Гданськ. Ніколи більше воєн

В Україні продовжуються дискусії щодо відновлення населених пунктів за підтримки європейських країн. І Польща не є винятком. 

Президент Гданська Александра Дулькевич заявила, що за участю цього польського міста відбуватиметься реконструкція Маріуполя, одну з вулиць якого, на пропозицію маріупольського міського голови Віталія Бойченка, назвуть на честь Гданська. Зі свого боку Дулькевич відповіла, що і в міському просторі Гданська знайдеться місце для Маріуполя.

Зв’язок між українським і польським портами очевидний: поляки чудово пам’ятають події Другої світової на півострові Вестерплатте і героїзм своїх співвітчизників, що билися з німецькими загарбниками, чия армія в рази перевершувала захисників Гданська.

 

[Не]вільне місто. Передісторія

Шосте за величиною місто в Польщі пройшло чимало випробувань за свою тисячолітню історію, регулярно перетворюючись із Гданська на Данциг і навпаки. На противагу язичникам тевтонські лицарі побудували тут замок, поляки зробили його своїм головним портом для торгівлі зерном із Європою, а до кінця 1930-х місто стало обложеною фортецею, оточеною ворожими нацистськими силами.

Восени 1933 року британський письменник-фантаст Герберт Веллс у книзі «Форма прийдешнього» передбачив світовий конфлікт через володіння Данцигом-Гданськом. І через якихось шість років узбережжя Триміста (Гданська, Сопота та Гдині) прийняло перший удар Другої світової війни. У вересні 1939 року німецька армія розпочала вторгнення до Польщі, яке стрімко перейшло в стадію окупації. Гданськ, що називався тоді Данцигом, мав статус «вільного міста» під керівництвом Ліги націй і був населений переважно німцями, тому популярність нацистської партії тут зростала чи не швидше, ніж у самій Німеччині.

Свастики на вулицях Данцига (нині Гданськ) у 1937 році

Повоєнний Лондон: затягнувши Зелений пояс

 

Серце битви

Ще із середини 1920-х років Польща розміщувала на території «Вільного міста» невеликий військовий підрозділ, який охороняв військово-транзитний склад на півострові Вестерплатте, мініатюрному клаптику суші, де в Балтійське море впадає один із рукавів Вісли. Сюди імпортувалися армійські вантажі, і присутність польських військових, хай і в невеликій кількості, дуже дратувала нацистське керівництво Данцига, тому цей об’єкт став першою ціллю Гітлера.

О 4:45 ранку 1 вересня 1939 року в Гданській бухті пролунали постріли: німецький навчальний лінкор «Шлезвіг-Гольштейн», який зайшов туди шістьма днями раніше, почав обстріл польського гарнізону. В умовах переважаючих військ німців нацисти розраховували на блискавичне захоплення Вестерплатте. Проте двісті п’ять поляків боролися цілий тиждень, втративши під час безперервного масованого обстрілу всього 15 людей. Із німецького ж боку лік загиблих ішов на сотні. Результат оборони півострова, звичайно, був вирішений наперед, але польський гарнізон продемонстрував неймовірну мужність і героїзм.

Портовий кран і одні з водних воріт Гданська, що знаходяться на річці Мотлава, в кінці вулиці Шерока. Це одна з філій Національного морського музею в Гданську і найбільший та найстаріший портовий кран, що зберігся в середньовічній Європі. Кран був підпалений 1945 року, дерев’яна частина згоріла, але частина стін уціліла. Ворота були реконструйовані наприкінці 1950-х років. Джерело зображення: Gdanskhistoryczny.wixsite.com

Вестерплатте був не єдиною «гарячою точкою» першого дня війни в Данцизі. Під час обстрілу польського гарнізону німецьким лінкором вибухи пролунали і в самому серці міста — на площі Гевеліуса, де в колишньому військовому госпіталі була штаб-квартира польської пошти. Тієї ночі всередині поштамту знаходилося 57 людей. Оточені підрозділами данцизьких СС, СА та міської поліції, вони змогли протриматися п’ятнадцять годин, але незабаром нацисти демонстративно покарали поляків. Із 57 людей, які дожили до світанку, розстрілу уникли лише четверо.

