Незважаючи на м’який клімат, зумовлений близькістю Гольфстріму, та багате на рибу море, постійне населення архіпелагу Вестеролен не перевищує 32-х тисяч осіб. Причина — нестача сонячного світла. Влітку сонце приховане за хмарною імлою, а взимку — йде за обрій, і небеса освітлюються лише північним сяйвом. Через довгу полярну ніч пейзажі Вестеролена виглядають суворими і монохромними, позбавленими яскравих барв. Але саме тут сконцентровані підприємства рибальської промисловості національного значення.
Здалеку промисловий комплекс нагадує конструкцію, зібрану з кубиків LEGO. Будівлі цехів, холодильних сховищ і терміналів правильної форми відрізняються одна від одної дизайном фасадів. Для оздоблення використовувалися алюміній і дерево, а кілька будівель пофарбовані в теплі відтінки червоного, приглушеного помаранчевого, жовтого, зеленого, що контрастують із засніженими схилами гір.
У дизайні інтер’єрів офісів і гостьового будинку, призначеного для відпочинку рибалок, також використовувалася яскрава палітра кольорів. Утім, назвати приміщення надмірно строкатими не можна — кольорові включення лише підкреслюють суворий скандинавський стиль із домінуванням бетону, металу та дерева. Великі вікна, що виходять на море, дозволяють денному світлу без перешкоди проникати в кімнати, зменшуючи потребу в штучному освітленні.
Загальна площа оновленої промзони Холмен — близько шести тисяч квадратних метрів. Від причалу до автомагістралі, повз будівлі штаб-квартири Holmøy Maritime і гостьовий будинок, прокладено зелену алею, яка розширюється в паркову зону, що отримала назву Lunden. Для озеленення цього невеликого парку було обрано ендеміки — трави та низькорослі берези, що візуально об’єднує Холмен у єдине ціле з природним ландшафтом.
Усі ці прийоми з галузі психології кольору — відповідь архітекторів Snøhetta на поставлене керівництвом Holmøy Maritime завдання зробити умови роботи та відпочинку рибалок і співробітників вантажних терміналів максимально комфортними, зокрема й у психологічному плані.