Що таке архітектура античності
Античністю ми називаємо частину історії Стародавнього світу, час існування цивілізації Стародавніх Греції та Риму, спочатку окремо, а потім разом у складі Римської імперії.
Передувала античній доба бронзи зі своїми яскравими культурами, наприклад, напівлегендарною крито-мікенською, і кілька століть забуття, що увійшли в історію як грецькі «темні віки» та «бронзовий колапс» Середземномор’я. Антична цивілізація винесла з цього часу і хороше, і погане. Хороше — з доби бронзи походять багато ідей і традицій, зокрема й архітектурних, які отримали розвиток пізніше. Погане — 400 років поспіль греки не мали навіть письма, не те що мистецтв або складних ремесел. Є версія, що ця подія загальмувала культурну еволюцію всього людства на кілька століть.
Мінойська архітектура на Криті, фрагмент Кносського палацу. Фото: Leonhard Niederwimmer on Pixabay
Візуалізація Кносського палацу (кольорова літографія Італійської школи). Джерело зображення: meisterdrucke.ie
Архітектуру античності варто розглядати в межах фактичних періодів, кожен із яких мав історичний ритм і свій яскравий візуальний стиль.
- Архаїка — закладення грецьких полісів, інтенсивне державотворення та формування основ давньогрецької культури. Незважаючи на назву, це був хоча і неспокійний, але продуктивний період.
- Класика — те, що ми найчастіше уявляємо, коли чуємо словосполучення «Стародавня Греція», з війнами та конкуренцією між античними державами, піковими відкриттями в царинах наук, театрального мистецтва, архітектури, скульптури, із «золотим віком» Афін і підкоренням Олександром Великим нових територій.
- Елліністика — час, коли грецька культура розповсюдилася на схід і південь, а також сама зазнала перського і єгипетського впливу, продовжується до завоювання Греції Римом.
- Пізня античність — період єдності грецької та римської цивілізації у складі Римської імперії, який завершився розпадом останньої і переходом на нову сторінку історії, до середньовіччя.
Роки античності — 800 рр. до. н. е. – 600 рр. н. е., архітектури за цей неймовірний час було створено багато, хоча велика її частина не збереглася до сьогодення, особливо це стосується ранніх грецьких періодів.
Що характерно для античного стилю
Антична культура, хоча і спиралася на рабовласництво, була надзвичайно людиноцентричною. Ця ідея відрізнялася від усього, що існувало раніше. Людина виступає творцем і водночас стає головною темою мистецтва. І у вжитковому мистецтві — кераміці, і в скульптурі, і в архітектурі також: ми побачимо, як це, наприклад, утілюється в ордерній системі.
Зрозуміти грецьку античну архітектуру легше через ставлення греків до світу. На зміну міфологічному мисленню минувшини прийшов логос — уявлення про оточуючий світ як про гармонійну і впорядковану єдність, яку можна пізнати, і людину — як частину цієї природи, Космосу. Іншим важливим філософським та естетичним поняттям був мімезис, тобто принцип відтворення, наслідування автором чогось або когось. Не тільки античне, але й сучасніше мистецтво, аж до авангарду XX сторіччя, піде саме цим шляхом, зображаючи явне, побачене.
Пропорції короткого лицевого боку Парфенона за дослідженням Джея Хембіджа. Джерело зображення: tehne.com
Пропорції Парфенона за Месселем. Джерело зображення: tehne.com
Греки дуже цікавляться пропорціями та намагаються відтворити бездоганні форми природи за допомогою математичних розрахунків. Ідеал, до якого прагне архітектура, — симетрія, спокій, простота. Важлива характеристика — функціональність, у грецькій античній архітектурі кожен елемент виконує свою роботу.
Культура та зокрема архітектура античного Риму — це великою мірою вплив інших культур і запозичення. На ранньому етапі на неї вплинули етруски, пізніше вона ввібрала та взяла на озброєння всі відкриття греків, масштабувала їх та, з одного боку, довела до абсолюту, а з іншого — змінила деякі аспекти індивідуальності, які для греків були важливими.
