«Ніщо не зупинить ідею, час якої настав»
Коли ми збирали факти та спілкувалися з Миколою Каблукою про концепції для Чернівців, він підкреслив: повернення історичної архітектури та її жива присутність у місті — дуже важливі. Це справжнє коріння, фундаментальні елементи, які формують його образ. Чим виразніше вони представлені, тим глибше закарбовуються в пам’яті жителів і туристів, створюючи «картинку», яку хочеться любити.
Міська влада визначила цілі саме так: переосмислити ключові чернівецькі дестинації не лише в контексті благоустрою, а й на якісно новому рівні — щоб вони були доступними, відкритими та привабливими для містян і гостей, отримали сучасні ролі й завдяки цьому ожили. Водночас необхідно зберегти або відродити їхню історичну цінність.
Сучасний стан Центральної площі в Чернівцях. Тут багато транспорту й мало людей. Фото: Loyloy Thal на Pixabay
Для Центральної площі це означає повернути їй колишню функцію, але у вдосконаленому вигляді — щоб вона знову стала серцем громадського життя, місцем спілкування й відпочинку, вузловою точкою туристичних маршрутів, а не «придатком» до вулиць з автомобільним рухом. Завдання для Резиденції митрополитів — підвищити відвідуваність, розкрити потенціал території та зелених просторів, забутих за десятиліття експлуатації, і зробити їх більш дружніми.
Населення Чернівців сьогодні становить близько 260 тисяч осіб, з них приблизно 42 тисячі — внутрішні переселенці, для яких місто стало прихистком або новим домом. За площею Чернівці трохи більші за Львів, утім у місті Лева мешкає понад 700 тисяч жителів, і потік відвідувачів та туристів значно інтенсивніший. Водночас на обліку в Чернівцях 706 пам’яток архітектури, 20 з яких мають статус національного значення. У 2011 році центральний ансамбль Резиденції митрополитів Буковини та Далмації внесли в охоронний Список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Архітектурний образ міста формують класицистичні, ренесансні, необарокові мотиви і плеяда будівель у стилі сецесії.
Резиденція митрополитів Буковини й Далмації — візитівка Чернівців. Фото: Андрій Жерновий на Wikimedia Commons
Шість століть лише офіційної міської історії: молдавський, австрійський, румунський, радянський і сучасний періоди, кожен з яких залишив певний слід у міській канві. «Серце Буковини», «місто ста національностей», «маленький Відень» або «маленький Париж» — такі епітети Чернівцям даються в путівниках, але гостей приїздить не так багато, і це переважно локальний туризм.
Чернівці на старій листівці, вид із Винної гірки, 1906–1918 рр. Фото: Фейсбук краєзнавця Едварда Туркевича
Сьогоднішні Чернівці — атмосферне місто, багате архітектурною спадщиною, яке при цьому залишається камерним. Місто, в яке не «вгризлися» висотки й фантасмагоричні, неспівмірні його масштабам нові проєкти. Місто, де можна побачити багато оригінальних фасадів і низькоповерхової автентичної забудови. Зворотний бік цієї недоторканості — деякі унікальні об’єкти залишилися без належної уваги, їхні ролі й можливості взагалі ніяк не осмислювалися.
Сучасна панорама приблизно з того самого ракурсу. Фото: andy-travel.com.ua
Підсилити чернівецькі домінанти міська адміністрація вирішила ще кілька років тому. Для «українського Гоґвортсу» — колишньої Резиденції митрополитів Буковини й Далмації — передбачалося розробити нове освітлення фасадів і території, щоб пам’ятка не губилася на тлі міста у вечірній час і стала більш привабливою та зручною для відвідувань. Для консультацій запросили українську компанію Expolight на чолі з Миколою Каблукою. У процесі досліджень, відповідаючи на запит ЧНУ ім. Юрія Федьковича, було визначено, що простори Резиденції — парадний двір перед головним фасадом, дендропарк, прилеглі оранжереї та господарчі ділянки — потребують більш цілісного осмислення, і розглядати лише освітлення було б не дуже правильно.
Спрацював нетворкінг, і до роботи долучилася провідна українська студія ландшафтної архітектури KOTSIUBA, відома комплексним підходом до міського середовища та роботи з історичними контекстами. Студія спеціалізується на створенні публічних просторів, у яких сучасні сценарії життя поєднуються з автентичністю місця.
Серед проєктів — публічні простори інноваційного парку UNIT.City в Києві (відзначені ASLA Professional Awards 2025 — Honor Award, Urban Design), оновлення Старокиївської гори, проєкт «Нова Контрактова», житлові комплекси Tetris Hall та Rybalsky. Також команда працювала над концепціями розвитку міських просторів у Вінниці, Одесі, Житомирі й Полтаві, розробляючи цілісні рішення для вулиць, парків і площ. KOTSIUBA створює простори, що відновлюють зв’язок між людиною та містом і роблять простір зручним щодня.
