Наш головний інструмент — мобільний застосунок (доступний для iOS та Android), що працює на базі технології доповненої реальності. Достатньо спрямувати камеру смартфона на об’єкт, який вас зацікавив — чи то фактурний історичний фасад, чи деталь природного ландшафту. «Рухомий пензлик» дозволяє одним дотиком зафіксувати конкретний піксель на екрані, після чого програма миттєво ідентифікує спеціальний код кольору та підбирає відповідні варіанти фарб із різних професійних серій. Так само легко можна експериментувати з колористикою, завантажуючи в інтерфейс уже збережені у вашій галереї фотографії.
Мобільний застосунок Sadolin Visualizer приміряє на стіну колір за допомогою технології доповненої реальності. Зображення: Sadolin
Суми(н)
Заснування Сум пов’язують із добою визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. У джерелах трапляються різні дати, проте найчастіше називають 1655 рік — саме тоді група нереєстрових козаків на чолі з Герасимом Кондратьєвим переселилася на територію сучасного міста. Після тривалих боїв вони опинилися перед вибором: прийняти кріпацтво чи знайти місце, де зможуть жити за власним звичаєм. Козаки обрали друге й звели тут перші укріплення. Поселення мало назву Сумин, воно було розташоване на стратегічному пагорбі в обіймах трьох річок: Псла, Суми (нині Сумка) та Сумки (тепер Стрілка).
Історична локація Сумин Ріг. Фото: Костянтин Аленінський
Художник-топоніміст Костянтин Аленінський називає місце, де Сумка впадає у Псел, Суминим Рогом і наголошує на сакральності цього міжріччя. На його думку, назва міста має гідронімічне походження — «містечко на Сумі», а літера «н» із часом зникла. Натомість популярну легенду про три сумки із золотом він називає пізнішою вигадкою геральдичного бюро Петербурга кінця XVIII століття. Дослідник також зауважує, що назва річки Сума значно давніша за саме місто, а в козацький період у грошовому обігу були срібні талери («єфімки»), тоді як сумки для грошей називали калитами.
Костянтин Аленінський, художник-топоніміст
За словами архітектора Ігоря Титаренка, історичний центр Сум колись займала велика козацька фортеця. Сьогодні її межі читаються передусім у рельєфі й топоніміці — зокрема в назвах вулиць Козацький Вал і Перекопська.
Суми належать до міст, які не розкриваються з першого погляду. Тут немає однієї панорами, що пояснює міську структуру. Натомість місто складається з мережі маршрутів, ландшафтів і кварталів. Експерти описують це як систему нашарувань.
Ігор Титаренко, архітектор, урбаніст, засновник спільноти «СМ Архітектори», голова ГО «Суми майбутнього», громадський активіст, аспірант ХНУМГ ім. О. М. Бекетова, молодший науковий співробітник СумДУ
Архітектор Юрій Леонець зазначає, що пізнання міста — процес поступовий, майже інтимний: «Місто примхливе, воно не відкриває все одразу, не дає “на тарілочці”, як це часто буває там, де все досліджено вздовж і впоперек. Щоб дізнатись більше, треба заглядати в закутки, дивитися старі мапи, читати таблички на будинках, ходити незвичними маршрутами і приглядатись до того, що тебе оточує. Це неймовірне відчуття, коли ти можеш перевідкрити для себе одне й те саме місце з десяток разів, просто дізнаючись щось нове, глянувши в арку двору, повз який ходив усе життя».
Юрій Леонець, архітектор, активіст, учасник ГО «Суми майбутнього»
Історичний центр Сум колись займала велика козацька фортеця. Сьогодні її межі читаються передусім у рельєфі й топоніміці — зокрема в назвах вулиць Козацький Вал і Перекопська
Водночас Суми зберігають баланс масштабу: місто досить компактне, щоб уникати перевантаженості, але має достатню різноманітність маршрутів. Це дозволяє більшості районів функціонувати як самодостатні одиниці — за принципом 15-хвилинного міста.
Юрій Леонець також звертає увагу на локальні лавмарки — знакові місця, які сум’яни люблять на підсвідомому рівні. До цього переліку він відносить як природні об’єкти — річку Псел, озеро Чеха та Блакитні озера, так і архітектурні чи індустріальні символи: альтанку, ТРЦ «Мануфактура», Театральну площу, СКД чи знайому багатьом «Клюшку». За його словами, саме ці локації, розкидані по всьому місту, щовечора наповнюються життям, демонструючи стійкість містян перед будь-якими зовнішніми загрозами та обстрілами.
