Инклюзивность под вопросом

Елена Панченко / Урбанистика /

Инклюзивный подход к проектированию зданий или общественных пространств — вовсе не прихоть или жест доброй воли архитекторов, а требование, регламентированное государственными нормами. Несмотря на это, городам Украины по‑прежнему очень далеко до того, чтобы быть открытыми и удобными для всех. Кто виноват и что делать? Эти и другие вопросы мы адресовали тем, кто прямо влияет на доступность городской среды.

Дмитро Аранчій

Dmytro Aranchii Architects, Київ

Дмитро Аранчій

1. Яке місце в топі пріоритетів, на вашу думку, посідає інклюзивність, якщо йдеться про проєктування нових архітектурних об’єктів і громадських просторів для українських міст?

Напевне, перше. Архітектори мають думати про справжні цінності, а інклюзивність забезпечує рівність для всіх, а також доповнює свободу людей свободою пересування.

2. Оцініть, наскільки інклюзивним є місто, в якому ви живете?

За десятибальною шкалою: 10—15 років тому — 2 бали, нині — 3,5.

3. Що є головною перешкодою до того, аби наше міське середовище стало інклюзивним та безбар’єрним?

Лінь, некомпетентність, відсутність критичного мислення.

Інклюзивність забезпечує рівність для всіх

4. Чи обмежують інклюзивні норми і вимоги творчість архітекторів або, навпаки, дають змогу оцінити проєкт з нового ракурсу?

Чи обмежує нас здоровий глузд? Справжня творчість можлива лише за певних обмежень.

5. Наведіть приклади найцікавіших, на вашу думку, інклюзивних об’єктів у світовій практиці.

Наймасштабніші, якими тривалий час користувався, — «Лондон Олімпік Парк», парк «Мадрид Ріо».

 

Юлия Данилова

DOMIO Group, Киев

Юлия Данилова

1. Какое место в топе приоритетов, по вашему мнению, занимает инклюзивность, если речь идет о проектировании новых архитектурных объектов и общественных пространств для украинских городов?

При проектировании новых общественных мест инклюзивность должна безусловно занимать одно из первых мест. В современном мире необходимо соблюдать права каждого человека, а все люди равны в праве передвижения, не так ли? Универсальность дизайна — это норма, а не излишество.

2. Оцените, насколько инклюзивен город, в котором вы живете?

Большинство общественных пространств Киева, которые строились 20 и более лет назад, к сожалению, плохо соответствуют понятию универсальности. Создается впечатление, что пандусы и перила ставились только для соблюдения строительных норм и правил, ведь пользоваться ими сложно, как показывает практика. Но нас очень радует, что в последние годы все больше внимания уделяется проблеме доступности, а общественные места нового поколения проектируются на совесть.

3. Что является главным препятствием к тому, чтобы наша городская среда стала инклюзивной и безбарьерной?

Безусловно, это препятствие — безразличие. Для того чтобы наша городская среда стала более доступной, инклюзивной и безбарьерной, необходимо в первую очередь признать право на достойное существование в обществе людей с инвалидностью и маломобильных групп населения.

Проектируя публичные объекты, следует думать о том, как мама с коляской зайдет в данное общественное место, сможет ли ребенок открыть двери самостоятельно, удобно ли человеку на коляске или костылях вымыть руки в уборной?

Универсальность дизайна — это норма, а не излишество

4. Ограничивают ли инклюзивные нормы и требования творчество архитекторов или, напротив, позволяют оценить проект с нового ракурса?

Инклюзивные нормы, наоборот, позволяют оценить проект с нового ракурса и реализовать его с большей творческой ценностью и социальной ответственностью.

5. Приведите примеры самых интересных, на ваш взгляд, инклюзивных объектов в мировой практике.

Мир движется и развивается в этом направлении, он становится доступным и это прекрасно! Путешествуя по миру, мы собираем такие объекты-примеры, как, например, здание оперы в Гамбурге (кстати, там же есть удивительный музей-экспозиция для слабослышащих и глухих), музей естественных наук Барселоны Blau, Музей Соломона Гуггенхайма — музей искусства в Нью Йорке, и нельзя не отметить Лувр в Абу-Даби — художественный музей, открывшийся в 2017 г.

Восхитительных мировых объектов достаточно, а нам остается только брать пример и делать мир доступным для всех и каждого!

