Творчий почерк дизайнерки — це чисті лінії та прагнення до мінімалізму. Втім, щоразу функція доповнюється ледь вловимим авторським акцентом. Речі, створені Катериною, викликають емоційний відгук. Вони провокують підійти ближче, роздивитися, торкнутися, зрозуміти суть. Предмети дизайнерки є в колекціях Roche Bobois, Driade, Forestier, Bolia, Casala та інших європейських фабрик. Її власний бренд Noom за п’ять років роботи закріпився на міжнародному ринку й активно розвивається попри повномасштабну війну в Україні.
Як дизайнерка та підприємець, Катя відкрито ділиться досвідом. Тому що потужне професійне середовище українських брендів — це той простір, де вона хоче працювати та розвивати власний бізнес.
Катя Соколова на Gropius Low Chair від Noom. Фото: Аліна Руда
Пломбір
Я росла у творчій родині. Батько в радянські часи працював промисловим дизайнером, тоді це називалося “художник-конструктор”. Проєктував станки для огранювання діамантів, автотренажери, оправи для окулярів, інші прикладні речі. Мама працювала інженером на заводі Малишева, це велике підприємство в Харкові, де виробляють техніку і навіть танки.
Після того, як СРСР розпався, батьки відкрили майстерню по роботі зі шкірою. Спочатку виготовляли там ремені, сумки та кобури для мисливців, але згодом, коли в цій ніші з’явилося багато китайських товарів, прийшли до ексклюзивних речей на замовлення. Пізніше батько став викладати проєктування, композицію та роботу в матеріалі в Харківській академії дизайну та мистецтв. Я попросила його почекати, доки я не закінчу цей заклад, бо не хотіла бути у привілейованому статусі дочки викладача.
Una Vases від Bolia
Сліди на снігу
Мама завжди хотіла, щоб батько приділяв час моєму творчому розвитку, займався зі мною, навчав. Але його підхід був іншим. Батько вважав, що я маю сама прийти до цього, відчути покликання, щиро захотіти. Мене виховувало середовище, а не якісь конкретні уроки. Тому жодного тиску на мене в дитинстві не було. За компанію з друзями я час від часу ходила в різні художні студії, у мене був хист до малювання. Деякий час займалася, потім кидала. Чим я дійсно захоплювалася, так це бальними танцями. Але будувати майбутнє в цьому напрямку, щоб врешті стати тренеркою, я не хотіла.
Capsule Collection від Casala
Я з дитинства розуміла, що рано чи пізно піду шляхом своїх батьків і буду займатися творчістю
Знала, що це мій напрям, і він нікуди від мене не подінеться, тому не поспішала. Коли прийшов час обирати майбутній фах, я залишила танці та вступила в художній ліцей при харківській академії. Після закінчення обирала між двома напрямами: станковим живописом і дизайном. Дизайн переміг із прагматичних міркувань як більш сучасна та перспективна професія.
Flock Chair від Noom
Паперові літачки
Працювати я почала вже з другого курсу. Хотілося реалізуватися та розширювати знання в суміжних напрямах. Перші кроки зробила завдяки конкурсам, вони допомогли зануритися в професійне середовище.
На конкурс торгового обладнання я подала проєкт вішаків для одягу. Концепт полягав у системі маркування розмірів за допомогою змінних елементів на ручці вішака.
Компанія, що проводила конкурс, запустила ці вішаки у виробництво і запросила мене до співпраці. Це була моя перша робота після закінчення академії, вона тривала близько року. Я проєктувала торгове обладнання для магазинів одягу, а також для спортивних магазинів: стелажі, підставки, вішаки. Це була справжня фабрика і серійне виробництво — все, як я мріяла.
Gropius Chair від Noom
Необов’язково було перемогти в конкурсі, щоб отримати від нього користь. Так, для конкурсу, який проводився порталом Designboom, я розробила блютуз-навушники. Модель мені самій дуже подобалася, але проєкт не увійшов навіть до шортліста. Згодом я виклала його на власний профіль Behance. Там його помітили редактори сайту Yanko Design і зробили публікацію у себе. Після цього до мене звернулися з французької компанії Jarre Technologies. Вони шукали свіжий погляд на аудіоелектроніку і знайшли мене. Наша співпраця тривала сім років, я проєктувала для їхнього бренду блютуз-колонки, навушники та іншу електроніку. Це великий шматок мого дизайнерського життя і важливий досвід для мене.
