Ctrl-C/Ctrl-V і маркери добробуту міст

Чи є зв’язок між добробутом міста і творчою потенцією оперуючих у його просторах зодчих? Архітектор Ольга Чернова у своїй постійній колонці розмірковує на тему градуса благополуччя в сучасних мегаполісах.

Архітектори жаліються на містян, не здатних оцінити їхні прогресивні доробки, а містяни й собі — на нечутливість прогресивних архітекторів до духу міста. В цьому фокусі суспільних баталій — лиш декілька ідейних бюро, що з якоїсь причини, подібно до християнських місіонерів на островах людожерів, вирішили нести світоч прогресивної архітектурної думки.

Ольга Чернова, головний архітектор проєктів компанії archimatika

Поза цим фокусом як неусвідомлене підсвідоме — легіони штампуючих дезархітектуру no-name architects, котрі, навіть якщо ви їх відшукаєте і спитаєте, що й чому вони роблять, просто розведуть руками.

Цікаво, що цих дезархітекторів містяни вважають радше жертвами, аніж причиною спотворення їхнього власного міста: «Що з проєктувальників узяти, вони ж люди підневільні, в усьому винні жадібні злобудовники!».

Є ще декілька бюро, що створюють майже саме ту архітектуру, яка подобається містянам, але не має нічого спільного з прогресом. І за це їх дуже сварять архітектори прогресивні.

Ніщо так не стимулює процес усвідомлення власної діяльності, як суспільна оцінка

Благополучною цю ситуацію навряд чи назвеш: усі невдоволені і кожен по-своєму страждає (ну хіба тільки істинно безсвідомі дезархітектори, можливо, мають шанс перебувати в благополуччі неусвідомленості, креслячи лінії в автокаді, час від часу тиснучи Ctrl+C і Ctrl+V, а наприкінці місяця отримуючи зарплатню).

То як же тоді підвищити градус добробуту нашого міста?

Із дезархітекторами простіше за все! Для підвищення цього показника саме таких товаришів з їхнього благополуччя неусвідомленості треба вивести! І це порівняно нескладно: просто потрібно зробити їх відомими! «Автора!» — кожному шедевру дезархітектури! Ніщо так не стимулює процес усвідомлення власної діяльності, як суспільна оцінка.

Фото: Валик Чернецький | Unsplash

А тепер спробуємо розібратися з трикутником містян, прогресивних і регресивних архітекторів.

Яку архітектуру прогресивні архітектори вважають прогресивною? Думаю, голландську, данську, скандинавську, а також англійську, німецьку. Якщо поглянути на мапу, побачимо, що це землі довкола Північного та Балтійського морів. Тисячу років тому це був ареал завоювання вікінгів, нащадки яких через 500 років придумали різні версії протестантизму і рушили облаштовувати по всьому світу свої колонії, паралельно розвиваючи технічний прогрес.

Ми живемо в глобальному світі обміну ідей, що склався задовго до того, як з’явилося слово «глобальний»

То чому ж нам так потрібна північноєвропейська архітектура? Нас, безумовно, чимало пов’язує з вікінгами, яких наші предки називали варягами і яких покликали княжити. Проте за останні тисячу років наша історія пішла дещо іншим шляхом, аніж у північних європейців, і навіть якщо комусь це не до вподоби — умовної форми, як відомо, історія не має: православна слов’янська культура в підсумку надто вже відрізняється від північноєвропейської протестантської!

У сучасних північноєвропейських архітекторів справді є чого навчатись, та передусім того, що вони створили архітектуру, яка продовжує і виражає свою власну культуру. Архітектура, що не зважає на культуру людей, для яких вона створюється, сліпо наслідує архітектуру, створену для чужої культури, має ту саму природу механічної неусвідомленості, що й Ctrl+C/Ctrl+V дезархітекторів.

Фото: Wude Alien | Unsplash

Ми живемо в глобальному світі обміну ідеями, що склався задовго до того, як з’явилося слово «глобальний». Разом із купцями і завойовниками, караванами й човнами розповсюджувалися і культура, й архітектура. Але не окремо! Якщо ви бажаєте дати нам північноєвропейську архітектуру, почніть зі способу життя, культури й цінностей! Та якщо наші містяни живуть і думають інакше — не очікуйте, що вони вподобають ваші спроби копіювання архітектури, створеної для іншої культури. Нема універсально правильної архітектури, яка всім пасуватиме. І нема універсального урбанізму!

Для кожного міста, в мешканців якого склався певний спосіб життя і своя культура, має бути створена власна архітектура і власне міське середовище. Пошук своєї архітектури та свого урбанізму — це спільна робота архітекторів, містян, бізнесу та влади. Архітектори, навіть найталановитіші, за всього бажання не в змозі віднайти самобутню архітектуру й міське середовище самотужки! А скопіювати «як у Копенгагені» можуть — адже в цьому разі копіюється результат чужої взаємодії!

Пошук своєї архітектури та свого урбанізму — це спільна робота архітекторів, містян, бізнесу та влади

Архітектор-сноб, що зверхньо поглядає на людей, які не розуміють його архітектуру, відірвавшись від містян, позбавляє себе енергії їхнього міста, необхідної для створення нового. І не будучи здатним створити це нове, прирікає себе на пережовування вторинних ідей, створених іншими в результаті інших взаємодій, в іншому місці чи в іншу епоху.

То чим кращі за прибічників запозичення архітектури з минулого прибічники запозичення чужого прогресу, що перетягують архітектуру з інших країн з інакшою культурою? Напрямком запозичення? Їх об’єднує вторинність. Що завгодно, аби не вигадувати самому!

Фото: Костянтин Трундаєв | Unsplash

А чи потрібна нашим мешканцям власна самобутня архітектура, заснована на власній культурі? Не потрібна тим, хто на питання «як треба зробити?» без зайвих роздумів відказує: «Як у Європі». Нащо, мовляв, винаходити велосипед, якщо його вже вигадали, скажімо, в Амстердамі? І не потрібна тим, хто у відповідь на те саме запитання наводить цитату з минулого, не важливо — з радянського, козацького чи варязько-княжого. І тим паче не потрібна самобутня міська архітектура тим, хто далекий від будь-якої культури: і вітчизняної, і зарубіжної. Чи потрібна вона владі? Судячи з повноважень головних архітекторів міст, на жаль, ні. Бізнесові? Тим, хто прив’язує чужі франшизи, — точно ні. А от підприємцям, які придумують нові рішення, потрібна!

І допоки серед наших містян таких меншість, попит на власну самобутню архітектуру є низьким. Та рік за роком їх дедалі більшає, і є надія, що критична маса буде набрана, і для містян, які міркують самостійно, почне створюватися самобутня архітектура, котрою можна пишатися!