«Будинок, що танцює» у Празі, Музей Соломона Гуггенхайма в Більбао, Концертний зал Уолта Діснея в Лос-Анджелесі, паризький музей Fondation Louis Vuitton, навчальний корпус Dr. Chau Chak Wing у Сіднейському університеті технологій — якщо бажаєте зрозуміти, що таке деконструктивізм в архітектурі, то творчість Френка Гері — найкращий зразок. Навіть власний будинок Прітцкерівського лауреата в Санта-Моніці (1978 р.) був побудований у характерній для метра манері.
Архітектурна деконструкція передбачає насамперед переосмислення, «ререконструкцію» архетипів, відхід від усталених прийомів і правил, звільнення від «пресингу» попередніх архітекторів. Як наслідок, її характерними рисами стають фрагментарна абстрактність форм, розшарування та дроблення створених візуальних образів, скульптурність, певна метафоричність і алегорія поряд зі складними відносинами цих об’єктів з історичним і природним контекстом.
Усі зазначені вище атрибути можна виявити в проєктах Френка Гері та його колег по цеху, які працюють у тому ж напрямі: Пітера Айзенмана, Даніеля Лібескінда, Стівена Холла та улюбленої учениці метра — Захи Хадід.
«На моєму четвертому курсі в Університеті Південної Каліфорнії викладач на практиці одного разу підійшов до мене на подвір’ї і сказав: «Френку, я спостерігав за тобою, і думаю, що ти талановитий хлопець, який може обрати будь-який шлях. Я просто хочу дати одну пораду: неважливо, наскільки малий проєкт, над яким ти працюєш, і неважливо, що це: вклади в нього своє серце, душу та почуття відповідальності і не втрачай нічого». Він сказав це дуже ясно і з любов’ю, і я ніколи не забував про це, і я жив цим».
Цьому принципу метр вірний і досі. Відомий він насамперед своїми унікальними архітектурними проєктами, ми ж познайомимося з Гері як із дизайнером.
Взуття по-герівськи
У 2009 році Френк розробив дизайн черевиків для осінньо-зимової колекції відомої французької взуттєвої марки J.M.Weston. «Взуття — саме по собі дуже архітектурна річ», — говорив він. Однак у цій моделі ви навряд чи виявите герівський деконструктивістський почерк: вона вийшла цілком традиційною, витриманою в класичній чорно-білій гамі.
Надихнувшись фасадом Музею Гугенхайма в Більбао, нідерландський дизайнер Марлустен Бемер вигадав туфлі Red mâché shoe зі смужок обробленої шкіри, одна з яких відіграє роль підбору. Провокаційна колекція Couture Shoes, куди увійшли моделі зі шкіри, поліуретану й навіть паперу, подорожує музеями світу — правда, чи хтось її носить, залишається питанням.
Сидимо на картоні
На початку 70-х, побачивши одного разу неподалік свого офісу купу промислової упаковки, з якої, до речі, метр часто робив архітектурні макети своїх будівель, Френк вирішив використати цей матеріал для виготовлення меблів. Так народилася ціла колекція предметів із картону Easy Edges («Прості грані»), і найголовніший її екземпляр — синусоїдний стілець Wigglе.
Облицьований фанерою, він виготовлений із 60 (!) шарів гофрокартону, скріплених внутрішніми болтами. Легка на перший погляд конструкція виявилася міцною та надійною: вона витримує вагу не лише дорослої людини, а й невеликого автомобіля.
Гері для чайників
Для італійської марки Alessi Гері вигадав чайник Pito. Корпус його зроблений із відполірованої до дзеркального блиску нержавіючої сталі і формою нагадує гребінь хвилі, а свисток і ручка червоного дерева — наче дві рибки, що вистрибують із води. До речі, мелодія свистка — пісня кита. Порушивши і тут традиційні зв’язки, Гері вигадав скульптурний і водночас поетичний предмет. Коштує він зараз € 389,00.
Про хокей
Френк — великий фанат хокею (недарма він родом із Канади). У 2004 році він вигадав дизайн головного кубка, який тепер вручають команді — переможцю Чемпіонату світу з хокею із шайбою. Це корпус із композитного сплаву міді й нікелю, поміщений в оболонку з прозорого акрилу. Творіння Гері викликало неоднозначну реакцію, особливо з боку спортивної громадськості: він стверджував, що це редизайн попереднього кубка (дійсно, подібність є), тоді як глядачі порівнювали його з вазою чи пивною бочкою, а преса запитувала: «Що це?».
«Суперлегкий»
Якось архітектурний офіс Френка Гері замовив фабриці Emeco 125 офісних крісел Hudson за дизайном Філіпа Старка. На запитання директора компанії Грегга Бухбіндера, чому той вибрав саме їх, Гері відповів: «Пістолети з гарячим клеєм і точні ножі!». Виявилося, що його люди встигли зробити непридатними стільці в офісі бюро, і Френкові потрібен був стілець, здатний витримати будь-що. Потім вони заговорили про створення нового стільця, і Гері придумав дизайн, який включав раму та «обшивку», що розміщувалася на ній і рухалася, коли користувач сидів на стільці.
«Я хотів поєднати три речі в цьому кріслі: комфорт, легку вагу та міцність. Алюміній був очевидним вибором, і Emeco — єдина компанія, здатна зробити це. Крісло Superleggera Джо Понті стало натхненням, і мені завжди хотілося розробити суперлегкий стілець. Я спробував витягти суть — структуру та «шкіру», де інженерія та дизайн — це одне ціле. Superlight — це стілець, сидіння якого рухається так, щоб створити зручність для людини будь-якої статури: той, хто сидить, активує його», — каже автор.
Зараз Френк добудовує вежу Luma Arles у французькому Арлі.
Появились свежие фото строящегося объекта Фрэнка Гери в Арле
Також варто згадати про документальний фільм «Нариси Френка Гері» 2005 року, знятий не кимось, а другом архітектора — кінорежисером, актором і продюсером Сідні Поллаком.