Про всі аспекти озеленення узбіччя в рубриці «Лікбез» розповідає засновник бюро Beloded Landscaping, дійсний член Society of Garden Designers (SGD) та член правління Гільдії ландшафтних архітекторів України (GLAU) Людмила Білодід.
Зелена парасолька для міста
Ще років двадцять тому в Києві можна було пройти кілька кілометрів центром міста в дощ і не промокнути, а спекотного літнього полудня — не спітніти. Крони розлогих каштанів і лип накривали пішохода подібно до величезних парасольок по всьому маршруту. Сьогодні ми спостерігаємо, як дерев в українській столиці стає дедалі менше, а клімат — дедалі жорсткішим. Ніч на 16 липня в Києві виявилася найтеплішою за 141 рік. Улітку пересуватися розпеченими вулицями вкрай некомфортно.
Якщо підсумувати площу всіх узбіч, то виявиться, що це не одна сотня гектарів. Бажаєте знайти вакантне місце для висадки дерев? Шукайте його вздовж дороги
У південних країнах, наприклад, Марокко, де денна температура в липні сягає 50 градусів, функції захисту від сонця виконує архітектура. Традиційно вузькі вулички, розташовані від моря до гір, продуваються бризом, а будинки створюють щільну тінь. Часто вулиці додатково захищають від сонця тентами. Але в пострадянських містах домінує модерністський планувальний і архітектурний стиль із широкими вулицями та проспектами, які не перекривають навіть висотні будівлі.
У середині XX століття, коли максимальна інсоляція вважалася панацеєю від усіх хвороб, це було умовою здорового середовища. До того ж широкі вулиці мають високу пропускну транспортну спроможність, а минуле століття, як ми пам’ятаємо, було автомобілецентричним. Тепер медики вважають сонце та високі температури головною причиною серцево-судинних та інших захворювань. Люди, природно, намагаються не переміщатися розжареним асфальтом і в спеку менше рухаються, а зниження фізичної активності теж негативно впливає на здоров’я.
Озеленення автомагістралей Флориди (США) у рамках спеціальної федеральної програми DOT. Джерело фото: ASLA
Алеї покликані створювати тінь для пішоходів і водіїв. Іще римляни озеленяли свої дороги, щоб захистити легіонерів від палючого сонця. Та алеї є також важливим архітектурно-планувальним прийомом. Дерева співмасштабні людині й тому здатні повністю нівелювати психологічний дискомфорт, спричинений висотною архітектурою.
З XVII століття в Європі починають приділяти особливу увагу оформленню основних міських осей. Почесні вельможі з комфортом роз’їжджали в каретах і прогулювалися пішки зеленими тінистими алеями. Ці вулиці перетворилися на візитівки міст. Хіба можна уявити собі Єлисейські поля в Парижі без платанів, Голлівудський бульвар у Лос-Анджелесі без пальм, Ломбард-стріт у Сан-Франциско без тисяч гортензій, бульвар Шевченка у Києві без пірамідальних тополь?
Часто зелені коридори еволюціонують у лінійні парки, які стають віссю громадського та культурного життя міста
Скорочуємо теплові острови
Коли мешканці починають скаржитися на дефіцит зелені, то чують від чиновників типову відмовку: «Немає вільного місця для парків!». Але якщо підсумувати площу всіх узбіч, то виявиться, що це не одна сотня гектарів. Бажаєте знайти вакантне місце для висадки дерев? Шукайте його вздовж доріг. У міру того, як світ уникає автомобілецентричної моделі, ми починаємо сприймати вулицю насамперед як пішохідне середовище, де іноді дозволений проїзд автомобілів.
Ландшафтні архітектори закликають скорочувати кількість «теплових островів», відмовлятися від суцільного асфальтового полотна в кілька смуг і розбивати транспортні потоки лінійними посадками з використанням великих дерев і розміщеними між ними чагарниками. Ці заслони затримуватимуть пил, поглинатимуть шум, забезпечуватимуть тінь водіям і пасажирам авто. Не тільки узбіччя, а й острівці безпеки, розділові смуги — все це вакантні місця для озеленення.
