Expert opinion. Микола Чепелєв: Усе, що нам залишається, — копіпаст і карго-культ

Коментар Миколи Чепелєва до матеріалу “По лезу тренда. Як міста й люди обертають глобальні проблеми на благо“.

 

PRAGMATIKA.MEDIA: Західні урбаністи відзначають такий тренд: пандемія прискорила розвиток так званих «18‑годинних міст», регіональних центрів. Як позначилися два роки пандемії на Одесі?

Микола Чепелєв: Та ніяк не позначилися, якщо чесно. Мабуть, хіба що доставників їжі на вулицях побільшало. З’явився пішохідний центр, але це сталося не внаслідок реакції на пандемію, а завдяки небагатьом ініціативним адекватним депутатам і чиновникам.

Микола Чепелєв, архітектор, засновник Асоціації архітекторів Одеси

Нові проєкти забудови є, звичайно, і маркетологи щосили кличуть до Одеси айтішників. Але якісних змін, на жаль, не відбулося. Тож Одеса навряд чи з тих регіональних центрів, про які говорять західні урбаністи.

P.M.: Яка саме міська реформа, що могла б суттєво підвищити комфортність життя в Одесі, потрібна негайно? І якими є умови її реалізації?

М. Ч.: Нам терміново потрібна зрозуміла міська політика просторового розвитку. Необхідно розробляти стратегію, концепцію інтегрованого розвитку. Умови реалізації будь-яких урбаністичних реформ у нинішньому законодавчому полі — політич­на воля. Міського голову нормального потрібно обрати.

P.M.: Що відбувається з архітектурою та міським дизайном: чи простежуються в нових проєктах риси якогось свіжого індивідуального стилю, щось, що можна було б пізніше назвати «одеською школою»? Чи все, що відбувається, — копі­паст, карго-культ і подібне?

М. Ч.: Повеселило мене ваше запитання. «Нова одеська школа» може з’явитися лише за умов здорової конкуренції та професійної дискусії. Архітектурні конкурси в Одесі відсутні як клас, містобудівна рада не працює, нормальної архітектурної критики не видно.

Необхідна довіра до всіх учасників процесу та популяризація здорової урбаністики. Це вже завдання для місцевого політикуму

Спілка архітекторів в Одесі тихіша за воду. Хіба що наша Асоціація архітекторів Одеси здіймає шум, але цього явно недостатньо. Усі гадають, хто ж саме із забудовників нас спонсорує. Тому так: усе, що нам залишається, — копіпаст, карго-культ тощо.

P.M.: А чи готові в принципі одесити до архітектурних і урбаністичних експериментів та інновацій?

М. Ч.: Частково я вже відповів на це запитання. Щоб одесити сприймали експерименти й інновації, потрібно їх ознайомити з цим, по‑перше. А по‑друге — показати, що таких проєктів боятися не варто. Необхідна довіра до всіх учасників процесу та популяризація здорової урбаністики. Це вже завдання для місцевого політикуму.

P.M.: Як вважаєте, у чому причина того, що запозичення багатьох успішних західних практик у наших умовах або неефективне, або призводить до факапів? Як запозичувати найкращі із західних практик, не скотившись у карго-культ?

М. Ч.: Виникнення та впровадження успішних практик на Заході проходило західним шляхом. Кожна західна країна однакову практику реалізовувала зі своїми нюансами й адаптувала її під себе. Процес адаптації у нас — надто важке завдання для чиновників і проєктувальників. Можливий рецепт: метою має бути не сама практика, а шлях її впровадження. Тоді природним шляхом вдала практика вписуватиметься в наші реалії.

 

Фото на головній: Unsplash.com/@viktortalashuk

 

 

 

Читайте також

Кирило Степанець: Тренд на urban exploration не врятує старі будинки

Микола Коцюруба: Прослідковується очевидний тренд на покращення якості девелоперських проєктів в умовах конкуренції

Олександр Столовий: Архітектура — це теж про експеримент