Починаючи збирати інформацію про проблеми українських укриттів на третьому році війни, ми планували провести стандартний журналістський аналіз: дізнатися, чи відповідають сховища чинним ДБН, покритикувати відповідальних осіб та самі ДБН і зачепити гарячу тему — кімнати безпеки за ізраїльським зразком. Втім, коли ми почали збирати дані, проблема почала розкриватися, як онлайн-гра: за кожним рівнем слідував складніший, а за кожним переможеним «босом» — сильніший і більший «бос».

Зрештою стало ясно, що, по-перше, те, що ми, прості цивільні, вважаємо недоліками укриттів — насправді лише верхівка айсберга, по-друге — жоден із уже відомих сценаріїв цивільного захисту, що будь-коли використовувалися раніше, зокрема ізраїльський, нам не зарадить, і, по-третє (якщо вже зовсім чесно) — ми досі мало що знаємо про цивільний захист, тому підміняємо справжню безпеку її ілюзією й вимагаємо від влади зовсім не того, що слід було б вимагати. Цей матеріал — результат цілої серії відкриттів, які ми зробили, та відповідей, які, сподіваємося, допоможуть нашим читачам перетворити ілюзію безпеки на безпеку де-факто і, нарешті, знову почати висипатися!