Проєкт LOC — ревіталізація та озеленення площі Лорето в Мілані до Олімпійських ігор 2026, запропонований студією Ceetrus Nhood. Джерело зображення: LOC
Проєкт багаторівневого лінійного парку в Торонто, розроблений архітектором Моше Сафді на місці колишньої залізничної гілки. Джерело зображення: Safdie Architects
Ландшафтне озеленення узбіччя на трасі Beaver Ruin у штаті Джорджія, США, від Gateway85. Джерело фото: Gateway85
У Мілані нещодавно провели конкурс Reinventing Cities на перетворення ключового перехрестя поряд із центральним вокзалом на зелений оазис, покликаний оздоровити міське повітря. Зараз це нічим не примітний транспортний вузол, але до відкриття Олімпійських ігор 2026 року площа Лорето стане багаторівневим, багатошаровим зеленим пирогом, а кілька вулиць, що виходять до неї, зроблять пішохідними й озеленять. Наприклад, уздовж Віа Падуя та проспекту Монца планують висадити понад 300 дерев. Багатошарове проєктування — гарний спосіб розширити простір у щільних міських центрах і знайти місце для зелені.
Від зеленої вулиці до лінійного парку
Щільне та грамотне озеленення автошляхів і пішохідних вулиць перетворює ці лінійні насадження на зелені коридори, що пов’язують між собою парки, сквери та міські площі. Якщо ми хочемо підвищити привабливість міського району, то дерева стають одним із найважливіших елементів дизайну. Парки не повинні бути островами серед бетону — їх необхідно зв’язувати між собою в єдину мережу за допомогою зелених коридорів.
Не тільки пішоходам комфортно ходити вулицею в тіні високих дерев. Цими ж коридорами переміщаються комахи та птахи. Часто зелені коридори еволюціонують у лінійні парки, які стають віссю суспільного та культурного життя міста. Це відбувається, коли вулицю закривають для автомобільного руху, а площу дорожнього полотна розподіляють між пішохідними та велодоріжками, новими ландшафтними посадками. Або ж стару залізничну гілку перетворюють на суцільний парк, як це сталося під час створення High Line у Нью-Йорку.
Бостонський плющ перетворив на зелений тунель 28-кілометрову естакаду на кільцевій дорозі Ченду
Бостонський плющ перетворив на зелений тунель 28-кілометрову естакаду на кільцевій дорозі Ченду
Бостонський плющ перетворив на зелений тунель 28-кілометрову естакаду на кільцевій дорозі Ченду
Бостонський плющ перетворив на зелений тунель 28-кілометрову естакаду на кільцевій дорозі Ченду
High Line не був піонерським проєктом — ще в 60-х роках минулого століття в Парижі 5-кілометровий відрізок залізниці Венсен з естакадою перетворили на міський парк Promenade Plantée. Але саме High Line став вірусним прикладом використання старої інфраструктури, який надихнув тисячі дизайнерів і архітекторів у всьому світі.
У 2018 р. у Філадельфії відкрили першу чергу Rail Park. Mecanoo та S. D. Atelier Design & Planning спроєктували лінійний парк під колишньою залізничною гілкою під центром Тайчжуна в Тайвані. У Сінгапурі 24‑кілометровий зелений коридор проходитиме через все місто. У Мехіко проєкт «Культурний коридор Чапультепек» із планів щодо реновації ділянки старої залізниці та вулиці в одному з депресивних районів перетворився на одну з головних міських стратегій. Восьмисмугову автомагістраль перемістять під землю, а поверх неї розіб’ють лінійний парк із суспільною інфраструктурою. Парк поєднає діловий центр міста з рекреаційними зонами.
У китайському місті Ченду 28-кілометрову естакаду на кільцевій дорозі перетворили на ефектний зелений коридор за допомогою швидкої ліани — бостонського плюща, який щільно обвив понад чотири тисячі бетонних опор. Ці зарості очищають повітря і знижують температуру не менш успішно, ніж дерева-крупноміри, але весь проєкт озеленення коштував місту набагато дешевше.
High Line Park через 12 років з дати заснування залишається улюбленим місцем для прогулянок у Нью-Йорку. Джерело фото: nypost.com
Трансміські коридори
Озеленення узбіччя за містом насамперед функціональне — воно вирішує одразу кілька проблем. Рослини запобігають ерозії ґрунту та руйнуванню дорожнього покриття; стримують потоки дощової води; працюють як вітрові заслони, а взимку перешкоджають сніговим заметам; екранують світло фар зустрічних авто, знижуючи ризик нещасних випадків; фільтрують викиди вуглекислого газу та пил.
