Драматичний ландшафт в епоху метамодерну

/ Ландшафт /

Метамодерн заохочує іронію, але заперечує штучну декоративність сьогодні вона вже не в пошані. Чесність, усвідомленість, екологічність, стійкість це ознаки нової «епохи щирості». А оскільки ландшафтна архітектура та дизайн стали синтетичною майстерністю, в якій різні види мистецтв доповнюють одне одного, глобальна культурологічна тенденція вплинула і на них.

Як трансформуються приватні та міські ландшафти в «епоху нової щирості»? І які сценографічні прийоми допомагають виводити на головні ролі нових героїв: польові квіти, трави, дерево, що обгоріло, і іржаве залізо? Про це в традиційній рубриці «Лікбез» PRAGMATIKA.MEDIA розповіла засновник бюро Beloded Landscaping, дійсний член Society of Garden Designers (SGD) і член правління Гільдії ландшафтних архітекторів України (GLAU) Людмила Білодід.

Людмила Білодід, ландшафтний дизайнер, директор і засновник бюро Beloded Landscaping

Сезон трав, що коливаються

Осінь — час драматичних пейзажів, а осінь 2021 р. я б назвала «сезоном трав, що коливаються». Динамічні трави, що хвилюються на вітрі, сяють у росах під косими сонячними променями, перетворюються на невід’ємний елемент наших міських ландшафтів. У їхній сріблястій оправі яскравими фарбами палають клени, втрачають золоте листя гінкго, а багряні болотні дуби й вогняно-руді метасеквої беруть на себе роль лідерів.

Срібний призер RHS Chelsea 2021 — сад Bodmin Jail: 60° East — A Garden Between Continents. Дизайн Карлі Кершоу спільно з Катериною Засухіною. Фото: RHS/Neil Hepworth

«Модерн дивився в майбутнє, постмодерн оглядався назад, а метамодерн сфокусований на теперішньому й данині сущого», — приблизно так філософи описують той культурний період, у який людство увійшло ще на межі тисячоліття, але до його усвідомлення ми підходимо лише зараз. Люди частіше виявляють свої щирі емоції та сміливіше експериментують.

Ми усвідомили, що genius loci — це не візуальні якості краєвиду. Це контекст, що включає і людську діяльність, і фізичний ландшафт, і пов’язані з ними значення й цінності. Сьогодні ми віддаємо перевагу динаміці порівняно зі статикою й починаємо цінувати в пейзажах мінливість. Пам’ятаєте повальне захоплення вічнозеленими хвойниками?

Усі впевнено стверджували, що дуже важливо, щоб зелень радувала нас цілий рік. Усі дуже раділи можливості купити вічнозелені: ялинки, ялівці чи сосни. Але тепер маятник хитнувся, вічнозелена статика вже неактуальна — і це теж одна з ознак переходу до нової культурної парадигми. Тепер цінується динамізм: у композиції, в забарвленні, у русі.

Нещодавно для нас стало особистим відкриттям, який цікавий вигляд на схилі під вітром має верба пурпурнолиста карликова (Salix purpurea «Nana») з дуже гнучкими гілками й вузьким тонким листям, яка подібно до злаків створює ефект «ковилового степу». Вічнозелені рослини, навіть якщо їх згрупувати в масив, усе одно не в змозі створити ілюзію літа. Сьогодні ми прагнемо чесно та зі смаком проживати всі пори року і в кожній із них знаходити свої переваги.

Ми не відмовляємося від регулярного стилю, але впевнено змішуємо його з пейзажним, інтегруючи в мальовничі зарості трав, стрижені бонсаї та геометрію: розбиваємо сади на кімнати або геометричні блоки, заповнені багаторічниками. Гуру сучасного ландшафтного дизайну Піт Удольф комбінує свої авторські мозаїки з трав зі стриженими геометричними масивами листяних чагарників — бука лісового (Fagus sylvatica); так, наприклад, оформлена вхідна зона його авторського саду в Хуммело.