Микола Каблука, світловий дизайнер, засновник та артдиректор Expolight і Kabluka Light & Digital Sculptures, та Максим Коцюба, ландшафтний архітектор, засновник студії KOTSIUBA
Засновник студії Максим Коцюба називає Миколу Каблуку амбасадором ландшафтної архітектури: «Він чітко розуміє, наскільки важливо, працюючи зі світлом, працювати з усім простором, і завжди підкреслює цінність ландшафтної архітектури, залучаючи нас до проєктів».
Приблизно тоді відбувалися й обговорення реконструкції Центральної площі. Потреби та очікування мешканців визначали у форматі міських досліджень із серією воркшопів і залученням експертів. У 2020 році провели архітектурний бліцконкурс на найкращу проєктну пропозицію комплексного благоустрою Центральної площі. Першість віддали так званій «площі квадратів» із платформами та сухим фонтаном (пропозиція Н. Грицаєвої, О. Кишлярук). Передбачалося, що саме цей варіант стане робочою основою для подальшого проєктування. Згодом також розробили ескізну пропозицію реконструкції.
Колишня проєктна пропозиція реконструкції площі, яка не була реалізована. Фото із сайту Чернівецької міськради. Джерело: acc.cv.ua
Місто планувало виконати роботи в три черги у 2022–2024 роках. Втім, ідею не реалізували — вона не отримала великого відгуку у громади. Не були враховані аспекти обмеження автомобільного руху, побажання щодо пішохідності та інклюзивності, також не визначили пропозиції щодо стіни за пам’ятником Тарасові Шевченку. Почалася повномасштабна війна, і на кошториси та витрати теж стали дивитися по-іншому.
Наприкінці 2022 року оголосили повторний відкритий Всеукраїнський архітектурний конкурс на проєкт Центральної площі. На конкурс надійшли роботи від 44-х команд, до розгляду відібрали 24 проєкти. Перемогу здобув колектив у складі студії ландшафтної архітектури KOTSIUBA, компанії Expolight та Архітектурної майстерні Олега Пікущенка з Чернівців. Вони добре занурилися в місцевий контекст завдяки попереднім публічним слуханням, спілкуванню з громадою та представниками влади і змогли проаналізувати найбільше важливих аспектів.
Відтоді почався новий відлік у роботі з Центральною площею. Реалізація обох проєктів — площі й Резиденції — здійснюватиметься за спільні кошти міста, представників бізнесу й меценатів.
Площа Ринок, а не площа-дорога, та інші виклики
Ансамбль площі в новому проєкті-переможці. Авторство — студія ландшафтної архітектури KOTSIUBA, компанія Expolight та Архітектурна майстерня Олега Пікущенка. Зображення: kotsiuba.com
Центральна площа сформувалася в ХІХ столітті й у минулому мала назву Рінгплац (площа Ринок). Як і більшість європейських площ, насамперед вона була торговою.
В австро-угорський період тут встановили пам’ятний хрест Пієту. Його вважають першим пам’ятником Чернівців. Пієта — тиражований у мистецтві релігійний сюжет, де Божа Матір оплакує тіло Христове. Наразі ця міська пам’ятка знищена.
Площа з дорогами й «розбитими» об’ємами, на жаль, втратила логіку та попередні функції. Фото: kotsiuba.com
За румунської окупації площа вперше стала інструментом для трансляції ідеології замість виконання громадської суспільної функції: її планування змінили виключно для того, щоб розмістити символи нової влади.
В радянський період цю «традицію» продовжили. На місці зруйнованого під час Другої світової кварталу з’явилася стіна для пропаганди, яка збереглася й донині.
Чернівецька площа Ринок на старих листівках і Хрест Пієта. Фото: bukinfo.com.ua та molbuk.ua
Через усі ці зміни з площі зникли люди, проблему значно підсилив транспорт. Сучасна Центральна площа в Чернівцях переважно виконує роль транзитного простору, обабіч прокладені Головна вулиця та вулиця Івана Франка з автомобільним рухом. Це така собі «площа-дорога», хоча на ній розташована міська ратуша та цінні історичні будівлі з добре збереженими фасадами. Тут починається головний променад Чернівців — пішохідна вулиця Ольги Кобилянської.
Схема перерозподілу автомобільного транзиту із центру міста, яка пропонується експертами. Зображення: kotsiuba.com
Важливим викликом є звільнити площу від приватного автотранспорту. Максим Коцюба зазначає, що площа без автівок відповідає концепції розвитку Чернівців 2030, де передбачений повністю пішохідний центр. Серед 24-х конкурсних робіт лише одна пропонувала перерозподіл автомобільного руху — і саме вона перемогла.
Максим Коцюба: «Ніхто, крім нас, не наважився прибрати рух приватного (переважно транзитного) автотранспорту вулицею, яка ще й називається Головною, ніби найважливіша саме вона. Але все ж таки головною є площа, а дорога під неї підлаштовується»
Транспортне моделювання київської урбан-лабораторії ПроМобільність свідчить: дорогу на Головній вулиці можна змістити й перерозподілити автомобільний рух на вулиці поза історичним центром міста. Згідно з дослідженнями, це не вплине суттєво на швидкість і сумарний добовий пробіг авто, як багато хто побоювався.
