Deprecated: class-oembed.php відхилено починаючи з версії 5.3.0! Використовуйте wp-includes/class-wp-oembed.php натомість. in /var/www/pragmatika.media/wp-includes/functions.php on line 5513

Індекс щастя. Як зрозуміти, виміряти та збільшити щастя в містах

Де ми хотіли б жити — у 25-поверхових безликих «людинниках», але поруч із метро, чи в малоповерховому житлі з візуально різноманітною архітектурою, але на околиці? Яким хочемо бачити центр міста — діловим, енергійним, але таким, що задихається в корках, чи закритою для автотранспорту зеленою зоною? Де захочемо проводити дозвілля — у торговому моллі, на стадіоні, в кафе чи висаджуючи овочі на міських городах?

Однозначної відповіді не буде — швидше нескінченний набір суб’єктивних думок. Перед соціальними урбаністами стоїть, здавалося б, непідйомне завдання: дотримуючись балансу інтересів, розробити дорожню карту, яка зробить наше життя в містах щасливішим. Саме для цього аналітики зі статистичних даних формують рейтинги та звіти, розбирають наявні міські моделі на тисячі дрібних деталей. Щоб ми потім могли обрати, що саме подобається особисто нам.

Ресторан Oslo Mekaniske Verksted. Фото: Tord Baklund.
Джерело зображення: visitoslo.com

Усміхнені обличчя, дитячий сміх, спів птахів, дзюрчання води, квітковий аромат, запах здоби та свіжозмеленої кави, можливість випити келих вина чи пива з видом на захід сонця, гарна архітектура — хоч би якими різними були наші щасливі моменти та уявлення про щастя, щось зі списку завжди буде спільним для більшості.

Спроби перевести холістичну філософію про щастя в набір практичних рекомендацій песимісти називають найпопулярнішою утопією ХХІ ст. Їм протистоїть когорта оптимістів, упевнених, що цифрові дані та нові моделі досліджень нарешті дозволять досить репрезентативно оцінити таке суб’єктивне поняття, як щастя, або як мінімум якість життя та благополуччя. Із художньої літератури тема пошуків щастя перекочувала до економічних звітів і містобудівних документів. І навіть оцінку добробуту суспільства, що традиційно базується на статистиці споживання, новатори пропонують замінити на «індекс щастя».

У 2019 р. найщасливішою країною світу визнано Фінляндію, а Україна посіла в списку 133 місце

Прощавай, ВВП, здрастуй, щастя!

Ініціатором заміни звичного критерію оцінки розвитку країн і міст ВВП на «індекс щастя» стало маленьке королівство Бутан. Термін «валове національне щастя» в Бутані запровадили ще в 1972 р. і заснували ціле однойменне міністерство. Тоді це була ізольована малорозвинена країна. Із того часу Бутан не надто змінився, хіба що став трохи більш відкритим для туристів.

Проте жителі королівства, позбавлені багатьох звичних нам благ цивілізації, упевнено заявляють, що майже поголовно щасливі та всім задоволені. У 2012 р. ООН із подання Бутану випустило перший світовий звіт про щастя, який об’єднав усі доступні на той момент відомості та науковий огляд взаємозв’язків містобудівної й економічної політики з відчуттям щастя.

З того часу ось уже сім років поспіль підрозділ ООН із пошуку рішень стабільного розвитку випускає «Доповідь про світове щастя», в якій 156 країн оцінюються за тим, наскільки щасливими є їхні громадяни. У 2019 р. найщасливішою країною світу визнано Фінляндію, а Україна посіла в списку 133 місце.

Новий підхід докорінно змінює способи оцінки дій глав держав і успішність влади загалом і, як наслідок, може спровокувати тектонічні зрушення у світовій політиці. Про те, що процес уже запущений, говорить той факт, що скептицизм відносно «рейтингів щастя» в політикумі — це ще варіант норми, а ось відкрита їхня критика сприймається майже як саботаж і плювок в обличчя цивілізованому людству.

Оцінка стану країн, міст і діяльності політиків крізь призму щастя — це не просто тенденція, а частина глобальної політики. Останній звіт міжнародної організації Global Happiness Council — Global Happiness and Well-being Policy Report (GHWPR) було представлено на Всесвітньому урядовому саміті 10 лютого 2019 р. у Дубаї.

Як сказав один із авторів звіту, професор Джеффрі Сакс, у вступному слові: «Ми давно знаємо, що ВВП на душу населення не є належною мірою соціального благополуччя. Тепер у нас є суворі та перевірені альтернативи для виміру щастя та благополуччя, а також державна політика, яка може успішно їх підвищити».