Тимчасовий сад трав, спроєктований дизайнером Найджелом Даннетом на головній площі Бергамо в рамках Міжнародного ландшафтного фестивалю I Maestri del Paesaggio 2021, Італія. Фото: Claudia Zanf

Геометрія допомагає нам створити перспективу навіть на невеликих ділянках, подібно до того, як дизайнер Найджел Даннет ще у 2013 р. створив свій The Diamond Garden біля Букінгемського палацу, спланувавши його на основі розтягнутої в трапецію сітки.

Віні Маас (MVRDV) спільно з французькою архітекторкою Сабіною Харісто недавно здали в Бордо житловий комплекс Ilot Queyries, де парк спланований як серія круглих оаз із дикими травами та деревами неформальних обрисів в оточенні червоного мощення.

Найбільш помітна тенденція, що оформилася сьогодні, — спроби повернути дику природу в міське середовище, і підтвердження тому — підсумки останніх великих ландшафтних фестивалів і садових шоу. Часто по фото вже на перший погляд складно визначити, що ми бачимо: ділянку степу чи дизайнерський сад нової хвилі.

А тепер про все докладніше, але почати я хотіла б зі сценографії.

 

До чого тут сценографія?

У ландшафтному дизайні архітектор спирається на головні принципи сценографії, вибудовуючи свої композиції, як режисер вибудовує композиції на сцені чи в кадрі. Формування рукотворного пейзажу підпорядковується тим самим принципам: виділити соліста, визначити, хто й коли вступає зі своєю партією.

Сценографія саду — це виділення «сцени» з акцентними рослинами та її візуальне обрамлення. Цій практиці вже кілька століть. У венеціанських театрах XVII–XVIII ст. декорація саду бароко входила до обов’язкового оформлювального набору. Невід’ємною частиною садів епохи Відродження були балюстради й тераси, звідки гості, наче з ложі, милувалися садом. У центрі композиції зазвичай знаходилася водойма з фонтаном чи особливо складний візерунок із рослин.

У тюдорівській Англії, щоб господарі замків і їхні знатні гості могли з вікон милуватися садами, вигадали knot gardens — складні орнаменти з низькострижених чагарників, між якими висаджували яскраві однорічники. Якості подібних садових «вузлів» розкривалися лише при погляді з верхньої точки — з вікна, з балкона.

Озеленення внутрішнього двору в житловому комплексі Ilot Queyries у Бордо, Франція. Джерело фото: MVRDV

Епоха романтизму подарувала нам пейзажний стиль. Парк Ерменонвіль, найстаріший із французьких пейзажних парків, був спроєктований у садибі маркіза Рене Луї де Жирардена за ескізами художника Юбера Робера, якого надихали філософія та романи Жан-Жака Руссо. Образ райського саду, втраченого людиною, у творах Руссо мав риси натурального, природного пейзажу, оскільки, як стверджував Марк Вітрувій, «закони природи — закони композиції». Втім, за сентименталізмом Руссо ховалися серйозні знання ботаніки — він як послідовник Карла Ліннея сам класифікував і описав понад дві тисячі рослин.

«Ботанічні листи» Руссо сповнені щирої любові до природи. Незважаючи на позірну довільність, рукотворні пейзажні парки сформовані за суворими законами композиції, сформульованими ще Вітрувієм: цілісність, пропорційність, симетрія/асимметрія, ритм і наявність композиційного центру. Архітектор, створюючи будівлю, будує композицію за тими самими принципами, підкреслюючи сильні сторони проєкту, виводячи їх на перший план, зокрема і за допомогою ландшафту. Озеленення виділить стильну вхідну групу, інноваційні елементи фасаду, навіть оригінальну форму дахів можна підкреслити, повторивши лінію скосу формами зі стрижених грабів.

У нашій практиці ми прагнемо спиратися на те, що нам диктує сформоване природне середовище. Наразі ми працюємо над проєктом озеленення на території нового заміського житлового комплексу бізнес-класу Park Lake City. Відповідно до концепції, PLC — це resort, який знаходиться поряд із мегаполісом, звідки люди можуть швидко дістатися й зануритися в інше, релаксуюче середовище. До ландшафту, який ми створюємо на березі озера, доречно буде застосувати визначення «метамодерністський».

