Чотириокий
У 1934 році Філіп Джонсон замовив у французькому ювелірному будинку Cartier круглі окуляри з товстою оправою, схожі на ті, які носив його кумир Ле Корбюзьє. Хоча архітектурний стиль Джонсона з роками кардинально змінювався, він майже 70 років, аж до своєї смерті, не змінював стиль своїх улюблених окулярів.
Гей
Гомосексуальна орієнтація Філіпа Джонсона не була таким уже великим секретом серед близьких людей, хоча він не робив жодних публічних заяв аж до 1990-х років. Тоді американське суспільство дуже змінилося, за сексуальну орієнтацію не переслідували, і архітектор зміг здійснити камінг-аут.
Відомо, що в молодості Філіп Джонсон мав нетривалий роман із афроамериканським артистом кабаре Джиммі Деніелсом. Але його партнером у житті став колекціонер і арткритик Девід Вітні, який був молодший за Джонсона на 30 років. Вони познайомилися, коли Вітні ще був студентом, і були разом аж до смерті Джонсона у 2005 році. Вітні пережив його лише на кілька місяців.
Нацист
Найтемнішою плямою в біографії Джонсона стали 1930-ті–1940-ві роки. Будучи кореспондентом газети, він здійснив кілька поїздок до нацистської Німеччини та із симпатією до Гітлера висвітлював з’їзди НСДАП у Нюрнберзі. Зруйнована війною Польща стала для нього «хвилюючим видовищем». Марк Ламстер у біографічній книзі про архітектора навіть стверджував, що Джонсон був не просто симпатиком Гітлера, а й «неоплачуваним шпигуном» нацистської Німеччини. Втім, ФБР не змогло висунути йому жодних звинувачень. Джонсон видав свою подорож за дослідницьку. Вже пізніше, згадуючи цей період свого життя, архітектор назвав свою позицію результатом «неймовірної дурості».
Такий непостійний
Непостійність Джонсона виявилася не тільки в його політичних поглядах, а й у професійній діяльності. Хоча багато архітекторів проходять через кілька стилістичних періодів у своїй кар’єрі, еклектичний підхід Філіпа Джонсона критики називали чимось аномальним. Його вважають засновником інтернаціонального стилю в американській архітектурі, тим часом його пізніші проєкти належать до постмодернізму. Цікаво також, що на початку кар’єри Джонсон називав хмарочоси свідченням «американської манії величі». Через десятиліття, коли йому вказали на його схильність до їхнього проєктування, він відповів: «Я повія, і мені дуже добре платять за будівництво висоток».
Перший лауреат Прітцкерівської премії
У 1979 році родина Прітцкерів, власників мережі готелів Hyatt, вирішила заснувати аналог Нобелівської премії з архітектури. Першим лауреатом Прітцкерівської премії, зараз однієї з найпрестижніших нагород у цій галузі, за рішенням журі став Філіп Джонсон. Урочиста церемонія вручення відбулася у старовинному маєтку Дамбартон-Оукс (неподалік Вашингтона), реконструкцією якого свого часу займався лауреат. Джонсон на момент присудження премії мав 72 роки.
Герой пісні
Ім’я Філіпа Джонсона згадується в композиції Девіда Боуї Thru’ These Architects Eyes з альбому Outside (1995 рік):
«Stomping along on this big Phillip Johnson
Is delay just wasting my time
Looking across at Richard Rogers
Scheming dreams to blow both their minds…»
Приблизно ці рядки можна перекласти так:
«Іду вздовж цієї величезної [будівлі] Філіпа Джонсона.
Це зволікання для мене просто втрата часу.
Дивлюся на [будівлю] Річарда Роджерса.
Проєктувати мрії, щоб позбавити їх обох розуму…».
У той час, коли Боуї написав цю пісню, Джонсон і Роджерс стали одними з найпопулярніших архітекторів у світі, їхні будівлі з’являлися всюди в містах Європи й Америки.