Freyja Coffee та Gropius Sofa Table від Noom
Moon навпаки
У мене не було життєвої мети створити власний дизайнерський бренд. Все почалося зі слів: “А давай спробуємо?”.
У 2017 ми разом з Оленою Оранською й Ольгою Богдановою організували українську експозицію в рамках Dutch Design Week в Ейндговені. Ми назвали проєкт Between Tradition and Innovation і почали відбір учасників. Як дизайнерці, мені також хотілося презентувати щось своє, але готового продукту не було. Я погортала блокнот із замальовками ідей і обрала один із нереалізованих концептів — модульні металеві вази, натхненням для яких став художній напрям супрематизму.
Yermilov Vase від Noom
Із цим проєктом я пішла до Аркадія Вартанова, у якого була успішна майстерня по роботі з металом Postformula. Ще раніше у нас була розмова про те, щоб попрацювати разом.
Ми презентували прототипи ваз на Dutch Design Week і отримали дуже хороші відгуки. Декілька пропозицій від виробників і запити від галерей. Навіть французький універмаг Le Bon Marché зацікавився нашим продуктом. Такий крутий фідбек укріпив мене в думці, що вази мають комерційний потенціал. Ми з Аркадієм вирішили нікому їх не віддавати, натомість заснували власний бренд. Так з’явився Noom.
Capsule Lounge Bench від Casala
Чистий аркуш
Ми почали з того, що проаналізували улюблені європейські бренди, які вже працюють у нашій ніші. Дослідили, як вони презентують себе, як спілкуються з клієнтами. Частково перейняли їхні стандарти роботи.
Коли ти власник бренду і водночас дизайнер — на творчість залишається тільки 10 % часу. Більшість займає операційна діяльність
Потрібно зануритися в кожен аспект, зрозуміти ціноутворення, логістику, продажі, взаємодію з дилерами й агентами. Спочатку ми робили все це самі, але компанія має розвиватися, розширювати асортимент, щороку презентувати новинки.
У нас був такий момент, коли нові об’єкти були в роботі, ми їх удосконалювали і нічого нового не випускали. Дилери почали запитувати, чи все у нас гаразд. Для них це був показник, що у компанії проблеми, вона не розвивається. Зараз ми презентуємо нові об’єкти регулярно, а ще розширюємо всесвіт Noom, додаючи в нього нові напрямки.
Невдовзі в асортименті нашого бренду з’являться килими, дивани та ліжка. Минулого року ми почали співпрацювати з дизайнерами, адже раніше автором усіх речей від Noom була я сама. Але прийшло розуміння, що варто додавати в нашу колекцію також нові бачення. Першою колаборацією стала серія дзеркал від французьких дизайнерів Марини Дейг і Натана Баранесса (Maryna Dague & Nathan Baraness), яку ми презентували в Мілані. На черзі декілька новинок від українських дизайнерів. Звісно, важливо тримати у фокусі образ бренду, щоб кожен новий предмет вписувався та розвивав загальну тему.
Катя Соколова. Фото: Аліна Руда
Лелека
Трохи більше року тому в мене народилася дитина. Це змусило мене навчитися делегувати повноваження і розширити команду Noom. 50 % робочих моментів, які були на мені, я передала колегам. Для мене це було складним кроком, адже я з тих людей, які прагнуть усе контролювати і робити власноруч. Але материнство навчає системності. Я з радістю передала багато речей, які потрібно було передати.
Я перевезла комп’ютер з офісу за тиждень до пологів. Потім на місяць зробила перерву. Після цього почала потроху вмикатися завдяки допомозі колег, близьких і особливо мами.
Wallstreet Dividers by Casala
Із появою дочки у мене дещо змінилися погляди на дизайн. Тепер я оцінюю речі ще й в аспекті безпеки — чи немає в дизайні гострих кутів, небезпечних для дитини
Нещодавно ми запустили дитячу лінійку в Noom — першим об’єктом у ній стала мініатюрна версія крісла Gropius із круглими отоманками до нього. Ми зробили їх у блідо-рожевому та блідо-блакитному кольорах.
Біла сорочка
У мене немає якогось одного улюбленого кольору, вони змінюються. Тривалий час це були відтінки синього та блакитного. Кобальтовий колір, характерний для школи Bauhaus, став базовим для крісла Gropius.
Зараз я найбільше люблю білий та близькі до нього нюдові відтінки: ivory, вершковий, бежевий. Подобаються також складні “скандинавські” кольори. Мені близькі натуральні відтінки дерева, каменю та металів. Вони поза трендами і не набридають із часом, такі речі не дратують і залишаються актуальними. Зараз мені хочеться саме такого.
