Тонкости восприятия
Каждый день горожане, следуя одному и тому же маршруту, проходят мимо знакомой «стены», сотканной из фасадов зданий. Привычный ряд строений определенных цветов и геометрии порой не вызывает никаких эмоций. Но стоит появиться — естественно, не внезапно — какому‑то новому объекту, он сразу же привлекает внимание общественности. Его начинают оценивать с точки зрения композиционного решения, формы, контекста и цвета. «Человек нуждается в ярких красках, чтобы жить, — написал Ле Корбюзье в 1931 г., процитировав Фернана Леже. — Они так же необходимы, как вода и огонь».
Городской пейзаж приморского курортного города Брайтон, Великобритания. Фото: Nabil Aiman. Источник фото: Unsplash
Правда, архитектор не всегда может с точностью предугадать, какие именно эмоции вызовет его детище у горожан и туристов. Иногда люди могут достаточно быстро одобрить и принять экстраординарные формы или насыщенные оттенки. Порой же строение воспринимается в штыки и порождает ряд скандалов. Существует и третий сценарий развития событий: реализованный объект не вызывает ровным счетом никаких эмоций, что вовсе не означает, что со зданием что‑то не так — вполне вероятно, его форма и цвет уместны.
Between traditions and innovations
Рассматривая Мексику с ее постройками в колониальном стиле и местами пестрой архитектурой, невольно вспоминаешь великого Луиса Баррагана, чье творчество стало квинтэссенцией колористических наработок местного зодчества. Самый влиятельный мексиканский архитектор XX в., изначально являвшийся приверженцем интернационального стиля, эволюционировал в сторону сухого минимализма. Плоские фасады с четкой геометрией стали условными холстами, на которые Барраган выплескивал жизнеутверждающие цвета. Он воплощал в объектах собственную одержимость «безмятежностью, тишиной, интимностью и изумлением», культурой региона и окружающим ландшафтом.
Конюшни Сан-Кристобаль являются одной из самых поэтичных работ Луиса Баррагана
Местные жители были впечатлены его творениями, совмещающими в себе элементы местных гасиенд с модернистским влиянием Европы и Америки. Сам Луис Кан называл Баррагана «совершенно замечательным» и считал, что дом, построенный архитектором для себя в Мехико, — это «не просто дом, а сам Дом».
Определяющим элементом архитектуры конюшен является вода, приводящая в движение неподвижную геометрию
Отнюдь не восторг, а весьма двоякое ощущение вызывали у жителей Вены строения австрийского коллеги Баррагана — Фриденсрайха Хундертвассера. Городское полотно Вены, на фоне которого еще предстояло творить Хундертвассеру, состояло из монументальной, помпезной имперской архитектуры. Массовая застройка города типовыми зданиями началась в средине ХХ в. Строительство велось довольно упорядоченно, но, по мнению жителей, сама архитектура этого периода довольно будничная — своей формой здания сильно контрастировали с историческим рядом. А что можно сказать об объектах, возведенных по проектам Хундертвассера в середине ХХ в.?
Смелые и яркие, без единой прямой линии, они казались чем‑то невероятным на фоне регулярной архитектуры. И если сейчас жители Вены определенно гордятся знаменитым соотечественником и называют его гением, то во времена реализации его проектов они вслед за архитектурными критиками бурно негодовали по поводу того, что эти яркие здания вырваны из контекста.
За проектирование Дома Хундертвассера автор даже не потребовал гонорар
Дом Хундертвассера, Вена, Австрия. Архитектор обожал живую природу и старался вписать ее в концепцию своих проектов
Доходило до громких утверждений, что «Хундертвассер — это китч!». А один из экспертов и вовсе обозвал архитектора «шарлатаном XX века, выдающим бутылки с раскрашенной лошадиной мочой за чудесное лекарство от всех болезней». В то же время местные дети были в восторге от жизнеутверждающих оттенков и «домиков, как на картинках». Очевидно лишь одно: никто не остается равнодушным созерцателем его творений.
Влиться в контекст
А что же происходит у нас? Современные украинские архитекторы крайне редко могут похвастаться — в отличие от Баррагана, Хундертвассера, Фрэнка Гери, коллектива голландского бюро MVRDV или датского BIG architects — смелой экспрессией цвета в оформлении фасадов зданий. Первый яркий, выразительный проект под знаком Made in Ukraine, который невольно приходит в голову, — это ЖК «Комфорт Таун», созданный по проекту компании ARCHIMATIKA. Экстраординарный комплекс сформирован как единое целое — выразительные цвета дополняют друг друга и подчеркивают минималистские объемы зданий со строгой геометрией.
Зачастую наши архитекторы предпочитают не выходить за рамки сложившегося «тихого» цветового сценария. Выдерживая колористику окружающей застройки, они пытаются «законсервировать» привычную для горожан среду. В итоге здания выглядят нейтрально и не вызывают острых эмоциональных реакций.