Ми давно знаємо, що ВВП на душу населення не є належною мірою соціального благополуччя

За відомостями МВФ, світовий обсяг виробництва (а отже, світовий дохід) у 2018 р. становив $135 трлн — з урахуванням купівельної спроможності. Якщо розділити цю суму на 7,7 млрд жителів планети, то виходить по 17500 дол. США на людину. Але епоха добробуту не настала, і причина — у великій нерівності в розподілі глобальних доходів. «Ніколи світ ще не був такий багатий!» — стверджують автори звіту та резюмують, що нерегульоване прагнення до економічного зростання — причина появи нових форм нещастя.

Global Happiness and Well-being Policy Report (GHWPR) цікавий тим, що його автори, хоч і визнають, що жодну з дослідницьких методик щодо вимірювання рівня щастя не можна назвати повністю адекватною та репрезентативною, дають низку практичних рекомендацій щодо створення щасливих міст. Скелет парасолькової моделі, запропонованої GHWPR, складається із шести напрямів: здоров’я, освіта, робота, особисте щастя, міста та метрики добробуту й щастя в суспільстві.

Джеффрі Д. Сакс, співавтор World Happiness Report 2019 і Happiness and Well-being Policy Report 2019, директор Global Happiness Council, SDSN і Центру зі сталого розвитку при Колумбійському університеті, США

Так, наприклад, оцінка якості охорони здоров’я крізь призму щастя з високим ступенем імовірності призведе до збільшення бюджетів на підтримку психічного здоров’я громадян, паліативну медицину та знеболювання. Освіта має стати «позитивною» й наголошувати на тому, щоб учні отримували радість творення, творчості та задоволення від процесу мислення.

Робота має приносити не тільки економічний успіх компанії, а й задоволення співробітникам, при цьому повинен дотримуватися баланс між особистим життям і зайнятістю. Особисте щастя — найбільш суб’єктивна категорія, що включає і здоров’я, і можливість самореалізації.

Алгоритм щасливих міст — це огляд 6 аспектів міського дизайну, як-от міське планування, контакт із природою, мобільність, стійкість, культура і якість сервісів. Сам алгоритм можна розглядати як набір практичних рекомендацій для урбаністів і громадських активістів. Саме цей пункт і належить до сфери наших інтересів.

 

Рекомендації Global Happiness and Well-being Policy Report (GHWPR) від Global Happiness Council (GHC)

Проєктування щасливих міст:

  1. Urban Design & Place Making. Переконайтеся, що просуваються та заохочуються грамотне планування міста та рекомендації щодо міського дизайну, наприклад змішаний розвиток, орієнтований на транзит. Уживайте заходів, щоб підвищити почуття спільності, і дотримуйтесь інструкцій щодо створення громадських місць.
  2. Природа. Збільшуйте кількість зеленого та синього просторів усіх масштабів, включаючи невеликі, як-от дахи. Збільшуйте можливості контакту з природою для городян.
  3. Мобільність. Переконайтеся, що мешканці та гості мають можливість користуватися різноманітними типами транспорту, зменшуйте залежність від автомобілів, розповсюджуйте інформацію про те, що використання громадського транспорту знижує витрати.
  4. Sustainability & Partnership. Щоб досягти довгострокового та сталого зростання рівня щастя в місті, чиновники та політики мають співпрацювати із зацікавленими в підвищенні якості життя громадськими організаціями, активістами та жителями.
  5. Культура. Міські менеджери повинні активно просувати культурні заходи: і прямо — виступаючи організаторами, і опосередковано — підтримуючи громадських активістів.
  6. Якість обслуговування. Міські менеджери повинні забезпечити високу якість загальноміських послуг, цифрових сервісів, орієнтованих на користувача, і прагнути максимальної зручності їхнього використання та стандартів доступності.

Запуск щасливих міст:

  1. Довіра. Зміцнюйте довірчі відносини між жителями міста та владою шляхом підвищення залученості та прозорості.
  2. Безпека та захист. Поліпшення фактичної безпеки та суб’єктивного почуття безпеки можливе за рахунок розширення ініціатив, спрямованих на створення більш відкритих і добре освітлених місць.
  3. Доступність. Забезпечуйте будівництво доступного житла для всіх верств суспільства за рахунок збільшення різноманітності типів житла та різноманітних методів фінансування.
  4. Толерантність та інклюзивність. Забезпечуйте рівні можливості доступу для всіх категорій населення.
  5. Health & Life Balance. Пропагуйте здоровий спосіб життя, заохочуйте активні подорожі, а також лайфстайл із розумним балансом роботи, відпочинку й особистого життя.
  6. Соціальність. Налагоджуйте громадські зв’язки та добросусідство на всіх рівнях. Надайте можливості для того, щоб люди частіше зустрічалися та спілкувалися, активно боріться із самотністю.
  7. Економіка та навички. Допомагайте людям брати активну участь у розвитку економіки міста, прищеплюючи навички навчання й освіти, а також заохочуйте зайнятість і ділові ініціативи.
  8. Значимість і належність. Просувайте спільні цінності, розвивайте досвід і значущість ролі мешканців у суспільстві та загальноміському масштабі. Використовуйте культурні заходи для інтеграції в суспільство нових мешканців і мігрантів.

