№ 5655: яблуко розбрату між архітекторами та законотворцями. Частина 1

Законопроєкт № 5655, повна назва якого звучить як «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування сфери містобудівної діяльності» — один із трьох базових нормативних документів, які повинні запустити процес реформи в містобудівній сфері. У положеннях законопроєкту: цифровізація будівельного процесу на всіх його стадіях — від проєкту до здачі в експлуатацію; можливість реєстрації приватних будівельних інспекцій, які будуть ліцензуватися Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України; і безліч інших не менш важливих інноваційних положень.

В архітектурному середовищі редакцію закону, прийняту депутатами в першому читанні, сприйняли неоднозначно. Заступник голови Архітектурної палати України Анна Кирій вважає, що законопроєкт № 5655 фактично знищує професію архітектора. А Національне агентство з питань запобігання корупції 13 жовтня опублікувало резюме антикорупційної експертизи проєкту, в якому виявило корупціогенні фактори, які зумовлюють потребу в його доопрацюванні.

Оскільки обговорення недоліків і переваг проєкту відбувається дуже жваво, буквально в режимі нон-стоп, PRAGMATIKA.MEDIA надає свою «територію» для дискусії зацікавлених сторін. У цьому томі ми публікуємо інтерв’ю з архітектором Анною Кирій і народною депутаткою Оленою Шуляк, співавторкою спірного законопроєкту, і вже зараз продовжуємо збирати думки для публікації в наступних номерах журналу.

Анна Кирій, архітектор, заступник голови Архітектурної палати Національної спілки архітекторів України, засновник ТОВ «Архітектурно-проектна група Анни Кирій»

PRAGMATIKA.MEDIA: Якщо ми правильно зрозуміли, то основна претензія до розробників законопроєкту з боку архітекторів полягає в тому, що архітектори позбавляються авторського права. Поясніть докладніше, яким чином і на якому етапі це може статися, і як тоді закон буде узгоджуватися з усією чинною базою про авторське право?

Анна Кирій: Так, основна претензія архітекторів саме в тому, що нас позбавляють авторських прав, але це далеко не єдина претензія. Поясню про авторське право. В законопроєкті прямим текстом зазначено, що істотною умовою договору про розробку проєктної документації, яка розробляється за бюджетні та прирівняні до них кошти, є повне набуття замовником майнових прав інтелектуальної власності на таку документацію. Авторські права діляться на майнові та немайнові. Немайнові права невідчужувані й належать автору. Немайнові права — це про визнання свого авторства, зазначення імені автора в публікаціях тощо. А от майнові права — це про виключне право на використання твору. І коли майнові права належать замовнику, то він може змінювати і проєкт, і архітектора в будь-який момент.

Нам пропонують задовольнитися немайновими правами, але кого цікавить визнання свого авторства на змінений до невпізнання проєкт? Об’єкти, що будуються за бюджетні кошти у всьому світі — найкращі, найвизначніші, найвеличніші й вони завжди мають ім’я. Вочевидь, створення хорошої архітектури не входить у плани законотворців. Вони хочуть бачити в Україні безіменну архітектуру з дешевих матеріалів і привласнювати авторство на створені нами архітектурні об’єкти. Якщо це станеться, жоден світовий архітектор не погодиться у нас проєктувати. Бо у світі авторське право — то святе, але чомусь не у нас.

Анна Кирій: У цьому законопроєкті прибирається навіть визначення і поняття «архітектор»

Помилково думати, що позбавлення архітекторів авторських прав у законопроєкті № 5655 стосується лише об’єктів, які будуються за бюджетні кошти. Просто в цьому випадку все описано прямим текстом, а у випадку комерційних об’єктів — те саме, але більш завуальовано. Поясню. Зазначено, що кожен договір на розробку проєктної документації має бути обов’язково авторським договором і визначати власника майнових прав інтелектуальної власності на проєктну документацію. Відома усталена практика, коли замовник проводить тендер на розробку проєкту, перемагає пропозиція з найнижчою ціною.