Ми обрали рослини, які добре почуватимуться в прибережній смузі з високим рівнем ґрунтових вод. Вони стійкі, невибагливі, природні, динамічні — змінюють свій вигляд залежно від сезону. І при цьому знаходять сильний емоційний відгук у глядачів. Наразі дуби болотні пофарбувалися в багряні та червоні тони. Маю сказати, що дуб болотяний — сам по собі домінантне дерево, «господар території», з розкішною, розлогою кроною. З дубами в унісон «звучать» червоні клени (Acer Rubrum).

Не розтиражований у нас, але прекрасний, я вважаю, прийом — використання метасеквої. Згадайте ландшафти північної Америки чи Канади, коли восени береги озер забарвлюються в жовто-оранжево-червоні кольори. Та й у літньому своєму образі метасеквоя неймовірно гарна — це потужна, соковита рослина. Завдяки цим головним солістам ми створили видовищний краєвид — озеро та повні життя великі дерева прямо на береговій лінії. Але за всієї своєї яскравості Park Lake City залишається проєктом, орієнтованим на релакс, з неагресивним, дуже м’яким ландшафтом.

 

Спеціальне дерево на головну роль

Сьогодні закордонні ландшафтні архітектори часто обирають у якості соліста драматичне дерево — природної, дикої форми багатостовбурне чи з неправильним, викривленим стовбуром. Ця природна естетика захоплює не лише українських ландшафтних дизайнерів, а й замовників. Але в загальному інфопросторі, який оточує людей, які не є професіоналами в ландшафтній сфері, вкрай недостатньо інформації про сучасні тренди на озеленення. Зокрема, і про те, що часом краса — у недосконалості.

«Особливе» дерево в приватному саду, с. Плюти, Київська область, Україна. Ландшафтний проєкт: Beloded Landscaping. Фото: Юрій Ферендович

Необов’язково всі дерева мають бути алейними — ідеально рівними, з кроною, що починається на однаковій висоті. Алейні дерева, які сьогодні пропонують нам в українських розсадниках, призначені для озеленення активного міського середовища, спеціально відбираються по лінійці — для висадки вздовж доріг, де вони створюють шумовий бар’єр, але не закривають огляд водіям і пішоходам. Такі дерева незамінні в регулярних пейзажах, вони дозволяють вибудовувати вісти та перспективи, але якщо ми обираємо соліста, то він має бути особливим.

Наприклад, у ЖК «Метрополіс» ми використовуємо також рослини природних форм. Усередині комплексу заплановане створення великої паркової зони. Умовно ми називаємо її «ліс», там буде багато дерев незвичної для типового озеленення форми — багатостовбурних, із гілками, що ростуть від землі. Місце таких рослин — це зони відпочинку мешканців у «лісовій» частині ЖК, де створюється образ «природного» лісу. Рослини природних форм мають величезний потенціал, вони заслуговують на більшу увагу, тому що особливі, в чомусь недосконалі, але особливо драматичні, емоційні. З боку замовника це — прогресивне рішення.

Сьогодні зарубіжні ландшафтні архітектори часто обирають у якості соліста драматичне дерево

Де можна знайти особливе доросле дерево? Поки що лише в найстаріших розсадниках Європи — Bruns, Lappen. В Україні донедавна просто не було запиту на пейзажні композиції. Потрібно було насамперед щось рівне, зрозуміле, просте в догляді. Та й зараз так само, якщо ми говоримо про масовий попит. Досі нові парки, наприклад, у передмісті Києва, обгороджують парканами з туй, а як наповнення використовують традиційний асортимент і композиції.

В Україні це ще доволі новий формат роботи. Не так багато ландшафтних архітекторів, здатних вигадати нетривіальну ідею, емоційний сценарій саду, перетворити ідею на образ і реалізувати задумане. Тих, хто має досвід і можливість поїхати й особисто відібрати саме ті рослини, які допоможуть розкрити концепцію. Найчастіше підбір і доставку рослин доручають підрядникам, які обирають рослини, орієнтуючись насамперед не на задум архітектора, а на чек. Не так багато замовників, які кажуть: «Я хочу, щоб серед галявини росло особливе, незвичайне, унікальне дерево. Нехай воно буде неправильним, асиметричним і максимально виразним».