Рух громадського транспорту та проїзд технічного й екстреного транспорту на площу будуть збережені.
У перспективі пішохідними стануть вулиці Івана Франка та Марії Заньковецької, простори біля площ Філармонії та Соборної. На інших прилеглих вулицях з автомобільним рухом розшириться пішохідна частина.
Запропоновані зміни в плануванні відновлюють форму площі й повертають її пішоходам. Збільшується простір для майбутнього скверу Т. Шевченка. Зображення: kotsiuba.com
Максим Коцюба звертає увагу, що первісна форма площі — майже правильний квадрат, цілісність якого із часом була порушена. Відновити її можна, перенісши транзитний автомобільний рух на периметральні вулиці та сформувавши єдиний пішохідний простір. Проєкт також передбачає реорганізацію зелених насаджень: дерева висаджуються щільними групами, щоб відкрити фасади історичних будівель і водночас створити затінені місця для відпочинку.
Архітектори Олег Пікущенко, Оксана Пікущенко та Катерина Пікущенко-Степанова розробили пропозиції зі збереження історичного середовища та реставрації фасадів площі.
Олег Пікущенко, віцепрезидент НСАУ, засновник Архітектурної майстерні Олега Пікущенка. Фото: НСАУ
Особливість Центральної площі в Чернівцях — її ухил, непритаманний подібним громадським просторам.
«Якщо підтримувати думку, що всі європейські площі в чомусь нагадують одна одну, і ми наближаємо її до того, якою вона була раніше, вона все одно буде унікальною, — говорить засновник бюро KOTSIUBA. — Рельєф її дуже вирізняє. Ми додаємо зелені “острівці”, сухий фонтан у центрі — головну точку тяжіння простору. Фонтан реагує на природний рельєф і має заглиблення; окрім основної функції, він буде забезпечувати мікроклімат, охолоджуючи простір влітку.
Для поливу дерев плануємо збирати воду з дахів навколишніх будівель; під площею для цього передбачені технічні приміщення. Не закладена у проєкт, але розглядається система охолодження площі в спеку, де вода виходитиме крізь мощення й стікатиме, використовуючи природний ухил. Подібна система використовується біля собору Паризької Богоматері. Це рішення на рівні ідеї, але фонтан і система збору дощової води запроєктовані».
Максим Коцюба пояснює, що площа відповідатиме сучасним вимогам інклюзивності.
«Попереднє планування робило її різнорівневою: там є сходи, клумби, огорожі. Ми трохи піднімаємо й вирівнюємо простір в одну площину, забезпечуючи доступ до ґанків і входів у будівлі. Зараз там переважно працюють установи, згодом можуть відкритися заклади, кафе, громадська функція стане більш активною».
Пропозиції щодо очищення фасадів історичних будівель і дизайн-код розміщення вивісок. Зображення: kotsiuba.com
В нижній частині Центральної площі є простір-«кишеня» на місці зруйнованого під час Другої світової війни кварталу. Там збудована вже згадана стіна, на якій раніше розміщували радянські банери. Зараз вона оформлена в національній символіці.
У 1999 році поруч встановили пам’ятник Тарасові Шевченку на постаменті. Під стіною у 2016 році створили Меморіал пам’яті Героїв Небесної Сотні та АТО. В умовах війни, що триває, він став місцем вшанування всіх полеглих Захисників-буковинців.
За концепцією перепланування тут з’явиться сквер ім. Т. Шевченка зі щільними насадженнями, вільними доріжками та дитячими майданчиками, який має передавати відчуття зеленої оази в центрі міста. Частину фальшстіни планують розібрати, щоб вона не домінувала над простором. Пам’ятник залишиться, але буде винесений на зелений пагорб, що зробить його візуально співмірним та інтегрованим у сквер.
Центральна площа в Чернівцях унікальна: вона має ухил. Зображення: kotsiuba.com
Меморіал залишиться камерним і відокремленим від зон активності, з можливістю різного рівня залученості відвідувачів. Під час роботи над проєктом команда зустрічалася з родинами загиблих, щоб знайти етичне й бажане рішення. На думку авторів проєкту реконструкції, детальне розроблення меморіалу доцільно провести через окремий конкурс, проте його місце в сквері вже визначене.
Візуалізація цілісного громадського простору Центральної площі. Зображення: kotsiuba.com
Візуалізація цілісного громадського простору Центральної площі. Зображення: kotsiuba.com
Для мощення площі планується використати місцевий світлий пісковик, а для зон біля будинків, проходів і позначок — пиляну та колоту бруківку темніших тонів. Ці матеріали вже використовуються в інших громадських просторах Чернівців: на сусідній вулиці О. Кобилянської, в Національному університеті ім. Ю. Федьковича. Темне мощення підкреслить контури площі, а світле допоможе зменшити нагрівання в теплу пору року. Оскільки передбачений рух громадського транспорту, камінь буде ретельно тестуватися на витривалість. Під деревами планують використати відсипку зі стабілізованого гранвідсіву, водопроникного та легкого в догляді.
