Робота зі світлом має містити не лише функціональні та естетичні аспекти, а й бути суспільно значущою — так вважає керівник і засновник студії Expolight Микола Каблука. У його розумінні світловий дизайнер несе величезну відповідальність, пов’язану із впливом на довкілля, культуру та громадську думку.
Микола Каблука, керівник і засновник студії Expolight
Сучасний американський художник Джеймс Таррелл, відомий своїми кінетичними інсталяціями, переконаний: людина зберігає свій первісний зв’язок зі світлом, що почався з вогню. Тільки сьогодні цей зв’язок став настільки тісним, що часом ми його навіть не помічаємо: холодне сяйво екранів, освітлення вулиць, будинків і навіть одяг, що світиться.
Світлове проєктування викристалізувалося в окрему дисципліну й стало більш усвідомленим — норми освітленості, світлові сценарії, розумні технології, біодинамічне освітлення міцно увійшли в наше життя. Розробляючи світло для інтер’єру, міста, природного ландшафту, фахівці розглядають його не як ефемерну субстанцію, а як частину проєктованого середовища.
Якщо для Таррелла світлова матерія існує для створення ілюзорних скульптур, то для промислових дизайнерів, лайтинг-стратегів і архітекторів світло — ще один інструмент виявлення характеру іншої матерії, архітектурної.
Павільйон Великобританії на Expo 2020 в Дубаї, дизайн — Ес Девлін
Але справа не лише у візуальних ефектах, а й у змістовому контенті, який може виразити світловий дизайн. Представляючи британський павільйон на Expo 2020, лондонська художниця та сценограф, фантастична Ес Девлін висловлює своє уявлення про лімінальну область мистецтва та технологій.
Головна особливість спроєктованого нею павільйону — інтерактивний інтерфейс, що складається з художнього тексту та звукового ландшафту. Величезні рядки, що світяться, немов вилітають із гігантського дерев’яного «рупора», — поезія, створена з окремих повідомлень відвідувачів виставки. У режимі реального часу вони надсилали слова зі своїх смартфонів, а штучний інтелект поєднував їх у єдиний твір.
Архітектура — капсула часу, світло в ній — маяк, що сигналізує про питання, які запалюють наші серця
Такий акт причетності до формування динамічної живої інсталяції викликає сильне емоційне враження. Опція інтерактивності використовується сучасними художниками для того, щоб залучити глядача до своєї творчої лабораторії, зробити його своїм співучасником. Але, крім того, це ще й крута ідея: показати, як кожен із нас може впливати на загальну картину світу, як те, що робить кожен окремо, перетворюється на щось більше, щось значуще для всіх.
«Павільйон віршів» — це метафора людського послання в космос, данина геніальному Стівену Хокінгу, який свого часу сказав: «Моя мета дуже проста: я хочу розуміти Всесвіт, чому він влаштований так, як влаштований, і навіщо ми тут». У 2016 р. шотландський письменник і публіцист Ендрю О’Хаган пише про Ес Девлін у New Yorker: «Вона має попит, тому що може увійти в психічний ефір кожної вистави і змусити її світитися значимістю».
Здається, спосіб сполучення зі світом у Девлін проявляється як переслідування «простої» хокінгівської мети. Архітектура — це капсула часу, а дизайнерське світло — щось на кшталт маяка, що сигналізує про питання, які запалюють наші серця.
Світова інсталяція Skyspace в Австрії, художник Джеймс Таррелл. Фото: Florian Holzherr
Говорячи про світловий дизайн у розрізі філософії та інтерактивності, ми звертаємося до робіт української компанії Expolight. Для цієї команди найцікавішими є проєкти із трьома ступенями складності: Микола Каблука, засновник і керівник бренду, порівнює сходинки завдань компанії з пірамідою Маслоу. В її основі лежать норми та правила освітленості, технічний складник.
Другий ступінь пов’язаний з естетикою, артикуляцією архітектури за допомогою світлового дизайну. І, зрештою, вершина піраміди — концептуальна сторона проєкту, де за допомогою світла можна ділитися знаннями, залучати глядача до суспільних проблем, транслювати свої ідеї.