Помилково, до речі, вважати, що ціни на нетиражні дерева обов’язково будуть якимись приголомшливими. Розсадники, зокрема і європейські, це насамперед фабрики (кожен великий розсадник має власний музей рослин — парк, де ростуть унікальні, з незвичайною формою крони екземпляри). Якщо дерево має унікальну форму, необов’язково, що й чек буде особливим. Так, звичайно, є крафтові, ексклюзивні, ретельно сформовані унікати, в які вкладено величезну людську працю та час. Ось на них цінник може сягати солідних тисяч євро.

Вікна із дзеркальним напиленням відбивають сад, формуючи новий візуальний шар. Приватний сад, с. Плюти, Київська область, Україна. Ландшафтний проєкт: Beloded Landscaping. Фото: Юрій Ферендович

Але дерево незвичайної форми, що сформувалося природним чином, — це свого роду примха долі. У розсадниках, які цінують свою репутацію, його продадуть за чесною ціною. Вона не набагато перевищує вартість рядового дерева, оскільки формується виходячи з віку та висоти екземпляра. Наприклад, зараз ми обираємо для замовника модрину європейську Larix decidua.

І серед екземплярів типової конусовидної форми є один досить дивний викручений. Так склалося, що гілки стали раптом рости трохи інакше. Подібна рослина відразу ж стає магнітом, що притягує погляд, її називають special plant. Садівники розсадників відбирають і зберігають рослини з нестандартним габітусом, химерною формою для клієнтів, які шукають джерело натхнення для своїх проєктів.

У ландшафтному дизайні архітектор спирається на головні принципи сценографії, вибудовуючи свої композиції, як режисер вибудовує композиції на сцені чи в кадрі. Формування рукотворного пейзажу підпорядковується тим самим принципам: виділити соліста, визначити, хто й коли вступає зі своєю партією.

 

Короля створює оточення

Акцентне спеціальне дерево притягує погляди, але не замикає їх на собі. Своєю неправильністю такий актор підкреслює характеристики навколишнього краєвиду. Так, вишневе дерево-патріарх у кампусі Vitra підкреслює переваги саду трав, створеного Пітом Удольфом. І водночас новий сад Удольфа виводить на перший план стару вишню.

Є рослини-солісти, а є статисти, що беруть на себе завдання створення тла та заповнення. Вони відрізняються контрастним кольором листя, правильною формою на противагу неформальній. Якщо на передньому плані солює розлогий дуб, то почет короля повинні формувати гідні рослини, які підкреслять винятковість господаря території. Часто ми працюємо над проєктуванням ландшафтних композицій, що виконують функції мальовничого фону й одночасно служать візуальним бар’єром.

Ідеться про досить масштабні простори, на яких ми оперуємо набором із максимум 4–5 видів дерев першої величини. Задник сформуємо з груп середньовисоких дерев, які тим не менш не конкурують із солістом, потім використаємо рослини середнього ярусу — чагарники чи низькорослі дерева до 4–5 м у висоту. У нижньому ярусі (фон, що читається) розмістимо рододендрони: вони створять зелений, а навесні — квітучий масив.

Натуралістичний сад, створений Пітом Удольфом для Vitra Campus, Німеччина. Соліст композиції — старе вишневе дерево. Джерело фото: Vitra

Сезонні зміни — це природний процес. Але з погляду ландшафтної майстерності — це не таке просте завдання: скласти динамічну сезонну композицію, коли сольна партія переходить від одного актора до іншого залежно від пори року.

Є рослини-солісти, а є статисти, що беруть на себе завдання створення тла та заповнення

Коли ми говоримо про виразність ландшафту, то перефразую: краса не тільки в погляді того, хто дивиться, але й залежить від точки, з якої він дивиться. У японській культурі, наприклад, прийнято вбудовувати навколишній пейзаж в інтер’єр. Тому композиційно сад орієнтують навіть на інтер’єр.