Сумська альтанка, символ міста Суми, розташована біля Сумського краєзнавчого музею. Фото: Андрій Мозговий
Ігор Титаренко описує Суми як «м’яке» місто з погляду простору й водночас стійке за характером. Тут відсутній агресивний тиск забудови, притаманний великим містам, натомість зберігається баланс відкритих перспектив, зелених зон і архітектури. Місто виросло між річками, і ця природна структура досі визначає його сприйняття.
Прогулянка Сумами — це спосіб читання міста. Один із базових маршрутів починається від залізничного вокзалу й веде в центр через вулицю Троїцьку, яку Леонець називає «вітриною цукрової імперії Харитоненків». Попри рани від втручань радянського періоду, тут збереглися фрагменти історичної забудови.
Троїцький собор розташований на перетині вулиць Троїцької та Новомістенської, на одній із найвищих точок міста. Фото: Катерина Поліщук
Ігор Титаренко продовжує: «Візитівкою Троїцької вулиці є її домінанта — Троїцький собор, який ЮНЕСКО вніс до Міжнародного списку культурних цінностей під посиленим захистом. По дорозі гості міста зможуть побачити багато історичної забудови, лікарні, школи, історичні садиби та костел. Вулиця закінчується залишками палацу Харитоненків, звідки починається пряма дорога до центральної частини».
Комплекс садиби Харитоненка, що складається з торгової контори, родового маєтку та саду, є архітектурною пам’яткою національного значення. Перебуває в занедбаному стані. Фото: Міністерство культури України
Далі маршрут веде на майдан Незалежності. Ігор Титаренко зауважує, що ця площа, закладена в радянську добу, має імперіалістичний характер: «Колись тут була одна з найгарніших історичних вулиць — Миколаївська. Однак через радянські амбіції вулиця була зруйнована та перетворена на площу. Зараз архітектура площі є характерним прикладом радянського модернізму з елементами бруталізму початку 70-х — 80-х років, що плавно перетікає в минуле — в так звані сталінки, що є характерними для забудови 50-х — 60-х років. У Сумах вони особливі. Мають свої характерні декоративні елементи та напівкруглі відкриті балкончики, а над дахом височіє унікальний бельведер». Юрій Леонець своєю чергою акцентує на цінності ансамблю як спектра стилів: від модернізму й радянського ампіру до класицизму та козацького бароко.
Суми зберігають баланс масштабу: місто досить компактне, щоб уникати перевантаженості, але має достатню різноманітність маршрутів
З майдану шлях веде до сакральної будівлі міста — Воскресенської церкви. Ігор Титаренко нагадує, що, попри охорону ЮНЕСКО, по ній було завдано удару російським БпЛА, який частково пошкодив оздоблення фасаду. Юрій Леонець цитує краєзнавця Євгена Мурзу: «Її бачили всі покоління сум’ян», підкреслюючи, що це єдина збережена частина Сумської фортеці.
Поруч на вулиці Соборній розташована ще одна домінанта Сум — Спасо-Преображенський собор, один із найвпізнаваніших барокових храмів Лівобережної України, рідкісний приклад використання скульптур на православних сакральних спорудах та один із трьох архітектурних символів міста. В дзвіниці собору донині працює механізм годинника, який був зроблений у німецькому місті Бокенем у 1884 році.
Механізм у дзвіниці Спасо-Преображенського собору. Фото: Ігор Титаренко
«Пройшовши Соборну, виходимо на Покровську площу, еспланаду Сумської фортеці та географічний центр сучасного міста. Вона радує панорамами на Засумський район і лівий берег Псла по вул. Харківській. Окрім цього, на площі можна побачити трасування фундаментів Покровської церкви (віртуальну реставрацію можна переглянути тут. — Прим. ред.), пам’ятник цукру-рафінаду, ансамбль торгових рядів, пам’ятник цукрозаводчикові та доброчинцю Іванові Харитоненку й альтанку — найвпізнаваніший із символів міста», — зазначає Юрій Леонець.