Антична архітектура: особливості
Греки вірили в богів і будували для них храми. Античний храм був важливим місцем — «домом» певного бога-покровителя, часто скарбницею, тому храмова архітектура концентрувала багато зусиль античних зодчих. Основною структурною одиницею грецької античної архітектури була колона. Давньогрецькі архітектори переосмислюють відому здавна стійко-балкову конструкцію, що використовує вертикальні опори та горизонтальні перекриття.
Типи планів давньогрецьких храмів. Зліва направо: храми в антах (з виступами бокових стін на фасаді), толос, простиль, амфіпростиль, диптер, периптер, псевдопериптер, псевдодиптер. Джерело зображення: B. Jankuloski (векторизація) on wikimedia.org
Планувальна система храмів давньої Греції (і не тільки їх) — це різні варіанти оточення основного об’єму споруди колонадою. Найрозповсюдженішою формою є периптер, прямокутна в плані будівля, обрамлена колонами з чотирьох сторін. Найвідоміший периптер — Парфенон Афінського акрополя.
Визначальним для античної архітектури стало створення системи ордерів — сталих порядків розташування елементів. Ордер являє собою систему з трьох елементів — цокольної частини, колони й антаблемента. В цій системі цокольна частина та колона є утримуючими елементами, а антаблемент — підтримуваним. Перші грецькі ордери — доричний та іонічний — були доповнені коринфським. В римській античній архітектурі використовувалися тосканський і композитний ордери та видозмінені грецькі.
Грецькі та римські архітектурні ордери. Джерело зображення: designingbuildings.co.uk
Гуманізм античного світосприйняття знаходить відображення в архітектурі, навіть у будівлях давні греки немов бачать людей. Так, простий доричний ордер несе в собі маскулінну естетику, передає відчуття масивності, сили, суворості. Іонічний, навпаки, є легким, струнким і фемінним.
Доричний храм Афіни в італійському місті Пестум, 5 ст. до н.е. Фото: Berthold Werner on wikimedia.org
Доричний храм Аполлона у Коринфі, 6 ст. до н.е. Джерело фото: wikimedia.org
Іонічний храм Ніки Аптерос – найменший храм афінського Акрополя, 420 рр. до н.е. Джерело фото: athina.guide
Іонічний храм святилища Афіни Поліади в Прієні. Після 334 р. до н.е. Джерело фото: Ken and Nyetta on wikimedia.org
Коринфські колони храму Зевса Олімпійського (Олімпейона), розташованого неподалік від афінського Акрополя. 6-2 ст. до н.е. Джерело фото: athina.guide
Звичайно, греки будували не тільки храми. До яскравих зразків тогочасної архітектури належать героони (святилища героїв), пропілеї (парадні ворота), амфітеатри, стадіони, стої (галереї з колонадою), архітектурні ансамблі — акрополі. Вже в ті часи здійснювалися вдалі спроби міського планування з прямокутною орієнтацією вулиць і кварталів — те, що сьогодні ми називаємо плануванням у регулярній сітці. Так забудовувалися античні міста Прієна, Пергам, Пірей, Мілет. Система отримала назву іпподамової за іменем античного архітектора 5 ст. до. н. е. Іпподама (Гіпподама), і фактично саме за нею сплановані Барселона, Нью-Йорк і багато сучасних міст.
Сітка забудови античного міста Прієна. Джерело зображення: wikimedia.org (cropped)
Римляни запозичили архітектурні відкриття греків і перефразували їх, зробили більш функціональними, пишними і промовистими. Деякі рішення втратили лаконічну естетику, яку так цінували елліни, але стали набагато масштабнішими. Цьому масштабу значно допомагає винайдення бетону та застосування будівельних риштувань. На відміну від грецьких архітекторів, які мислили вертикалями та горизонталями, головними одиницями архітектурної системи в Римі стали стіна та склепіння і похідні останнього — арка й купол.