“…А на Хлібній вулиці хліби так і залишились у печі, а на Молочній збігло молоко, і лише будівля Західнопруського страхового товариства «Страхування від вогню» з причин суто символічних згоріти не забажала…», – уривок із книги Гюнтера Грасса “Бляшаний барабан”

Наступні п’ять років для Данцига-Гданська означали закінчення бойових дій, але не війни та битви за право на свободу. Польське населення міста і його околиць було відправлене до концентраційних таборів і на примусові роботи до Німеччини. Євреї, які не встигли виїхати до 1939 року, загинули в газових камерах. Коли нацифікація завершилася, в 1944 Данциг зазнав масштабних бомбардувань із повітря та із землі, а перед самим визволенням жителі масово покинули місто.

 

Втрати

«Нове місто та Нижнє місто — все, що зводилося протягом семи століть, вигоріло за три дні. У церкві Марії вогонь ішов зсередини назовні, демонструючи святкове освітлення крізь стрілчасті вікна. Інші, не евакуйовані поки що дзвони Св. Катарини, Св. Іоанна, Св. Бригітти, Барбари, Єлизавети, Петра і Павла, Трійці та Святого Розп’яття плавилися на своїх дзвіницях і капали вниз, без стогону, без дзвону…

Вулиця Святого Духа палала в ім’я Святого Духа, монастир Святого Франциска весело палав в ім’я Святого Франциска, котрий любив вогонь і оспівував його. А Фрауенгассе горіла одразу в ім’я Отця та Сина. І звичайно, немає потреби говорити, що Дров’яний ринок згорів, і Вугільний ринок згорів, і Сінний згорів теж. А на Хлібній вулиці хліби так і залишились у печі, а на Молочній збігло молоко, і лише будівля Західнопруського страхового товариства «Страхування від вогню» з причин суто символічних згоріти не забажала…».

Це уривок зі скандальної книги Гюнтера Грасса «Бляшаний барабан», дія якої починається в рідному місті письменника в роки нацизму, а завершується в повоєнній Німеччині. Текст Грасса яскраво ілюструє руйнування, що їх пережив Гданськ під час облоги. Це була типова для Європи картина. Варшава, Кельн, Дрезден, Гамбург, Кенігсберг, Роттердам мали приблизно однаковий вигляд: випалена земля без надії на відродження.

Коли пожежі припинилися, центр міста був майже мертвий. Цілі квартали стрімко вигоряли через дерев’яні елементи дахів і стель будівель: пожежні команди просто не встигали гасити вогонь. Один із британських очевидців подій говорив, що у вигорілому місті впізнав лише три будівлі. За різними даними, було зруйновано від 80 до 95% будинків Головного міста.

Гданськ мав статус вільного міста 20 років (із 1919 по 1939). Джерело зображення: Unsplash

Крім збитків, завданих німецькими окупантами, місто було практично повністю зруйноване Радянським Союзом. Через контроль регіону комуністами інформації збереглося небагато. Зрозуміло, що 90% міських споруд були зруйновані, а 80% населення втекли чи загинули.

Кельн. Реконструкція як збереження міської ідентичності

 

Що далі? Дебати про майбутнє

Одразу після звільнення Гданська розпочалися дебати щодо долі зруйнованих районів міста. Одні пропонували знищити руїни та нічого не відновлювати. Другі виступали за реконструкцію обмеженої низки архітектурних пам’яток. Треті хотіли спроєктувати новий центр, а порт перенести в інше місце. Четверті бачили у Гданську місто комуністичного типу із широкою центральною магістраллю та висотними будинками.

“Ми створимо модель сучасного приморського міста, в якому торговельно-промислова та житлова частини будуть розділені”, – писав гданський журналіст Хенрик Тецлафф

Багато поляків, які пам’ятали довоєнні звірства нацистів, навіть раділи можливості позбутися «пруської» спадщини, що асоціювалася з агресією, болем і мільйонами безневинних жертв. Гданський журналіст Хенрик Тецлафф у головній місцевій газеті Dziennik Bałtycki писав: «На місці старого центру Гданська з його вузькими вулицями ми збудуємо сучасний житловий район із широкими проспектами, освітленими сонцем садами та парками, розташованими вздовж мальовничих каналів.

Таким чином, ми створимо модель сучасного приморського міста, в якому торговельно-промислова та житлова частини будуть розділені. Ідеальні умови життя людини праці, сформульовані в тезі «Не працюй там, де живеш»».

