Іменинник дня. Володар бетону Тадао Андо

13 вересня своє 78-річчя відзначає «японський Ле Корбюзьє» та «поет бетону» Тадао Андо. Професійний боксер і легендарний архітектор-самоучка, він віртуозно поводиться з простором, а свою архітектуру майстерно «тче» зі світла, порожнечі, води і… бетону.

Він зрозумів, що стане архітектором, у 14 років, коли вирішив надбудувати поверх над бабусиним будинком у рідній Осаці, в якому, до речі, мешкає й досі. У дитинстві він любив спостерігати за роботою сусідського столяра, чия майстерня розташовувалася через дорогу: юного Тадао заворожувало, як простий матеріал у руках людини набуває форми. У тій самій майстерні він клеїв моделі кораблів і літаків, а ще він привчив себе спостерігати за тим, як росте дерево, як сонце та вода впливають на нього, знав, як розпізнати якість деревини.

«Кажуть, що 15 років — це критичний період у житті. Тоді у мене був чудовий учитель математики, який дійсно вкладав всі свої сили у викладання. Мене вразили і теслярі, які продовжували працювати так відчайдушно, що забували про обід. Математика та столярна справа стали моїми відправними точками в архітектурі. Я не міг вступити до університету. Я навіть не міг дозволити собі піти до архітектурної школи. Єдиним варіантом для мене було вчитися самому».

Тадао Андо в молодості за роботою

Народився Андо в передвоєнний час, і йому довелося рано освоїти одразу кілька професій, наприклад ремесло скляра та водія вантажівки. У юності він серйозно займався боксом і навіть думав про професійну кар’єру. А потім побачив одного разу в букіністичному магазині книгу Ле Корбюзьє та серію American Cars і пристрасно захотів їх придбати, для чого довелося спершу зібрати гроші.

«Я розглядав його креслення так часто, поки сторінки не почорніли», — згадував він потім. Тепер ці раритетні видання займають почесне місце на полиці в його майстерні в Осаці.

Перший проєкт Тадао Андо — Tomishima House, Осака, 1973 р.

Неймовірно, але Андо — самоучка. Архітектуру він вивчав за книгами та в подорожах. Як людина з істинно орієнтальним світоглядом, основу свого буття він мислить у спогляданні. Йому на власні очі потрібно було побачити шедеври улюблених майстрів — Ле Корбюзьє, Міса, Френка Ллойда Райта, Луїса Кана. Тому в 24 роки він вирушив у навколосвітню подорож на довгі чотири роки і за цей час побував у багатьох країнах, зокрема в США та Радянському Союзі.

«Я ніколи не був хорошим студентом і завжди вважав за краще вивчати предмет самостійно, поза шкільними стінами. У 18 років я почав послідовно об’їжджати храми в Кіото та Нарі, містах, які славляться великою кількістю пам’яток традиційної японської архітектури».

«Щонеділі я йшов і дивився старі будівлі. Чим більше ви дивитеся на хороші будівлі, тим більше в вас любові. Отак я був втягнутий в архітектуру»

Відсутність диплома не завадила йому стати Прітцкерівським лауреатом у 1995 році і здобути низку найпрестижніших міжнародних нагород, зокрема медаль Алвара Аалто та Королівську золоту медаль RIBA. Першу з них — премію Архітектурного інституту Японії — він отримав за бетонний Роу-хаус, або Адзума-хаус, у районі Сумієсі в Осаці. Наразі він закінчує реконструкцію Паризької біржі на замовлення власника Christie’s і Kering французького мільярдера Франсуа Піно, з яким Андо вже реконструював Пунта делла Догана та Палаццо Грассі у Венеції.

Адзума-хаус в Осаці. Невибагливу бетонну коробку Андо встановив тоді в 1975–76 роках прямо серед застарілих дерев’яних будинків одного із центральних районів міста. За цей проєкт він отримав свою першу престижну нагороду. Фото: WikiArquitectura

Музей сучасного мистецтва на острові Наосіма, 1992 р. Фото: Getty Images

«Я хотів би створювати архітектуру, яка існуватиме вічно, не у своїй формі чи сутності, а як вічна пам’ять у серцях людей»

Тадао Андо. Церква Світла, Ібаракі, Осака, Японія, 1989 р. Фото: © Copyright Richard Pare

«У всіх моїх роботах світло є важливим фактором. Я створюю замкнені простори з товстими бетонними стінами. Відгороджений від міського життя інтер’єр має бути самодостатнім»

Тадао Андо. Церква Світла в Осаці. Ескіз інтер’єру, кольоровий олівець, папір для нотаток, 1989 р. Знаходиться в постійній експозиції MoMA в Нью-Йорку

«Архітектура — це слово, сказане простором. Бетонна стіна розмовляє з глядачем. І це вагоме слово»

Сходи в художньому музеї Акіти, спроєктованому Тадао Андо у 1967 р. Фото: Chicagoblackhawksjersey.org

Тадао Андо. Ескіз Teatro Armani в Мілані, олівець, папір, 2001 р.

«Архітектори надто багато уваги приділяють зовнішній привабливості своїх будівель. Вони намагаються зробити свій особистий проєкт, тоді як мені здається, що архітектура — це проєкт суспільний»

У Тадао є собака на прізвисько Ле Корбюзьє. Ну, що ще сказати?

А нижче — відео з майстром. Не перемикайтеся!