GORN Ceramics. Світло і тіні Юрія Мирка

/ Арт /

Якось всемогутній Бог створив два світи. Один з них – місце, де немає хвороб, старості, бідності, де панує атмосфера гармонії та щастя. Але іноді стається так, що хтось хоче бути в центрі уваги, заволодіти всіма дарунками природи й зайняти місце творця – тоді Бог відправляє його до іншого, дзеркального світу, де душа зустрічає подібних до себе істот-тіней. Приречені на страждання, вони блукають у темряві, аж поки не скористаються шансом повернутися до нормального життя і не згадають, звідки вони з’явилися… Ця ведична легенда стала джерелом натхнення для нового проєкту української творчої майстерні GORN Ceramics, співзасновниками якої є Юрій Мирко та Богдан Кривошея. Наша розмова зі скульптором Юрієм Мирко була не менш глибокою, ніж історія його глиняних героїв. Ми говорили про місію мистецтва, дитячі мрії та про те, чому люди звертаються до Бога.

Проєкт української творчої майстерні GORN Ceramics «Тіні» – це скульптури, що розповідають про людські страждання, завуальовані ілюзіями щасливого існування. Іншими словами, це історія про те, як ми часто себе обманюємо, створюючи рятунок для душі за допомогою матеріального світу. Автор ідеї, скульптор Юрій Мирко вірить у те, що мовою мистецтва можна змусити людину «прокинутись» і знайти шлях до щастя. Кожна з керамічних фігур серії «Тіні» є відображенням одного з гріхів земного буття – відчаю, самозвеличення, сентиментального піклування… Звідки з’явилися ці образи та що вважати пороком, а що чеснотою? Під час розробки концепту Юрій Мирко спирався на ведичні знання і власний духовний досвід. Зараз майстер працює над продовженням ідеї – новий проєкт буде називатися «Пробудження».

Юрій Мирко

 

Кожний витвір для GORN Ceramics є засобом транслювання філософії. Простір майстерні для Юрія Мирка – це своєрідний храм. Тут, віддалік від гучного міста, на території колишньої промислової зони, у приміщенні з високою стелею, під монотонне звучання мантр, оточений керамічними велетнями, скульптор присвячує себе служінню своєму власному богу – богу мистецтва. Який він той бог? Що дарує, чому навчає, як з ним спілкуватися? Щоб дізнатись про це, ми вирішили прийти до «священної лабораторії». І ось ми тут. Юрій, вдягнений у простий одяг з натуральної тканини, розкатує глину, наче тісто, формуючи елементи майбутнього виробу, розкладає їх на гончарному колі – щось на кшталт плетеного кошика, і розповідає про те, з чого все почалося.

Батьківський обов’язок і зв’язок з природою

Юрій Мирко народився і виріс на Полтавщині, де багато часу проводив на одинці з природою. З дитинства полюбляв малювати, ліпити, словом, жив у світі власних фантазій. Він ще не знав, що у майбутньому буде скульптором, коли створив свою першу пластичну роботу. «Це була маска лева», – згадує Юрій. Маючи здібності до математики, він навіть думав обрати шлях технічної професії, але збіг невипадкових випадковостей привів його до мрії. Батько Юрія працював інженером на керамічному заводі і якось запропонував сину спробувати себе у гончарній справі. «Я вважаю, він виконав свій батьківський обов’язок – підштовхнув мене у правильному напрямку», – розповідає майстер. Тоді Юрій познайомився з глиною – матеріалом, що стане для нього найважливішим інструментом, щоб передавати свої почуття. Та це трохи пізніше. Спочатку Юрій здобув практичні знання на виробництві – працював на заводі, далі навчався в університеті, а вже потім переїхав до Києва, де з часом разом з Богданом Кривошеєю заснував незалежну авторську майстерню GORN Ceramics. Наразі вони відкрили ще одне виробництво в Миргороді.

