Авантюрна архітектура Рікардо Бофілла

Бофілла люблять за безмежну фантазію, сміливість і пристрасть до експериментів. Про власну багатогранність і стильове розмаїття проєктів Бофілл казав так: «Є деякі архітектори зі світовим іменем, вони — мої друзі і взагалі дуже хороші люди, але вони роблять одне й те саме в усіх містах». І ще так: «Свій стиль я порівнюю з письменницькою манерою письма. Це особливий почерк заповнення простору. Та справа в тім, що я волів би писати в будь-якій манері».

Бофілл — спадкоємець архітектурної династії. Його дід і батько були архітекторами й будівельниками в Барселоні. Завдяки своїй матері, Марії Леві, Рікардо з дитинства обертався в колах каталонської буржуазії та серед представників світової культурної еліти, вдосконалюючи майстерність ведення світських бесід і ділових перемовин.

Видатні комунікативні здібності, підтримка сім’ї, чудова освіта (Бофілл закінчив французький ліцей у Барселоні й Женевську вищу школу мистецтв і дизайну) і талант художника — все це сприяло тому, що ще замолоду Бофілл став визнаним метром.

Свій перший проєкт він розробив у 17 років, а першим реалізованим — у 1960 році — став літній будиночок на Ібіці для одного з членів родини Бофіллів. Свою фірму Taller de Arquitectura Рікардо заснував, коли йому було всього 24 роки.

Про будь-який із більш ніж тисячі проєктів Рікардо Бофілла можна написати тисячі слів, настільки кожен із них сповнений індивідуальності й самобутності. Проте сьогодні ми хотіли б згадати про будівлю, яка принесла архітекторові світове визнання й відчинила перед Бофіллом двері на міжнародну арену. Йдеться про житловий комплекс в містечку Сан-Пере-де-Рібес, поблизу Аліканте, збудований у пам’ять про письменника-абсурдиста Франца Кафку й визнаний класикою світової архітектури.

Концепція житлового комплексу «Замок Кафки» на 90 апартаментів, призначених для оренди, тісно пов’язана з культурним рухом «Архіграм». У 60-ті роки в Лондоні сформувалася група молодих архітекторів-неофутуристів, котрі експериментували з гіпотетичними архітектурними проєктами, спираючись на технологічні дослідження, заперечуючи соціальні та споживчі запити модерністської спільноти.

Бофілл і його команда Taller de Arquitectura прагнули відповідати цьому модному виклику, а також хотіли створити щось, що вийде за рамки іспанського регіоналізму, в якому вони раніше працювали.

Будівля на пагорбі з видом на затоку Сіджас спроєктована як набір кубів — житлових капсул, що спираються одна на одну, формуючи зовні хаотичне нагромадження. Тема «кубізму» була в той час на піку популярності.

Тому справедливо буде зауважити, що зовні «Замок Кафки» Бофілла нагадує «Хабітат 67» — житловий комплекс у Монреалі, Канада, спроєктований до всесвітньої архітектурної виставки Експо-67 Моше Сафді роком раніше, аніж Бофілл звів свою будівлю.

Тим не менш, Бофілл запропонував власний підхід до дослідження типології ланкового житла й вирішив максимально структурувати розташування капсул. Він заклав в основу концепції та конструктивних розрахунків два математичні рівняння.

Перше регламентувало кількість кубів-ланок, «нанизаних» у різних рівнях на вежі зі сходами, а друге — визначало кут з’єднання й висоту кожної такої спіралі. Застосування математичних формул генерує кількість і форму просторів усередині кубічної композиції.