Архітектор надсилає замовнику договір і юристи замовника вписують туди текст, де всі майнові права інтелектуальної власності переходять до замовника. Моя колега, власниця великої архітектурної компанії, нещодавно сказала, що замовники почали писати в договорі, що права переходять одразу після сплати 17 % авансу. Не після розробки стадії «Проєкт», не після робочої документації, а тупо одразу після перших коштів на рахунку проєктної компанії. Таким чином виходить, що свої авторські права архітектор віддає одразу і безкоштовно.

Фото: Max Bovkun / Unsplash

P.M.: Як вважаєте, чим мотивована така пропозиція і хто в цьому випадку зацікавлена сторона?

А. К.: Забудовники не раз на всіх нарадах та обговореннях законопроєкту
№ 5655 заявляли, що хочуть вносити зміни в проєкт коли їм заманеться, не залежати від архітектора, звільняти його коли завгодно або міняти на іншого, щоб їм ніхто не заважав здійснювати свої наміри. Саме така концепція і прописана в 5655.

У цьому законопроєкті прибирається навіть визначення і поняття «архітектор», видаляються положення про права архітектора. В ньому всіх нас називають «розробник проєктної документації». І розробляти її може як архітектор, так і будь-який інженер. Узаконюється модель, коли твори архітектури можуть розроблятися без архітектора взагалі. За цим законопроєктом не архітектор буде приймати проєктні рішення, а власник майнових прав інтелектуальної власності — тобто забудовник. Він буде вирішувати, хто здійснюватиме авторський нагляд і може змінювати такого виконавця хоч щодня. Я от одного не можу зрозуміти, як може авторський нагляд називатися авторським, якщо його здійснює НЕ автор?! Як бачите, ці положення не лише заперечують хорошу архітектуру, а й просто здоровий глузд.

P.M.: До яких наслідків може призвести прийняття законопроєкту в такому вигляді?

А. К.: Прийняття законопроєкту в такому вигляді призведе до появи неякісної безіменної архітектури, де рішення будуть диктуватися лише економічною доцільністю для забудовника. Про безпеку об’єктів також можна забути, бо не буває колективної відповідальності. Колективна може бути лише безвідповідальність. Неможливо двадцять п’ятому архітектору на будівництві прослідкувати всі прийняті до нього рішення. Я навіть думаю, що це просто заблокує галузь, бо ніхто не захоче заходити на об’єкт і переробляти за кимось, а потім нести відповідальність, в тому числі кримінальну, за рішення, які ти не приймав. До того ж таке переробляння після попереднього архітектора суперечить професійній етиці та стандартам, яких має дотримуватися кожен член Архітектурної палати або НСАУ. Таким чином законопроєкт робить неможливою чесну професійну діяльність архітектора. Прикро констатувати, але на нас чекає ще більш жахливий і небезпечний простір наших міст, якщо депутати не схаменуться і приймуть це в такому вигляді.

Коли майнові права належать замовнику, то він може змінювати і проєкт, і архітектора в будь-який момент. Нам пропонують задовольнитися лише немайновими правами

P.M.: Які ще больові точки законопроєкту ви помітили?

А. К.: У законопроєкті багато інших больових точок і безглуздостей. Наприклад, створення Містобудівної палати при Мінрегіоні. Орган, який має вирішувати абсолютно всі питання — від позбавлення сертифікатів відповідальних виконавців до розборок з кожним скандальним будівництвом і кожною скаргою. Рішення цієї палати прирівняні до судових, отже вона має право накладати штрафи, позбавляти організації статусу саморегулювання і багато іншого. Маємо ситуацію, коли міністерство зациклює на собі всі функції на всіх ланках будівельного процесу й ще створює корупційний орган, який прийматиме всі рішення й не нестиме за них жодної відповідальності. Запустіть це в роботу і корупція в ДАБІ буде здаватися милими квіточками в порівнянні з корупцією в Мінрегіоні.