Дерева й зелені насадження обирали з урахуванням стійкості в міських умовах. Декоративні, які змінюватимуть естетику простору залежно від пори року, і такі, що добре затінюють. Точково може бути використаний бук як символ регіону. В цій частині команда співпрацюватиме з міськими службами озеленення.
Візуалізація громадського простору Центральної площі в Чернівцях. Зображення: kotsiuba.com
Світло, яке розповідає буковинські історії
Микола Каблука, світловий дизайнер, засновник та артдиректор компаній Expolight і Kabluka Light & Digital Sculptures, говорить про запит на інноваційність — але таку, що перегукується з історією й місцевими цінностями.
«Досліджуючи, як площа жила в різні часи, ми ніби розкопували її, знімали непотрібні шари, що утворилися протягом років. Ось тут вона втратила структуру площі Ринок, тут її “порізали” радянські дороги, а тут з’явилися надбудови… Водночас ми бачимо панорамну історичну забудову, прекрасні будівлі, які добре збереглися, але затиснуті, перекриті деревами», — розповідає він.
Микола Каблука, світловий дизайнер, засновник та артдиректор Expolight і Kabluka Light & Digital Sculptures
«Площа має бути переосмислена як місце, де люди збиратимуться і їм буде комфортно спілкуватися. З тінистим затишком, прохолодою від зелені й фонтану влітку, просторами, де можна зупинитися і роззирнутися навколо, кав’ярнями. Її денна та вечірня освітлена панорами сприйматимуться по-різному. Вона стане оповідачем історії міста й регіону, і допоможуть у цьому сучасні світлові інструменти, інтерактивні сценарії, які будуть зацікавлювати людей.
Ми також хотіли, щоб тут були присутні символи коріння, спадкоємності минулого, сьогодення і щасливого майбутнього».
Рішення від Expolight — «природні» нерегулярні патерни розташування світильників і проєкційні інтерактиви. Зображення надане Expolight
Микола Каблука згадує, що подібний підхід команда Expolight реалізувала на площі Свободи й Миру в українському Маріуполі, перетворивши її на простір для родин, молоді та міських святкувань.
Микола Каблука: «Лише тріада поглядів на громадський простір — погляд архітектурний, урбаністичний і світловий — є продуктивною в таких проєктах. Саме так ми працювали в команді»
За словами експерта, сучасна європейська архітектура справді часто стає однаковою: «Є тренди та підходи, яких дотримуються, але при цьому губиться індивідуальність. Перебуваючи в центрі міста, інколи важко зрозуміти, чи це Польща, чи Німеччина. На мій погляд, у цьому є упущення. Так стається, коли створюють архітектуру грамотну, сучасну, але без закодованих елементів місцевої ідентичності. Оновлюючи площу, ми дуже хотіли віднайти й підкреслити цінні історичні елементи».
На віяловому фонтані в центральній частині площі з’являтимуться проєкції Хреста Пієти та видатних пам’яток Буковини. Зображення надане Expolight
Робота над переосмисленням і пошуком символів тривала спільно з місцевим архітектором Олегом Пікущенком, який добре знає історичний і культурний контекст Чернівців.
Хрест Пієта, встановлений на площі в австро-угорський період, був фізично втрачений у 1940-х роках. У 2014 році його замінили тимчасовим дерев’яним. Оригінал неможливо повернути, тож пам’ятник переміститься у віртуальний простір. Цей компроміс був знайдений у спілкуванні з мешканцями та представниками релігійної спільноти. Проєкція хреста — як марево минулого — з’являтиметься на водному «віялі» фонтану в певні години.
Окрім Пієти, проявлятимуться голографічні образи видатних історичних та архітектурних пам’яток Буковини, інформація про міста-побратими Чернівців. Відвідувачі зможуть взаємодіяти з проєкціями через QR-коди й додаток: обирати об’єкт, дізнаватися про нього більше та навіть запускати шоу.
Листя бука присутнє в місцевій геральдиці, це дерево — символ регіону. Рослинні мотиви будуть використані в освітленні. Зображення надане Expolight
Дерево як символ життя й сили добре передає ідею спадкоємності та зростання. Для Чернівців це бук: його листя й горіхи присутні в місцевій геральдиці. Ці рослинні мотиви будуть використані в освітленні.
Микола Каблука пояснює: «Образи букових дерев на площі — уособлення зв’язку між традицією і майбутнім. Стовбури дерев як метафора минулих поколінь, на яких зростають нові гілки та листя.
Ми прагнемо, щоб площа сприймалася максимально відкритою, великою й цілісною, тому свідомо уникаємо звичних лінійних опор для світильників, які розрізали б простір на окремі осі чи секції. Натомість звертаємося до природного патерна, як ростуть справжні дерева в лісі. Опори для ліхтарів нагадуватимуть дерева різної висоти, з різним кроком і кількістю “гілок”.
Крім того, використовуємо проєкційний інтерактив. Приховані на гілках лазери створюватимуть графіку, і це стане найбільшою атракцією Центральної площі. Лазерні малюнки букових листочків змінюватимуться відповідно до пори року чи тематичних подій. За допомогою диджитал-інструментів ними можна буде керувати: “розфарбовувати”, персоналізувати й “запускати” у фізичний простір».