Зараз, коли життя тече у «хаотичній, складній» столиці, Юрій відчуває ностальгію за рідним селом. «Коли ми живемо у великому місті, втрачаємо зв’язок з природою. Бетонні коробки, в яких ми існуємо пліч-о-пліч з іншими людьми, недобре на нас впливають. На жаль, енергетика наших сусідів не завжди позитивна. Коли я був малий, то мав щастя гратися просто неба, гуляти лісовими стежками. Я хотів би, щоб мої діти також бігали по зеленій траві, а не по сірому асфальту». Підтримувати зв’язок з природою Юрію допомагає мистецтво. Глина – живий, природний матеріал, який вбирає в себе енергію та думки творця. Занурюючись у робочий процес, митець перебуває в тиші, дослухається до власного серця, щоб наділити високими вібраціями майбутній предмет.

Недуги та вдосконалення душі

З глиною Юрій Мирко працює вже понад 20 років. Присвячуючи кожний свій день улюбленій справі, він намагається передати цю любов іншим людям. Для нього можливість щось створювати – це можливість бути щасливим. «Мистецтво – це подарунок від Бога, подарунок від природи», – вважає Юрій. Скульптору завжди хотілося займатися не просто виробництвом, а створювати авторські унікальні речі, артоб’єкти. «У серійних виробах немає душі творця», – пояснює він. Скульптор вважає, що людям потрібні не предмети, а емоції від предметів – звичайне горнятко може зробити когось щасливішим. «Мистецтво – це скорше нематеріальний світ, це поле, що містить різні енергії та різні ідеї», – розповідає Юрій.

Кожний предмет, який створює Мирко – це спосіб поділитися здобутими знаннями, і переважно знаннями духовними. «Чим більше людина розвинута духовно, тим краще вона відчуває ауру предметів, просторів, інших людей», – розповідає майстер. Для Юрія дуже важливо створювати речі, які відповідають, так би мовити, його системі моралі. Наприклад, він не виготовляє посуд для м’яса, вина, кави, бо це викликає суперечність з його власним світоглядом. «Важливо дотримуватися своїх моральних принципів у всьому, що робиш. Я ніколи не братиму участь у проєктах, які викликають дисонанс з моїми цінностями ані за які гроші». Він пояснює, що не хоче нав’язувати свою думку іншим, але хоче, щоб її поважали. Кожний твір скульптора – це трансляція ідей, за які він несе відповідальність, тому для Юрія важливо бути правильно зрозумілим. «Коли люди читають у моїх предметах те, чого я туди не закладав, мені дуже болить», – ділиться майстер.

У новому проєкті «Тіні» Юрій Мирко та Богдан Кривошея витратили багато часу, щоб сформулювати опис концепту. «Тіні» відсилають до легенди про два світи: світлий і темний. Людина, яка втрачає зв’язок з Богом, потрапляє до світу страждань, тому що намагається стати щасливішою, спираючись на власне его. «Єдиний шанс прозріти – це служити Богу», – каже Юрій. Він не вважає себе людиною релігійною, але прагне йти духовним шляхом.

Юрій вивчає філософію багатьох культур, але найголовнішим своїм провідником у житті вважає ведичні писання. «Ведичні знання – це детальна інструкція до життя, – розповідає майстер, – у ньому описано все, починаючи від того, як будувати стосунки у родині й закінчуючи тим, як будувати літаки». Центральна концепція ведичного писання полягає в тому, що ми – не тіло, а душа. Звертаючись до давньої мудрості, Юрій Мирко вірить у можливість кожної людини, кожної душі розвиватися. Ця думка стала основою для продовження проєкту «Тіні» – «Пробудження». Якщо проєкт «Тіні» розповідає про недуги душі, то «Пробудження» – про те, як вилікуватись.

«Карма закладає фундамент нашого подальшого життя, але кожна людина має шанс змінитися, стати кращою версією себе, – вважає Юрій, – я вірю, що своїм мистецтвом допомагаю зрозуміти, як стати щасливим».

P.S. Поки тривало інтерв’ю з Юрієм, керамічне горнятко ручної роботи, з якого пила одна редакторка, зробило її трохи щасливішою.

 

Розмовляла: Марія Голубка