Пілястри на арочних стінах римського Колізею. Джерело фото: worldhistory.org
Імперія з безліччю колоній — це великі завдання з управління та логістики, тому римляни інтенсивно будують: інфраструктуру, міста, дороги, мости й акведуки. У містах з’являється квартальна забудова з багатоповерхівками — інсулами.
Палацова та храмова римська архітектура відзначається грандіозними пропорціями і розкішним декором. У зовнішньому і внутрішньому оздобленні часто використовують пілястри — декоративні «сестри» колон, які не виконують функцій підтримки, а працюють на виразність. Інтер’єру за часів Римської імперії приділяють набагато більше уваги, ніж раніше.
Яскраві образи архітектурної римської античності — амфітеатри, оточені арочними стінами, базиліки та мавзолеї, тріумфальні арки й колони, які зводилися для увічнювання воєнних перемог і на честь правителів.
Парфенон. Фрагмент. Фото: Hanna on Pixabay
Чому архітектура античності сприймається як еталон для наслідування
Європейське середньовіччя, і західне, і східне, вийшло з античності. Але через колосальний вплив релігії на всі царини знань, появу нових осередків політичного впливу та «переплавку» суспільства воно не змогло скористатися античними досягненнями в повному обсязі. До втрачених знань античності повернулися в добу Ренесансу, в XV ст., і це запустило новий ланцюжок розвитку наук і мистецтва, створення важливих для людства винаходів. Як це вдалося?
У 1 ст. н. е. римський інженер і архітектор-практик Вітрувій створив трактат «10 книг про архітектуру», спираючись на праці багатьох давніх авторів і власний досвід. У цій праці було багато всього: від матеріалознавства, міського планування і до принципів пропорційності та основ механіки. Хоча й розділ астрології там також був. Знаменита «Вітрувіанська людина» да Вінчі — чорнильний ескіз, який з’явився після знайомства Леонардо із цим трактатом.
Французьке перевидання праці Вітрувія 1523 року. Джерело фото: metmuseum.org
Отже, Вітрувій систематизував всі знання античного часу про будівництво і визначив головні принципи архітектури. Ця праця стала «настільною книгою» для архітекторів наступних епох, практично аж до XIX століття. Хоча «10 книг…» були відомі і в середні віки, саме в епоху Ренесансу на трактат подивилися новими очима.
Сприйняття світу та ролі людини в античності дуже відрізнялося від того, яким воно стало в середньовіччя, коли під вагою релігії прерогатива бути творцем повністю перейшла до Бога. За людиною ж закріпилася роль творіння, хоча й за образом і подобою Божою. Повернутися до ідеї людини як носія власної волі і креатора наважилися тільки гуманісти Відродження.
Базиліка Сант Андреа, шедевр архітектури раннього Відродження, зведений за проєктом архітектора Леона-Баттісти Альберті в Мантуї. Будівництво розпочате у 1472 р. Джерело фото: parrocchiasantanselmomantova.it
Винайдені греками та римлянами рішення, архітектурні композиції і конструктивні системи здійснили практичну революцію не тільки у своєму вимірі, але й визначили образ європейської архітектури на століття наперед. Маючи достатньо обмежений набір елементів і технологій, античні зодчі використовували їх надзвичайно майстерно, створюючи гармонійні й цілісні будівлі, які стали шедеврами світової архітектурної спадщини. Цей рівень довго було неможливо повторити.
Шедеври архітектури та скульптури античності
Парфенон – головний храм Акрополя, присвячений богині Афіні Палладі. Фото: Josh Stewart on Unsplash
Приклади античної архітектури Стародавньої Греції
Спадщина античної архаїки переважно представлена храмовою архітектурою з використанням доричного, рідше — іонічного ордерів. Найвідоміші пам’ятки — доричний храм Гери в Пестумі та храм Аполлона в Коринфі, храм Зевса Олімпійського в сицилійському місті Агрідженто, який називають найбільшим із відомих зразків дорики. Ранні використання іонічного ордера — Герайон на острові Самос і храм Артеміди в Ефесі, всю велич яких ми, на жаль, не можемо оцінити через руйнівний вплив часу.