Колірна формула
Заглиблення в архітектурні деталі дозволить нам відчути місто «на дотик». Наші експерти одностайні: Суми — це місто, де колір і матеріал завжди були нерозривно пов’язані з ландшафтом. «Варто звернути увагу на контекст, в якому живе місто: це природа, зелень, річки. Уважні містяни давно помітили гармонійні колірні рішення фасадів церков, що мають блакитний відтінок, і смарагдовий колір дахів. Ці кольори також чудово читаються в геральдиці міста й області», — говорить Ігор Титаренко.
Архітектура Троїцького собору поєднує елементи різних стилів. Фото: Віктор Черненко
Тут ми відзначимо вже згаданий раніше Троїцький собор (проєкт Карла Шольца), який формує яскравий просторовий акцент. Цукровий магнат Павло Харитоненко замовив будівництво храму в 1901 році як власну усипальню. Проте історія розпорядилася інакше: магнат помер у 1914 році, а вже за рік через тягар Першої світової війни та падіння прибутків будівництво призупинили, так і не завершивши оздоблення. Фактичне завершення оздоблювальних робіт та реставрація відбулися значно пізніше — в 1976–1988 роках.
«Уважні містяни давно помітили гармонійні колірні рішення фасадів церков, що мають блакитний відтінок, і смарагдовий колір дахів. Ці кольори також чудово читаються в геральдиці міста й області», — Ігор Титаренко
«Досліджуючи місто періоду 1900-х, ми виокремили закономірність у використанні матеріалів і колірних акцентів. Найкраще її передає Воскресенська церква: білі тиньковані стіни та бірюзові або сірі дахи, а також коричневий як акцентний колір на деяких будівлях. Дуже багато будівель центру раніше мало саме таку палітру — реальне училище, міська ратуша, Покровська церква, земська управа (Сумський обласний краєзнавчий музей), прибуткові будинки. Це органічно переплітається з дуже зеленим міським ландшафтом Сум», — продовжує Юрій Леонець.
Воскресенська церква в Сумах — одна з найстаріших споруд міста. Фото: Цукр
Будівля колишньої земської управи, також створена за проєктом архітектора Карла Шольца у середині 1880-х, справедливо вважається однією з найелегантніших пам’яток міста в стилі неоренесансу. Її фасад багато прикрашений декором та скульптурними елементами. Із цією будівлею також пов’язана діяльність підприємців, благодійників і меценатів Івана та Павла Харитоненків, Дмитра Суханова, громадських діячів Дмитра й Павла Линтварьових. Однак унаслідок масованої атаки російськими безпілотниками 17 лютого 2026 року ця памʼятка, як і багато інших у центрі міста, зазнала пошкоджень. Нині війська країни-агресора перебувають на відстані близько 25 км від Сум, і це ставить усю архітектурну спадщину, про яку ми тут розповідаємо, під максимальну загрозу.
Сумська повітова земська управа, історична споруда в Сумах, збудована у 1885–1886 роках. Фото: Марина Бойко
«Академічний провулок, колись живописна вуличка між корпусами Банківської академії, тепер — живий меморіал удару балістикою 13 квітня 2025 року, про який нагадують отвори в будівлях та бруківці: знищене крило корпусу СумДУ й пошкоджені будівля та контора комплексу садиби Суханових-Сумовських», — розповідає пан Юрій. Ще влітку 2025 року архітектори відсканували садибу. На основі фото команда створила 3D-модель, яку надалі можна буде використовувати для відновлення.
Будівля та контора комплексу садиби Суханових-Сумовських. Фото: Ігор Титаренко
«Часто можна побачити тиньковану історичну архітектуру, більш світлу, з акцентом на форму й декор. Хорошим прикладом є Спасо-Преображенський собор, де світлий фасад білого та блакитного відтінків працює як фон для складного декоративного оздоблення, — доповнює Ігор Титаренко. — Багато про що може розповісти матеріал. Для історичних Сум характерна саме цегляна архітектура кінця ХІХ — початку ХХ століття. Тут уже відіграє роль автентична естетика, коли сама цегла працює як декоративний елемент. Це добре видно на старих світлинах забудови центральних історичних вулиць, де збереглися будівлі з виразною пластикою фасадів та деталізацією. Хоча сьогодні ця краса захована під сучасним фарбованим тинькуванням різних кольорів».
