Цей глобальний оптимістичний настрій якнайкраще відображає слоган Build Back Better, який використав Джо Байден у своїй виборчій програмі, а потім — уряд Великобританії для своєї стратегії розвитку. Оскільки вираз Build Back Better не монополізований, він, як нам здається, чудово характеризує й нинішню ситуацію у сферах туризму та гостинності — максимально постраждалих від пандемії, але вже в перші місяці послаблення обмежень демонструючих стрімке зростання.
Розповідаємо про те, яким чином міста-курорти та готельєри намагаються не лише врятувати ситуацію, але й вивести її на новий рівень.
Виходимо зі стану travel grief
Занепокоєння й потяг до зміни місць, що раніше охоплювали нас із настанням літа, перетворилися на хронічний стан. Сьогодні подорожі — це не тільки переміщення з однієї точки в іншу заради задоволення цікавості, покупок або засмаги. Точніше — не стільки. Це освіта та пізнання, пошук призначення, спосіб пережити горе, відчуття свободи. Для сучасної людини можливість подорожувати — одна з головних умов добробуту.
Мільйони людей у всьому світі зізнаються, що карантин спричинив travel grief — культурний шок, зумовлений ізоляцією. І той факт, що для багатьох найкращим стимулом вакцинації стала надія повернутися до перельотів і переїздів, свідчить, що раніше ми помилково вважали туризм легковажною темою.
Фото: Florida Guidebook / Unsplash
Блокування міжнародних переміщень призвело до того, що у 2020 р. світова економіка втратила $1,3 трлн! Це приблизно в 11 разів більше, ніж втрати від кризи 2008–2009 років. Індустрія подорожей і туризму втратила близько 100 млн робочих місць. Також пандемія яскраво висвітлила роль індустрії гостинності в суспільстві: зрозуміло, що із сотень міст, зокрема й столиць, вона була головною рушійною силою місцевої економіки та джерелом зайнятості.
Згідно зі свіжим липневим звітом ІКАО «Вплив нового коронавірусу (COVID-19) на цивільну авіацію», світова авіаційна галузь втратила $ 371 млрд валового доходу від пасажирських перевезень у 2020-му, а в 2021-му очікуються збитки в розмірі $ 286–317 млрд. Послаблення карантинних обмежень дозволило з червня 2021 р. збільшувати кількість польотів у середньому на 5% на тиждень. За гарного розкладу вже восени кількість авіарейсів досягне рівня 2019-го.
Тягар туризму
Спочатку серфери відкривають для себе нові пляжі в Індонезії з якісною хвилею, за ними в рибальські села приходять підприємці, відкриваються бутік-готелі, а покинуті індуїстські храми наповнюються шукачами духовної гармонії. Або ж нью-йоркські художники прямують на пленер у Беркшир і околиці постпромислового містечка Норт-Адамс, і в цій глибокій провінції з’являється Mass MoCA, Жан Нувель і Френк Гері працюють над проєктами нових музеїв, а раніше малодосліджений Clark Art Institute переживає справжній аншлаг. Ця стара схема креативної джентрифікації, як і раніше, працює.
Розвиток курорту та комерційне освоєння нових територій — азартна та вітальна гра, яка щиро захоплює всіх залучених. Проєктування курорту розв’язує руки архітекторам і вивільняє їхню невгамовну фантазію. Невипадково на узбережжях можна знайти тисячі авангардних об’єктів — готелів, санаторіїв, приватних вілл.
Але рано чи пізно розвиток обертається негативом: овертуризм шкодить ландшафту, руйнує пляжі, створює величезне навантаження на інфраструктуру й позбавляє жителів доступу до ринку нерухомості. Затока Майя Бей у Таїланді (що прославилася завдяки фільму «Пляж») або Блакитна лагуна в турецькому селищі Олюденіз у пік туристичного сезону мають жахливий вигляд: на пляжах буквально не залишається вільного від людських тіл квадратного метра, як і в акваторії, призначеній для безпечного купання та обгородженій буйками. І що найдивовижніше, таке катастрофічне становище зовсім не відлякує невибагливих до комфорту туристів — із кожним новим сезоном кількість приїжджих тільки зростає.