Лазерними малюнками букових листочків за допомогою диджитал-інструментів можна буде керувати, «розфарбовувати» їх, персоналізувати. Зображення надане Expolight
За його словами, в лайтинг-індустрії інтерактивні інструменти застосовуються не лише для того, щоб зацікавити (наприклад, туристів) або розважити — це і освітній компонент також:
«Сьогодні, працюючи з публічними просторами, ми говоримо про так званий edutainment, від education + entertainment (освіта + розвага. — Прим. ред.). Це створення унікальних вражень і спогадів через інтерактивну взаємодію».
Саме світло може підсилити чи створити смислові зв’язки й розмежувати емоційну атмосферу в різних частинах простору.
«У меморіальній частині ми осмислюємо місце вшанування загиблих Захисників і монумент Шевченкові. Вони пов’язані: це про тих, хто чинив спротив і продовжує боротися за свободу, незалежність, українську ідентичність», — коментує Микола Каблука.
«Кожен із будинків, що становлять ансамбль площі, має власну історію, і сьогодні її можна розповісти через інтерактивне світлове шоу. Мешканці та гості міста дізнаватимуться про роль цих будівель для розвитку Чернівців та про архітекторів, які їх створили».
Ми вже згадували, що нижня частина площі колись була частиною кварталу. Команда розглядала варіант очистити фундаменти зруйнованих будинків і частково відтворити їхні силуети світловими контурами, щоб вони були присутні в просторі у форматі доповненої реальності.
Таким чином, Центральна площа стане місцем, яке об’єднує, розповідає історії, зберігає пам’ять і ділиться нею за допомогою сучасних технологій.
Відеопрезентація, яка ілюструє проєкт нової Центральної площі. Джерело: kotsiuba.com
З повагою до Йозефа Главки
Микола Каблука: «Працювати з об’єктом спадщини, центральний ансамбль якого внесений до Списку ЮНЕСКО, — велика відповідальність і професійне щастя»
Максим Коцюба та Микола Каблука в Резиденції митрополитів Буковини й Далмації. Фото надане Expolight
Кейс оновлення Резиденції митрополитів Буковини й Далмації — це шана геніальності архітектора, який створив дивовижний об’єкт, і його задумові. Це історія про повернення обірваних зв’язків із містом і готовність до спільної праці.
Зведений у 1864–1882 роках за проєктом Йозефа Главки, церковний палац митрополита Буковини мав безліч ролей: був фронтовим госпіталем, притулком, музеєм, університетом, радянським гарнізоном і обчислювальним центром. Пережив руйнування й пожежі. З огляду на ці перипетії його збереженість — фантастична, це справжній привілей.
Втім, різноманітна історія вплинула на територію комплексу: вона сильно змінилася порівняно з ХІХ сторіччям.
Закриті фасади, перерослі дерева, розмежування парканами й відсутність звʼязків із містом — реалії Резиденції поряд з її неймовірною красою. Фото: kotsiuba.com
Розташований на пагорбі комплекс будівель із парадним двором-курдонером, великим прилеглим дендропарком і парком, господарчими просторами раніше мав активний зв’язок із містом: виходи на різні вулиці, урочисту центральну доріжку від митрополичого корпусу, яка була проїзною для екіпажів або авто й поєднувалася із сьогоднішньою вулицею Університетською. Тут вирувало вишукане життя.
З плином часу територія стала більш відокремленою: з’явилися зовнішні та внутрішні паркани, деякі ділянки втратили функцію або перестали використовуватися. Регулярні насадження перетворилися на пишні зелені стіни, цінні дерева переросли й приховали контури архітектури та прогулянкові алеї.
Дендропарк із рідкісними рослинами на пʼяти гектарах території чудово зберігся і має виняткову природну красу й цінність, але йому бракує доступності, треба «відкрити» його, активізувати органічні зв’язки з Резиденцією.
Саме таким ми бачимо комплекс сьогодні. Він і досі вражає, але вже не є таким, яким його задумав Главка.
Зонування, нові звʼязки й улюблені місця, приведення курдонера до початкового вигляду, перегляд освітлення — аспекти роботи з територією. Візуалізація: kotsiuba.com
Памʼятка-кампус з особливими правилами
Максим Коцюба: «Парадокс у тому, що жодна з груп – користувачів цього простору, які ми опитували, — містяни, віряни, студенти, туристи — не відчувала цей простір своїм»
Сьогодні комплексом опікується Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. Резиденція митрополитів Буковини й Далмації має статус пам’ятки архітектури національного значення, а у 2011 році центральний ансамбль був внесений до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Функціонування в режимі навчального закладу та статус пам’ятки сприяють закритості. Незважаючи на те, що Резиденція є ключовим туристичним об’єктом Чернівців і України загалом, тут діє пропускна система, доступ до багатьох частин комплексу обмежений, і пересуватися самостійно складно. Така політика мимоволі «консервує» простір, і в довгостроковій перспективі цей вплив негативний.