Спасо-Преображенський собор відомий своєю 56-метровою дзвіницею з курантами та унікальними скульптурами апостолів на даху, що є рідкістю для православних храмів. Фото: В. Вечерський
Особливе місце в архітектурному коді міста посідають малі архітектурні форми. Одна з них — найстаріший цегляний міст Сум, зведений наприкінці XIX століття. Для Костянтина Аленінського саме ця локація є особливою: «Для мене найкращим місцем є старий арковий міст, який ми назвали десять років тому Кадетським. Назва вже стала народною, що є найкращим показником для художника-топоніміста». Збудований, імовірно, на замовлення Івана Харитоненка, міст слугував другим заїздом до Кадетського корпусу з боку Псла. За однією з версій, архітектурний задум був ще витонченішим — над мостом стояли античні скульптури, а поруч мав функціонувати фонтан. Сьогодні ж цю історичну споруду прикрашає розпис місцевого вуличного художника Скіфа, який працює інкогніто. Сама будівля Кадетського корпусу, що є памʼяткою сумської архітектури початку XX століття, була зруйнована російськими військами у 2022 році.
Найстаріший у Сумах цегляний Кадетський міст. Фото: Facebook Сумського клубу мандрівників
«Часто можна побачити тиньковану історичну архітектуру, більш світлу, з акцентом на форму й декор», — Ігор Титаренко
Інші визначні монументальні роботи розташовані в неочікуваному місці — на кладовищі. «На території Петропавлівського кладовища можна знайти унікальні статуї відомого французького скульптора Аристида Круазі на сімейному похованні Харитоненків, скульптури на похованнях Суханових, унікальні поховання і склепіння єврейського кладовища та загадкову цегляну піраміду, яку пов’язують із відомим просвітником Паліциним», — доповнює Юрій Леонець.
Дві скульптури на родинному похованні Харитоненків. Фото: Цукр
Крім класичної цегляної архітектури, візуальний код Сум формують пізніші модерністські пласти. Ігор Титаренко виокремлює радянський період як час іншої логіки — більш масштабної та владної. Прикладом цього є ансамбль майдану Незалежності: будівлі міської та обласної адміністрацій, готель і Будинок профспілок. Юрій Леонець, попри критику методів забудови цієї площі, зазначає, що саме модерністична спадщина збагатила місто такими знаковими об’єктами, як Центральний ринок і Сумська обласна наукова бібліотека.
Сумська обласна універсальна наукова бібліотека. Фото: Цукр
Остання нагадує своєю формою квітку лотосу, та не менш захопливими тут є інтерʼєри. Книгозбірню прикрашають гвинтові сходи, геометрична кришталева люстра та 11-метровий гобелен «Дерево знань» із рожевими, жовтими та синіми квітами. Його спеціально для бібліотеки виготовили майстри з Решетилівської фабрики художніх виробів на Полтавщині. В оформленні інтер’єру, який не зазнав грубих змін, також використали рожевий і білий мармур, дуб, травертин.
Інтерʼєри бібліотеки. Фото: sumygard / Instagram
Підсумовуючи, Юрій Леонець визначає характерну колірну формулу для Сум: це поєднання бірюзового, білого, сірого, коричневого та цегляного кольорів. Більшість із них він та Ігор Титаренко відобразили в брендбуці свого проєкту «Суми 1915». В його межах архітектори створюють тривимірну модель історичного центру міста. Вона охоплюватиме як збережені будівлі, так і ті, що були зруйновані. Саме цей період автори обрали як етап найбільшого розвитку міста.
Брендбук міста проєкту «Суми 1915». Зображення надане Юрієм Леонцем
Між потенціалом і втратою контролю
Сучасні Суми — це місто, яке водночас демонструє здатність до розвитку й накопичує критичні помилки. Серед найбільш вдалих прикладів останніх десятиліть архітектори одностайно називають нові громадські магніти. Юрій Леонець виділяє «Мануфактуру» — торгово-розважальний центр, що виник на місці суконної фабрики: «Це один із найвідоміших лавмарків міста. Він має цікаву форму, класний задум із гігантською голкою і дійсно якісно зроблений. “Мануфактура” стала хабом, який щодня відвідують тисячі містян. Це показник того, що простір працює. Хоча є щодо нього і критика, зокрема через невикористану набережну Псла».
