Арт-зупинка біля Печерського суду. На згадку про справу Бейліса

Елена Панченко / Урбанистика /

Очікувати на прибуття тролейбуса та відчути себе частиною історії столітньої давнини, що розпочалася на київській Татарці та згодом охопила всю Російську імперію й навіть вийшла за її межі. Біля Печерського районного суду столиці з’явиться особлива зупинка, яка крім своєї очевидної функції буде ще й знаком пам’яті про гучний судовий процес, відомий як справа Бейліса.

Впродовж серпня-вересня 2019 р. у Києві відбувався закритий конкурс на кращу ідею пам’ятного знака про справу Бейліса. Замовником конкурсу виступив В’ячеслав Москалевський, куратором — Анастасія Пономарьова, а організатором — незалежна урбаністична агенція Urban Curators.

Метою проведення конкурсу було бажання за допомогою сучасного мистецтва вивести в публічний простір уроки справи Бейліса — гучного судового процесу з обвинувачення заводського прикажчика єврейського походження Менделя Бейліса у ритуальному вбивстві православного хлопчика Андрія Ющинського.

Менахем Мендель Бейліс, прикажчик цегляного заводу, звинувачений в 1911 р. у ритуальному вбивстві та згодом виправданий

Тіло хлопчика з численними ножовими пораненнями знайшли в печері на київській Татарці в 1911 р., кілька місяців потому за підозрою у скоєнні вбивства був заарештований Бейліс, робітник цегляного заводу, розташованого неподалік. Судовий розгляд тривав два роки і набув широкого розголосу не тільки в Києві й Російській імперії, де праві сили використовували інсинуації щодо ритуального характеру злочину із власними політичними мотивами, а й за межами країни. Суд над Бейлісом відбувся у 1913 р. та закінчився його виправданням колегією присяжних — попри тиск на слідство з боку вищих чиновників та відверту заангажованість газетних публікацій.

Ці події хотіли оживити в суспільній пам’яті організатори конкурсу на пам’ятний знак про сумнозвісну справу Бейліса, до якого запросили відомих українських художників, що мають досвід роботи з публічним простором. Перемогу в конкурсі отримала Анна Звягінцева, чий проєкт журі майже одностайно обрало з-поміж робіт інших учасників — Назара Білика, Алевтини Кахідзе, Микити Кадана й Миколи Рідного.

Організатори конкурсу хотіли відродити в суспільній пам’яті судовий процес над Менделем Бейлісом

Тогочасна імперська преса подавала інформацію про вбивство хлопчика відверто заангажовано, розповсюджуючи домисли про ритуальний характер злочину

Члени журі відзначили сильну партисипативну складову проєкту, яку зможуть оцінити користувачі зупинки, а також відвідувачі суду й просто перехожі. «Унікальна за формою зупинка не може залишити байдужими навіть тих, хто не планує користуватись громадським транспортом», — йдеться в протоколі засідання журі.

Що ж унікального в формі цієї зупинки? Своїм витвором Анна Звягінцева пропонує всім охочим відчути себе на лаві підсудного або присяжних. І нагадує: на їхньому місці може опинитися кожен.

Проєкт пам’ятного знака про справу Бейліса. Авторка: Анна Звягінцева. Архітектурні рішення: бюро «ФОРМА». Графічне рішення модульної сітки з інформацією: Альона Соломадіна

Пропонований об’єкт складається з декількох елементів. Фрагмент клітки з одинарним сидінням — символічне місце звинуваченого. Дві лавки для очікування транспорту розташовані не паралельно проїжджій частині, як зазвичай, а перпендикулярно до неї. Таким чином, люди, які в очікуванні свого транспорту присядуть на лавку, дивитимуться в бік клітки. Ніби присяжні, що звернені до обвинуваченого. Основна конструкція — з бетону, одна зі стінок має форму модульної сітки газети. На ній — вибрана інформація зі справи Бейліса й не тільки. Усе подано в сухому безоцінному стилі, аби випадковий перехожий сам зробив висновки про події минулого й сучасного. Білий фрагмент тротуару, на якому стоїть зупинка, символізує аркуш паперу, без якого не обходяться судові процеси. Крім цього, білий колір виділяє арт-об’єкт на тлі вулиці й змушує звернути на нього увагу.

Проєкт-переможець конкурсу є прикладом архітектурно-мистецької колаборації. Практично-конструкторські деталі проєкту Анні Звягінцевій допомогли створити архітектори бюро «ФОРМА».

Анна Звягінцева, художниця, авторка проєкту. Фото: Марія Павлюк

«Абсолютно логічним для мене було залучити архітектурне бюро «ФОРМА», бо вже щонайменше три проєкти я реалізовувала разом з ним. Вже маючи концепцію і перші ескізи, виконані в художній манері, я звернулася до них», — пояснює художниця.

«Нашою метою в співпраці з художниками є відкриття можливостей, а не обмеження. Ми намагаємось запропонувати такі архітектурні рішення, які дозволять поєднати функціональні особливості з первинним творчим задумом, — додає архітекторка бюро «ФОРМА» Ірина Мірошникова. — У Ані від початку була досить мінімалістична ідея. Ми лише трошки скоректували її у плані функціоналу: подумали, як це можна реалізувати, щоб все трималося, аби люди, виходячи з транспорту, не перечіплялися через лавки тощо».

Кожен користувач зупинки може опинитися в ролі звинуваченого чи присяжного

До створення інформаційного стенду Анна Звягінцева запросила графічну дизайнерку Альону Соломадіну. Але і на цьому кількість партисипантів не обмежиться: «Я буду залучати архівістів, правозахисників і адвокатів, які мені допоможуть зробити цей інформаційний блок більш насиченим, не пропустити важливі моменти, — зазначає авторка проєкту. — І також на цьому стенді залишимо якісь пусті площі, що теоретично і практично можна буде заповнити, якщо з’явиться якась нова інформація. Хочеться, щоб цей монумент не був застиглим, а продовжував жити».

Візуалізація проєкту пам’ятного знака, який планують встановити біля Печерського суду Києва на Володимирському проїзді влітку 2020 р.

За словами кураторки конкурсу Анастасії Пономарьової, арт-зупинку буде встановлено на зазначеному місці біля Печерського суду влітку 2020 р., наразі починається підготовка до реалізації проєкту.