Гданськ у 1945 році

До кінця сорокових років усі дискусії щодо відновлення пам’яток припинилися. Практичні дії почалися вже наприкінці 1945 року з розчищення міста від руїн, зведення тимчасових мостів, введення в експлуатацію каналізації, електрики, газу та транспорту. 25 вересня 1947 року національна конференція реставраторів під керівництвом головного реставратора Польщі Яна Захватовича ухвалила резолюцію щодо відновлення центру Гданська в його історичних межах. Ще через рік було створене Центральне управління містобудування (ZOR), яке переважно займалося будівництвом житлових будинків у повоєнній Польщі.

Пріоритетними об’єктами для відновлення були найцінніші пам’ятки історії та будівлі, які мінімально постраждали від руйнувань. Другим етапом реконструювалися зруйновані квартали, які потім забудовувалися житловими будинками. Перший період реновації міста тривав із 1940-х до 1960-х років. За цей час у Головному місті вдалося відновити низку знакових будівель: базиліку Вознесіння Діви Марії, Високі, Золоті та Зелені ворота, Тюремну вежу, ратушу Головного міста, фонтан Нептуна, Двір Св. Георгія, Двір Артуса.

До війни центр Гданська був забудований дуже щільно. Червоні лінії кварталів обмежували суцільний ряд таунхаусів у 3–5 поверхів із вузькими торцевими фасадами, що примикали один до одного. Джерело зображення: Unsplash

Ковентрі: брутальна повоєнна архітектура на межі знищення

 

Історичний центр. Як відновлювали?

Історичний центр Гданська більш ніж у чотири рази більший за центр Варшави. Він має складну комбіновану будову вуличної мережі, структурність якої порушує вільно розташована в центрі домінанта — Церква Діви Марії. Цікавий факт: на відміну від будь-якого типового середньовічного міста, Гданськ не мав класичної ринкової площі. Замість неї був Довгий ринок — широка алея, що простяглася від Вугільного ринку до портового каналу.

Цей маршрут зветься Королівським трактом. До війни центр Гданська був забудований дуже щільно. Червоні лінії кварталів обмежували суцільний ряд таунхаусів у 3–5 поверхів із вузькими торцевими фасадами, що примикали один до одного. Внутрішньоквартальна забудова займала до 90% території, куди світло проникало через вузькі (два на два метри) двори-колодязі.

Церква Святої Марії або формально Базиліка Успіння Пресвятої Діви Марії, розташована в центрі Гданська

Будівля ратуші Головного міста на Довгому ринку Гданська

Коли постало питання про відновлення історичного центру після війни, нове польське керівництво обрало незвичайну схему. Це не було схоже на те, що в аналогічних випадках робили у Східній і Західній Європі. Замість численних хронік і креслень архітектори спиралися на окремі збережені пам’ятки XVIII століття, і в підсумку, стилізувавши забудову під ту епоху, збудували ідеалізоване місто, умовний, фантастичний Гданськ. По-німецьки суворі лаконічні фасади будівель отримали пишне декоративне оформлення в дусі голландського маньєризму.

Замість численних хронік і креслень архітектори спиралися на окремі збережені пам’ятки XVIII століття і в підсумку, стилізувавши забудову під ту епоху, збудували ідеалізоване місто. Джерело зображення: Unsplash

В основу відновлення центральних кварталів ліг принцип спрощення структури, що склалася. «Центр центру» зберіг своє історичне планування, через нього не прорубувалися нові магістралі, він, як і раніше, існує як цілісний організм. Проєктом передбачалося повне відновлення та модернізація першого ряду забудови, що зберігався по червоній лінії. Нові будівлі будували в історичних пропорціях: довжина вуличного лицьового фасаду становила 5–8 м, довжина поздовжніх фасадів — 10–15 м.

Проте було вирішено не зберігати дворові корпуси, а на їхньому місці сформувати нові вільні громадські простори. Внаслідок розущільнення перший ряд забудови кварталу отримав ще один головний фасад із боку двору. Але за «історичними» обличчями будівель ховалася сучасна начинка — нові будинки з комфортними квартирами.