Міністерство має формувати політику, а не займатися скаргами й розборками. Це як мінімум соромно і не відповідає статусу міністерства. Але ж ні, люди чомусь думають, що вони сядуть на потоки й будуть заробляти на хабарях тих, хто захоче «парєшать». Тільки вони чомусь забувають, що не завжди будуть при владі й дуже швидко стануть у чергу тих, хто сам буде змушений йти і «рєшать» у створений ними ж корупційний орган. Законопроєктом закладається модель, де Мінрегіон стає єдиним вікном для всіх охочих розв’язати питання за хабар. Про створення Містобудівної палати дуже яскраво висловився НАЗК у своєму висновку. До речі, НАЗК визнав цей законопроєкт таким, що створює корупціогенні фактори. Бо так воно і є.

Фото: Vladimir Yelizarov / Unsplash

Ще однією больовою точкою є приватний містобудівний контроль та загальна концепція контролю і нагляду. Дивіться, головні ініціатори порушень будівельних норм — завжди забудовники та генпідрядники, але точно не архітектори чи інші відповідальні виконавці. Так от забудовники та генпідрядники за законопроєктом № 5655 отримують контроль, який вони купуватимуть на ринку у приватних компаній. А всі інші — головні архітектори міст, органи місцевого самоврядування, відповідальні виконавці й архітектори, експерти, саморегульовані організації — отримують нагляд, який здійснюватиме згадана вже Містобудівна палата і Мінрегіон.

Це повністю розбалансовує всю систему, коли забудовнику даються необмежені права (включно з авторськими) і відповідальність, яку вони купуватимуть за гроші. А всім, хто створює інтелектуальний продукт, дається постійний нагляд «Великого брата» — Мінрегіону, який може штрафувати тебе і позбавляти права на професію. Шикарно придумано?

Загалом безглуздостей і больових точок у цьому законопроєкті настільки багато, що обсяг тексту такого опису потягне на роман.

Усім, хто створює інтелектуальний продукт, дається постійний нагляд «Великого брата» — Мінрегіону, який може штрафувати тебе і позбавляти права на професію

P.M.: На якому етапі переговори й консультації з авторами законопроєкту, і чи бачите ви з їхнього боку бажання рухатися вам назустріч? Чи досягнуто якогось компромісу?

А. К.: А ні на якому. Переговори з нами ніхто не веде, і схоже, не збирається. Завдяки нашій акції під Комітетом на Садовій ми отримали доступ до засідань підкомітету, де розглядаються 2778 поправок. У замовних статтях проти нас активно пишуть, що це «поправочний спам». Але це відверта брехня. Кожна поправка дуже системна, я знаю, бо я їх всі вивчила і сама близько двохсот написала. Просто законопроєкт настільки недосконалий, м’яко кажучи, що така кількість поправок є сигналом і навіть діагнозом, а не спамом. Виглядає так, що виправити цей законотворчий хаос поправками не вдасться. Але лобісти не хочуть чути експертні думки професіоналів галузі. Вони настільки впевнені в собі й своїй правоті, що це складно пояснити чимось іншим, ніж конкретною заангажованістю.

Представники Архітектурної палати відвідують кожне засідання підкомітету, на кожному ми висловлюємо свою думку. Але рішення члени підкомітету приймають більшістю голосів. І всі ці рішення переважно не на нашу користь. До найважливіших поправок про авторські права, Містобудівну палату і приватний контроль ще не дійшли. Їх відкладають на останній момент, вочевидь. Можливо, розраховують, що ми стомимося. Але ми точно не стомимося і зробимо все, щоб відстояти наші права і права людей на безпечний, комфортний та естетичний простір українських міст.