І хоч би яким був масштаб світлового проєктування — на рівні артоб’єкта, інтер’єру, міського простору — надзавдання світлового дизайнера, на думку Миколи Каблуки, залишається у всіх випадках єдиним: зробити освітлення частиною загальної системи проєкту та частиною життя людини, яка взаємодіятиме із цією системою.
Вчення — світло
Працюючи над усіма своїми проєктами, фахівці Expolight приділяють велику увагу вивченню контексту. Вони досліджують історію міста, місця, його взаємозв’язок із минулим. У проєкті SAGA City Space на Подолі (Київ), розробленому спільно з Олегом Дроздовим, стояло завдання співвіднести новий об’єкт із навколишнім середовищем. Сучасна будівля вирішена в тому самому матеріалі, що й історичні, — у цеглі, проте це не сліпе копіювання.
Будівля Saga City Space вирішена в тому ж матеріалі, що й навколишні історичні будинки, — в цеглі. Фото: Андрій Безуглов
«Сучасна форма, яка не мімікрує, не наслідує об’єкти минулих років, виконана з іншим характером. Це легке мереживо. І нашою метою як світлових дизайнерів було посилення цього відчуття, прагнення підкреслити його за допомогою світла», — розповідає Микола.
Кожен зі своїх проєктів Expolight наповнює глибокою символікою. Так, в інсталяції «Куб» (аудіовізуальна медіаскульптура в київському ЖК CHICAGO Central House) «замкнена» ідея розвитку будівельного матеріалу — від каменю до цифрової матерії.
Микола Каблука: «Ми хочемо створювати не просто технологічні, а й соціально значущі речі»
«Усі звикли бачити скульптуру з бронзи чи мармуру, — розповідає Микола, — нашим вибором стала інсталяція, що постійно змінюється. Наратив, який ми в неї заклали, — еволюція плоті архітектурних об’єктів. Це історія про дематеріалізацію, про баланс тактильного та невловимого — світ зараз приходить до розмиття цієї грані».
Перманентное световое шоу на Хортице. В постановке и исполнении Expolight
Символом у проєкті UNIT.City стала інсталяція у вигляді гігантської труби, з якої струмує потужний потік світла. Вона позначає зв’язок між землею та небом, зв’язок із глобальними знаннями. Взагалі в процесі роботи над об’єктами у Expolight з’являється такий об’єм інформації про зародження й трактування концепту, що для кожного проєкту створюється окремий сайт. Люди активно цікавляться змістом архітектури, і для компанії Expolight це дуже важливий відгук.
Фото: Максим Дробіненко
Розповідати про місто, пам’ятник, людей, пов’язаних із конкретною локацією, — гарний спосіб поділитися знаннями про рідну культуру та зацікавити туриста, розширити його уявлення про нашу країну. Про це, наприклад, проєкт «Хортиця», що розповідає історію острова. Про це і проєкт площі в Маріуполі, який пропонує поглянути по-новому на кожну з областей України, знайти в ній щось особливе.
Освітню функцію у своїх об’єктах Expolight завжди підкріплює інтерактивними програмами. Стара форма освіти, за словами Миколи, вже не працює. Раніше у школах та університетах ми складали іспити й миттєво все забували. Щоб засвоїти нові знання, вважалося достатнім почути чи прочитати. Нині ж людей залучають до різних воркшопів, взаємодії з учителями.
Багатофункціональний комплекс Saga City Space, Київ. Фото: Андрій Безуглов
«Нам важливий момент інтерактивності не тільки тому, що це тренд, а й тому, що ми хочемо створювати соціально значущі речі, — пояснює Микола, — адже те, з чим ти провзаємодіяв за якоюсь унікальною, створеною тобою траєкторією, отримав особисті враження, набагато глибше проникає в тебе. А в нас у такому разі набагато більше шансів на те, що сенс, який ми закладали, подіє на людину».
Ніч, вулиця, ліхтар
«Діаманти, що наближаються» і «рубіни, що віддаляються» — ніби намічаючи образи в імпресіоністській манері, Володимир Набоков описує нічну автостраду. Так, світлові плями нічного міста задають орієнтири, створюють напрямки руху, наголошують на вертикальних домінантах. Світловий майстер-пленінг — велика окрема дисципліна, що існує в європейських містах десятиліттями. Одне з найпоказовіших міст у контексті комплексного дизайну освітлення — Париж, лайтинг-стратегія якого розроблена та вже затверджена на 2030 рік.