Для визначення міст, які максимально відповідають дуже розпливчастим критеріям «щасливості», автори звіту GHWPR пропонують використовувати формулювання socially-smart. Тут соціальна орієнтованість виходить передній план, потіснивши ефективність.

Робота повинна приносити задоволення співробітникам, при цьому повинен бути баланс між особистим життям і зайнятістю

Прогресивні міста формують для цих цілей громадські партисипативні бюджети, виділяючи частину коштів із муніципальної скарбниці й поповнюючи їх за допомогою приватних пожертвувань. До реалізації урбаністичних і культурних ініціатив залучаються активісти та добровольці. Наприклад, у бразильському місті Порту-Алегрі з населенням у 1,5 млн осіб партисипативний бюджет становить близько $200 млн. Для порівняння: громадський бюджет Києва, де офіційно проживають 2,94 млн осіб, на 2019 р. становить 150 млн гривень!

 

Відень — беззмінний лідер рейтингів щастя

Останні 7 (!) років Відень лідирує в Quality of Living Survey — рейтингу міст світу за якістю життя, який щорічно складає консалтингове агентство Mercer. Цей факт змушує детально заглибитись у вивчення «віденської моделі».

Колишня імперська столиця тепер прагне стати не просто глобальним містом, а містом із найкращими умовами для життя, можна сказати, ідеальним. І не з погляду туристів, які іноді називають Відень «нуднуватим», а насамперед із погляду самих жителів.

Літній майданчик популярного віденського ресторану Clementine у готелі Palais Coburg. Джерело фото: wien.info

Політично та соціально безпечне середовище, якісна система охорони здоров’я — безумовно, наріжні камені комфорту. Але є десятки більш тонких урбаністичних векторів, soft factors, які не дозволяють Відню закапсулюватися у форматі «буржуазне місто-музей», а змушують розвиватися досить динамічно, щоб не відставати від глобальних урбаністичних трендів.

У той же час містобудівники підходять до реформ виважено, що дозволяє уникнути серйозних потрясінь і невдоволення серед населення. Так, Відень оминула «брюселізація», і місто зберегло й адаптувало до сучасного стилю життя багату історичну архітектурну спадщину. Сьогодні в столиці Австрії проживають трохи менше 2 млн людей. При цьому забудова займає всього 11,4% площі міста, тоді як громадські парки — понад 28%.

Систему громадського транспорту Відня не випадково вважають однією з найкращих у світі — у години пік транспорт працює стабільно з 90-секундними інтервалами, а маршрути (28 трамвайних і 128 автобусних) рівномірно покривають центр і передмістя. Віденське метро активно розвивається: у вересні 2017 р. було відкрито 5 нових станцій, від Ройманнплац до Оберлаа, а найближчим часом планується будівництво нової лінії U5. Її перші станції мають відкрити у 2023 р. Паралельно влада намагається регулювати використання приватного автотранспорту, підтримавши тренд Car-Free City Life.

Останні 7 років Відень лідирує в рейтингу Quality of Living Survey агентства Mercer

На всі види міського транспорту, включаючи метро, діє єдиний квиток. У 2015 р. відкрився Центральний залізничний вокзал Wien Hauptbahnhof, який зібрав докупи всі залізничні маршрути та зручно пов’язаний із метро U-Bahn. Новий вокзал на місці старих залізничних станцій Südbahnhof та Ostbahnhof спроєктували архітектори компанії Theo Hotz Architects and Planners.

Реалізація масштабного інфраструктурного проєкту дозволила звільнити понад 30 гектарів площі практично в центрі міста, на якій будується новий житловий район Sonnwendviertel із будинками на 13 тис. мешканців, парком і освітнім кампусом.

Wien Hauptbahnhof, новий центральний залізничний вокзал Відня, що відкрився у 2015 р. Фото: Christian Hofer

Близько третини квартир у новому Sonnwendviertel — муніципальні. Влада Відня продовжує й сьогодні дотримуватися житлової політики, яка була сформована соціал-демократами ще в першій половині XX ст. Перші житлові масиви муніципального житла гемайндебау, збудовані в епоху Червоного Відня, проєктувалися як відомими, так і молодими архітекторами, послідовниками Отто Вагнера та випускниками школи Баухаус.