Круглі вікна марумадо (дзенські символи енсо) або юкімі-сьодзі — буквально «перегородки для милування снігом» — служать свого роду лаштунками, що підкреслюють садову чи природну композицію за вікном. За таким принципом ми формували композиції для ландшафту, описаного у статті «Утілений дзен. Сад із думками про Японію» у 24-му томі PRAGMATIKA.MEDIA.

Проєкт Beloded Landscaping ландшафтного озеленення для ЖК «Метрополіс». Джерело зображення: Beloded Landscaping

Природа поглинає місто

На Міжнародному ландшафтному фестивалі I Maestri del Paesaggio, який пройшов у вересні 2021 р. в італійському Бергамо, Найджел Даннет, засновник напряму, який ми називаємо шефілдською школою в дизайні, перетворив центральну міську площу — п’яцца Веккья — на дикі луки, буквально втопивши її в квітах і травах. Даннет наочно продемонстрував, наскільки ефектним та емоційним може бути контраст архітектури епохи Відродження й сучасного натуралістичного ландшафтного дизайну — ніжні злаки, декоративно-листяні багаторічники та польові квіти на тлі старовинних кам’яних стін і галерей.

Британський професор послідовно й дуже показово відстоює свою думку: «Щоб протистояти зміні клімату, кризі біорізноманіття та побудувати дійсно стійке майбутнє, необхідно повернути природу до центру наших міст». Навіть якщо вплив диких садів на клімат ми помітимо лише згодом, то естетичний складник такої інтервенції, принаймні у виконанні метрів від ландшафтної майстерності, не викликає жодного сумніву.

Володар золотої медалі на RHS Chelsea 2021, сад M&G Garden, створений Шарлоттою Харріс і Х’юго Баггом із Harris Bugg Studio. Фото: RHS

Через пандемію вперше в історії садове шоу RHS Chelsea було проведене у вересні. Мої прогнози, які я давала навесні (читайте у статті «Виставковий сад. Як створити казку за 10 днів», опублікованій у 30-му томі PRAGMATIKA.MEDIA), повністю справдилися. Різнокольорова палітра, фрукти, овочеві грядки — все те, за що ми так любимо щедру осінь. І мода на природність, яка виявлялася буквально в усьому — і в підходах, і в деталях.

Ювілейний сад для королеви Єлизавети, спроєктований Девідом Доддом, був позбавлений навіть натяку на пафос: тінисті галявини під пологом лісу, що перемежовуються з острівцями квітучих лугових трав, ґрунтова доріжка та скульптури з вербової лози. Естетика невигадливої природи десь у сільській глибинці. Жодних партерів. І навіть самшитові кулі, вбудовані в зарості деревію й анемон, показово зарослі, ніби їх дуже давно не торкалися садові ножиці.

Але найбільше інтересу та суперечок, зокрема й у професійних колах, викликав нагороджений золотою медаллю M&G Garden, створений Шарлоттою Харріс та Х’юго Баггом із Harris Bugg Studio. На перший погляд, він виглядає немов поглинена природою ділянка на міській околиці чи десь на промисловій території. Іржаве залізо, потемніла від часу цегла, трава, що пробивається крізь бруківку, хаотичний малюнок світла й тіні.

Щоб створити постпромисловий пейзаж, дизайнери співпрацювали з архітекторами Mcmullan Studio. Скульптурний водогін зварений зі 100 м старих труб, плити мощення зібрані на пустирях. Ретельно продуманий і асортимент рослин: Шарлотта і Х’юго обрали стійкі види, які вільно почуваються без людської турботи та ретельного догляду.

Це нісса лісова Nyssa sylvatica (рідкісна для нас рослина), обліпиха й маслинка срібляста з практично білим, а значить, нереально контрастним листям. І трави, які багато людей, що звикли до традиційних культурних ландшафтів, назвали б «бур’янами»: астра розчепірена, амсонія, щучник, сеслерія тощо.

Приватний сад, с. Плюти, Київська область, Україна. Ландшафтний проєкт: Beloded Landscaping. Фото: Юрій Ферендович

В Умані, на території, що пов’язує великий комерційний центр із новим житловим кварталом, ми створюємо «Греків ліс» — імітацію лісового масиву, в яку інтегруємо сучасні елементи благоустрою. Це буде симбіоз природного пейзажу з інноваційним, урбаністичним. Подібну концепцію також реалізуємо спільно з архітектором Хірокі Мацуурою в UNIT.City, де планується створити не лише мальовничі чагарники-джунглі, а й прибережний болотистий ландшафт.