Центральна доріжка в парадному дворі, по якій наразі не можна ходити, й робінії, висаджені у 2000-х роках. Фото надане Expolight
На щастя, зараз адміністрація університету розуміє проблематику й готова до більшої відкритості та змін, що будуть утілені спільними зусиллями з очільниками міста, групою експертів, які розробили концепцію комплексного розвитку та освітлення, і меценатами.
Максим Коцюба зазначає: університет свого часу провів велику роботу для підтримки пам’ятки в доброму стані.
«В радянський період тут було багато грубих втручань і використання не за призначенням: наприклад, у храмі стояли обчислювальні машини, а в парку поза будівлями організували плац для солдатів. Ми розуміємо, що в ті часи багато об’єктів культури й релігії знецінювали. У 2011 році саме університет подавав заявку на внесення Резиденції в Список ЮНЕСКО. Вони замінили дах (полив’яною черепицею того самого виробника. — Прим. ред.), виконували ремонти та реставрації в приміщеннях, дуже активно дбали про збереження комплексу».
Він розповідає, що далі адміністрація планувала роботи з територією: на ділянці кінного двору хотіли зробити кав’ярню. За часом це збіглося з реконструкцією Попівського скверу, розташованого поруч із Резиденцією, який швидко став популярним серед містян.
«Так настав момент, коли всі були готові до якихось змін і нового бачення — що і як краще можна зробити», — пояснює ландшафтний архітектор.
Деякі частини території розкриються інакше, ніж раніше. Майбутня студентська галявина замість пустки. Зображення: kotsiuba.com
Вектори змін: місця, доступність, озеленення
Магічна привабливість Резиденції криється не лише в архітектурі — її простори можуть виконувати безліч особливих ролей.
Саме тому так важливо було їх підсилити, знайти відповіді на проблему відокремленості, відновити «адресатів» — тих, для кого існує те чи інше місце.
Внаслідок змін до кожного куточка має повернутися життя. Містяни зможуть гуляти у вишуканому дендропарку серед водойм і рідкісних рослин. Студенти — відпочивати та спілкуватися на відкритій галявині з варіантами активностей. Гості міста — відвідувати бізнес-школу з метою освітнього туризму, отримувати інформацію в хабі, підніматися на оглядову вежу й балкон митрополита та милуватися краєвидами. Віряни — наповнюватися внутрішньою тишею і гармонією в саду Євгена Гакмана біля церкви Трьох Святителів.
Знайти рішення, які відкриють простори Резиденції митрополитів для міста, і створити різні сценарії для кожного відвідувача й було основною метою авторів проєкту.
- Відновлені й нові функції
На території Резиденції з’являться оновлені та зовсім нові простори. Це не суперечить міжнародному охоронному статусу центрального ансамблю — навпаки, важливою умовою функціонування пам’яток ЮНЕСКО є доступність і пристосованість для відвідувачів.
Простір колишнього кінного двору перетвориться на туристично-інформаційний хаб — сучасний відкритий інфопункт зі входом з вулиці М. Коцюбинського з кафе, магазинами брендованої продукції, місцями для відпочинку та коворкінгом. Поряд планується відкрити бізнес-школу, подібно до того, як це працює в Українському католицькому університеті та Києво-Могилянській академії.
Повернути відкритість для відвідувачів різних груп і міста — один із головних викликів. Зображення: kotsiuba.com
Оновлені оранжереї працюватимуть також у форматі сімейного кафе та крамниці рослин — у колекції дендропарку досі є рідкісні, дбайливо зібрані екземпляри, які привозили сюди як цінні подарунки. Передбачена низка просторів із різною активністю й символічністю: оглядові майданчики, амфітеатр, студентська галявина, камерний сад на честь митрополита Євгена Гакмана, зони відпочинку у дворику біля вежі, біля декоративного озера в дендропарку, яке раніше було його окрасою.
Відвідувачі зможуть стати патронами-покровителями рослин у дендропарку, і це стане додатковим джерелом фінансування та підтримки Резиденції.
- Довгоочікувана відкритість
Закритість Резиденції Максим Коцюба й Микола Каблука називають одним із головних викликів. Аналізуючи соцмережі й опитуючи містян, експерти помітили: багато людей милуються архітектурою та деревами… з-за огорожі.
Обмеження переросли в локальні міфи: наприклад, нібито не можна ходити центральною доріжкою в парадному дворі, і відвідувачі слухняно дотримуються цього правила. Втім, старі світлини показують, що колись центральна частина була в активному використанні, нею їздили карети та авто.
Наразі студентам більш комфортно не залишатися на території між заняттями, а ходити в сусідній Попівський сквер, недавно оновлений містом, де можна перепочити.
Звивисті доріжки в дендропарку прямуватимуть до декоративного озера й гроту, монумента-репера й далі на міські пагорби. Зображення: kotsiuba.com
«Дослідження допомогли зрозуміти, як поєднати інтереси різних груп людей, не втрачаючи, а відновлюючи історичний вигляд простору. Що є цінним для туристів, вірян, студентів. та містян. Як об’єкт може працювати в системі міста і як ці ролі перегукуються з концепцією інтегрованого розвитку Чернівців», — коментує Максим Коцюба.