Деякі будівлі тяжіють до імперського стилю чи до Сецесіону — у всякому разі, «типовими» їх назвати не можна. Найзнаменитіша будівля, яку часто згадують як пам’ятник соціал-демократичному устрою, — це Карл-Маркс-Хоф — будинок довжиною 1100 м, у якому 1300 квартир. Призначене для пролетарів муніципальне житло, побудоване на початку— в середині минулого століття, навіть за сьогоднішніми мірками відрізняється комфортністю.

Деякі будинки мають басейни на даху та внутрішні сади і в наших очах виглядають дуже буржуазними. У 1949 р. у Відні запровадили правило «Мистецтво в будівництві», яке передбачає, що частина бюджету на будівництво муніципального будинку відводиться на його прикрашання. Це можуть бути фрески, мозаїка, вітражі — словом, те, що надає будівлі індивідуальність.

Систему громадського транспорту Відня вважають однією з найкращих у світі

Вартість місячної оренди муніципальних квартир удвічі, а то й утричі нижча, ніж середньоринкова оренда у приватного власника, але щоб претендувати на отримання муніципального житла, необхідно відповідати низці критеріїв. За даними Statistik Austria, середня сума орендної плати у Відні, включаючи експлуатаційні витрати, у третьому кварталі 2018 р. становила 7,9 євро за кв. м або 518,7 євро за квартиру, що орендується.

Загалом у Відні близько мільйона квартир, із них майже половина належить муніципалітету чи перебуває у власності будівельних товариств. До речі, відсутність доступного житла, згідно зі звітом GHWPR 2019, є головною перешкодою для щастя. У Відні цю проблему практично вирішили.

Муніципальне житло Відня: комплекс Alt-Erlaa був побудований між 1973 і 1985 роками для малозабезпечених городян. Три каскадні блоки висотою в 23–27 поверхів вміщують 3200 сімейних квартир (головно з трьома спальнями). Кожна з квартир із 1 по 12 поверх має відкриту зелену терасу. Проєкт розробляли архітектори бюро Harry Glück & Partner, Kurt Hlaweniczka та Requat & Reinthaller. Фото: Rafael Wiedenmeier / Getty Images

Сформулювавши основну мету-горизонт на 2050 р. як «Найкраща якість життя для всіх жителів Відня за мінімального споживання ресурсів», формальні та неформальні урбаністи покращують місто, фокусуючись на задоволенні інтересів різних соціальних і гендерних груп. Наприклад, облік гендерної проблематики несподівано вплинув на міське планування.

Ще в 1996 р. міська влада вирішила з’ясувати, чому в парках серед дітей, що грають, набагато більше хлопчиків, ніж дівчаток? З’ясувалося, що у хлопчиків і дівчаток різні уявлення про комфортність ігрових просторів: наприклад, дівчата рідше грають на огороджених спортивних майданчиках, віддаючи перевагу затишним напівзакритим парковим зонам. Невелике дослідження дало старт серйозним реформам, які не обмежуються модернізацією парків.

У Відні практично вирішили проблему забезпечення городян доступним житлом

Був навіть збудований житловий комплекс Women-Work-City із житловими будинками в оточенні просторих і зелених дворів. Усі доріжки досить широкі, щоб сім’ї могли гуляти разом, відсутність бар’єрів і сходів дозволяє вільно пересуватися з візочком. У комплексі передбачений дитячий садок, аптека та кабінет сімейного лікаря.

У 1999 р. муніципалітет провів серед мешканців анкетування на тему доступності та мобільності. Найбільше претензій висловили жінки. На їхню думку, вулиці Відня були недостатньо добре освітлені вечорами, недостатньо «безбар’єрні» й недостатньо безпечні.

На основі отриманих відомостей було реалізовано понад 60 проєктів, спрямованих на те, щоб зробити тротуари, транспорт, інфраструктуру та рекреаційні зони зручнішими для жінок і жінок із дітьми. Недарма Девід Бірн, автор книги «Весь світ. Записки автомобіліста», зазначав, що індикатором якості міського середовища можна вважати дітей: «Місто, яке хороше для дітей, хороше для всіх».

На вершині кожного із 27-поверхових каскадних блоків муніципального житлового комплексу Alt-Erlaa знаходиться відкритий басейн. Джерело фото: i.pinimg.com

Соціальна інтеграція та мобільність є ключовими факторами високої якості життя літніх людей, тому влада Відня приділяє максимальну увагу турботі про старше покоління. При цьому роблячи дуже багато, щоб місто стало привабливим для молоді.

Середня сума орендної плати у Відні в третьому кварталі 2018 р. склала 7,9 євро за кв. м

Омолодження демографії у Відні — переважно заслуга сфери вищої освіти. За даними агентства Vienna Business Agency, у віденських кампусах проживає понад 190 тис. студентів з усіх куточків світу. А щорічний міжнародний фестиваль Pioneers збирає понад 2500 молодих підприємців, інвесторів і представників компаній із більш ніж 70 країн. Ідея заходу — забезпечити синергію новітніх технологій і бізнесу.

