Авантюрна архітектура Рікардо Бофілла

Рікардо Бофілл — художник, архітектор, мандрівник, авантюрист і експериментатор, 14 січня 2022 року пішов із життя у віці 82-х років.

Бофілла люблять за безмежну фантазію, сміливість і пристрасть до експериментів. Про власну багатогранність і стильове розмаїття проєктів Бофілл казав так: «Є деякі архітектори зі світовим іменем, вони — мої друзі і взагалі дуже хороші люди, але вони роблять одне й те саме в усіх містах». І ще так: «Свій стиль я порівнюю з письменницькою манерою письма. Це особливий почерк заповнення простору. Та справа в тім, що я волів би писати в будь-якій манері».

Бофілл — спадкоємець архітектурної династії. Його дід і батько були архітекторами й будівельниками в Барселоні. Завдяки своїй матері, Марії Леві, Рікардо з дитинства обертався в колах каталонської буржуазії та серед представників світової культурної еліти, вдосконалюючи майстерність ведення світських бесід і ділових перемовин.

Видатні комунікативні здібності, підтримка сім’ї, чудова освіта (Бофілл закінчив французький ліцей у Барселоні й Женевську вищу школу мистецтв і дизайну) і талант художника — все це сприяло тому, що ще замолоду Бофілл став визнаним метром.

Свій перший проєкт він розробив у 17 років, а першим реалізованим — у 1960 році — став літній будиночок на Ібіці для одного з членів родини Бофіллів. Свою фірму Taller de Arquitectura Рікардо заснував, коли йому було всього 24 роки.

Абраксас поклав початок «неокласичному» періоду у творчості Бофілла

Про будь-який із більш ніж тисячі проєктів Рікардо Бофілла можна написати тисячі слів, настільки кожен із них сповнений індивідуальності й самобутності. Проте сьогодні ми хотіли б згадати про будівлю, яка принесла архітекторові світове визнання й відчинила перед Бофіллом двері на міжнародну арену. Йдеться про житловий комплекс в містечку Сан-Пере-де-Рібес, поблизу Аліканте, збудований у пам’ять про письменника-абсурдиста Франца Кафку й визнаний класикою світової архітектури.

Концепція житлового комплексу «Замок Кафки» на 90 апартаментів, призначених для оренди, тісно пов’язана з культурним рухом «Архіграм». У 60-ті роки в Лондоні сформувалася група молодих архітекторів-неофутуристів, котрі експериментували з гіпотетичними архітектурними проєктами, спираючись на технологічні дослідження, заперечуючи соціальні та споживчі запити модерністської спільноти.

Житловий комплекс «Замок Кафки»

Житловий комплекс «Замок Кафки»

Житловий комплекс «Замок Кафки»

Житловий комплекс «Замок Кафки»

Житловий комплекс «Замок Кафки»

Житловий комплекс «Замок Кафки»

Бофілл і його команда Taller de Arquitectura прагнули відповідати цьому модному виклику, а також хотіли створити щось, що вийде за рамки іспанського регіоналізму, в якому вони раніше працювали.

Будівля на пагорбі з видом на затоку Сіджас спроєктована як набір кубів — житлових капсул, що спираються одна на одну, формуючи зовні хаотичне нагромадження. Тема «кубізму» була в той час на піку популярності.

Тому справедливо буде зауважити, що зовні «Замок Кафки» Бофілла нагадує «Хабітат 67» — житловий комплекс у Монреалі, Канада, спроєктований до всесвітньої архітектурної виставки Експо-67 Моше Сафді роком раніше, аніж Бофілл звів свою будівлю.

Муніципальний палац IFEMA Palacio у Мадриді. Фото: RICARDO BOFILL TALLER DE ARQUITECTURA

Тим не менш, Бофілл запропонував власний підхід до дослідження типології ланкового житла й вирішив максимально структурувати розташування капсул. Він заклав в основу концепції та конструктивних розрахунків два математичні рівняння.

Перше регламентувало кількість кубів-ланок, «нанизаних» у різних рівнях на вежі зі сходами, а друге — визначало кут з’єднання й висоту кожної такої спіралі. Застосування математичних формул генерує кількість і форму просторів усередині кубічної композиції.