Архитектор не всегда может с точностью предугадать, какие именно эмоции вызовет его детище у горожан
ЖК «Комфорт Таун» можно назвать одним из самых ярких проектов Киева. Фото: Иван Бандура. Источник фото: Unsplash
Несмотря на то что такой сценарий кажется на первый взгляд простым и очевидным, за ним стоит ряд масштабных предпроектных исследований, которые в итоге должны привести к формированию комфортной среды с грамотно вписанным архитектурным объектом. Именно о таких исследованиях и объектах мы поговорили с главным архитектором Института проектирования «Комфортбуд» Виталием Козловым.
Виталий Козлов, главный архитектор Института проектирования «Комфортбуд»
PRAGMATIKA.MEDIA: Якими принципами ви керуєтесь на стадії проектування, коли вписуєте будівлю в існуючий контекст з точки зору кольору?
Віталій Козлов: Колір завжди має другорядне значення в архітектурі. Йому передують зміст та форма. Колористика будівлі залежить від багатьох факторів. Наприклад — контекст. Деколи потрібно розчинити об’єкт в оточенні, а деколи, навпаки — виділити, підкресливши за допомогою кольору. На мою думку, коли є виразна форма, то білий — це саме те, що потрібно. Та все ж буває й так, що колір формує основний сценарій архітектурно-художнього образу — акцентує деталі або маскує недоліки.
Деколи потрібно розчинити об’єкт в оточенні, а деколи, навпаки — виділити
P.M.: А яке з завдань є більш цікавим для архітектора — створювати проект з нуля, вибудовуючи цілісний комплекс з точки зору композиції та кольору на абсолютно новій території, або ж вписувати будівлю в історичну забудову, відштовхуючись від існуючої колористики?
В. К.: Насправді для архітектора будь-який проект — це виклик, чи то нове будівництво, чи реновація. Відповідальність однаково висока. В першому випадку так само йде втручання в існуюче середовище — просто воно природне, а в другому — штучне, вже кимось попередньо перетворене. В обох варіантах важливо «не нашкодити». Так, створювати свій сценарій завжди цікавіше. Можна сформувати спокійне та витончене монохромне середовище або ж, навпаки, рішення, активне за кольором. При вписуванні об’єкту в забудову вже потрібно зважати на існуючий сценарій. Але контекст не завжди диктує колір: бувають ситуації, коли можна і навіть потрібно змінювати сценарій, наповнюючи середовище новим змістом та тонами.
Панорама Львова. Фото: Виталий Омельченко
P.M.: Чи легко сучасним архітекторам працювати з численними стандартизованими палітрами, які надають сучасні виробники?
В. К.: На сьогоднішній день найпоширенішими стандартами кольорів для фарб та штукатурок є NCS та RAL для емалей та лаків. На жаль, не всі виробники фарб формують свої колірники у відповідності з ними. Тому зазвичай на проектній стадії вибору кольору ми користуємось вищезазначеними стандартами, а вже на стадії реалізації проекту підбираємо кольори безпосередньо за колірниками виробників.
P.M.: Розкажіть про рішення задачі з формування кольору фасадів будівель на прикладі своїх реалізованих об’єктів? З якими складнощами ви стикалися?
В. К.: З останніх цікавих проектів можна виділити житловий комплекс Z119. Ідея архітектурно-художнього образу народилась після відвідування Барселони та переосмислення побаченого безсмертного творіння Антоніо Гауді — будинку La Pedrera. Хоча цей видатний зодчий і був поборником кольору в архітектурі, та активно використовував поліхромію у своїх творах, і в цьому випадку надав перевагу формі та природним матеріалам в оздобленні фасаду. Звичайно, будинок Z119 — тільки відлуння цього величного творіння, але в нашому проекті так само переважають форма, пластика фасаду і білий колір. Звичайно, білий білому, як то кажуть — різниця, і відтінок відіграє важливу роль. Адже найбільші труднощі у підборі кольору в архітектора завжди виникають через освітлення, яке вносить свої суттєві корективи у задум. Потрібно зважати на орієнтацію фасаду. В нашому випадку був обраний холодний відтінок білого, через те, що наріжний фасад зорієнтований на південний захід і залитий теплим світлом. Тут нам суттєво допомогла палітра Baumit Life та їхні «50 відтінків» білого (посміхається).
Здание, построенное по проекту компании «Комфортбуд» во Львове, ул. Барвинских, 3
P.M.: Щодо сучасної архітектури в історичній частині міста: розкажіть, що саме було взято за основу ваших об’єктів — будівель по вулиці Барвінських, 3 та на Лисенка, 53?
В. К.: Обидва будинки розташовані в історично сформованій забудові періоду модерну. Тоді Львів активно розбудовувався. Оскільки місто входило до складу Австро-Угорської імперії, ця забудова зазнала впливу австрійського сецесіону. Це стало основним мотивуючим фактором у виборі стилістики, але з різним підходом: будинки на Барвінських, 3 запроектовані з використанням прийомів, більше притаманних західноєвропейському модерну — ар-нуво. Тут переважають лінеарні декори та площинні узори в поєднанні зі звивистими гнучкими лініями фасаду. Будинок на Лисенка, 53 — навпаки, більш стриманий та класичний у своїх формах, але з великою кількістю декоративних елементів різної стилістики: і класичні, і сецесійні, югендстильові, ар-нуво.