 

Наталья Овчаренко

Главный архитектор Мариуполя

Наталья Овчаренко

1. Какое место в топе приоритетов, по вашему мнению, занимает инклюзивность, если речь идет о проектировании новых архитектурных объектов и общественных пространств для украинских городов?

Одно из первых пожеланий: городская среда должна быть комфортной и эргономичной для всех жителей и гостей, в том числе и для людей с ограниченными возможностями.

2. Оцените, насколько инклюзивен город, в котором вы живете?

В Мариуполе инклюзивности уделяют большое значение: укладывают тактильные плитки, пандусы, подъемники, проводят мероприятия для слабовидящих.

Городская среда должна быть комфортной и эргономичной для всех жителей и гостей

3. Что является главным препятствием к тому, чтобы наша городская среда стала инклюзивной и безбарьерной?

Сложившаяся планировочная ситуация, при которой не всегда есть возможность реализовать мероприятия по инклюзивности (например, не хватает ширины коридоров, площадок для установки пандусов).

4. Ограничивают ли инклюзивные нормы и требования творчество архитекторов или, напротив, позволяют оценить проект с нового ракурса?

Нет

5. Приведите самые интересные, на ваш взгляд, примеры инклюзивных объектов в мировой практике.

Детские площадки в Европе со специальным оборудованием для детей с ограниченными физическими возможностями.

 

Олександр Свистунов

Головний архітектор Києва

Олександр Свистунов

Київ — сучасне європейське місто, яке має бути мобільним. Сьогодні головною вимогою суспільства стає доступність міста та його окремих елементів для маломобільних груп населення. Так, всі ми різні, але разом з тим всі потребуємо рівних можливостей. Тому особисто для мене, головного архітектора Києва, питання інклюзивної архітектури в столиці завжди в пріоритеті.

Щоразу, переглядаючи чергові проєкти різних об’єктів як об’ємного проєктування, так і громадських просторів, я значну увагу приділяю питанню відповідності будівельним нормам, зокрема доступності цих об’єктів. Приємно зазначити, що Київ щороку стає більш відкритим та зручним для людей з особливими потребами. Так, місто далеке від ідеалу, але щодня ми працюємо над тим, щоб зробити його комфортнішим для киян та гостей столиці.

Минулого року Київрада затвердила Міську цільову програму «Київ без бар’єрів». Відповідно до неї завданням кожного структурного підрозділу київської міської влади стало забезпечення покращення умов доступності на кожній локації. Так, поступово ми ліквідуємо недоліки архітектури Радянського Союзу, яка в принципі не зважала на існування людей з інвалідністю.

Київ з кожним роком стає більш відкритим та зручним для людей з особливими потребами

Сьогодні місто перебуває в постійному контакті з громадськими організаціями людей з інвалідністю та разом з ними працює над покращенням нашої столиці. Так, великою перемогою стало облаштування наземного переходу через вулицю Хрещатик біля Центрального універмагу. Це дало можливість спростити пересування центральними вулицями людям, які не можуть скористатися підземними переходами. Також гарним прикладом дотримання доступності стала реконструкція Лівобережної площі та облаштування інклюзивного спортивного майданчика в парку «Наталка» на Оболоні. Київ завжди орієнтувався на своїх європейських сусідів, наприклад, Польщу, де дотримуються високих стандартів інклюзивності. Ми тільки почали цей шлях, і я маю надію, що найближчим часом столиця стане набагато доступнішою.

Впевнений, що процесу трансформації Києва мають сприяти й професійні архітектори, які розуміють потреби кожного мешканця та гостя нашого міста. Хорошим архітектором може вважатися лише той спеціаліст, який перед початком проєктування увійшов у роль і людини з інвалідністю, і мами з коляскою, і жінки на підборах, і незрячої людини, а лише тоді почав роботу. І найголовніше: ми маємо пам’ятати, що кожен з нас є ланкою прогресивного та толерантного суспільства, в якому недопустимим є ігнорування різних потреб одне одного.

 

Юліан Чаплінський

Заступник міністра розвитку громад та територій України з питань європейської інтеграції, колишній головний архітектор Львова

Юліан Чаплінський

1. Яке місце в топі пріоритетів, на вашу думку, посідає інклюзивність, якщо йдеться про проєктування нових архітектурних об’єктів і громадських просторів для українських міст?