Щоб пожвавити громадське й туристичне життя в центрах кварталів, велику увагу приділяли озелененню, а перші поверхи будинків віддавалися під суспільно-культурні функції. Внаслідок реконструкції група кварталів отримала покращені планувальні якості, підвищений комфорт і частково оновлений вигляд будівель.

Щоб пожвавити громадське й туристичне життя в центрах кварталів, велику увагу приділяли озелененню, а перші поверхи будинків відводили під суспільно-культурні функції. Джерело зображення: Unsplash

Неможливо забути

За час Другої світової війни у Гданську дивом уціліло кілька об’єктів. Перетворені згодом на музеї, вони стали пам’ятниками трагедії середини минулого століття. Розповімо про деякі з них.

«Ніколи більше війни», — проголошує меморіальний напис біля Пам’ятника захисникам узбережжя на півострові Вестерплатте. Як ми вже розповідали раніше, у 1939 р. він став польською Брестською фортецею, неймовірним символом стійкості в критичній ситуації. У повоєнні роки на території колишнього військово-транзитного складу було споруджено масштабний меморіал.

Територія тут знову заросла деревами, руїни, що залишилися після того бою, законсервували, а саме місце, де загинули перші з десятків мільйонів майбутніх жертв Другої світової, увійшло до обов’язкової програми туристів Гданська. Сьогодні Вестерплатте — це порт, військова частина, музей просто неба, великий парк і мальовничі морські краєвиди.

Сьогодні Вестерплатте — це порт, військова частина, музей просто неба, великий парк і мальовничі морські краєвиди

Неймовірно, що залишився стояти й поштамт у центрі Гданська, де відбувалася одна з перших битв у місті. Після закінчення війни він був відновлений. 1979 року експресивна металева скульптура Вінценти Кучми прикрасила площу перед будівлею: смертельно пораненому листоноші, із сумки якого висипаються листи, передає гвинтівку богиня перемоги Ніка.

.«Центр центру» зберіг своє історичне планування, через нього не прорубувалися нові магістралі, він, як і раніше, існує як цілісний організм. Джерело зображення: Unsplash

Одна з небагатьох будівель, що вціліли під час війни, — міська ратуша. Тепер тут розташований музей історії міста. Добра третина його експозиції присвячена періоду історії, про який було не прийнято говорити за часів соціалістичної Польщі — надто він був німецьким.

Поряд із готичним королівським залом, прикрашеним ліпниною та різьбленням, тут представлені інсталяції побуту міжвоєнного періоду. Міщанські інтер’єри з гнутими стільцями та порцеляною, банки з-під чаю та цукру німецького виробництва, реконструкція магазинного прилавка з антикварним касовим апаратом, салон модистки, прикрашений «Зінгером», становлять частину живої розповіді музею.

Варшава. Місто, яке збудував народ

 

Шлях сучасної Польщі

Крах соціалістичного табору та злам комуністичної ідеології дали новий поштовх Гданську. Тут зародився рух «Солідарність», а з ним фактично постала нова, сучасна Польща. Розповімо про знакові споруди останнього часу, які не заграють із минулим, обмежуючись історичною стилізацією, але разом із тим відверто говорять про нього, володіючи найсильнішою властивістю — емпатією. Говорять вони і про майбутнє міста, адже архітектура цих будівель відверта, виразна і навіть певною мірою зухвала. Ітиметься про Музей руху «Солідарність», Шекспірівський театр і музей Другої світової війни.

У міру повернення до життя місто будувалося як сучасне утворення. Джерело зображення: Unsplash

Європейський центр Солідарності

Чому хвилювання 80-х років XX століття в Польщі знайшли виплеск саме у Гданську, зробивши його колискою польської демократії? Гданськ мав статус вільного міста 20 років (з 1919 по 1939 роки), але в душі він завжди був таким. Якось робітничий клас повстав проти існуючого ладу і зробив це без кровопролиття, через страйки заводів. У підсумку 1981 року в Гданську було створено незалежну самоврядну профспілку «Солідарність» на чолі з Лехом Валенсою, електриком Гданської судноверфі імені Леніна, яка і стала місцем дії. Діяльність цієї профспілки справила величезний вплив на розпад соціалістичної системи, а Лех Валенса став президентом Польщі.