Ігровий майданчик для дорослих (Motorikpark) у Helmut-Zilk-Park, розташованому у віденському житловому районі Sonnwendviertel. Джерело фото: redsearch.org

І хоча Австрія далеко не така відкрита до прийому мігрантів, як, наприклад, Німеччина, вона охоче приймає молодих представників креативного класу, зокрема й українців.

«Творчість і креативні професії у Відні підтримуються та субсидуються державою та різними фондами. Є навіть спрощена схема отримання посвідки на проживання для осіб, які зробили внесок у культурний простір Відня, — розповідає Ганна, яка 10 років працювала керівником артстудії в Києві, а тепер відкрила художню студію в австрійській столиці. — Так, інша мова, закони, але твоя успішність залежить не від корупційних чиновників, не від наявності покровителів у владі, а від завзятості, цілеспрямованості й талантів. А середовище — і соціальне, і міське — дуже сприятливе. Усі мешканці Відня соціально захищені, і це, мабуть, основа найвищої якості життя тут».

У віденських кампусах проживають понад 190 тис. студентів з усіх куточків світу

У рамках програми Citizen Science австрійці намагаються покращувати умови не тільки для людей, а й для міських тварин, птахів і комах. Наприклад, для архітекторів розроблені рекомендації щодо облаштування сховищ для серпокрильців не тільки в новобудовах, а й способи адаптації декоративних консолей на історичних будівлях — щоб зробити їх доступними для гніздування птахів.

Ще одна ініціатива, яка також має успіх у городян і особливо в місцевих школярів, — установлення будиночків для комах. Citizen Science складає докладні інтерактивні карти природних зон і біотопів, що охороняються, детально інформує городян і туристів про те, як не нашкодити природі, вчить поводженню з відходами тощо.

Бібліотека та навчальний центр у кампусі Університету економіки Відня (WU). Планувальні схеми кампусу розробив архітектурний колектив BUSarchitektur. Будівлі бібліотеки та навчального центру спроєктували в бюро Zaha Hadid Architects. Відкриття кампусу відбулося у 2013 р. Загальний бюджет проєкту — 492 млн євро. Джерело зображення: wien.info

 

Осло — зелена столиця Європи 2019

У звіті World Happiness Report 2019 Норвегія посіла третє місце. А Осло стабільно входить до десятки найкращих міст світу, хоч і найдорожчих. Саме в Осло влітку цього року пройде міжнародна конференція URBAN FUTURE — найбільший у Європі захід, присвячений сталому розвитку міст. Також Осло стало європейською зеленою столицею 2019 року.

Із середини 2000-х Осло зростало швидше за будь-яке інше місто Європи. Норвегію минула фінансова криза, а завдяки зростанню народжуваності, збільшенню тривалості життя та рекордній імміграції населення лише Осло виросло до 700 тис. осіб.

Успіхи в змаганні за економічний добробут і щастя країн Північної Європи та Норвегії зокрема прийнято пов’язувати з «протестантською трудовою етикою», яка протягом століть формувала моральні підвалини та наказувала працювати сумлінно, чесно й на благо суспільства. Тим більше цікаво з’ясувати, як саме жителі Осло сьогодні відпочивають і проводять своє дозвілля.

Влітку місцеві жителі Осло займаються плаванням, проводять змагання з гонок на каное

У запрошеннях на URBAN FUTURE гостям Осло наполегливо рекомендують підтримати традицію utepils. Буквально це означає «пити пиво на вулиці», тобто насолоджуватися сонцем і атмосферою загального благоденства, сидячи за виставленими вздовж тротуарів столиками численних вуличних кафе. Із цього літа автомобілі більше не стануть на заваді прекрасній традиції utepils — центр міста залишиться в повному розпорядженні пішоходів і велосипедистів.

Ще кілька років тому влада Осло вирішила, що з 2019 р. центр закриють для приватного транспорту, а територію, яку раніше займали паркування, віддадуть під червоні велодоріжки та місця для вуличних кафе. Щоб стимулювати якнайшвидшу «велосипедизацію», муніципалітет Осло навіть надав городянам, які купують велосипеди та вантажні велосипеди, знижки в розмірі 500 і 1000 євро.