Інклюзивність в нашій країні, на жаль, ще тільки на початковій стадії усвідомлення. У Німеччині кожна сьома людина вважається інклюзивною. Це не тільки безпосередньо інвалід на візку, але і молода мама з дитячим візочком, кволий пенсіонер, мала дитина чи зрештою людина з зайвою вагою. Попри те, що в ДБН вже є розділи, що стосуються заходів покращення умов для інклюзії, реалізовані та здані в експлуатацію нові об’єкти, які явно цим нормам не відповідають. В архітектурних школах цьому питанню присвячують все ще мало уваги. Як на мене, усвідомлення важливості проєктувати з урахуванням інклюзії докорінно змінить архітектурні рішення нових будов. Наприклад, зникнуть цокольні поверхи, стане менше сходів, а вертикальне планування передбачатиме пандусоподібні поверхні.

2. Оцініть, наскільки інклюзивним є місто, в якому ви живете?

Львів зробив багато для забезпечення потреб інклюзії: всі без винятку проєкти реконструкцій та ремонту вулиць чи площ враховують це. Наприклад, на площі Митній до реконструкції було дві широкі сходинки, які перетинали всю площу. Абсолютно безглузде рішення, після реконструкції вони були забрані, а площа стала доступнішою і більш безпечною. Також часто можна побачити суцільно підняті пішохідні переходи — пріоритет пішохода очевидний. Хоч місто і зробило великий прорив у цьому напрямі, на жаль, багато проєктантів вулиць віддають перевагу руху авто, а не безпеці пішохода.

3. Що є головною перешкодою до того, аби наше міське середовище стало інклюзивним та безбар’єрним?

Перешкод кілька: насамперед потрібно почати з законів та будівельних норм, безпека як основа в проєкті повинна бути прописана зверху, далі — максимальне поширення в навчальних закладах, а також робота з суспільством: люди мають це усвідомлювати і вимагати від місцевої влади враховувати інтереси всіх верств населення.

4. Чи обмежують інклюзивні норми і вимоги творчість архітекторів або, навпаки, дають змогу оцінити проєкт з нового ракурсу?

Я вважаю, що абсолютно не обмежують. Усі сучасні громадські споруди в Європі, концертні зали, музеї, офісні споруди, які стали місцями паломництва архітекторів, враховують потреби інклюзивності. Це проблема архітекторів старшого покоління, які підтримують постмодерністські погляди. Від одного такого я якось чув, що високий бордюр на вулиці додає спорудам монументальності. Або високі цоколі й сходи теж дуже возвеличують споруду. Такий архітектурний егоїзм є повною дурістю і зовсім не відповідає потребам і вимогам сьогодення.

5. Наведіть приклади найцікавіших, на вашу думку, інклюзивних об’єктів у світовій практиці.

Їх безліч. Опера в Копенгагені чи опера в Осло, будь-яка сучасна ратуша в Німеччині, зрештою, Центр Шептицького у Львові вже повністю враховують всі європейські вимоги.

 

Михайло Шайденко

Головний архітектор Одеси

Михайло Шайденко

1. Яке місце в топі пріоритетів, на вашу думку, посідає інклюзивність, якщо йдеться про проєктування нових архітектурних об’єктів і громадських просторів для українських міст?

При проєктуванні нових архітектурних об’єктів і громадських просторів для українських міст інклюзивність має посідати одне з пріоритетних місць та входити до п’ятірки найбільш значних факторів. Це символ соціальної спрямованості роботи архітекторів та розвитку суспільства загалом.

2. Оцініть, наскільки інклюзивним є місто, в якому ви живете?

На думку департаменту архітектури та містобудування, стан інклюзивності у Одесі можна оцінити як добрий. Останніми роками муніципальні служби міста спільно з громадськими організаціями та інвесторами зробили великі кроки у створенні доступного простору. Планово триває робота з капітального ремонту пішохідно-транспортних мереж, житлових і громадських об’єктів із облаштуванням необхідних елементів для безперешкодного та зручного пересування осіб з інвалідністю. На ділянках, де рельєф або вимоги з охорони об’єктів культурної спадщини не дають змогу встановлювати нормативні пандуси, частіше застосовуються технічні пристрої. У місті з’явилося багато одиниць громадського транспорту, громад­ських місць, рекреаційних зон, майданчиків для паркування автомобілів, що відповідають вимогам інклюзивності. Так, в Одесі розроблений туристичний маршрут та проводяться екскурсії історичним центром міста для людей з інвалідністю. Функціонують три спеціальні пляжі і дайвінг-центр, що обладнані з урахуванням потреб людей з інвалідністю. Доступність забезпечена в єдиному Центрі надання адміністративних та соціальних інтегрованих послуг у приміщенні нової мерії на вулиці Косівській, 2д, проєкт реконструкції якої був відзначений премією European Property Awards 2018. Інклюзивне навчання стало можливим у Європейському ліцеї міста завдяки ліфтам та пандусам, встановленим під час ремонту будівлі. До речі, ліфт встановлено і в процесі впорядкування Грецького парку в центрі міста, що робить його доступним для всіх категорій населення. Згідно з міською цільовою програмою «Рівність» при капітальному ремонті об’єктів вулично-дорожньої мережі міста всі перехрестя і тротуари облаштовуються пандусами і тактильною плиткою.

