Великий майстер конструкцій зі скла, металу та бетону Бей Юймін народився в Кантоні (Гуанчжоу) в родині процвітаючого банкіра. Стопами батька він не пішов, а відправився в Америку вивчати архітектуру. Закінчив знаменитий Массачусетський технологічний університет, а потім і Гарвард, де навчався у Марселя Бреєра та Вальтера Гропіуса, одного із засновників школи Баугауз, чиї принципи підходу до архітектури та дизайну вплинули на розвиток американської урбаністики.
Ескіз Східного крила Національної галереї мистецтв у Вашингтоні, 1969 рік
«Я вважаю, що архітектура — це прагматичне мистецтво. Щоб стати мистецтвом, вона має базуватися на принципах необхідності»
Послідовник великих модерністів XX століття та Інтернаціонального стилю Міса ван дер Рое, у своїх проєктах Бей часто використовує чисті геометричні форми, чіткі лінії, рівні гладкі поверхні, проте вміє з ними працювати так, що вони не видаються в нього нудними чи примітивними, хоча ще під час навчання його критикували за любов до традиціоналізму.
«Архітектура — це дзеркало життя. Вам потрібно лише поглянути на будівлі, щоб відчути присутність минулого, дух місця; вони є відображенням суспільства»
Один із перших проєктів Бей Юйміна, в яких починає проглядатися його потяг до архетипічних пірамідальних форм — це Східне крило Національної галереї мистецтв у Вашингтоні, побудоване як її розширення у 1978 році.
Коли архітекторові замовили проєкт бібліотеки, що носить ім’я Джона Ф. Кеннеді, через роки після трагічної загибелі американського президента, Бей вирушив до його вдови Жаклін Кеннеді-Онассіс обговорити майбутню споруду.
Сама будівля, яка кілька разів міняла в процесі своє місце розташування, збудована в 1979 році на березі океану в затоці навпроти Бостона. Це величезна дев’ятиповерхова конструкція зі скла та бетону, яка і сьогодні є сучасною, не втрачає своєї актуальності. Меморіальну функцію він виніс у величезний скляний куб, що обрамлений бетоном, а музейну експозицію й театральні аудиторії розташував унизу, в підземній частині комплексу.
Зал слави рок-н-ролу в Клівленді, зведений у 1995 році
Бей також є автором легендарного Залу слави рок-н-ролу в Клівленді, що вражає своєю унікальною композицією, і 367-метрової Башти Банку Китаю в Гонконгу, що стала містоутворюючим центром, з апроксимованих на всю висоту трикутників, що заломлюються.
Башта Банку Китаю в Гонконгу
Найскладнішим своїм проєктом майстер називає Музей ісламського мистецтва в Досі, завершений у 2008 році.
«Переді мною стояло важке завдання — охопити всю різноманітність ісламської культури. Культури воістину величезної, що починається в Іберії, проходить через Індію епохи Великих Моголів до воріт Китаю і йде далі»
По суті це та ж піраміда, складена з квадратних і восьмикутних у перерізі блоків вапняку, привезеного з Франції. Джерелом натхнення для Бея стала каїрська мечеть Ібн Тулуна ІХ століття. Для спорудження катарського Музею наприкінці набережної Корніш насипали штучний острів.
«Спочатку я думав, що найкращі приклади ісламської архітектури знаходяться в Іспанії: мечеть у Кордові, ансамбль Альгамбра в Гранаді. Але коли я заглибився в питання, то моє уявлення змінилося. Я багато разів їздив у Єгипет і на Близький Схід і виявив, що найкрасивіші мечеті — в Каїрі. Я й раніше не раз відвідував їх, але тепер глянув на них по-новому. Вони багато розповіли мені про ісламську архітектуру».
Музей ісламського мистецтва в Досі
За свою унікальну кар’єру, що охоплює зміну цілих епох, Бей став володарем величезної кількості нагород, включаючи Золоту медаль Американського інституту архітекторів (AIA), нагороду Міжнародного союзу архітекторів у 2014 р., Імператорську премію Японії — Praemium Imperiale, а також Золоту медаль Королівського інституту британських архітекторів (RIBA), що вручається особисто Єлизаветою II. До речі, свою Прітцкерівську премію, отриману в 1983 році за внесок в архітектуру, він витратив на організацію стипендії для навчання китайських студентів архітектурі в США.
Музей ісламського мистецтва в Досі
Незважаючи на те, що Бей «пішов у відставку» майже тридцять років тому, він, як і раніше, активно працює, допомагаючи як своїй колишній архітектурній фірмі Pei Cobb Freed, так і бюро Pei Partnership Architects, яке очолюють його сини.