Переповненість курортів людьми робить їх непривабливими насамперед для найзаможніших мандрівників. Клієнтура закладів люкс-класу залишає галасливі «людинники», що призводить до закриття дорогих бутіків, ресторанів і готелів
Переповненість курортів людьми робить їх непривабливими насамперед для найзаможніших мандрівників. Клієнтура закладів люкс-класу залишає галасливі «людинники», що призводить до закриття дорогих бутіків, ресторанів і готелів. Їхнє місце займає фастфуд, мережевий ритейл і хостели. Така деджентрифікація в підсумку виснажує й природні ресурси: оази перетворюються на випалену землю. Відкриття пам’ятки — розвиток курорту — джентрифікація — колапс — занепад, забуття, здичавіння.
Локдаун, порушивши цей курортний природний життєвий цикл, став благотворною штучною паузою, яка дозволила перегрітим туристичним містам трохи охолонути й перепочити. Коли ми журимося, що пандемія майже знищила туризм, частина корінних жителів Венеції, Амстердама, Парижа (крім керівників абсентеїстської нерухомості) лише аплодують. Локдаун повернув городянам спокійний сон, який не порушується п’яними криками відпочивальників.
Зі зникненням туристичних натовпів вулиці європейських центрів стали тихими й чистими. Римські матрони можуть вигулювати своїх собачок кварталом Монті, не лавіруючи в потоках чужинців. Амстердамці встигли відвикнути від запахів сечі в закутках навколо площі Лейдсеплейн. Жителі барселонського Баррі Готік знову можуть вивішувати білизну на мотузках через вулички, не побоюючись, що її вкрадуть як сувенір.
Кабінки для перевдягання, схожі на пташині клітки, у найбільш стійкому готелі Сінгапуру PARKROYAL On Pickering, спроєктованому студією WOHA. Джерело фото: PARKROYAL On Pickering
Овертуризм шкодить ландшафту, руйнує пляжі, створює величезне навантаження на інфраструктуру й позбавляє жителів доступу до ринку нерухомості
А у чиновників і урбаністів з’явився час подумати, як знизити негативний побічний ефект овертуризму, зберігши економіку. Способи на кшталт запровадження податкових обмежень і заборони використання систем Booking і Airbnb (що вже практикували в Барселоні), — це удар по дрібному бізнесу й порушення прав власників нерухомості. Та й небагатих мандрівників також.
Складніший, але виправданий шлях — стимулювати готельєрів до інвестицій у збереження спадщини та екотехнології, перерозподіл туристичних потоків, розвиток нових курортів, заохочення стилю відпочинку, що не завдає шкоди природі.
Xigera Safari Lodge — туристичний табір преміального класу в дельті річки Окаванго, Ботсвана. Входить до колекції розкішних бутік-готелів Red Carnation Hotels. Джерело фото: Xigera Safari Lodge
Менеджери Світового банку вважають, що пандемія дозволить переглянути ставлення до туризму та поставити його на рейки GRID — екологічного, сталого, інклюзивного підходу до розвитку. Ключові гравці сфери гостинності — Marriott, Hilton, Intercontinental (IHG), Hyatt, Wyndham, Radisson та інші — об’єдналися в групу Sustainable Hospitality Alliance. У 2020 році SHA опублікував кілька звітів із практичними рекомендаціями для готельєрів, а також девелоперів, як зробити бізнес і самі готелі стійкими.
Крім загальних рекомендацій, SHA у своїх брошурах наводить конкретні приклади: Hersha Hospitality Trust (інвестор Marriott International, Hilton Hotels, Hyatt Hotels, Intercontinental Hotel Group, Hersha’s Independent Hotel Collection) реконструює колишні банківські чи адміністративні будівлі, перетворюючи їх на готелі, а також економить по $ 14 млн на рік, використовуючи для прання повторно очищену воду.
Зелені штрихи
Якщо девелопер варварськи вторгається в заповідну зону й будує розкішний готель, попутно осушивши болітце з пташиними гніздами чи вирубавши старі дерева, — це погана історія, яка може під корінь знищити бізнес. Відмінний спосіб зіпсувати репутацію — знищити історичну будівлю заради будівництва сучасної.
Люди, які пережили екзистенційну кризу (а багато хто сприйняв пандемію саме так), стали ще більш сприйнятливими до всього, що стосується дбайливого ставлення до природи та спадщини. Тож свідомі готельєри приймають виклик і роблять свій бізнес дедалі більше екофрендлі.