Фото: Sebastian Kite
Завдяки світлу в міській структурі яскраво виражені композиційні осі та вузлові точки. У рамках планування міського світлового дизайну нормується не лише освітлення вулиць і доріг, а й підсвічування фасадів, характер вуличних світильників. Це накладає певні зобов’язання на архітекторів і забудовників і знижує ризики нових об’єктів, що проєктуються, випасти з лайтинг-карти, як згаслий піксель.
В Україні світлове планування ще не визнане офіційно самостійною галуззю проєктування. У багатьох містах немає системності. За словами Миколи Каблуки, поки перед кожним із об’єктів стоїть завдання розкрити лише свою індивідуальність — і загальна картина розпадається. У Києві світло грамотно вирішене лише точково.
У рамках планування міського світлового дизайну нормується не лише освітлення вулиць і доріг, а й підсвічування фасадів та характер вуличних світильників
«Цілісним за освітленням є архітектурний комплекс Майдану та Хрещатика аж до Бессарабської площі. У радянську епоху цій частині міста приділили велику увагу. Зараз світло, що працює в тісній зв’язці з будівлями та прилеглою територією, ми спостерігаємо здебільшого у новобудовах», — розповідає Микола. Але гарна новина в тому, що вже сьогодні в дизайні міського освітлення робляться кроки до комплексного підходу та розвитку освіти.
У планах у Олега Дроздова, наприклад, запровадити курс світлового планування в програму ХША. Девелопери та забудовники, з якими працює Expolight, беруть до уваги аспект світлового планування вже на початковому етапі проєктування та закладають опції, рекомендовані фахівцями. Так, у проєкті UNIT.City в Києві (тут Expolight — генеральний підрядник зі світла) працює біодинамічне освітлення, яке враховує спосіб життя городян. Площі, які є вузловими точками перетину житлової зони та бізнес-функції, адаптуються до різних потреб мешканців.
Містяни можуть керувати світлом труби в UNIT.City, як власним торшером. Фото: Sebastian Kite
У будні — це динамічне і яскраве світло, що відповідає робочому настрою, а у вихідні — тепле камерне освітлення. Щоб створити затишну атмосферу для сімейного відпочинку, Expolight перенесли масштаб приватної вітальні на територію цілого комплексу, дозволивши людям регулювати освітлення, наче вони знаходяться вдома. «Коли ми проєктували світло в UNIT.City, то подумали, що було б чудово керувати гігантською трубою, вертикальною домінантою міського значення, як власним торшером, перебуваючи близько чи далеко від неї», — ділиться Микола.
Пульсація міста, або феєрверки вже не в моді
Команда Expolight часто працює з великими архітектурними комплексами, масштабними інсталяціями, центральними площами, тому фахівці компанії мають можливість впливати на образ міста, формуючи його нові лендмарки.
Так, у проєкті ребрендингу Дніпра фахівці поставили собі за мету зберегти історичний дух місця та одночасно відобразити трансформації, які місто переживає сьогодні. «На схилі епохи індустріалізації, коли я бачив дим, що повзе над дахами, то, звичайно, мене це не тішило, — ділиться Микола Каблука, — із закриттям підприємств заводські труби перетворилися на артефакти, пережитки минулого».
Аудіовізуальна медіаскульптура «Куб», ЖК CHICAGO Central House, Київ. Фото: Андрій Авдєєнко
І замовник прийняв би рішення про їхнє знесення, якби на цьому етапі проєктування не підключилися фахівці Expolight і не наполягли на новій інтерпретації споруд. Тепер над будівлею під музику з’являються величезні лазерні квіти — мешканці чи гості міста можуть запустити їх зі свого смартфона. Інтерактивне світлове шоу замість класичного феєрверку — це не просто розвага, а й соціальне послання.
Микола Каблука: «Місто процвітає тільки тоді, коли воно перебуває в контакті зі своїми жителями»
«Цим проєктом ми транслюємо, що Дніпро переходить з однієї епохи в іншу, — пояснює Каблука, — тепер це місто технологічних інновацій, один із передових космічних центрів. Заводські труби з квітами, що розпускаються, — виразна метафора: місто процвітає тільки тоді, коли воно перебуває в контакті зі своїми жителями, коли в його житті беруть участь люди».