Інклюзивності дотримуються і під час капремонту медичних установ. Так, нещодавно в Одеській міській клінічній лікарні № 11 відкрили відділення гінекології, що обладнане спеціальними кріслами для пацієнток з інвалідністю. На сьогодні облаштовуються три безбар’єрні (інклюзивні) дитячі майданчики в різних районах міста. 23‑ма маршрутами міста курсують автобуси, пристосовані для перевезення осіб з інвалідністю. Їхній розклад публікують щомісяця на офіційному сайті Одеси. Всі нові вагони трамваїв і тролейбуси, які виходять на маршрути міста, відповідають вимогам доступності. У межах реалізації проєкту «Громадський бюджет» біля пам’ятників архітектури в центрі міста встановлюються їх мініатюрні копії для людей з проблемами зору. Діють дитячий реабілітаційний цента ім. Бориса Литвака (відомий як «Будинок з ангелом»), Центр реабілітації осіб з вадами психофізичного розвитку (на вул. Гайдара і на вул. Космонавтів) для роботи з сім’ями, які виховують дітей з інвалідністю, а також відкриваються інклюзивно-ресурсні центри в кожному районі міста. Ми маємо великі обсяги робіт з подальшої реконструкції архітектурного середовища і з часом сподіваємось на відмінні результати.

Головна умова для того, щоб наше місто стало інклюзивним та безбар’єрним — формування свідомості громадян

3. Що є головною перешкодою до того, аби наше міське середовище стало інклюзивним та безбар’єрним?

Щоб наше місто стало інклюзивним та безбар’єрним, важливе формування свідомості громадян, відчуття соціальної ваги роботи із забезпечення умов доступності, розуміння проблеми усіма членами суспільства.

Зазначимо, що виконання специфічних вимог з проєктування є обов’язковим, бо передбачено державними будівельними нормами. Однак наразі постає питання якості проєктних рішень, що ухвалюються, а також безкомпромісного їх втілення. Не менш важливе завдання — забезпечення умов подальшого утримання у належному стані, експлуатації, своєчасного ремонту та обслуговування елементів благоустрою і технічних засобів. Необхідне донесення до всіх відповідальних осіб думки про необхідність неформального, дбайливого ставлення до цієї справи, втілення проєктних рішень, незважаючи на наявні матеріально-технічні труднощі.

4. Чи обмежують інклюзивні норми і вимоги творчість архітекторів або, навпаки, дають змогу оцінити проєкт з нового ракурсу?

Інклюзивні норми і вимоги частково обмежують творчість архітекторів, бо змушують відкидати деякі проєктні варіанти. Але це стосується будь-яких державних будівельних норм. Творчість архітекторів саме полягає у спроможності об’єднати функціональні й конструктивні фактори і при цьому досягти художньої виразності. Світовий досвід проєктування нових і реконструкції наявних громадських об’єктів свідчить про можливість збагачення архітектурного образу шляхом плавного об’єднання об’ємів, встановленням оригіналь­них пандусів, ліфтів та підйомників, спеціальних світлових та тактильних засобів орієнтування.

5. Наведіть приклади найцікавіших, на вашу думку, інклюзивних об’єктів у світовій практиці.

  • Музей сучасного мистецтва у м. Ескішехір (Туреччина)
  • Собор Св. Марії у м. Сідней (Австралія)
  • Міський океанаріум у м. Шарджа (ОАЕ)
  • Центр мистецтва королеви Софії у м. Мадрид (Іспанія)
  • Музей сучасного мистецтва ім. Соломона Гугенхайма у м. Нью-Йорк (США)
  • Центральний залізничний вокзал у м. Берлін (Німеччина)