В українських нормах досі не закріплене обов’язкове озеленення узбіччя доріг під час будівництва, реконструкції чи капітального ремонту
Дерева вздовж узбіччя можуть виконувати роль дорожньої інфраструктури. Наприклад, підказувати водієві ступінь крутості повороту, такі посадки називають напрямними. Або акцентувати увагу на важливих архітектурних чи інженерних об’єктах.
Але будь-яке захисне озеленення може (та й має бути!) декоративним. Раціонально буде вирішити одночасно два завдання — функціональне й естетичне. Мультипідхід не вимагатиме значних додаткових витрат, необхідне лише грамотне та продумане планування та щільна колаборація між проєктувальниками, транспортниками та озеленювачами.
Фото: Matt Duncan / Unsplash
Зверніть увагу, наскільки привабливий вигляд мають дороги, що ведуть з аеропорту до міста в розвинених країнах. Схили та укоси дорожніх розв’язок виглядають іноді як справжні шедеври ландшафтного мистецтва. Не лише узбіччя, а й розділові смуги радують нас яскравими, «фірмовими» фарбами. У Португалії там висаджують масиви з блакитних агапантусів, в Італії, Іспанії, Туреччині — з витривалих олеандрів. У Нідерландах, Німеччині, Великій Британії останнім часом стали популярні строкаті газони-мілефіорі з польових квітів. Дорога з аеропорту така ж важлива для іміджу міста, як і сам аеропорт — вона формує комплекс перших вражень у мандрівника.
У проєкті будівництва нових автомагістралей благоустрою придорожніх смуг приділяється особлива увага. Уздовж узбіччя закладаються дренажні системи та захисні бар’єри від проростання коренів під подушку покриття. І якщо фінансування дозволяє, для дерев передбачають системи іригації. Наприклад, в ОАЕ, де узбіччя доріг найчастіше озеленюють пальмами, до кожної з них підводять воду. Інакше за умов пустелі саджанці загинуть. Бюджети на озеленення в країнах Близького Сходу, за нашими мірками, абсолютно космічні. Порівняно з ними наші кліматичні умови можна назвати «оксамитовими», а витрати — копійчаними.
В українських нормах досі не закріплене обов’язкове озеленення узбіччя доріг під час будівництва, реконструкції чи капітального ремонту.
В Україні озеленення трас міжнародного значення сьогодні фінансується Європейським банком реконструкції та розвитку в рамках кредитної угоди між Україною та ЄБРР. Але подивимося на реальні цифри. У квітні 2021 р. Укравтодор на своїй офіційній сторінці у фейсбуці повідомив, що за 7 останніх років турецькою компанією Onur вздовж траси М-06 Київ — Чоп висаджено… Скільки б ви думали? Близько 3500 нових дерев як компенсація за вирубані під час проведення дорожніх робіт. Що таке 3 з половиною тисячі дворічних соснових саджанців у масштабі відстані (821,5 км) та часу (7 років)? Це просто дуже мало.
Здивували й абсолютно абсурдні коментарі під публікацією: «Звичайно, красиво та правильно, але скільки людей загинуло від зустрічі з деревом на узбіччі. У деяких країнах, навпаки, зрізують дерева в радіусі 100 метрів від дороги». Звучить дико, це ілюструє ступінь невігластва та зневагу до правил дорожнього руху. У всьому світі озеленення доріг використовують як ефективний спосіб знизити аварійність та створити безпечне й комфортне дорожнє середовище. Так, уздовж гоночних трас дерева не висаджують. Але автошлях — це не гоночний трек. Щоб не зіткнутися на високій швидкості з деревом, дотримуйтесь швидкісного режиму та не спіть за кермом.
Екстремальне узбіччя
Узбіччя, м’яко кажучи, не найгостинніше місце для рослин. Змішаний з будівельним сміттям ґрунт, вітер, вихлопні гази, реактиви, за допомогою яких служби чистять дороги від льоду, дефіцит вологи. Неможливо забезпечити іригацію протягом тисяч кілометрів, адже Україна не настільки багата, як ОАЕ. Але в нашому кліматі цілком достатньо правильно підібрати посухостійкі трави, багаторічники, чагарники і доповнити цей мікс деревами, щоб створити екосистему, яка потребує мінімального догляду. Посадка невибагливих рослин-ендеміків повністю виправдовує себе, якщо намагаємося створити стійку посадку.