Gaia Napa Valley Hotel and Spa, перший готель із золотим сертифікатом LEED у США. Джерело фото: Gaia Napa Valley Hotel and Spa
Вішалка для рушників у ванній кімнаті — м’яка підказка, що рушник можна використовувати двічі. Опція «прибирання за запитом» дозволяє заощадити воду на щоденному пранні. Інші маркери того, що готель підтримує парадигму стійкості: прокат велосипедів для гостей; відсутність у ландшафтному озелененні газонів, що потребують скошування; диспенсери для шампунів і мила; дозатори на баночках із цукром і приправами в їдальнях; використання в оздобленні інтер’єру та екстер’єру натуральних і перероблених матеріалів; органічна ферма на території готелю, що постачає свіжі овочі та зелень для кухні.
Те, що колись сприймалося снобами як «бажання заощадити» і ніяк не вкладалося в поняття «розкіш», сьогодні є проявом усвідомленості та прагненням підтримувати глобальні тренди.
Складний, але виправданий шлях — стимулювання готельєрів до інвестицій у збереження спадщини та екотехнологій, перерозподіл туристичних потоків, розвиток нових курортів
Ще у 2008 р. Вен І Чанг, засновник Gaia Napa Valley Hotel and Spa, першого в Америці готелю із золотим сертифікатом LEED, поділився з колегами інформацією про те, що екологічність насправді не вимагає гігантських додаткових інвестицій. «Під час проєктування першого готелю мережі витрати на зелені елементи становили від 12 до 15%. Під час розроблення готелю Gaia Anderson Hotel витрати на екологічність скоротилися до 5–6%. А під час будівництва Gaia Merced Hotel склали всього 2–3%», — повідомив Вен І Чанг.
Xigera Safari Lodge. Джерело фото: Xigera Safari Lodge
Сьогодні сонячні електричні системи, максимізація природного освітлення в кожному приміщенні, стратегії пасивного обігріву й охолодження, збереження тінистих дерев для зменшення теплових островів на автостоянках, високоефективні теплоізоляція, системи опалення, вентиляції та кондиціювання, системи очищення озоном, туалети з подвійним змивом — це вже невід’ємна частина техзавдання, яке замовники виставляють проєктувальникам і будівельникам.
Eco Luxury: глина та золото
Як тільки процес вакцинації від коронавірусної інфекції став масовим, десятки нових розкішних готелів оголосили про початок/відновлення бронювання. Ось кілька гучних відкриттів.
Із 4 серпня почне приймати гостей канадський 1 Hotel Toronto. До обов’язкового визначення «люкс» маркетологи додали префікс «еко», і 1 Hotel Toronto виходить на ринок, позиціонуючи себе як eco luxury hotel. Недарма ж засновника готельного бренду Баррі Стернліхта, голову та головного виконавчого директора Starwood Capital Group, інвестора Марка Шейнберга з Mohari Hospitality, а також архітектора та дизайнера Девіда Роквелла називають візіонерами, орієнтованими на природність.
1 Hotel Toronto — eco luxury hotel, створений з акцентом на біофільність. Джерело фото: 1 Hotel Toronto
«Ми давно захоплювалися принципами сталого розвитку та екологічності, і дуже раді, що отримали можливість спроєктувати новий 1 Hotel Toronto з акцентом на біофільність», — сказав Девід Роквелл, засновник і президент Rockwell Group.
Крім біофільного дизайну інтер’єрів, 1 Hotel Toronto може похвалитися суто заміськими атрибутами. Органічний компостер перероблятиме все сміття, що залишилося від відвідувачів, на добриво, яке потім використовують для підживлення рослин на території готелю та в прилеглих парках. А в затишних місцях на даху та терасах розмістять готелі для бджіл. Це, до речі, не така вже й нова ідея — раніше будиночки для запилювачів з’явилися у Fairmont Royal York і Shangri-La Hotel. Захист бджіл — дуже популярна тема в Торонто та Канаді загалом.
Villa Copenhagen — готель, створений у процесі реновації будівлі Центрального поштамту Копенгагена. Джерело фото: Nordic Hotels & Resorts
Незважаючи на те, що влада Данії поки що досить жорстко обмежує в’їзд у країну, Петтер Стордален — «король готелів» усієї Скандинавії, харизмат і захисник навколишнього середовища — оголосив про відкриття бронювання для гостей свого нового готелю Villa Copenhagen поряд із садами Тіволі в данській столиці. Villa Copenhagen, що входить до складу Preferred Hotels & Resorts, — це незалежний проєкт Nordic Hotels & Resorts, покликаний продемонструвати всьому світові відданість групи принципам екологічної стійкості.
