Іменинник дня. Френку Гері — 90!

Нонконформіст, затятий радикал і просто ексцентричний геній, який ігнорує традиційні уявлення про архітектуру — сьогодні у головного деконструктивіста нашого часу ювілей. Його «пом'ята» архітектура, яка оселилася в багатьох куточках світу, відома багатьом, ми ж зібрали для вас п'ять культових предметів Гері-дизайнера.

«Будинок, що танцює» у Празі, Музей Соломона Гуггенхайма в Більбао, Концертний зал Уолта Діснея в Лос-Анджелесі, паризький музей Fondation Louis Vuitton, навчальний корпус Dr. Chau Chak Wing у Сіднейському університеті технологій — якщо бажаєте зрозуміти, що таке деконструктивізм в архітектурі, то творчість Френка Гері — найкращий зразок. Навіть власний будинок Прітцкерівського лауреата в Санта-Моніці (1978 р.) був побудований у характерній для метра манері.

Музей Гуггенхайма в Більбао, Іспанія, 1997

Архітектурна деконструкція передбачає насамперед переосмислення, «ререконструкцію» архетипів, відхід від усталених прийомів і правил, звільнення від «пресингу» попередніх архітекторів. Як наслідок, її характерними рисами стають фрагментарна абстрактність форм, розшарування та дроблення створених візуальних образів, скульптурність, певна метафоричність і алегорія поряд зі складними відносинами цих об’єктів з історичним і природним контекстом.

Усі зазначені вище атрибути можна виявити в проєктах Френка Гері та його колег по цеху, які працюють у тому ж напрямі: Пітера Айзенмана, Даніеля Лібескінда, Стівена Холла та улюбленої учениці метра — Захи Хадід.

Френк Гері зі своєю найзнаменитішою ученицею

«На моєму четвертому курсі в Університеті Південної Каліфорнії викладач на практиці одного разу підійшов до мене на подвір’ї і сказав: «Френку, я спостерігав за тобою, і думаю, що ти талановитий хлопець, який може обрати будь-який шлях. Я просто хочу дати одну пораду: неважливо, наскільки малий проєкт, над яким ти працюєш, і неважливо, що це: вклади в нього своє серце, душу та почуття відповідальності і не втрачай нічого». Він сказав це дуже ясно і з любов’ю, і я ніколи не забував про це, і я жив цим».

Цьому принципу метр вірний і досі. Відомий він насамперед своїми унікальними архітектурними проєктами, ми ж познайомимося з Гері як із дизайнером.

 

Взуття по-герівськи

У 2009 році Френк розробив дизайн черевиків для осінньо-зимової колекції відомої французької взуттєвої марки J.M.Weston. «Взуття — саме по собі дуже архітектурна річ», — говорив він. Однак у цій моделі ви навряд чи виявите герівський деконструктивістський почерк: вона вийшла цілком традиційною, витриманою в класичній чорно-білій гамі.

Чорно-білі черевики за дизайном Френка Гері для J.M.Weston, 2009 р.

Надихнувшись фасадом Музею Гугенхайма в Більбао, нідерландський дизайнер Марлустен Бемер вигадав туфлі Red mâché shoe зі смужок обробленої шкіри, одна з яких відіграє роль підбору. Провокаційна колекція Couture Shoes, куди увійшли моделі зі шкіри, поліуретану й навіть паперу, подорожує музеями світу — правда, чи хтось її носить, залишається питанням.

Туфлі Red mâché shoe, серія Couture Shoes, дизайн Марлустен Бемер

Сидимо на картоні

На початку 70-х, побачивши одного разу неподалік свого офісу купу промислової упаковки, з якої, до речі, метр часто робив архітектурні макети своїх будівель, Френк вирішив використати цей матеріал для виготовлення меблів. Так народилася ціла колекція предметів із картону Easy Edges («Прості грані»), і найголовніший її екземпляр — синусоїдний стілець Wigglе.

Облицьований фанерою, він виготовлений із 60 (!) шарів гофрокартону, скріплених внутрішніми болтами. Легка на перший погляд конструкція виявилася міцною та надійною: вона витримує вагу не лише дорослої людини, а й невеликого автомобіля.

Картонний стілець Wigglе у будинку дизайнера Джулії Хіллман в Іст-Хемптоні. Фото: Manolo Yllera

Гері для чайників

Для італійської марки Alessi Гері вигадав чайник Pito. Корпус його зроблений із відполірованої до дзеркального блиску нержавіючої сталі і формою нагадує гребінь хвилі, а свисток і ручка червоного дерева — наче дві рибки, що вистрибують із води. До речі, мелодія свистка — пісня кита. Порушивши і тут традиційні зв’язки, Гері вигадав скульптурний і водночас поетичний предмет. Коштує він зараз € 389,00.

Чайник зі свистком Pito, дизайн Френка Гері для Alessi

Про хокей

Френк — великий фанат хокею (недарма він родом із Канади). У 2004 році він вигадав дизайн головного кубка, який тепер вручають команді — переможцю Чемпіонату світу з хокею із шайбою. Це корпус із композитного сплаву міді й нікелю, поміщений в оболонку з прозорого акрилу. Творіння Гері викликало неоднозначну реакцію, особливо з боку спортивної громадськості: він стверджував, що це редизайн попереднього кубка (дійсно, подібність є), тоді як глядачі порівнювали його з вазою чи пивною бочкою, а преса запитувала: «Що це?».

Метр зі створеним ним кубком для Чемпіонату світу з хокею

«Суперлегкий»

Якось архітектурний офіс Френка Гері замовив фабриці Emeco 125 офісних крісел Hudson за дизайном Філіпа Старка. На запитання директора компанії Грегга Бухбіндера, чому той вибрав саме їх, Гері відповів: «Пістолети з гарячим клеєм і точні ножі!». Виявилося, що його люди встигли зробити непридатними стільці в офісі бюро, і Френкові потрібен був стілець, здатний витримати будь-що. Потім вони заговорили про створення нового стільця, і Гері придумав дизайн, який включав раму та «обшивку», що розміщувалася на ній і рухалася, коли користувач сидів на стільці.

Алюмінієвий стілець Superlight, який Гері спроєктував для Emeco

«Я хотів поєднати три речі в цьому кріслі: комфорт, легку вагу та міцність. Алюміній був очевидним вибором, і Emeco — єдина компанія, здатна зробити це. Крісло Superleggera Джо Понті стало натхненням, і мені завжди хотілося розробити суперлегкий стілець. Я спробував витягти суть — структуру та «шкіру», де інженерія та дизайн — це одне ціле. Superlight — це стілець, сидіння якого рухається так, щоб створити зручність для людини будь-якої статури: той, хто сидить, активує його», — каже автор.

Зараз Френк добудовує вежу Luma Arles у французькому Арлі.

Появились свежие фото строящегося объекта Фрэнка Гери в Арле

Також варто згадати про документальний фільм «Нариси Френка Гері» 2005 року, знятий не кимось, а другом архітектора — кінорежисером, актором і продюсером Сідні Поллаком.