Приклад озеленення узбіччя заміської дороги в сільській місцевості Делавер від ZH Design. Джерело зображення: ZH Design
Для декоративного озеленення заміських автомобільних доріг зазвичай використовують саджанці дерев у віці 4–6 років і чагарники у віці 2–3-х років. Але на важливих, парадних і акцентних ділянках виправдано висаджувати крупноміри, доповнювати ландшафт декоративними багаторічниками. Однорічники, з яких наші комунальники десятиліття за десятиліттям «вишивають» химерні орнаменти на загазованих транспортних розв’язках, краще використовувати в парковому та внутрішньоквартальному озелененні. Все-таки це дуже затратні заходи.
В ідеалі нам потрібні вздовж дороги дерева зі стрижневим коренем. Але потужна коренева система — це звичайна супутня характеристика витривалих рослин
Озеленення узбіччя у всьому світі реалізують у партнерстві між державою та приватним бізнесом. І не тільки в кордонах міста, а й за його межами. Сільськогосподарські поля з монокультурами лише виграють від появи щільних захисних смуг із дерев із квітучими луговими травами чи стійкими декоративними культурами. Квітуче узбіччя — це кормова база для комах-запилювачів у місяці, коли сільськогосподарські монокультури ще чи вже не цвітуть.
Ландшафтне озеленення роздільної смуги на трасі Beaver Ruin у штаті Джорджія, США, від Gateway85. Джерело фото: Gateway85
Сліпа пляма нормативної бази
Roadside landscaping — окрема дисципліна, яку детально вивчають студенти профільних вишів у Великій Британії та США. В українських транспортних, будівельних та архітектурних університетах цій темі присвячують щонайбільше одну лекцію.
В українських нормах досі не закріплене обов’язкове озеленення узбіччя доріг під час будівництва, реконструкції чи капітального ремонту в містах. Тобто якщо під час розширення дороги були викорчувані дерева, то шляховики чи комунальники можуть висадити нові, а можуть і не висаджувати — як карта ляже. Ще у 2019 р. Лев Парцхаладзе, на той момент заступник міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, анонсував внесення цього важливого доповнення до ДБН В. 2.3–5:2018 «Вулиці та дороги населених пунктів», але досі цього не сталося. Як повідомили в Укравтодорі, правка перебуває на погодженні і, можливо, буде внесена восени 2021 р.
У всій вітчизняній нормативній базі темі озеленення узбіччя присвячені окремі пункти в різних документах, що зовсім не відповідає важливості теми. Це ускладнює роботу проєктувальників і ландшафтних архітекторів, які змушені самостійно шукати, наприклад, норми відступів у десятках абсолютно різних ДБН. Не відкрию секрету, якщо скажу, що ці цифри в різних документах часто не збігаються й суперечать одна одній.
Алеї є важливим архітектурно-планувальним прийомом. Дерева співмасштабні людині і здатні нівелювати психологічний дискомфорт, викликаний висотною архітектурою
Наприклад, у ДБН 360–92 «Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень» читаємо: «У нових житлових районах відстань від краю проїжджої частини до осі ствола дерева слід приймати не менше 4 м при діаметрі крони не більше 5 м. Для дерев із великою кроною цю відстань можна збільшити до розміру, при якому крони будуть розміщуватися не ближче 1,5 м від краю проїжджої частини».
У ДБН В. 2.3–5:2018 «Вулиці та дороги населених пунктів» прописано, що відступ від краю проїжджої частини до осі дерева з кроною до 4 м повинен становити не менше метра, а з кроною понад 4 м — 3 метри. Тоді як «Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України», затверджені наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 № 105, наказують нам дотримуватися відстані від краю проїжджої частини вулиць, укріплених смуг країв доріг або до стволів дерев — 2 м, до чагарників — 1 м.
До речі, саме ці правила і поставили поза законом тополю канадську та білу (сріблясту) — дерева, що швидко ростуть, настільки популярні із середини XIX століття. Причина заборони — зовсім не пух, оскільки існують сорти, які не «пушать», а потужні кореневі відростки, що ушкоджують покриття. Для узбіччя дозволений лише пірамідальний вигляд — Populus italica.
Можливо, автори правил навіть не чули про те, що в європейських містах, де тополі, зокрема з розлогими кронами, дуже популярні, використовують коренезахисні бар’єри. Екологічний підхід виправдовує інвестиції в міські проєкти з озеленення. А для нас залишається вирішальним аргументом економія на стартових умовах без урахування перспективи.