Європейський центр Солідарності у Гданську. Джерело зображення: Retencja.pl

У 2014 році за стінами легендарної прохідної № 2 відкрили Європейський центр Солідарності. Конкурс на найкращий проєкт будівлі музею було оголошено в листопаді 2007 року. У ньому брало участь 58 команд, але найкращим виявився проєкт гданських архітекторів із майстерні «Форт». Будівництво Європейського центру Солідарності коштувало 232 мільйони злотих, із яких 113 мільйонів було виділено Європейським Союзом.

Фасади музею оздоблені панелями з кортену. Це створює враження корабля, який будується. Джерело зображення: Retencja.pl

Будівля складається з п’яти поверхів і підземного паркування. Зовні вона обшита «іржавими» панелями, щоб створити відчуття корабля, який будується. Усередині прямо в холі ростуть дерева, а на даху розбитий мінісад. Там є і оглядовий майданчик, з якого можна виміряти поглядом безмежні простори гданської судноверфі. Музей розповідає не тільки про сам рух, а й про цілу епоху.

У ньому зберігається понад 1800 експонатів, які не просто лежать під склом, а взаємодіють із відвідувачем. Музей суперсучасний та інтерактивний. Звукові та світлові ефекти, суворі цегляні стіни, вузькі коридори і виходи з них на волю — все це дає глядачеві можливість не просто ознайомитися з культурою та історією Польщі, а й провокує на спроби осмислити, як розвивається суспільство загалом, як формуються загальнолюдські цінності.

 

Шекспірівський театр

Шекспірівський театр у Гданську відкритий у вересні 2014 року. Його головний архітектор — італієць Ренато Ріцці, а провідна фігура в проєкті будівництва — Єжи Лімон, засновник Гданського шекспірівського фестивалю, однієї з найбільших міжнародних театральних подій у Європі та одного з найпрестижніших фестивалів у країні. Цей фестиваль отримав нагороду EFFE 2017/2018 — найважливішу європейську нагороду, яку можна отримати від Асоціації європейських фестивалів.

У 2016 році в Шекспірівському театрі у Гданську проходив Тиждень української культури, де показували спектаклі київських театру Франка («Ерік XIV» і «Щоденники Майдану»), театру «Золоті ворота» («Сталкери») та харківського театру «Прекрасні квіти» («Червоний»)

Будівлю зведено на місці театру XVII століття, відомого як Школа фехтування, де англійські пересувні артисти виконували твори театру англійського ренесансу. Новий театр не є його точною копією, але в його архітектурі, яка явно виділяється серед навколишньої забудови, звучать голоси минулих епох. Зовні — це незвичайні готичні форми та чорний колір, а всередині — інтер’єр старовинного дерев’яного театру.

Шекспірівський театр у Гданську. Джерело зображення: Locals.md

Для контрасту з міськими червоними черепичними дахами фасад театру виконаний із дуже темної антрацитової цегли Morvan ручного формування Vandersanden. Тільки подумати, для облицювання будівлі знадобилося зробити вручну 620 000 цеглин! Будівля вражає масштабом і закритістю, властивою середньовічним замкам. Враження посилюють запозичені в готики контрфорси, що відсилають до стилю міського історичного центру. Але їхня роль далеко не декоративна: контрфорси зменшують вагу стін і додаткове навантаження, яке створюють покрівля, механізми сцени й технічне обладнання.

Під цегляною оболонкою головного блоку знаходиться безпосередньо зал для вистав, що вміщує до 600 осіб. Тут спроєктована унікальна система зміни простору, що містить 56 ліфтів для створення різних конфігурацій сцени. Завдяки цьому актори можуть існувати поза заданими від початку сценічними рамками. Такий формат дозволяє глядачеві максимально поринути в пропоновану історію, стати її учасником.

Цікавою технічною інновацією театру є розсувний дах, який дає можливість дивитися п’єси чи перфоманси просто неба в теплу пору року. Сам дах є до того ж найвищим оглядовим майданчиком у Гданську та відкриває широку панораму міста. У підземеллях будівлі театру розташовані музеї.