Реновація та перетворення у фешенебельний готель на 390 номерів історичної будівлі Центрального поштамту тривали понад чотири роки та обійшлися у $ 275 млн. Основні зміни — басейн і ресторани на даху, а також ажурна конструкція з металу та скла, що перетворила внутрішній двір, де раніше сортували пошту, на ефектний атріум. Масивні мармурові колони, ліпні стелі, дубові сходи, фасад із вежею в стилі необароко були збережені.
Проєктуванням займалася британська студія Universal Design Studio, а щоб зробити інтер’єри різноманітними, Стордален запросив одразу кілька дизайнерських компаній. Наприклад, Earth Studio розробляла повністю екологічний люкс, в оздобленні якого використовуються лише перероблені матеріали; оформленням лаунжу в атріумі та кількох сьютів займалися дизайнери ювелірного бренду Shambala Jewels; барів і ресторанів — компанія Epicurean; екологічно чисті меблі — це продукція данського виробника Mater Design.
Незважаючи на солідний обсяг інвестицій, вартість ночі в Villa Copenhagen цілком демократична — від 220 $. «Настільки унікальну атмосферу неможливо створити з нуля — тільки шляхом відродження забутої пам’ятки», — вважає Стордален.
Villa Copenhagen. Зона басейну. Джерело фото: Nordic Hotels & Resorts
До речі, пандемія не завадила Петтерові Стордалену поповнити колекцію Nordic Choice Hotels новими готелями. У липні він придбав «перлину біля моря» — готель Scandic Maritim у норвезькому містечку Хеугесунн на дуже вигідних для колишніх власників умовах. Так магнат підтримує національну туристичну галузь на плаву. Стортинг Норвегії теж виплачує готельєрам значні компенсації за простій під час локдауну.
«Атмосферу неможливо створити з нуля — тільки шляхом відродження забутої пам’ятки», — Петтер Стордален
Відтепер найрозкішніший готель на тихоокеанському узбережжі Мексики — новий One&Only Mandarina. Серія бунгало із саману та будиночки на деревах занурені в пишну тропічну зелень. Розташування на пагорбі відкриває чудові види на лагуну. Ручної роботи текстиль, глиняний посуд, вази з видувного скла — усе це продукція місцевих майстрів.
Сюди приїжджають заради тісного контакту із заповідною природою та кухні шефа Енріке Олвера. Втім, для екстравертів і тусовщиків є спільний пляж із пейзажними басейнами та пірсом для паркування яхт. Вартість номера стартує від 900 $ за ніч.
One&Only Mandarina — найрозкішніший готель на тихоокеанському узбережжі Мексики. Джерело фото: One&Only Mandarina
Блокування телефонного зв’язку, настоянка чайного гриба замість кока-коли — архітектор і дизайнер Антоні Естева у своєму новому готелі Es Racó d’Artà на Майорці в природному парку Льєвант обіцяє, що всього кілька днів, проведені в обстановці сільського мінімалізму, благотворно позначаться на здоров’ї та перетворять гостей на прихильників екоцінностей.
До моря далеченько, зате басейн, вино з власних виноградників, овочі зі свого городу й оливкова олія, віджата з урожаю, зібраного в місцевому оливковому гаю, — все це створює унікальну атмосферу, яка сьогодні затребувана не менше, а то й більше, ніж шик , неон і купання в шампанському. І лише 630 доларів за ніч.
Декілька днів, проведених в обстановці сільського мінімалізму, благотворно позначаться на здоров’ї й перетворять гостей на прихильників екоцінностей
«Люди більше не шукають мармурові ванні кімнати та позолочені крани, натомість вони шукають щось просте. Їх, як і раніше, приваблює багаття, навколо якого можна сидіти й розмовляти», — вважає Тереза Унтертінер, керівниця екоготелем у Південному Тиролі, створеному на місці занедбаного санаторію початку XX ст. І дійсно, однією з фішок Forestis є посиденьки навколо багаття після вечірньої трапези маринованими сосновими пагонами, пельменями з кропивою та органічними коктейлями з додаванням хвої та кори.
І все ж екотренди не скасовують пристрасть до королівського шику. А іноді вдало вбудовуються в традиційну концепцію Luxury Resort. Та й тема збереження й реновації спадщини — частина тієї самої стратегії стійкості.
Forestis — готель у Південному Тиролі, створений на місці занедбаного санаторію початку XX ст. Джерело фото: Forestis
У середині літа мережа Luxury Collection Hotels & Resorts відкрила Matild Palace у Будапешті. Палац Матильди — одна з найкрасивіших будівель Belle Époque у місті на Дунаї. Над реставрацією та реновацією внутрішніх просторів об’єкта Світової спадщини ЮНЕСКО протягом п’яти останніх років працювали спеціалісти студії MKV Design.