Плавуча сауна в Осло-фіорді навпроти нового оперного театру, побудованого за проєктом Snøhetta. Джерело зображення: VisitOSLO/Didrick Stenersen

Пекарня, побудована ентузіастами з Товариства коржиків (Flatbread Society) у саду Лосьєтер на околиці Осло. Фото: Losæter. Джерело зображення: VisitOSLO

«Низові» ініціативи місцевих жителів спричинили появу в Осло цілої інфраструктури «плавучих саун». Спочатку група анархістів — так вони себе називали — встановила невелику сауну на плоту у внутрішній гавані. Пліт «Чайка» миттєво став популярним серед любителів зимового купання. І вже за кілька місяців на воді в Осло-фіорді плавали десятки саун-на-плоті. Влітку місцеві жителі із задоволенням займаються плаванням, проводять змагання з гонок на каное.

Поетапна реалізація муніципального проєкту Fjordbyen перетворила набережні Осло на мультикультурну зону

Справедливо відзначити, що всі ці водні розваги стали можливими після того, як міська влада реалізувала масштабні проєкти з очищення води в гавані Осло. Із дна фіорду підняли та вивезли майже мільйон кубометрів токсичного мулу. А в рамках встановлення системи очищення стічних вод Midgardsormen за 6 років (2009–2015 рр.) було повністю оновлено міську систему водопостачання та каналізації.

Бюджет проєкту Midgardsormen склав 133 млн євро. Поетапна реалізація муніципального проєкту Fjordbyen перетворила набережні Осло на мультикультурну зону з променадами, музеями та новим оперним театром, побудованим за проєктом Snøhetta. Тут же йде будівництво нового Музею Мунка та розважально-освітнього центру Aquarium.

Пасіка на даху. Джерело зображення: VisitOSLO/Didrick Stenersen

На території колишніх портових промзон знайшлося місце навіть для громадських городів, маленьких приватних пекарень і ремісничих майстерень. Так, проєкт Losæter об’єднав місцевих художників, садівників-аматорів, екологів і агроурбаністів.

 

Дорожні карти від Happy City

Англійський журналіст Чарльз Монтгомері зібрав у своїй книзі «Щасливе місто» філософські теорії побудови щасливого міста за кілька останніх століть, а також алгоритми обчислення щастя. Згадав і агору як утілення грецької філософії доброго життя, і Заборонене місто династії Мін. Згадав про Felicific Calculus англійського філософа Джеремі Бентома.

Нагадаємо, Бентом пропонував будь-які реформи, що стосуються інтересів співтовариства, попередньо оцінювати з обчислення ступеня чи кількості задоволення/щастя, яке буде досягнуте в підсумку. Цю струнку теорію епохи Просвітництва, завдяки якій у містах з’явилися чудові громадські сади та парки розваг, скомпрометував результат — криваві революції, що прокотилися Європою.

Чарльз Монтгомері, автор книги «Щасливе місто» та співзасновник агентства Happy City

Аналізує Монтгомері і внесок основоположника гедоністичної психології Даніеля Канемана, який вивчав, що саме робить життя людей приємним і неприємним. Сьогодні відомості, одержані методом прямих опитувань, підкріплюються даними нейробіологів. Але реалізація ідеї побудувати місто, приємне в усіх аспектах, може обернутися створенням Діснейленду.

До речі, Діснейленд ще в середині XX ст. проєктували, спираючись на тези екологічної психології, що вивчає аспекти взаємовідносин людини та навколишнього середовища. Практично всі архітектурні та ландшафтні образи Діснейленду архетипові та викликають переважно позитивні емоції. І Мейн-стріт із ремісничими лавками, і Замок принцеси, і парк зі звивистими доріжками та лебедями. Але навряд чи хтось захоче провести в Діснейленді більш ніж два дні поспіль.

Книга «Щасливе місто» Чарльза Монтгомері

Цікаво те, що після публікації «Щасливого міста» Монтгомері та резонансу, який послідував за цим, автор вирішив перейти до практики. Спільно з однодумцями Чарльз Монтгомері створив міжнародне консалтингове агентство Happy City, яке займається дослідженням зв’язків між дизайном міст і щастям їхніх мешканців, тестує містобудівні плани та стратегії, організовує тренінги, відкриває міські лабораторії та розробляє інтуїтивно зрозумілі методики з формування щасливого штучного середовища.

Райони змішаного використання, естетично складна та різноманітна архітектура з яскравими акцентами, малоповерхове житло, активні фасади, які заохочують ходьбу, громадські сади та городи, площі як простір для спільної творчості — рекомендації від Happy City, доступні для завантаження на сайті thehappycity.com, можуть успішно використовувати як формальні, так і неформальні урбаністи, а також архітектори та забудовники.

Трансформація міст можлива лише за умови особистісної метаморфози їхніх жителів

Утім, як і автори звіту GHWPR, ентузіасти Happy City визнають, що трансформація міст можлива лише за умови особистісної трансформації їхніх мешканців. Люди мають визнати, що багатство не робить їх щасливими, і відмовитися від надмірного споживання, особистого автотранспорту, можливо, від кар’єрного зростання. Відмовитися від роботи в престижній компанії, якщо її офіс розташований за десятки кілометрів.