Храм Гери І в італійському Пестумі. 550 р. до н.е. Джерело фото: worldhistory.org
Більшість грецької античної спадщини, що дійшла до наших днів, датується класичним періодом. За правління стратега Перікла, у «золотий вік» Афін, на пагорбі Акрополя був зведений величний Парфенон, храм, присвячений Афіні, всередині якого містилася скульптура зі слонової кістки та золота авторства Фідія. В цей же період на афінському пагорбі з’явилися витончений Ерехтейон із каріатидами, храм Ніки Аптерос, знамениті парадні сходи — Пропілеї.
Грецька архітектурна елліністика — це храм у Ґарні (Вірменія), присвячений богу Мітрі, афінський храм Зевса та стоя Аттала, храм Аполлона в Дідімі (сучасна Туреччина).
Панорама античного Акрополя і сучасних Афін. Фото: Jim Niakaris on Unsplash
Приклади античної архітектури Стародавнього Риму
Римські античні архітектори подарували світові феноменальний Пантеон, «храм всіх богів», 43-метровий купол якого був створений без використання жодних армуючих матеріалів. Створюючи Пантеон, римляни перевершили не тільки самих себе, а й покоління наступників.
Дивовижний Мезон Карре (Maison Carrée) у французькому місті Нім — зразок давньоримського храму, якому пощастило надзвичайно добре зберегтися у віках. Ще раз нагадуючи про естафету сенсів античності й сьогодення, на тій самій площі зараз розташований і Carre d’Art, сучасний мистецький центр, побудований за проєктом сера Нормана Фостера.
Римський Пантеон. Фото: Gabriella Clare Marino on Unsplash
Давньоримський храм Maison Carree і сучасний центр Carré d’Art у Німі. Джерело фото: architecture-history.org
Особливе місце у світовій культурі відведене античному скульптурному мистецтву. Скульптура античної архаїки симетрична й колоноподібна, чимось нагадує єгипетську. Фігури стилізовані й ригідні, на їхніх вустах — особлива посмішка, яка в культурі отримала назву архаїчної. Найбільш цінними формами архаїчної скульптури є куроси і кори.
Курос з мису Суніон, 600 рр. до н.е., і кора Фрасиклея, 550 р. до н.е. Джерело фото: greece-is.com
Класична грецька скульптура, яку розвивають майстри Поліклет, Фідій, а пізніше — Пракситель і Лісіпп, досягає неймовірного рівня реалізму та виразності. Митці експериментують із жестами та виразами обличчя, фігури зображені в русі, проте вони залишаються сповненими спокою, достоїнства, величі. В якості зразків скульптури класичного періоду ми згадуємо бездоганні за пропорціями Афродіту Кнідську Праксителя, статую Дорифора авторства Поліклета, бронзову скульптуру Зевса з мису Артемісіон.
Елліністичну скульптуру визначає більший ступінь експресії, підкреслена увага до деталей і ракурсу, героїзація. Приклади — скульптурна група «Лаокоон і його сини» Агесандра Родоського, рельєф вівтаря Зевса з Пергама.
Рівень майстерності грецьких скульпторів залишається недосяжним упродовж віків, аж до італійського Відродження.
Бронзовий Зевс (Посейдон) з мису Артемісіон, 460 р. до н.е. Фрагмент. Джерело фото: greecehighdefinition.com
Діана Версальська, або Діана-мисливиця – давньоримська скульптура 1 ст. н.е., повторює роботу грецького скульптора Леохара 3 ст. до н.е. Фрагмент. Джерело фото: Pixabay
Лаокоон та його сини. Римська копія роботи грецьких скульпторів елліністичного періоду Агесандра, Полідора та Атенодора. Джерело фото: wikimedia.org
Римське скульптурне мистецтво на ранніх етапах зазнає впливу етруської культури, на пізніх — переймає грецьку традицію, але користується нею інакше. Римляни створюють багато скульптурних портретів імператорів і видатних громадян, які, з одного боку, є дуже детальними, з іншого — покликані відображати силу та міць. Рівень майстерності також проявляється у тріумфальних колонах і архітектурних рельєфах. Переважна більшість античних скульптур, які дійшли до наших днів, є римськими копіями більш ранніх грецьких робіт.