Простори готелю прикрашені історичними фотографіями, артефактами епохи Габсбургів, порцеляною Жолнаї й обставлені угорськими меблями ручної роботи. Дизайн ар-нуво поєднується з бароковою архітектурою та сучасним мистецтвом.
Готелі дозволяють приміряти на себе інший спосіб життя: ледаря, особи королівської крові, духовного шукача
«Цей готель дозволяє нашим гостям утілити фантазію про життя в королівському палаці, оснащеному сучасними зручностями та з бездоганним сервісом», — повідомила Кендіс Д’Круз, віце-президент Marriott International.
Місяцем раніше у Версальському палаці відкрився готель Airelles Château de Versailles — перший готель на території комплексу, що входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО та Асоціації європейських королівських резиденцій. Комплекс із трьох будівель Le Grand Contrôle, розташований у вхідній зоні палацу, збудував у 1681 р. Жюль Ардуен-Мансар для Поля де Бовільє, герцога де Сент-Еньян, а в епоху Короля-Сонця його викупили для розміщення міністерства фінансів. У ХІХ ст. Le Grand Contrôle передали армії, до 2004 р. в ньому розташовувалася їдальня для офіцерів, і до того часу будівлі сильно занепали.
Уряд Франції вирішив зробити з колишньої їдальні дорогий готель і передав комплекс у концесію LOV GROUP. Проєкт доручили розробити архітекторові та дизайнеру Крістофу Толлемеру, який спеціалізується на створенні об’єктів преміум-класу. Його завдання полягало в тому, щоб створити «капсулу часу», передавши дух епохи династії Бурбонів
Екотренди не скасовують пристрасть до королівського шику. А іноді вдало вбудовуються у традиційну концепцію
Номери готелю обставили антикварними меблями, декорували витворами мистецтва й артефактами XVIII ст. Дерев’яні різьблені панелі виконали за ескізами тієї самої епохи, а постачальником текстилю стали фабрика Pierre Frey та Королівська мануфактура в Обюссоні. Всі сучасні гаджети й обладнання ретельно закамуфлювали, що теж вимагало чималої майстерності. Реконструкція будівлі та дизайн інтер’єрів обійшлися в круглу суму, що перевищила 35 млн євро.
Airelles Château de Versailles — перший готель на території Версаля. Джерело фото: LOV GROUP
Airelles Château de Versailles — перший готель на території Версаля. Джерело фото: LOV GROUP
Airelles Château de Versailles — перший готель на території Версаля. Джерело фото: LOV GROUP
Сучасні готелі не просто надають нам дах і ліжко в проміжках між відвідуванням визначних пам’яток. Вони дозволяють приміряти на себе інший спосіб життя: багатого ледаря, особи королівської крові, духовного шукача чи пустельника. Зміна лайфстайлу — теж своєрідна подорож.
Нові старі місця
У свіжому рейтингу 50 найкращих напрямків для постпандемічних подорожей від Forbes ви майже не знайдете найпопулярніших світових курортів. Головно це зібрання досить малолюдних місць із виразною природою чи тихих містечок з автентичною культурою, де можна знизити рівень стресу, в якому люди перебували через COVID-19. Грецькі Крит і Санторіні, Гайяна, Коста-Рика, Шетландські острови, В’єтнам, Індонезія. Хелло, провінція!
Винятком із цього правила видається рекомендація вирушити до Каїра, де через 15 років будівництва ось-ось має відкритися для відвідувачів Великий єгипетський музей (Grand Egyptian Museum), спроєктований ірландською студією Heneghan Peng Architects. Але, як ми переконалися, процес завершення робіт на об’єкті вартістю понад $1 млрд знову затягнувся.
Цього разу — через завершення археологічних розкопок біля стін піраміди Хеопса та передачу похоронного човна фараона музейникам. І хоча колекція Тутанхамона, яка має стати серцем Великого єгипетського музею, станом на липень усе ще залишається недоступною, гості пірамід Гізи можуть задовольнити свою пристрасть до історії в Національному музеї єгипетської цивілізації, куди у квітні урочисто перевезли 22 мумії давніх царів і цариць.