Натомість обрати робоче місце поряд із домом, щоб звільнити час для спілкування з родиною, сусідами, позбавити себе виснажливих щоденних поїздок у напруженому трафіку. Стати більш товариськими, толерантнішими й щедрішими — особливо стосовно вразливих категорій населення та мігрантів. І подібні речі. Бранці міської агломерації, раби кар’єри, трудоголіки, які прирікають себе на соціальну ізоляцію, — усі ці визначення, що характеризують покоління тих, кому сьогодні 40+, мають залишитися в минулому.

У рамках культурного руху Hug Life художники Осло регулярно влаштовують артзаходи та виставки на вулицях міста. Джерело зображення: VisitOSLO/Didrick Stenersen

Члени команди Happy City прагнуть продемонструвати, що готові долати складнощі. Нещодавно канадський офіс переїхав до будівлі колишнього поліцейського управління в неблагополучному районі Ванкувера Іст-Сайді, приєднавшись до спільноти Ванкуверського центру соціальних інновацій. Сучасних урбан-утопістів не бентежать репутація району та негативні конотації, пов’язані з поліцейською дільницею.

«312 Main стане домом для динамічного співтовариства підприємців, художників і організацій, прихильних до економічної та соціальної демократії, що розширюють можливості одне одного, — і сусідства, частиною якого вони є, для процвітання. Разом ми зламаємо бар’єри», — кажуть у Happy City. При цьому активісти просять своїх гостей і відвідувачів ставитися з розумінням до жителів Іст-Сайду, які «не носять костюми від Армані та розмовляють не так культурно, як вам хотілося б». Наразі урбаністи адаптують нові приміщення за допомогою архітекторів Mackin+Associates.

Активісти та співробітники канадського офісу Happy City спільно з художниками й архітекторами Mackin + Associates перетворюють простір колишньої поліцейської дільниці в Іст-Сайді Ванкувера, намагаючись створити ідеальне середовище для розроблення соціальних інновацій. Джерело зображення: mackinportfolio.com

Перед поколінням міленіалів, і українських зокрема, стоїть складна, але водночас захоплююча місія: стати креативними та соціальними номадами, досліджувати зв’язки між міським дизайном та емоціями, вивчити як успіх, так і факапи різних моделей, універсальних та індивідуальних, щоб потім повернутися та побудувати власну модель щасливого міста й суспільства.

Це будівництво, звичайно, ніколи не буде повністю завершене, а оцінка щастя завжди буде суб’єктивною. Але, можливо, ця стаття показала вам, як багато людей у всьому світі готові віддавати свій час, ресурси та знання, щоб зробити його трохи кращим.

 

ЕКСПЕРТНА ДУМКА

Кейс Донкерс:
Мажорна мелодія для міст «покоління +»

Голландський урбаніст Кейс Донкерс — один із тих, хто впевнений у позитивному потенціалі розвитку українських міст, і тому багато часу віддає роботі з українськими дизайнерами й архітекторами в рамках проєкту City as Laboratory. Кейс неодноразово був експертом у наших статтях, розповідаючи про моделі трансформації міст і нові алгоритми. У березні ми зустріли Донкерса на виставці InterBuildExpo та встигли поставити йому кілька запитань у рамках магістральної теми цього тому.

Кейс Донкерс

PRAGMATIKA.MEDIA: Сьогодні урбаністи часто говорять про важливість «індексу щастя». Ви теж неодноразово згадували про це й рецензували книгу «Щасливе місто» Чарльза Монтгомері, яка вийшла 2005 р. Чи можна сказати, що рецепти Монтгомері актуальні й майже 15 років потому?

Кейс Донкерс: Я не випадково називаю Ейндховен «висхідною зіркою». Ми змогли визначити для себе нову ідентичність, і це вже робить нас щасливими. Багато в чому завдяки тому, що ми сфокусовані на молодому поколінні та використовуємо те, що я називаю «насінням міста», яке ми збираємо на brain fields — «мозкових полях».

Це ідеї, що генерують молоді розуми. Якщо ви концентруєтеся на змінах у суспільстві, на молоді, а кожні 10 років з’являється покоління нового типу, то ви неодмінно станете свідком народження нової ідентичності, бо саме молодь творить її, творить майбутнє. Якщо ви здатні надихати молодих, взаємодіяти з ними, то здатні й допомогти їм, використовуючи свої знання та досвід у створенні цієї нової ідентичності. Це найефективніший інструмент для нового покоління. Ось чому я називаю студентів своїми професорами.

P.M.: Покоління міленіалів багато в чому відрізняється від старшого покоління. Які нові запити формують діти цифрової доби?

