Кенґо Кума народився в Йокогамі, префектура Канаґава, у 1954 році. Після закінчення Токійського університету в 1979-му ще два роки він продовжував навчання в Колумбійському університеті, а вже 1987-го заснував власну студію, яка нині називається Kengo Kuma & Associates. Паризьку студію архітектор відкрив у 2008 році.
Музей каменя
Його творчий погляд ґрунтується на емоційному складнику матеріалів, його зв’язку з будівельними технологіями і традиційними японськими духовними вченнями — хоч би як дивно це не звучало для європейця.
Кенґо Кума
Сам Кума каже, що прагне тонко налаштуватися на матеріал, із року в рік «серйозно критикуючи сучасні методи бетонного будівництва та прагнучи знайти альтернативу бетону, який домінує в цій сфері».
Музей Андо Хіросіґе в Насу
Щоб зрозуміти філософські глибини, які приховує його архітектура, необхідно ознайомитися з його Музеєм каменя (2000) та музеєм Андо Хіросіґе (того самого періоду) в Насу, з ажурною кам’яною спорудою Тьоккура-плаза в Таканедзаві (2006), музеєм Санторі в Токіо (2007). Все це невеликі, камерні об’єкти, що порушують звичний архітектурний дискурс із його скляними, сталевими та бетонними аргументами.
Тьоккура-плаза в Таканедзаві
Музей Санторі в Токіо
У книзі «Антиоб’єкт: розкладання та дезінтеграція архітектури» (2008) Кума негативізує надмірну «об’єктивацію», яка пронизує західну архітектуру й тим самим заважає «встановити здорові стосунки із зовнішнім світом». Водночас він пропонує «альтернативну форму архітектури — таку, якій варто віддати перевагу, та можливу».
Окрім дерева й натурального каменю, архітектор пропонує використовувати альтернативу: кераміку, бамбук, пластик і вініл.
Центр туризму в Токіо
Симптоматичним для творчості Куми є пильна увага до ролі природного світла в архітектурі. Саме воно дозволяє досягти відчуття граничної «просторової нематеріальності» фізичного об’єкта, створеного із цілком відчутних матеріалів. Такими є його «Пластиковий будинок» (2002) і Центр туризму в Токіо (2012), а також будівля FRAC — Fonds Régional D’art Contemporain (2012) у Марселі з напівпрозорою скляною «другою шкірою» на фасадах.
Будівля FRAC — Fonds Régional D’art Contemporain у Марселі
Робота Куми також торкається послідовності: його будівлі передбачають цілий спектр різноманітних просторових вражень. Їхній вигляд змінюється протягом дня, зі зміною сезонів і погодних умов. Незважаючи на неймовірно спокусливий візуальний образ, архітектуру Кенґо Куми з її нюансами та тонкощами необхідно пізнавати й проживати в її фізичному втіленні, а не за фотографіями.
Zuishoji Temple в Токіо, 2019
Кенґо Кума: «Ілюстрація може передати лише фіксоване візуальне зображення, тоді як для мене архітектура — це весь просторовий досвід у цілому. Він може включати дотик або запах — усе, що передбачає особливий зв’язок».