ТРЦ «Мануфактура» побудований на місці колишньої суконної фабрики. Фото: відкриті джерела
До позитивних змін Ігор Титаренко також відносить поступове переосмислення міського середовища: розвиток пішохідності, увагу до безбар’єрності й появу локальних ініціатив: «Центр міста залишається живим, вулиці типу Соборної та Воскресенської реально працюють як громадські простори, де є рух, життя, бізнес. Місто є прифронтовим, тому активно піднімаються питання облаштування модульних укриттів, переобладнання старих бомбосховищ, будівництва підземних шкіл. Через малу відстань до фронту та події на початку повномасштабного вторгнення сум’яни стали набагато свідомішими, почали формуватися спільноти та громадські ініціативи, які піднімають важливі соціальні питання. Так з’явилось чимало хабів, відбулося переосмислення старих двориків історичного центру, створення культурних просторів у старій забудові, що відображає мистецтво сьогодення на полотні міста».
Юрій Леонець визначає характерну колірну формулу для Сум: це поєднання бірюзового, білого, сірого, коричневого та цегляного кольорів
Окремим досягненням, за словами Костянтина Аленінського, є поява нових культурних точок і робота з топонімікою: «Мені вдалося створити десятки артлокацій. Наприклад, провулок Давида Бурлюка на Мистецькій набережній. Є ідея після війни перетворити покинутий будиночок водолазної служби на футуристичне кафе — це може стати новою точкою тяжіння».
Вулиця Давида Бурлюка. Фото: Костянтин Аленінський
Втім, майже кожен з експертів говорить про значно глибші системні проблеми. Найчастіше згадувана — втрата контролю над історичним середовищем. «Найбільш показовий приклад — ТРЦ “Київ”, який вибивається з контексту історичного центру і за масштабом, і за архітектурою, і за кольором», — зазначає Ігор Титаренко. Подібну думку висловлює і Костянтин Аленінський, прямо називаючи цей об’єкт однією з головних містобудівних помилок.
ТРЦ «Київ» на вулиці Кооперативна, 1 у Сумах. Фото: відкриті джерела
Пан Титаренко додає: «Паралельно із цим є проблема дрібніших, але масових втручань в історичну забудову: нелегальні добудови, перебудови дахів на мансардні поверхи, зміна фасадів під комерцію. Часто це робиться без системного контролю й без урахування історичного середовища. В підсумку вулиці втрачають свою цілісність. Будівлі ніби є, але вони вже не читаються як єдиний ансамбль».
Сумський критий ринок — найбільший критий ринок у місті. Зведений у 1986 році за проєктом архітектора П. Селецького. Фото: Центральний ринок міста Суми / Facebook
До цього додається і загальний стан історичної забудови, який, за словами архітектора, викликає дедалі більше занепокоєння: «Частина будівель просто поступово занепадає. Фасади не реставруються, елементи декору втрачаються, охоронні договори з власниками не складаються, і це не завжди пов’язано з війною. Часто це наслідок тривалої відсутності уваги й системної політики збереження».
Водночас питання майбутнього розвитку міста прямо пов’язане з якістю діалогу між усіма учасниками процесу. Юрій Леонець зазначає: «Свого часу ми намагались налагодити діалог з органами влади та громадою, але, на жаль, із цього вийшло менше, ніж ми планували. Сподіваємось, у найближчому майбутньому ми зможемо організувати більш ефективну співпрацю, адже без цього навіть найпростіші ініціативи не знайдуть реалізації».
Спільнота «Суми майбутнього» зробила концепт дизайн-проєкту набережної Псла в Сумах. Візуалізація: «Суми майбутнього»
Попри ці труднощі, в місті поступово формуються нові середовища та ініціативи, які намагаються працювати із цими викликами вже на рівні майбутнього. Йдеться не лише про збереження, а й про переосмислення ролі архітектури та міського середовища в умовах війни.
Ігор Титаренко підсумовує: «Водночас, починаючи приблизно з 2023 року, ситуація почала трохи змінюватися. Нашою командою однодумців була започаткована архітектурно-урбаністична спільнота в складі ГО “Суми майбутнього”, яка стала для нас початком у професійному контексті. Ми працюємо більше як громадські активісти. Співпрацюємо з університетами, коледжами, культурними інституціями, іншими громадськими організаціями й частково з муніципалітетом. Робимо кроки для створення в Сумах плацдарму для молоді, яка хоче розвивати своє місто. Наш основний фокус зараз — це фіксація й оцифрування культурної спадщини. Тобто ми намагаємося хоча б зберегти те, що є, в цифровому вигляді, бо фізично це середовище поступово втрачається через війну».