Gropius Low Chair від Noom
Подобається білий, тому що він підкреслює форму. Недаремно на курсі формоутворення основні матеріали — це гіпс і папір. На них видно, як працює форма, як падають тіні, можна зрозуміти суть речей і їхній характер. Білий створює ефект чистоти та святковості. Світла сорочка — це найпростіший спосіб убратися ошатно, коли не хочеться заморочуватися. За моїми відчуттями саме зараз, коли в нашому житті багато тривог, білий працює найкраще. Коли вдягаєш білий худі та кросівки — настрій піднімається автоматично.
70 % меблів, які замовляють у Noom, — білі або бежеві
Дим від ракети
Перед 24 лютого було багато розмов про війну, і частина наших знайомих виїхали з Києва. Дочці було півроку, і з такою малою дитиною ми відчували себе неповороткими, тому залишилися вдома і вірили, шо нічого насправді небезпечного не станеться.
Коли щодня лунали сирени та вибухи, а Київ був під загрозою російського наступу, ми швидко втомилися жити в підземному паркінгу і спати в машині. Приблизно через тиждень вирішили їхати у Львів. Там ми прожили півроку.
Від імені Noom ми розіслали листи всім дилерам, агентам і замовникам, пояснили їм, що ситуація складна, і попросили трохи зачекати. Частина замовлень повисли в повітрі, і нам потрібно було або повертати клієнтам гроші, або шукати вихід, як виконати зобов’язання.
Cosh armchair від Bolia
Наші підрядники, майстерня по металу, знаходилася в Харкові. Ми перевезли це виробництво в Луцьк. Виробництво в Києві, що виготовляло наші меблі, також зупинилося. Вони планували переїжджати на Захід України, але після деокупації Київської області вирішили залишитися.
Найгірше було з логістикою: перші три місяці перевізники або поштові компанії взагалі не працювали. Навіть якщо ми виконували замовлення, ми не могли їх надіслати.
Закордонні партнери відреагували з розумінням — було багато слів підтримки та конкретних пропозицій допомоги. Нам шукали виробництво в Європі, і ми навіть виготовили там пробні зразки. Але зрештою вирішили залишити потужності в Україні, а згодом і логістика почала відновлюватися.
Нам потрібно було поновити довіру клієнтів і дилерів. Адже ризик того, що ми не зможемо надіслати замовлення вчасно, зберігся, і частина клієнтів просто боялася купувати в Україні. Ми запропонували нашим найбільш надійним партнерам робити замовлення без попередньої оплати.
Концепт умивальника Tube
Наступним кроком стала участь у виставках — Мілан дав нам багато в плані повернення довіри європейців. На виставці ми продемонстрували, що компанія жива, ми працюємо, і з нами варто мати справи
Ми випустили колекційну модель — Military Gropius. Це стілець, декорований маскувальною сіткою, як маскують техніку та позиції військові. Це об’єкт-маніфест, наш перший досвід у ніші колекційного дизайну.
Катя Соколова. Фото: Аліна Руда
Понад хмарами
Моя професійна мрія — бачити власні об’єкти в колекціях таких брендів, як Moroso, B&B Italia та Moooi. Серед планів-мрій також участь Noom у виставках у США.
Я хочу, щоб українське дизайн-середовище стало потужним і конкурентноздатним на міжнародній арені. Щоб там звучали не декілька окремих дизайнерів, а ціла когорта українських компаній. Поряд з успішними колегами всім нам буде простіше рости і йти далі. Хочеться бути частиною успішного, реалізованого суспільства. Вірю, що після війни ми прийдемо до цього.
Сьогодні люди починають вірити в себе і розвінчують ілюзію про те, що в інших країнах, в іноземних дизайн-студіях працюють якісь більш талановиті або кваліфіковані фахівці
Ті, хто потрапив зараз за кордон, переконуються, що там такі самі люди, і що наші навички та наші знання не поступаються їхнім. Важливо усвідомити це та повірити в себе.
Особисто я подолала комплекс меншовартості вже давно, в цьому допомогло співробітництво з топовими міжнародними брендами. Потрібно працювати, докладати зусиль і орієнтуватися на найвищу планку. Все можливо, і світ відкритий до співпраці, я переконалася в цьому на власному досвіді.
Переглянути статтю у форматі PDF
Читайте також
Оксана Долгопятова та її чорний. Sadolin: Обережно, пофарбовано!
Loft Buro та їхній червоний. Sadolin: Обережно, пофарбовано!