 

Не можна розбивати мрію

Я так багато говорю про сучасні можливості, що може скластися враження, що дизайн і архітектура всесильні та здатні радикально перекроїти рельєф, скорегувати навіть найекстремальніші умови. У глобальному розумінні — так. Навіть на Марсі людина колись зможе створити Едем. Але стосовно наших реальних умов я хочу знову звернутися до чесності, яку диктує нам метамодерн.

Я дотримуюся думки, що не можна позбавляти людину мрії чи грубо нав’язувати власні ідеї. Коли замовник, натхненний яскравими референсами садів із принципово іншої кліматичної зони, ставить абсолютно нереальне завдання, то ми чесно пояснюємо, що точне втілення чи копіювання неможливе й перебуває за межею здорового глузду. А результат не задовольнить нікого.

Але використовуючи досвід і знання, ми маємо можливість побудувати бажану атмосферу, створити потрібний ефект за допомогою інших, більш стійких і відповідних рослин. Так, ми потрапимо в образ, який вигадала, омріяла людина, створимо життєздатний сад, але зробимо це іншим способом. Не намагаючись, умовно кажучи, вкорінити евкаліпт у крижаній пустелі. Можливо, нам доведеться вдаватися до якихось особливих прийомів, навіть трюків, і проєкт виявиться складним і дорогим у реалізації. А можливо, ми в процесі діалогу досягнемо компромісу.

Проєкт Beloded Landscaping ландшафтного озеленення для ЖК «Метрополіс» — осінний краєвид. Джерело зображення: Beloded Landscaping

Ще одне наше неочевидне завдання — побачити приховані перспективи. Наприклад, в одному з проєктів ландшафтники, які працювали на ділянці до нас, не звернули увагу, що дизайн самого будинку та характер ділянки ідеально підходять для пейзажного непафосного розарію. Ідеться не про чайно-гібридні троянди, а про ландшафтні троянди, що квітнуть із весни до пізньої осені, що витримують і посуху, і морози.

Прекрасні, невибагливі рослини, що швидко розростаються, утворюють щільні, але невисокі куртини. У групу ландшафтних троянд селекціонери поєднали різні сорти з підвищеними характеристиками стійкості та рясним довготривалим цвітінням. Але замовник має стійке упередження, що троянди — це клопітко. Ми запропонували власним коштом висадити кілька кущів, щоб продемонструвати їхні якості. У цьому саду вдосталь зеленого, але гостро не вистачає кольорових акцентів. Ось такий приклад переконання дією.

Ще одна метамодерна риса часу — чесність у презентації проєктів. З одного боку, наша робота ускладнилася — до одного проєкту ми виконуємо відразу серію візуалізацій на різні сезони. Наразі працюємо над весняними візуалізаціями до проєкту озеленення ЖК «Метрополіс», щоб замовник був упевнений, що всі його інвестиції виправдані.

Це буде справді яскраво, ефектно. Колись у 90-х ми малювали на комп’ютері джунглі, орієнтуючись на далеке майбутнє саду, а висаджували маленькі саджанці, оскільки інших не було в розпорядженні. Тепер усе чесно — якщо в проєктних візуалізаціях зображені дерева певного розміру, то саме в такому вигляді цей ландшафт буде зданий в експлуатацію.

І хочу ще раз наголосити: говорячи про нові тенденції, ніхто не намагається заперечувати традиції. Пристрасть до штамбових троянд, стрижених самшитів, нівакі й барвистих килимів із тюльпанів і гіацинтів надовго, а можливо й назавжди залишиться в культурному коді покоління XX ст.

Але сьогодні чудовий час для того, щоб ми на практичному досвіді оцінили всі переваги альтернативного підходу, в основі якого — усвідомлене ставлення до природних і людських ресурсів, зокрема до ресурсів наших міст у новому столітті.