробити новий комплекс символом прозорості та демократії, чого хотіли побачити місцеві протестувальники від нового уряду.

Крім цієї адміністративної будівлі, Кере створив в Африці Національну асамблею Беніну (Порто-Ново, Республіка Бенін), а також TStartup Lions Campus (Туркана, Кенія), кампус інформаційних та комунікаційних технологій і нещодавно завершений технологічний інститут. 

Завдяки архітектурному вираженню, глибоко вкоріненому у його вихованні та досвіду розбудови Гандо, Кере показав західноафриканські традиції всьому світові. Він вважає, що у проєктах потрібно втілювати спілкування архітектури з природою.

Так, для павільйону Serpentine (2017) Прітцкерівський лавреат спроєктував споруду кольору індиго з ґратчастим навісом та внутрішнім двором. Його головна особливість – отвір у центрі даху, призначений для стоку дощової води, підкреслює дефіцит води, який відчувається нині у всьому світі.

Поступово проєкти Кере, орієнтовані, перш за все, на практичність, виходять за межі Африки. Він починає створювати споруди в Данії, Німеччині, Італії, Швейцарії, Великобританії та США.

Деякі з його значущих робіт: Xylem at Tippet Rise Art Center (2019, Монтана, США), Léo Doctors’ Housing (2019, Léo, Буркіна-Фасо), Lycée Schorge Secondary School (2016, Кудугу, Буркіна-Фасо), Національний парк Малі (2010, Бамако, Малі) та Opera Village (Фаза I, 2010, Лаонго, Буркіна-Фасо).

Надалі сфера його діяльності розширюється – архітектор починає викладати й ділитись власним досвідом зі студентами Вищої школи дизайну Гарвардського університету та Єльської школи архітектури.

У 2017 році майбутній Прітцкерівський лавреат обіймає посаду професора кафедри архітектурного проєктування та участі в Технічному університеті Мюнхена. Крім того, Кере є почесним членом Королівського архітектурного інституту Канади (2018) та Американського інституту архітекторів (2012), а також членом Королівського інституту британських архітекторів (2009).

Він має близько десятка премій за свої досягнення, остання з яких – Прітцкерівська. Нагороджений за «розширення можливостей та перевтілення спільнот за допомогою архітектури», Кере є першим африканцем, який отримав звання найкращого архітектора.

І це є найвагомішою сторінкою не тільки в його житті та існуванні світової архітектурної спільноти, а й для суспільства, яке потребує якісних змін, загалом.

 

 

Читайте також

Варшава. Місто, яке збудував народ

Ковентрі: брутальна повоєнна архітектура на межі знищення

Хіросіма. Реконструкція та нова ідентифікація міста після Другої світової війни