Фото: Максим Дробіненко
Ідея причетності городян до його долі звучить і в безперервній пульсації вже згаданого «Куба» — цифрової інсталяції, що працює на основі параметричних даних Big Data. Динамічна аудіовізуальна медіаскульптура показує, як наша столиця взаємодіє із зовнішнім світом, як протікають процеси всередині міської системи.
Прильоти та відльоти в Борисполі, міський трафік, напрямок вітру, температура повітря, кількість телефонних дзвінків — усе це відображається на тілі інсталяції завдяки алгоритмам обчислювального дизайну. Але, крім того, «Куб» — скульптура, що змінюється від дотику в буквальному сенсі, — на п’єдесталі у фоє будівлі встановлена модель, оснащена сенсорами та датчиками.
Клубний дім Jack House, Київ. Фото: Олег Стельмах
«Ми хотіли, щоб кожен киянин міг впливати на загальну картину, побути скульптором», — коментує Микола. Тактильний вплив на рецептори призводить до зміни малюнка на віртуальних гранях інсталяції. Скульптура намагається вирватися з кубічної клітки, рухається, дихає в такт серцебиттю міста.
Якщо зірки запалюють, значить, це комусь потрібно
Якби на дитинство дансько-ісландського художника Олафура Еліассона не вплинула б нафтова криза 70-х, що змусила його кожен вечір проводити без електрики, він не відкрив би для себе чарівність сутінкового світла, а світ так і не побачив би його неймовірно сенситивних артоб’єктів. Протилежна ситуація — надлишок штучного світла в сучасних реаліях.
Окрім надвитрат енергетичного ресурсу, ця проблема позбавляє мешканців великих міст можливості споглядати чудове зоряне небо. У 2020 р. у Франкфурті було створено тимчасову інсталяцію «Дотик до нічного неба» — чорний павільйон, що поглинає штучне вуличне світло. Тільки тут можна було побачити шматочок справжнього природного нічного неба в межах міста.
Башта CHKALOV, Одеса
Через світлове забруднення з’являються певні норми та правила. Микола Каблука впевнений, що в рамках міського дизайну, встановлюючи світильники, слід розміщувати джерело світла не вище за рівень горизонту. Так світло потрапляє на вулиці, площі, міські парки, а не «відлітає» в небо.
«Пам’ятаєте традиційні джерела світла, які активно використовувалися ще недавно? Такі плафони у вигляді кульок, — розповідає Микола. — Через неправильний марнотратний розподіл світла вони заборонені в усьому світі. Причому заборонене не лише їхнє використання, а й виробництво».
Микола Каблука: «Фасади будівель — медійне полотно, канал, через який відбувається спілкування мешканців міста»
До речі, вищезгаданий Олафур Еліассон, який прагне глибокого пізнання природи та відносин людини з нею, своїми роботами завжди намагається пробудити в глядачах відповідальність за свої дії. Відповідальність, яку несуть світлові дизайнери, пов’язана не лише з використанням ресурсу та впливом на навколишнє середовище, а й, як не дивно, із втручанням у ментальну карту міських жителів.
На думку Миколи Каблуки, фасади будівель самі собою є медійним полотном. Це канал, через який відбувається спілкування городян. Це чистий аркуш, на якому можна створювати послання одне одному й навіть іншим державам.
CASCADE PLAZA, Дніпро. Фото надане компанією Expolight
«Нам подобається дивитися на сучасне підсвічування фасадів як на сучасні медіа, — розповідає Каблука, — вони доносять інформацію, транслюючи різні ідеї через образи. Тому найпримітивніший підхід — робити з фасадів «ялинки», запускаючи на них рекламні ролики. Найчастіше такі рішення трапляються на китайських об’єктах. Наша європейська традиція вважає цей метод безвідповідальним і неправильним».
Співпрацюючи з девелоперами та забудовниками, Expolight уникає смислової трансляції в лоба, пропагуючи свій погляд на культуру роботи з медіафасадами, та закладає у проєкт можливість висловлюватися за допомогою технологій і світла соціально відповідально.