Руа Гонсало де Карвальо в бразильському місті Порту-Алегрі називають найкрасивішою вулицею світу. Джерело фото: flickr.com
Так, в ідеалі нам потрібні вздовж дороги дерева зі стрижневим коренем. Але потужна коренева система — це звичайна супутня характеристика витривалих рослин. Згадайте зелений тунель, створений віковими деревами типуана типу на Руа Гонсало де Карвальо в бразильському місті Порту-Алегрі. Ця вулиця прославилася як найкрасивіша у світі. У типуани дуже агресивна коренева система, і вона вважається інвазивним бур’яном. Але це не скасовує її декоративності, стійкості та здатності створювати густу тінь, що так важливо для південних міст.
Жакаранда, завдяки якій Преторія відома як Jacaranda city, була завезена до Південної Африки з Бразилії і розмножилася як небезпечна рослина, що витіснила безліч місцевих видів. І все ж саме ці фіалкові у цвіті дерева сформували унікальний імідж місця. Заборона формування алей із фруктових дерев звучить начебто логічно: дозріваючи, яблука-райки, вишні, шовковиця падають на автомобілі, засмічують зливну каналізацію. Але нерозумно масово видаляти під цим приводом дорослі та ще здорові дерева, замінюючи їх кволими саджанцями.
Ніхто не сперечається, що хвойники порівняно з листопадними деревами створюють не так багато проблем дорожнім працівникам. Але вони менш витривалі, накопичують токсичні речовини у хвої, через що хворіють і гинуть, а також не настільки декоративні — не йдуть за сезонами.
«Дерево-бур’ян» – квітуча жакаранда сформувала імідж Преторії. Фото: Vanessa Bentley
Іноді у наших нормативах трапляються відверто дивні умови. Наприклад, заборона висаджування дерев і чагарників на розділовій смузі. Я бачу, що дуже часто в умовах міста ця абсурдна заборона порушується, але непогано б узгодити зі здоровим глуздом і нормативну базу.
Як підібрати асортимент
Щоб створити естетичний ландшафт і звести витрати на догляд та утримання рослин до мінімуму, шляховикам необхідно консультуватися та працювати спільно з ландшафтними архітекторами й арбористами, які підберуть стійкі види для конкретних умов. У величезній Україні є кілька кліматичних зон, різноманітна топографія та складна ґрунтова карта. Усі проєкти озеленення вздовж транспортних магістралей мають бути індивідуальними.
Але, щоб увійти в тему, можна ознайомитись з асортиментом рослин, який пропонують нам «Методичні рекомендації щодо підбору асортименту декоративних деревних рослин для озеленення населених пунктів». Методичка — проста та доступна таблиця, орієнтована на наші реальні кліматичні умови. Прочитавши її, навіть не обізнана в ботаніці й арбористиці людина зможе розібратися, які дерева чи чагарники підходять для озеленення різних міських територій — парків, територій житлових комплексів, промзон і транспортних магістралей.
Нашим громадським активістам, гадаю, буде цікаво вивчити цей документ. Ці знання допоможуть краще зрозуміти специфіку озеленювальних робіт і проконтролювати комунальників, які часто припускаються грубих помилок, висаджуючи дорогі, але свідомо приречені на загибель дерева.
Фото: Chuttersnap / Unsplash
Слід звертати увагу не лише на рід, а й на вид рослини. Наприклад, ясен звичайний можна висаджувати на узбіччі, а ланцетний уже не можна. Ефектна слива Піссарді (Prunus Pissardii) з темно-червоним листям може жити на узбіччі, а ось катальпа, яка стала дуже популярною в останні роки, — невибаглива до клімату та ґрунту, але виживе лише в парках чи дворах житлових комплексів. Умови вздовж траси або в промзоні для неї неприйнятні.
Не рекомендований для озеленення узбіччя кінський каштан — ні в місті, ні за містом. Тож якщо ми хочемо повернути каштани на Хрещатик, а ми дуже хочемо, оскільки це частина нашої історії й автентичності, то, можливо, найпростішим способом буде закрити рух транспорту і зробити цю вулицю повністю пішохідною. Можна спробувати вкластися в сучасні технології та спорудити для коріння кожного каштана листковий поживний пиріг. Хоча це не вирішить проблему забрудненого вихлопними газами повітря.
Гінкго дволопатевий, який приживається в будь-якій із кліматичних зон України, доступний у великих і малих формах і кількох видах (золотистий, варієгатний, плакучий), на жаль, не призначений для озеленення автотранспортних систем, хоча це дуже ефектне дерево. А ось айлант (мало хто чув цю назву) стійкий у будь-якій зоні і справді універсальний. Його можна висаджувати в будь-який ґрунт — він навіть використовується для озеленення Олешківських пісків. Він стрімко росте — до 3 метрів за рік, утворюючи розлогу крону з густою тінню. На жаль, утворює густу поросль, але це також властивість усіх рослин із високою виживаністю.