К. Д.: Безумовно відрізняється. Адже вони здатні генерувати такі ідеї, створювати такі винаходи, які ми, як старше покоління, навіть уявити не можемо. Я із цікавістю спостерігаю за своїм дворічним онуком, який із легкістю «гортає» смартфон своїх батьків і так само легко використовує всю іншу техніку, наприклад, знає, як знайти всі ці телевізійні програми.

Це вражаюче! Ось чому я говорю, що кожні 10 років з’являється нове покоління з іншими характерними рисами. Я, наприклад, із «покоління протесту», або «покоління Вудстока», є також «покоління прагматиків», покоління X, Y, Z тощо. Теорія поколінь дуже цікава. Я знаю людину мого віку, яка багато років серйозно займається дослідженням цього.

Цікаво спостерігати за тим, як молоді обирають різні шляхи пошуку нового самовизначення. Це природний процес, який відбиває те, що відбувається у світі. Наприклад, якщо 10 років тому 80% студентів факультету дизайну обирали своєю основною спеціалізацією предметний дизайн, то сьогодні 80% обирають соціальний дизайн.

Поведінка людини, її потреби, життя в суспільстві — ось що їх цікавить. Тому для мене їхні дипломні роботи відображають температуру суспільства; це демонстрація того, про що вони розмірковують і що готуються створювати.

P.M.: Які ключові вимоги міленіали пред’являють місту та наскільки урбаністи встигають їх задовольняти?

К. Д.: Як я бачу, вони вважають за краще обходитися малим. Коли я обговорював свій проєкт «60+ / 30-» (про експериментальний проєкт спільного проживання людей похилого віку та молоді Кейс Донкерс докладно розповідав в інтерв’ю PRAGMATIKA.MEDIA, опублікованому в сьомому томі. — Прим. ред.), зокрема і з міленіалами, то з’ясував, що їм, наприклад, хотілося б жити за містом, у маленьких будинках, спостерігати за природою, вирощувати власні овочі та зелень.

І тут можна провести паралель із «поколінням Вудстока»: ми також прагнули до єднання з природою, прагнули до життя десь у пасторальній місцевості, але воліли порушувати правила, боротися із засадами суспільства, тобто були свого роду революціонерами. Нове покоління має схожі ідеї, але я волію називати нинішню картину не революцією, а еволюцією. Вони стриманіші, помірніші, раціональніші. Це стосується глобальних змін не тільки клімату, а й поведінки, ментальності загалом.

Покоління мілініалів здатне генерувати такі ідеї, створювати такі винаходи, які ми, як старше покоління, навіть уявити не можемо

P.M.: Наскільки сьогодні щасливі жителі Ейндховена? І які нові виклики стоять перед ними?

К. Д.: Уже точно щасливіші, ніж 30 років тому. Щодо нових викликів, то для мене, наприклад, це питання, як старіти. Що буде інакше, ніж у моїх батьків. Скажімо, сьогодні багато чого вже не по кишені, і тут мені потрібно йти своїм шляхом, виробити власне рішення. Власне, тому мені хочеться працювати над проєктом «60+ / 30-», вкласти в нього досвід свого покоління, мою енергію, дієві інструменти.

Інший аспект — це питання довкілля та природних ресурсів. Насамперед зміна принципів використання електрики, газу, бензину, вугілля: у найближчі 10 років потрібний перехід на альтернативні джерела енергії — вітрову чи сонячну. Тобто й тут будуть великі зміни. Зміна поведінки, обізнаність і стурбованість цим питанням є типовими в наші дні.

P.M.: Якщо піти методом від зворотного та намалювати картину «нещасного міста», як би ви його описали?

К. Д.: На жаль, це те, що я часто бачу в Росії. Тобто міста, які перебувають у такому самому стані, як Ейндховен 1993-го. Втрата промисловості, порожні будівлі фабрик, бідність, люди у відчаї, без роботи, не знають, що робити і як жити далі.

P.M.: А може місто бути бідним, але щасливим?

К. Д.: Думаю, якщо ви вмієте приймати правду життя, знаходити щастя в малому, бачити склянку завжди наполовину повною, то ви будете щасливі попри все. Усе залежить від вашої ментальності. Наприклад, позитивний погляд на світ я перейняв від матері.

Мені здається, це справедливо і для міст. Ментальна музика одних міст написана в мінорі, а інших – у мажорі. Два роки тому ми обговорювали це питання з молоддю, яку я відношу до «покоління +», на одній із конференцій на Кіпрі. І дійшли висновку, що не повинно бути більше мінорної музики в наших містах.

 

Спілкувалася: Надія Богата

/Опубліковано в #10 томі Pragmatika, квітень 2019/