Запалити серця
«Дуже важливо просто не здаватися» Стівен Хокінг
Компанія Expolight брала участь у кількох соціальних проєктах, пов’язаних з інтерактивною архітектурою. Один із перших медіафасадів в Україні, створений Expolight, з’явився під час «Помаранчевої революції» 2004 р., коли будівля ТК Passage Mall у Дніпрі отримала жовто-блакитне підсвічування фасаду. Як розповідає Микола Каблука, незважаючи на періодичні відключення електроживлення, на фасаді будівлі знову й знову відроджувалися кольори українського прапора, наче сигналізуючи: «Ми не здаємося, ми готові боротися».
Марія Голубка, редактор PRAGMATIKA.MEDIA, Микола Каблука, керівник і засновник компанії Expolight. Фото: Максим Дробіненко
У 2015 р. на знак солідарності та вираження співчуття постраждалим у серії жорстоких скоординованих терористичних актів на вулицях Парижа фасад Passage Mall у Дніпрі «надів» на себе французький триколор. Весь світ тоді підсвітив знакові архітектурні споруди кольорами прапора Республіки. Біг-Бен, Оперний театр у Сіднеї, Всесвітній торговий центр у Нью-Йорку, Бранденбурзькі ворота в Берліні…
У роки пандемії коронавірусу фасади будівель стали інструментами емоційного спілкування для людей, замкнених у власних межах. Переосмисливши тему самотності й тісного людського взаємозв’язку, знайшовши нові сенси в усамітненні, в цінності простих щоденних слів і обіймів, автори проєкту Hearing From You (2021 р.) висловили підтримку всім постраждалим від вірусу, «огорнувши» будівлю в тихому сіднейському провулку стрічками повідомлень, ніби вирваних із повсякденного життя. «Як ти?», «Як твоє здоров’я?», «Як ти почуваєшся?» — ці фрази за останні кілька років потрапили до топу рейтингу популярності.
Грецький парк, Одеса. Підсвічування благоустрою та озеленення під час благодійної акції «Лікарі — наші герої». Фото надане компанією Expolight
Під час першого українського локдауну Expolight запропонували своїм партнерам запустити соціальний проєкт, спрямований на підтримку медичних працівників. «Це трапилося, мабуть, у наймінорніший період пандемії, — розповідає Микола, — коли ми ще не усвідомлювали її масштабу. Наші лікарі були на передовій, працювали в пекельних умовах, ризикували своїм життям».
Команда Expolight стала ініціатором створення благодійного фонду для збору коштів на лікування медиків, а будівлі, що привертали увагу громадськості світлом і кольором, «скеровували» на сайт проєкту всіх, хто хотів допомогти. «Ми підсвітили всі об’єкти, над якими працювали, у червоний і білий — кольори медичного халату та вдячного серця, — розповідає Микола. — Людям, які перебували всередині, будівлі виражали підтримку зовні».
Цей соціальний проєкт виявився резонансним, девелопери приєдналися з величезною наснагою, міські жителі робили свій матеріальний внесок. «Ми були здивовані тим, наскільки значущою виявилася саме психологічна підтримка лікарів, — ділиться Микола, — вони знаходили наші контакти на сайті, писали, дзвонили, висловлювали подяку. Нам було надзвичайно приємно, що ідея спрацювала й ми змогли надати допомогу. І це яскравий приклад медійного каналу архітектури».
Миколаївський костел, Київ. Підсвічування фасаду в рамках благодійної акції «Лікарі — наші герої». Фото: Андрій Безуглов
Світло — досить абстрактна субстанція. Його неможливо ні побачити, ні торкнутися. Воно працює лише у зв’язку з предметами, навколишнім середовищем, архітектурою. Але якщо архітектура еволюціонує з каменя в цифру, з матеріального в невловиме, то еволюціонує і світловий дизайн. Говорячи про завдання фахівців, які працюють зі світлом, дуже важливо «не загратися» в технології, перенаситивши об’єкти «клавішами для розваг».
Важливо пам’ятати про наслідки своїх дій перед глядачем, споживачем, мешканцем проєктованого простору. Expolight — команда з почуттям відповідальності, своєю філософією та культурою роботи. Із цієї причини у них усе виходить.
Текст: Марія Голубка