Будівництво Grand Egyptian Museum у Каїрі за проєктом Heneghan Peng Architects. Джерело фото: Grand Egyptian Museum
Треба пояснити, що єгипетський девелопмент у тіні історичних пірамід традиційно неквапливий. Національний музей єгипетської цивілізації, спроєктований місцевим архітектором Ель-Газзалі Коссейба, також відкрився лише через 35 років після початку робіт. Тому 15 — зовсім некритичний термін для об’єкта, який проєктувався Heneghan Peng Architects, за висловом архітектора Ши-Фу Пена, як «скеля, кам’яна стіна, що розділяє гори та пустелю або життя та смерть».
Утім, навряд чи довгоочікуване відкриття Grand Egyptian Museum можна буде назвати архітектурною подією. Із 2009 р. архітектори не мають впливу на хід робіт, позбавлені можливості здійснювати авторський контроль, і, як повідомляли в одному з недавніх інтерв’ю, знають лише про те, що початковий дизайн зазнав значних змін.
Будівництво Grand Egyptian Museum у Каїрі за проєктом Heneghan Peng Architects. Джерело фото: Grand Egyptian Museum
«Поки що туристам показують павільйон, який зводять для похоронного човна фараона, і повідомляють, що відкриття буде після пандемії, адже складно назвати святом церемонію, де VIP-персони стоять на відстані одна від одної та в масках, — розповідає Оксана Гришина, кореспондент української агенції Interfax, що побувала в Гізі в рамках інформтуру. — Минулого, карантинного року, відкрито музеї в Шарм-ель-Шейху та Хургаді, і там можна побачити вражаючі колекції.
Міністр туризму та старожитностей Єгипту Халед Аль-Анані повідомив, що протягом попередніх трьох років було відкрито понад 20 музеїв і відновлено понад 80 археологічних пам’яток по всій країні, включаючи Каїр. Загалом у музейну програму інвестовано з держбюджету понад $1,5 млрд протягом останніх п’яти років, плюс цільові гранти від міжнародних організацій».
Якщо почекати ще рік, то подорож до Катару буде ще більш вражаючою. Там готуються прийняти Чемпіонат світу з футболу 2022 року
Зроблено багато, але перед долиною Гіза туристів зустрічає автозвалище й запорошені каркаси. Вони створюють те саме відчуття тліну, що й блякла пустеля навколо пірамід і Сфінкса. Можливо, до сміттєзвалища в місцевих чиновників просто ще не дійшли руки, оскільки готовність Єгипту до реалізації амбітних проєктів не викликає сумнівів: побудувати місто в пустелі та зробити його садом — це саме те, чим зараз займається уряд.
На полях знаменитих танкових битв Другої світової війни, поряд із середземноморським курортом Ель-Аламейн, зводиться нове місто, розраховане на 6 млн жителів. З однією-єдиною спеціалізацією — туризм. Інвестиції становлять близько $60 млрд.
National Museum of Qatar («Піщана троянда Катару») — музей, збудований за проєктом Жана Нувеля в Досі. Фото: Abhishek Shetty / Unsplash
«Клімат тут набагато м’якший, ніж загалом у Єгипті, а море з пляжем непристойно чудові, — ділиться враженнями Оксана Гришина. — Але існуючий Ель-Аламейн — дуже дорогий курорт. Чи запропонує Нью-Аламейн відпочинок за цінами, порівняними з єгипетськими курортами Червоного моря, чи конкуруватиме з Мальдівами та Ніццею? Подивимося. Поки що будівництво вражає масштабами, але говорити про вражаючу архітектуру зарано».
Ще один архітектурний магніт зі списку Forbes — Національний музей Катару (National Museum of Qatar) від Жана Нувеля в Досі. «Троянда пустелі» відкрилася в середині 2019 р., а вже за кілька місяців Катар закрив кордони. Тож тепер з’явився шанс відкрити для себе архітектурний шедевр і його експонати. Але якщо почекати ще рік, то подорож до Катару буде ще більш вражаючою. Там готуються прийняти Чемпіонат світу з футболу 2022 р., і до цієї події будуються десятки грандіозних інфраструктурних об’єктів. Також влада Катару анонсувала відкриття 105 нових готелів. Нічого собі!
Атракціони та парки
Атракціони сучасності — це гібрид архітектури та інфраструктури, їхні переваги часто виходять за межі розважальної функції, а самі об’єкти — за межі тематичних парків. Так Лондонське Око, творіння архітекторів Девіда Маркса та Джулії Барфілд, стало невід’ємною частиною лондонського обрію. Так само, як і вежа Wessel Томаса Хезервіка — магнітом нью-йоркського Хадсон-Ярдс і місцем призначення для тисяч туристів.
