Емоційна архітектура: 5 яскравих проєктів Луїса Баррагана

«Будь-який витвір архітектури, який не випромінює спокій, є помилкою», — вважав мексиканський архітектор Луїс Барраган, другий лауреат Прітцкерівської премії. У його мінімалістських проєктах простежується вплив національної мексиканської специфіки: яскраві кольори, традиційні для Центральної Америки матеріали, ландшафтний декор у вигляді водойм і зелених насаджень. При цьому сам Луїс Барраган називав свою творчість «емоційною архітектурою».

На честь річниці від дня народження майстра 9 березня PRAGMATIKA.MEDIA зібрала п’ять його найзнаковіших проєктів.

 

Будинок-студія Луїса Баррагана (Casa-Estudio Luis Barragán), Мехіко, 1948

Casa Luis Barragán

Casa Luis Barragán

Casa Luis Barragán

Casa Luis Barragán

Casa Luis Barragán

Casa Luis Barragán

Casa Luis Barragán

Casa Luis Barragán

Бетонний двоповерховий будинок-студія побудований головно в мексиканському архітектурному стилі, на яскраві колірні рішення вплинули художники Руфіно Тамайо та Хесус Реєс Феррейра. Шорсткі стіни фасаду дуже схожі за кольором і структурою на стіни сусідніх будівель. Центром внутрішньої частини є сад. Будинок іноді порівнюють з оазисом за високими стінами, який не пускає до себе міський хаос. Луїс Барраган прожив у цьому будинку аж до своєї смерті у 1988 році. Пізніше будівля була перетворена на музей і має статус об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

 

Каплиця Тлальпан (Tlalpan Chapel), Мехіко, 1953

Tlalpan Chapel

Tlalpan Chapel

Tlalpan Chapel

Tlalpan Chapel

Tlalpan Chapel

Луїс Барраган, переконаний католик, не лише погодився розробити проєкт розширення каплиці та монастиря капуцинів безкоштовно, а й профінансував частину будівництва. Виконання робіт тривало сім років: каплиця була відкрита в 1960 році. Архітектор спроєктував кожну деталь, аж до вбрання священика, у спробі надати форму абстрактним уявленням про віру та людську долю. Особливості проєкту — виразний характер матеріалів і кольорів, дивовижна гра світла та тіні.

 

«Торрес де Сателіте» (Torres de Satélite), Наукальпан, 1958

Torres de Satélite

Torres de Satélite

Torres de Satélite

Torres de Satélite

У 1957 році у зв’язку зі зростаючою урбанізацією Мексики було засноване місто-супутник Мехіко — Сьюдад-Сателіте. Мексиканський містобудівник Маріо Пані, який спроєктував нове місто, запропонував Луїсу Баррагану зробити своєрідні «вхідні двері» до нього. Барраган і собі запросив до участі двох своїх друзів: скульптора Матіаса Геріца та художника Хесуса Реєса Феррейру.

Результатом їхньої спільної роботи стали Torres de Satélite, які є різнобарвними вежами у формі трикутних призм (найвища — 52 метри, короткі — 30 метрів). Башти встановлені серед широкого проспекту і стали символом головного входу в Сьюдад-Сателіте. Torres de Satélite використовувалися як офіційна емблема Олімпійських ігор 1968 року.

 

Стайні Сан Крістобаль у Мехіко (Cuadra San Cristóbal), 1968

Cuadra San Cristóbal

Cuadra San Cristóbal

Cuadra San Cristóbal

Cuadra San Cristóbal

Cuadra San Cristóbal

Cuadra San Cristóbal

Cuadra San Cristóbal

Стайні Сан-Крістобаль є частиною комплексу Лос Кублес (Los Cubles), який був розроблений Луїсом Барраганом у 1968 році. У комплексі передбачені дві водойми: маленька перед будинком — для людей, велика з фонтанчиком у дворі — для тварин, звідки вони могли б пити. Передбачається, що наїзник може спуститися в цю водойму на коні під звуки води, що падає з акведука. У проєкті Лос Кублес злилися елементи модернізму та традиційні для Мексики архітектурні риси. Спокійні відтінки контрастують із яскравими кольорами — теракотовим, сяючим білим, яскраво-рожевим.

 

Дім Жиларді в Мехіко (Casa Gilardi), 1975–1977

Casa Gilardi

Casa Gilardi

Casa Gilardi

Casa Gilardi

Casa Gilardi

Casa Gilardi

Casa Gilardi

Луїс Барраган повернувся до роботи після виходу на заслужений відпочинок, щоб розробити дизайн Casa Gilardi для Панчо Жиларді та Мартіна Луке, власників рекламної агенції в Мехіко. Будівля була спроєктована таким чином, щоб могла функціонувати як приміщення для роботи та водночас як парубоче житло.

Архітектор розташував будинок довкола старого дерева жакаранди, яке росло посеред ділянки. Внутрішній дворик відокремлює основну частину спереду від зони для розваг позаду. Як і в багатьох проєктах архітектора, колір відіграє тут значну роль. Сміливі відтінки засновані на картинах все того ж Хесуса Реєса Феррейри і повинні оновлюватися кожні кілька років, щоб не потьмяніти.