Чудово почуваються вздовж транспортних коридорів берези (крім Карпат і Криму), майже не вбиваються гледичія, робінія, псевдоакація, клен ясенелистий і цукровий. Дуже витривалі горіх волоський, маньчжурський і сірий.
В Україні кілька кліматичних зон, різноманітна топографія та складна ґрунтова карта. Усі проєкти озеленення вздовж транспортних магістралей мають бути індивідуальними
Парадокс полягає в тому, що наказ, який затверджував ці Методичні рекомендації у 2018 р., скасував Геннадій Зубко, який на той час обіймав посаду міністра ЖКГ. Чому? У міністерстві боролися із зарегульованістю і вважали, що цю методичку мають затверджувати в Мінагрополітики. Але там за три роки так і не розробили нічого нового. Той випадок, коли «з водою виплеснули дитину». Нещодавно «Київзеленбуд» розробив разом з арбористами нові правила догляду за кронами дерев для Києва. Цей документ має затвердити Київрада. Добре, але хіба проблеми з неправильним кронуванням характерні винятково для столиці?
Якщо асортимент дерев, здатних рости вздовж жвавої автомагістралі, не такий великий, то на невеликих вуличках у житловому масиві можна висаджувати і паркові дерева з різними формами крони та забарвленням листя. Доповнювати крупноміри чагарниками, багаторічниками та злаками. Інтегрувати в ландшафт воду, артоб’єкти, експериментувати з мощенням і декоративним відсипанням. Це лише пом’якшить мікроклімат у посадці.
Вижити в нестабільному світі
В умовах клімату, що швидко змінюється, навколишнього середовища в цілому й урбанізації, що набирає обертів, ніякі рекомендації не можна сприймати як істину в останній інстанції. Якщо умови стають жорсткішими, асортимент рослин скорочується. А якщо раптом пом’якшуються, то ми можемо дозволити собі багатший вибір. Спостереження за деревами дозволить не лише вчасно відреагувати на появу шкідників чи ознак захворювання, а й підкаже нам подальшу тактику.
Lowline або Delancey Underground — перший підземний парк у Нью-Йорку, що будується за проєктом RAAD Studio. Джерело зображення: RAAD Studio
Наприклад, клен гостролистий та його види (крім багрянолистого Crimson King) повинні чудово почуватися вздовж траси, у промзоні та в будь-якому кліматі на території всієї України. Але останніми роками почали хворіти та вмирати клени навіть на алеї набережної в Межигір’ї, хоча там крім електрокарів немає жодного транспорту, це територія парку.
Моніторинг стану міських насаджень — це ази всієї культури та науки озеленення. Сучасні вчені вже давно перейшли на наступний рівень складності: вони вивчають вплив лінійних насаджень на поведінку комах, тварин і птахів і готові пропонувати нам варіанти найбільш сприятливих конфігурацій і асортименту. А ми й досі не налагодили облік міських дерев. Що вже говорити про рослини на заміських узбіччях — щовесни та щоосені вітрозахисні смуги масово згоряють, коли селяни варварськи випалюють стерню. А відновленням ніхто не займається.
Моніторинг стану міських насаджень — це ази всієї культури та науки озеленення. Сучасні вчені вже давно перейшли на наступний рівень складності
У нашому розпорядженні інструменти та технології, які й не снилися великим садівникам минулого. Наприклад, у Нью-Йорку будують перший підземний парк Lowline у покинутих станціях та тунелях метро. Це абсолютно божевільний проєкт телепродюсера Дена Бараша та Джеймса Рамсі, який до ландшафтного дизайну був інженером NASA. Автори проєкту вартістю 80 млн обіцяють створити в підземеллі сприятливі для рослин умови, доставивши світло на глибину за допомогою оптоволокна. Навіть озеленення Марса не здається фантастикою. А ми не можемо розібратися, чому придорожні дерева в центрі нашої столиці гинуть від хвороб, як захистити ще цілком міцні тополі та липи від робітників із бензопилами чи посадки вздовж автомагістралей від вогню!
Немає проблем, що не вирішуються, — є небажання працювати з інформацією і планувати з перспективою хоча б на десятиліття вперед.