У липні 2021 р. у Дубаї відкрився новий туристичний атракціон Deep Dive Dubai. Найглибший у світі басейн для занять дайвінгом має залучити не менше гостей, ніж знаменита вежа Бурдж Халіфа. Критий басейн, що вміщує 14 млн літрів прісної води, що еквівалентно шести басейнам олімпійського розміру, пропонує воістину оксамитові всесезонні умови для дайверів. Температура води підтримується на рівні 30 градусів, щоб у плавців не виникало необхідності надягати гідрокостюми. Безпеку занурень контролюють десятки інструкторів і відеокамер.
Deep Dive Dubai — найглибший у світі басейн для занять дайвінгом. Джерело фото: Deep Dive Dubai
Директором нового атракціону став знаменитий дайвер Джаррод Яблонськи, а ось у самому процесі фізичної реалізації проєкту Дубай обійшовся без «стархітекторів-легіонерів». Будівництвом займалася місцева компанія Binladin Contracting Group, яка має за плечима 50-річний досвід роботи над складними інфраструктурними об’єктами в ОАЕ. Зовнішній вигляд будівлі був навіяний раковиною морського молюска Pinctada, у стулках якого в теплих водах Перської затоки утворюються перлини рідкісних відтінків. Це посилання на традиційний для ОАЕ перлинний промисел.
Щоб занурення у 60-метровий колодязь не перетворювалося на суто технічну вправу, команда дизайнерів створила на глибині декорації затонулого міста із житловими та офісними просторами, вулицями, наповненими міським детритом: ліхтарними стовпами, візками для покупок, велосипедами, рекламними щитами, банкоматами, сміттєвими баками та іншими атрибутами повсякденного життя мегаполіса.
Відкриття Deep Dive Dubai відбулося паралельно з відкриттям павільйонів всесвітньої виставки EXPO 2020, відкладеної на рік через карантин. Докладніше про це читайте в матеріалі Тетяни Колчанової «Expo 2020 Dubai: гід із всесвітньої виставки».
Атракціони сучасності — це гібрид архітектури та інфраструктури, їхні переваги часто виходять за рамки розважальної функції, а самі об’єкти — за межі тематичних парків
А на півдні Туреччини між курортними селищами Фетхіє й Олюденіз на початку літа відбулося відкриття об’єкта, який може перетворити регіон на світовий центр парапланеризму. Тут відкрили підйомник на гору Бабадаг, яку вже давно вподобали парапланеристи через винятково зручні для цього виду спорту умови та можливості здійснювати довгі польоти над бірюзовими бухтами та мальовничими пляжами.
Була лише одна проблема: щоб підняти на її вершину (1700 м) параплани й людей, їх треба було доставляти складним серпантином, який обсипався, що було небезпечніше, ніж самі польоти. Будівництво канатної дороги тривало 25 років — за цей час у регіоні змінилося 20 губернаторів, а в уряді Туреччини — 25 профільних міністрів. Але вже в червні канатка Fethiye Ölüdeniz Babadağ Teleferik запрацювала, і тепер час підйому в сучасних і безпечних кабінах становить лише 16 хвилин.
Канатна дорога не є виключно спортивною спорудою — це важливий об’єкт інфраструктури, що пов’язує низку нових туристичних об’єктів. На проміжній і кінцевій станціях збудовані ресторани, є амфітеатр для проведення культурних заходів і безліч оглядових майданчиків, з яких можна милуватися ширянням різнокольорових крил на тлі блакитної лагуни Олюденіза. Злітні смуги дозволяють одночасно запускати відразу кілька парапланів, що робить Бабадаг зручним місцем для проведення міжнародних змагань.
Канатка працюватиме всі 12 місяців, що дозволить готелям регіону перейти від сезонного графіка до цілорічного. Інвестиції в проєкт склали $43 млн, але в Туреччині не сумніваються в тому, що доходи від туризму дуже швидко компенсують всі витрати. Цей оптимізм побічно підтверджується тим фактом, що, незважаючи на пандемію, в регіоні не заморожували дрібніші інфраструктурні проєкти.