У просторовому дослідженні студія KOTSIUBA пропонує відновити втрачені зв’язки Резиденції з містом. Ідеться про створення пішохідного обходу навколо всього комплексу з виходом до парку імені Ю. Федьковича — для цього пропонується з’єднати вулиці Кримську та Йозефа Главки. Додатковий туристичний маршрут вулицею Марка Вовчка забезпечить доступ до Резиденції з площі Філармонії та історичного центру.
Закриті брами та двері, замуровані парканами виходи мають залишитися в минулому.
- Впорядкування дерев
Роботу з відновлення зелених насаджень у колишній Резиденції митрополитів Буковини й Далмації можна розділити на дві смислові частини. Для урочистого двору-курдонеру пріоритетним є відновлення його первісної регулярної структури. Для дендропарку — повернення доступу з повагою до природності та «дикості», яка створює необхідний контраст із головним двором.
За словами Максима Коцюби, відродження озеленення варто залишити на завершальну стадію робіт. Це доволі кропіткий, але необхідний процес.
Парадний двір-курдонер на частині генплану й візуалізація панорами з балкону митрополитів у Мармуровій залі. Зображення: kotsiuba.com
«Курдонер планували з регулярними, низькими стриженими насадженнями. Вони підкреслювали архітектуру й дозволяли чітко її бачити. Дерева та партерні посадки працювали як єдине ціле. Зараз ці дерева величезні, вони втратили декоративність, закривають фасади. Деякі рослини додали пізніше, і вони не є автентичними для простору: наприклад, робінії, які з’явилися у 2000-х роках. Усе це суттєво впливає на сприйняття архітектурного ансамблю», — пояснює він.
«Дендропарк практично перетворився на ліс. Коли ми досліджували старі креслення, зрозуміли, скільки алей втрачено. Подекуди структура ще проглядається — наприклад, ми бачимо рослини, висаджені півколом, але доріжок, які їх супроводжують, уже немає. Цікаво, що раніше там навіть були пандуси, а зараз сходи чи перепади, які змушують обходити частину простору, утруднюють доступ і перекривають види».
Максим Коцюба зазначив, що збереження оригінальних дерев комплексу — чутливий момент. За можливості їх залишають, виконуючи омолодження чи пересадження, та деякі доведеться замінити. «Втім, у більшості випадків ми додаємо дерева й насадження в простори, а не прибираємо їх», — нагадує він.
Цікавий кейс, що ілюструє, наскільки важливо розуміти роль зелених насаджень і те, як вдумливо їх використовували раніше: якщо відновити дерева, які за часів Йозефа Главки оперізували корпуси, даруючи прохолоду й тінь, можна буде прибрати блоки кондиціонерів із південних фасадів комплексу.
Максим Коцюба: «Всі зміни, які ми пропонуємо, — про доступність, зручність і відновлення історичного вигляду»
Світлова концепція Резиденції
Мер Чернівців Роман Клічук і світловий дизайнер Микола Каблука
Історія про Резиденцію митрополитів не буде повною без пояснення світлових сценаріїв, які підготували для її особливої території.
Микола Каблука називає пам’ятку «українським прихованим діамантом», який досі не мав належної уваги:
«Співпраця в чернівецьких проєктах дає зрозуміти, скільки цінностей має місто і як вони можуть гармонійно проявитися, якщо додати правильні зв’язки та інфраструктуру. Туристичний потенціал Чернівців наразі реалізований хіба на 5%. Змінити це — стратегічна мета. Працювати з об’єктом спадщини, центральний ансамбль якого внесений до Списку ЮНЕСКО, — велика відповідальність і професійне щастя. Бути причетним до того, щоб пам’ятка проявилася, інакше сприймалася спільнотою, бачити фідбек від мешканців після завершення роботи… Ми проходили схожий шлях із костелом Святого Миколая в Києві. Завдяки освітленню він “повернувся” в простір і став одним із найбільш популярних вечірніх місць».
Для Чернівецького університету Expolight розробили кілька рішень для щоденного використання й особливих подій.
Цілісне світлове рішення для комплексу й території Резиденції митрополитів (ЧНУ ім. Ю. Федьковича) від Expolight. Візуалізація надана компанією
Робота з фасадами будівель виконувалася у співпраці з експертами ЮНЕСКО.
«Не можна кріпити щось зайве чи свердлити, всі дії дуже обережні. Ми ретельно обирали джерела світла, вони приховані на даху, виведені у віконні прорізи чи розташовані на землі. Хотілося віддати данину цій фантастичній архітектурі — акцентувати кольорову черепичну покрівлю й підсвітити її за допомогою світильників, схованих за зовнішніми декорами. Підкреслити цегляну кладку та різьблення на фасадах. Для цього обрали світло, яке особливо проявляє гру рельєфів», — розповідає Микола Каблука.