Хіросіма. Реконструкція та нова ідентифікація міста після Другої світової війни

 

Музей Другої світової війни. Люди, як ми

Центр Гданська поступається місцем відкритим просторам на півночі. Тісний бідний район під назвою Вядровня був зруйнований у 1945 році, а пізніше 17 га пустки поруч із тихим каналом було передано містом у дар музейному проєктові. В архітектурному конкурсі на створення музею Другої світової війни взяли участь 127 робіт. У 2010 році журі, очолюване уродженцем Польщі Даніелем Лібескіндом, підтримало проєкт студії Kwadrat.

«Архітектурна концепція передбачає, що все зло війни приховане під землею, а «світло» надії проникає всередину через щілину», — пояснює автор музею Яцек Дрощ.

Автор головної ідеї — Яцек Дрощ. Він каже, що музей складається «з трьох зон: минуле — під землею, сьогодення — площа навколо будівлі, а майбутнє — вежа, сучасна домінанта. Але, з іншого боку, ми також хотіли уникнути занадто буквальних асоціацій і залишити досить велику свободу в інтерпретації». Що стосується вежі заввишки 40,5 м, вона одразу впадає у вічі. Яцек вважає, що це «свого роду знак оклику, який указує на те, що тут є щось важливе».

Музей Другої світової війни у Гданську. Джерело зображення: Dezeen.com

В архітектурному конкурсі на створення музею Другої світової війни взяли участь 127 робіт, серед яких перше місце посів проєкт студії Kwadrat. Джерело зображення: Dezeen.com

Будівлю порівнюють із бомбою, що впала на землю, але це скоріше емоційне сприйняття, ніж опис фізичної форми. Монументальне, але водночас динамічне тіло музею, що кидає виклик гравітації, спрямовується вгору під божевільним нахилом, ніби вириваючись із площі. Будівля музею має чотири трапецієподібні фасади. Незвичайною є викривлена геометрія вежі.

Але найдраматичнішим архітектурним елементом комплексу, мабуть, є розділова вісь довжиною 140 метрів, що відкриває дорогу до підземелля. Коли відвідувач спускається в андеграундний простір музею, нищівна маса бетону відчувається як вага світу. «Архітектурна концепція передбачає, що все зло війни приховане під землею, а «світло» надії проникає всередину через щілину», — пояснює концепцію Дрощ.

Головна експозиція музею — епопея, що займає 20 залів. Вони розташовані по обидва боки від осі довгого коридору, який сам є галереєю повсякденного військового життя. Сценографія, створена брюссельською компанією Tempora, містить великомасштабні інсталяції, що відтворюють цілі фрагменти епохи, наприклад вулицю польських магазинів до війни, зруйновані фасади та уламки міста з радянським танком.

Освітлення всієї виставки приглушене, але світло в одній кімнаті настільки яскраве, що глядачеві хочеться моргати: це експозиція про Хіросіму, в центрі якої підвішена копія бомби. Інсталяції, що передають трагедії, змушують спостерігача почуватися цілком пригніченим, стикаючись із ними: сузір’я порожніх тарілок, що символізують голод, стіна акуратно складених валіз, що символізують єврейську депортацію, чорна кімната під назвою «Люди, як ми».

Вежа музею заввишки 40,5 м — свого роду знак оклику, який привертає увагу відвідувача. Джерело зображення: Dezeen.com

Повоєнне відновлення Гданська — приклад радикальної історичної реконструкції, коли історичні об’єкти зберігаються лише вздовж вулиць, а решта забудови підлягає знесенню. Мета такого підходу — реанімувати міську тканину в найкоротші терміни, відновити ідентичність культурного середовища. Зберігаючи видимість історичної реконструкції, новий Гданськ став наполовину фантастичним і наполовину прагматичним, налаштованим на практичні інтереси мешканців, їхній комфорт і здоров’я.

У міру повернення до життя місто будувалося як сучасне утворення. Функціональність, що «ховалася» спочатку за стилізованими фасадами, стала все частіше «проступати» назовні будівель. І тут треба віддати належне особливій рисі поляків — відсутності надуманого пієтету до «духу місця». Не боячись включати до історичних районів відверті новобудови, вони змогли розвинути нову чуттєву архітектурну мову, де сучасні будівлі Гданська не протиставляють себе місту, а є його природним продовженням, еволюцією архітектурної традиції.

 

 

Читайте також

Гамбург: місто, що пережило «Гоморру»

Повоєнний Будапешт. Нова оптимістична ера?

Токіо. Руйнування під час Другої світової війни та органічна урбанізація