Канатна дорога Fethiye Ölüdeniz Babadağ Teleferik за 16 хвилин підніме туристів на висоту 1700 м над рівнем моря. Фото: Ірина Ісаченко
Канатна дорога Fethiye Ölüdeniz Babadağ Teleferik за 16 хвилин підніме туристів на висоту 1700 м над рівнем моря. Фото: Ірина Ісаченко
У Фетхіє відкриваються нові готелі та ресторани, добудовується та впорядковується багатокілометровий променад уздовж пляжів. Буквально перед пандемією в містечку з’явився новий міський парк, названий на честь першого льотчика турецьких ВПС Фетхіє-бея.
Він створений за всіма канонами сучасного плейсмейкінгу — у цьому сенсі його можна вважати енциклопедичним зразком: безліч доріжок і велодоріжок, що переплітаються одна з одною, перголи, що захищають від сонця, ставки, струмки й болотні рекреації, альтанки з набором книг для читання, скейт-парк, стадіон, дитячі майданчики, відкритий театр, безліч лав, розкиданих по всій території. Рослини, які в спекотному кліматі в перші роки потребують ретельного догляду, ще не встигли увійти в силу, але навіть зараз парк має гідний вигляд.
Відпочивати, залишаючись на місці?
Чи є фізичне переміщення на значну відстань від великого міста необхідною умовою для ескапізму? Синхронно з тим, як традиційні курорти шукають можливість наблизитися до образу стійкого та успішного постіндустріального міста, відійти від сезонної зайнятості та не залежати від примх людей і тривожних політиків, великі міста приміряють на себе курортний стиль.
Прагнучи зробити життя людини комфортнішим, урбаністи студіюють книги з курортології та валеології, звертаються до типології курортів, намагаючись інтегрувати складники їхньої інфраструктури у тканину звичайних робочих міст. Причина не в прогресуючому гедонізмі або примарі «золотого століття», що настає, а в нагальній необхідності протистояти агресивному середовищу й щоденному стресу. Якщо ми не навчимося відпочивати, то просто згоримо.
Намагаючись зробити життя людини комфортнішим, урбаністи студіюють книги з курортології та валеології, звертаються до типології курортів
Традиційно вважалося, що головний ресурс курорту — це унікальні природні якості місця: лікувальні джерела, зручні пляжі, цілюще гірське повітря тощо. Саме навколо цих якостей і створюється орієнтована на них інфраструктура. У звичайному місті індустріальної епохи був відсутній природний ресурс, необхідний для оздоровлення та лікування. Але в міру того, як велика промисловість і шкідливі виробництва виганяються за межі міста, сучасні урбаністи все частіше задаються питанням: «А якщо пошукати?».
PRAGMATIKA.MEDIA неодноразово писала про те, як великі міста очищають і повертають собі річки, як постпромислові території перетворюються на парки. Як справедливо помітив один зі спікерів в інтерв’ю, опублікованому в 32 томі PRAGMATIKA.MEDIA: «Потрібно створювати оази».
Оази — це просторі та багатофункціональні міські парки, де можна провести з родиною цілий день. Це міські басейни та впорядковані пляжні зони для занять тим, що у світі називають urban river swimming. Це технопарки, спроєктовані за принципом «місто в місті». Це міські ферми. В останні роки українські девелопери все частіше звертаються до типології міського села та урбан-вілли. Докладно про цей тренд ми раніше писали у статті «Міське село: найкраще з різних світів» у 30-му томі PRAGMATIKA.MEDIA.
Адепти типології «міської вілли» наголошують, що економія площі — основний аргумент прихильників висотної забудови — насправді оманлива. Більшість людей, що живуть на поверхах, бажають обзавестися другим житлом — приватним будинком поближче до природи. І реалізація їхніх планів у підсумку однаково призводить до розростання субурбій. А ось власники міських вілл цілком задоволені своїм місцем проживання.
Проєкт ЖК Park Lake City, Київ. Джерело зображення: DIM Group
Але хіба ви вірите в те, що, облаштувавши максимально комфортні умови для повсякденного життя, сучасна людина здатна цим задовольнитися? Номадизм у нас у крові. Навіть якщо новий локдаун знову закриє кордони, скасуються всі фестивалі та концерти, закриються всі готелі — пристрасть до подорожей прориватиметься крізь заборони, подібно до того, як фанерна людина Merman Art виринає з кам’яної бруківки біля Арки дружби народів у центрі Києва.
Як влучно зазначила телеведуча одного із центральних українських телеканалів Анастасія Даугуле: «Це маніфест подолання: спливати та рухатися». Дуже схоже, що це маніфест цілого покоління.
/Матеріал опублікований на сторінках #33 тому PRAGMATIKA.MEDIA/