Римський бюст Гая Юлія Цезаря із зеленого сланцю, так званий “Зелений Цезар”. 1 ст. до н.е. Джерело фото: wikimedia.org
"Око" Пантеона. Фото: djedj on Pixabay
Геній архітектора Андреа Палладіо. Античність і класицизм
Якщо попередні діячі надихалися працями римлянина Вітрувія та черпали з них знання, то Андреа Палладіо сам став Вітрувієм нового часу і, можливо, навіть перевершив першоджерела.
Палладіо був настільки захоплений архітектурними ідеями античності, що навіть творче ім’я взяв на честь богині Афіни Паллади. Проте венеційську архітектуру любив не менше, тому зміг об’єднати досягнення античності й Високого Відродження в одному творчому вираженні.
Архітектор Андреа Палладіо (справжнє ім’я – Andrea di Pietro della Gondola). Джерело зображення: wikimedia.org
Народжений у Падуї в 1508 році, архітектор жив і працював в італійському місті Віченца та Венеції. Архітектурна спадщина Палладіо — двадцять три будівлі в місті Віченца (міські палаццо, базиліки, церкви) та двадцять чотири вілли в регіоні Венето. Але насправді — незрівнянно більше, тому що він зробив мову класичної архітектури універсальною, і його праця стала опорою для архітекторів майбутнього.
Власний трактат «Чотири книги про архітектуру» (I Quattro Libri dell’Architettura) Палладіо створив у 1570 році, будучи вже досвідченим майстром. Це симфонія знань і практики, з колосальним значенням для світової культури. У трактаті «Чотири книги…» містилися ілюстровані практичні рекомендації створення будівель, відомості щодо проєктування окремих елементів; Палладіо також переосмислює ордерну систему.
Світ Палладіо — композиційна простота і стрункість, чистота форм, сувора симетрія та пропорції, архітектурна «розмова» з високою античністю і спроба її відтворити в тогочасній реальності. Бачення архітектора протиставляється ідеям бароко. Це двері в класицизм, і саме Палладіо є основоположником класицизму.
Вілла Ротонда, побудована за проєктом Андреа Палладіо поблизу міста Віченца. Будівництво було розпочате у 1567 р. Джерело фото: artesvelata.it
Базиліка Сан-Джорджо Маджоре у Венеції. Зведена за проєктом Палладіо між 1565 та 1610 рр. Фото: Didier Descouens on wikimedia.org
Театр Олімпіко у Віченці. Проєкт Палладіо, завершений у 1585 році. Фото: Neil on Flickr
Палаццо К’єрикаті у Віченці, спроєктований Палладіо у 1550 р. З 1855 року в будівлі функціонує Муніципальна художня галерея Віченци. Джерело фото: outdooractive.com
Андреа Палладіо — єдиний архітектор, чиє ім’я дало назву архітектурному напряму. Генеза палладіанства у світі — садиби, маєтки, палацово-паркові комплекси, створені у проміжок XVII–XVIII ст. у різних країнах не тільки Старого, але й Нового світу. Напрям був добре реалізований у британській заміській архітектурі. Зразком палладіанської архітектури є американський Білий дім.
Фасад палацу Браницьких у Рудому Селі, Київщина. Фото: Masinto on wikimedia.org
Українські пам’ятки, що належать до стильової течії палладіанства — палац Браницьких у с. Руде Село неподалік від Києва, палац гетьмана Кирила Розумовського в Батурині.