При декоруванні ми опиралися на власні знання та відчуття стилю і користувались здебільшого творами художників-модерністів того часу — зокрема Альфонса Мухи.
Здание, построенное по проекту компании «Комфортбуд» во Львове по ул. Лысенко, 53
P.M.: Як ви сформували кольорове рішення фасадів цих будівель? Що саме ви брали за основу — навколишню забудову чи опиралися на власний досвід?
В. К.: Підхід до кольорового рішення у цих двох комплексах був різний. Оточення на вул. Барвінських немає певного вираженого колористичного сценарію — тут забудова здебільшого хаотична та строката. Тому ми вирішили додати кольору та виділити свої будинки і розфарбували їх у яскраві теплі відтінки.
Будинок на Лисенка, 53 розташований у більш сформованому ансамблі із переважно монохромною стриманою колористикою. Оскільки споруда сама по собі сильно вирізняється на фоні цієї забудови як формами, так і розмірами — вона на один поверх вища від прилеглих будинків, — то її було вирішено розчинити у кольоровій гамі оточуючого середовища.
P.M.: Які матеріали ви використали для оздоблювальних робіт? Чому саме їх?
В. К.: У цих будинках використані комплексні рішення в оздобленні фасадів від Baumit. Зокрема системи скріпленої теплоізоляції Star System. Таке рішення — завжди гарантія того, що всі матеріали системи працюватимуть злагоджено, а це, в свою чергу, підвищує її довговічність.
Комплекс Z119 — втілене переосмислення будинку La Pedrera Антоніо Гауді
Комплекс ЖК Z119 от компании «Комфортбуд», г. Львов
P.M.: І насамкінець: наскільки довговічні сучасні фарби для зовнішніх робіт?
В. К.: Ще якихось 10 років тому знайти якісну фарбу для фасадних робіт на ринку було досить проблематично. Існувало безліч дешевих неякісних фарб, які втрачали колір за 2—3 роки, а якісні були занадто дорогими. Сьогодні ситуація змінилась на краще — з’явились відомі бренди з відносно недорогими пропозиціями та високою якістю матеріалів. Саме такими є фарби Baumit — а на додачу ще й з новітніми нанотехнологіями. Наприклад, Baumit Nanopor Top — фарба із функцією самоочищення, яка надає фасаду будинку незмінного кольору та довговічності.
Власне, наш будинок Z119 — перший у Львові, на якому буде застосовано фарбу Nanopor Top, і уже найближчими роками ми на власні очі зможемо оцінити цю технологію.
Тем временем в регионах
Зачастую если отечественные СМИ упоминают цвет фасада того или иного здания, то в большинстве случаев речь идет о строениях с пометкой «памятник архитектуры». В предыдущем материале, посвященном цвету, мы рассматривали казусы реставрации столичных лэндмарков — красного корпуса Киевского национального университета им. Т. Г. Шевченко и здания оперного театра. Но подобные странности происходят не только в Киеве.
Жители и гости Одессы уже более года наблюдают за ходом реставрационных работ по адресу Приморский бульвар, 8. Там расположен так называемый дом Завадского, построеннный в 1830 г. по проекту Авраама Мельникова. Возведением ансамбля, состоящего из двух обнимающих площадь перед Потемкинской лестницей зданий с полуциркульными фасадами, на основании чертежей автора занимался архитектор Франц Боффо.
Согласно изначальному проекту, цветовое решение ансамбля было выполнено в сочетании голубого оттенка с белым, что подтверждает работа австрийского художника-акварелиста Рудольфа фон Альта. Но с приходом советской власти колористика строения радикально поменялась — фасад объекта приобрел мягкий оттенок желтого цвета вместо голубого. Его использовали и при выполнении капитальных ремонтно-реставрационных работ ансамбля, которые в последний раз проводились в 1985 г. Новый проект по восстановлению фасадов и кровли объекта был заказан местным горсоветом в 2017 г. В процессе выполнения работ правый блок комплекса приобрел яркий желто-оранжевый цвет и элементы остекления аркады входной группы. Это решение вызвало у одесситов волну негодования, которая не утихает до сих пор.
Одесса, дом Завадского на Приморском бульваре, 8
Аналогичную реакцию общественности радикальный подход к реставрации спровоцировал во Львове: около 15 лет назад горожане и гости города были крайне удивлены пестрым фасадам строений эпохи Ренессанса на площади Рынок, появившихся после капремонта. Разумеется, ошибки были исправлены в течение последующего времени — нынешние городские власти крайне бережно относятся к культурному наследию столицы Галичины. Кроме того, нынешние предложения по строительству в центре города регламентируются — проекты проходят ряд этапов утверждения, в том числе и общественные слушания. Поэтому большинство новых зданий стремятся к стилистическому единству и сомасштабности, колористической гармонии с существующей застройкой.
/Опубликовано в #05 томе Pragmatika/