Роботи з фасадами будівель виконувалися в співпраці з експертами ЮНЕСКО, з огляду на статус памʼятки. Фото надане Expolight
Є світлова «родзинка», яка стане додатковою атракцією для відвідувачів. Резиденція розташована на пагорбі Домінік, звідки відкриваються види на Чернівці. В концепції просторового розвитку є пропозиція облаштувати оглядові точки для милування містом.
«Тут дуже гарні заходи сонця. На даху ми плануємо встановити камеру, яка щодня робитиме знімок і генеруватиме палітру відтінків, що ними зафарбовані надвечірні краєвиди. Ці кольори ми відтворимо в делікатній підсвітці покрівлі — протягом години “продовжуватимемо” захід сонця плавними перетіканнями градієнта на даху. Кожного дня це світло буде неповторним, як і природа», — пояснює світловий дизайнер.
Родзинка повсякденного сценарію освітлення — градієнтна підсвітка покрівлі у відтінках заходу сонця, неповторна кожного дня. Зображення надане Expolight
Для Резиденції та дендропарку створені повсякденні варіанти освітлення, які забезпечують функціональні потреби комплексу й підкреслюють архітектуру у вечірній час.
«Із настанням ночі, коли зменшується активність людей, залишатимуться ключові елементи — орієнтири, які проглядаються з міста, мінімальне освітлення, необхідне для навігації й безпеки. В урочисті дні — національні, релігійні, міські свята — працюватимуть більш виразні сценарії, які доповнять подію, — додає Микола Каблука. — Ми не є прихильниками використання кольорового світла для історичної архітектури. Основним для фасадів є тепле біле світло з максимально натуральною передачею кольору. Воно органічно поєднується з нейтральними відтінками цегли та інших матеріалів. Колір з’являтиметься лише під час важливих подій, святкувань, візуальних шоу.
Ми плануємо проводити на території Резиденції 3D-мепінг шоу (напрям в аудіовізуальному мистецтві з об’ємними проєкціями на об’єкти навколишнього середовища, наприклад фасади, індустріальні об’єкти чи дерева. — Прим. ред.).
Світло розповідатиме історії, оживлятиме статичну архітектуру. Це теж відповідає парадигмі edutainmentʼу — освіти через розвагу, про яку я згадував раніше.
Такі світлові шоу проводять за розкладом, і це стане додатковим приводом відвідати Резиденцію або повернутися сюди після денного візиту. До динамічної артової графіки додаватиметься звук, вистави будуть образними, емоційними й видовищними.
Для того, щоб про них дізнавалося більше людей, можна створити інтерактиви: чек-ін, взаємодію через QR-код чи додаток. Відвідувачі зможуть відмічати себе на локації й ділитися згадками в соцмережах».
Cвітлові шоу з проєкціями стануть невід’ємною частиною урочистостей та освітніх івентів у Резиденції митрополитів. Зображення надані Expolight
Cвітлові шоу з проєкціями стануть невід’ємною частиною урочистостей та освітніх івентів у Резиденції митрополитів. Зображення надані Expolight
Засновник Expolight і Kabluka Light & Digital Sculptures пояснив вибір ландшафтного освітлення для центрального двору й дендропарку:
«Світло відіграє важливу роль в естетиці простору, зв’язує фасадні об’єми з парковими. Парадний фронтальний двір регулярний, тому вимагає організованих підсвічувань, які відповідають геометрії архітектури, щоб утворювалася ця тривимірність фасаду, вертикальних поверхонь і точки споглядання. Дендропарк із колосальними деревами не потребує яскравого освітлення. Завдання — зробити його тінисто-комфортним, точково проявити об’єми, уникнути відчуття чорного провалля поза будівлями в темну пору доби. Він має зберегти свою природність, образ “дикого” парку, але може бути трохи підфарбований світлом, ніби його освітлює місяць або сонце, що заходить».
Для парадного двору буде застосована підсвітка, відповідна геометрії архітектури й зелені. Вона доповниться 3D-мепінг шоу під час подій і свят. Фото: Expolight
Ландшафтний архітектор Максим Коцюба підсумовує: проєкти відновлення міських просторів зазвичай довгострокові.
«Ми фокусуємося на невеликій кількості об’єктів, але стратегічних і знакових. Для нас важливо, щоб розроблені концепції та пропозиції втілювалися в життя, а не залишалися жити в дослідженнях. Саме це визначає наше рішення — чи брати участь у тому чи іншому конкурсі. Сьогодні ми бачимо, що влада міста й мешканці справді зацікавлені в змінах, тут паралельно триває робота над різними громадськими просторами. Це дає впевненість, що місто зможе втілити запропоновані рішення».
Інколи переосмислення лише кількох громадських локацій або району дає серйозний поштовх для подальшого туристичного розвитку, росту відвідувань, інвестиційної зацікавленості — як приклад можна згадати Львів, площу Ринок та історичний центр міста. Архітектурні та історичні діаманти Чернівців заслуговують сяяти й бути видимими, а їхнє «обрамлення» — сучасні та доступні громадські простори, досконалі ландшафти — підкреслять міську самобутність і унікальність. Ключову роль у цьому мають відіграти якісні вітчизняні проєкти й фінансова підтримка. Ми уважно слідкуватимемо за розвитком подій.