Складається ситуація, де архітектори — єдині, хто взагалі представляє права людини в цьому процесі. Громади та люди дискриміновані цим законопроєктом повністю, але це окрема історія ще на десяток сторінок. Сьогодні багато потужних інституцій вже назвали законопроєкт невдалим і корупційним. Головне науково-експертне управління Верховної Ради, Архітектурна палата НСАУ, Міністерство культури, НАЗК, ГО «Разом проти корупції» та інші. Натомість хорошою цю реформу називають лише конкретні персоналії — лобісти законопроєкту.

Депутатам треба мати сміливість визнати — ви написали поганий законопроєкт. Або назвіть його недосконалим, якщо так вам буде легше. Визнайте, що ви не заглибились у суть, не залучили потрібних експертів, не визначили всіх стейкхолдерів системи будівельної галузі, не радилися з ними й не врахували їхню думку. Визнавати помилки — це сила. Захищати помилки — це слабкість. Тому помилку потрібно визнати, а далі написати нову реформу і до її створення залучити не тільки представників будівельного ринку, а й всіх учасників сфери містобудування та архітектури. І головне — залучити місцеві громади, тих людей, для яких ви повинні писати закони.

Олена Шуляк, народний депутат, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування. Співавтор законопроєкту №5655 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування сфери містобудівної діяльності»

PRAGMATIKA.MEDIA: Хто на цей момент, на вашу думку, є слабкою ланкою в процесі девелопменту і хто відповідальний за неякісні та проблемні новобудови як в столиці, так і в регіонах?

Олена Шуляк: Наразі законодавство у сфері містобудівної діяльності морально застаріло та містить цілу низку прогалин, суперечностей, чим вже давно навчились користуватись як корумповані посадовці, так і недобросовісні забудовники. З одного боку, ця сфера занадто зарегульована: для будівництва об’єкта потрібно зібрати величезну кількість документів, починаючи з процесу оформлення прав на земельну ділянку і далі — до прийняття в експлуатацію закінченого об’єкта.

Водночас на практиці така зарегульованість абсолютно не є запорукою формування якісного життєвого середовища, приклади можна бачити як у Києві, так і в інших населених пунктах. Втім, можливості для незаконного збагачення окремих чиновників тут величезні, бо в деяких випадках їх дискреція при прийнятті рішень майже необмежена. Тому й створюються штучні перепони, у тому числі для іноземних інвесторів, в той час як нові суспільно резонансні об’єкти забудови продовжують постійно з’являтися. Тому в цьому випадку краще говорити не про «слабку ланку в процесі девелопменту», а взагалі про необхідність системного реформування законодавства, щоб встановити нарешті чіткі та прозорі правила гри для всіх учасників ринку.

Тут важливо розуміти, що одним законопроєктом ситуацію не виправити. Тому ми намагаємося розв’язувати проблеми етапами. Так, ми вже ухвалили закон про вдосконалення нормування в будівництві, який дозволить впроваджувати сучасні архітектурні рішення та нові технології у будівництві. Донині в Україні використовувався лише один метод нормування у будівництві — розпорядчий. Він був ще з часів СРСР. У той самий час у світі використовують сучасніші методи — цільовий та параметричний. Відтак, ми дали можливість нашим проєктувальникам і архітекторам використовувати сучасніші підходи.

Олена Шуляк:

Здати об’єкт, зведений не за проєктом, буде неможливо

Параметричний метод передбачає встановлення параметрів, що визначають безпеку, функціональність та якість об’єкта нормування. Разом із тим, цей же закон значно розширив коло базових організацій, які займаються розробкою державних будівельних норм (такими організаціями тепер можуть бути й представники інститутів вищої акредитації, Академії наук України, профільних організацій). До слова, оновлення ДБН-нів — це також невіддільна частина перезапуску будівельного ринку. Минулого року ми домоглися виділення на це близько 50 млн (першопочатково в бюджеті на цю ціль було закладено в рази менше).

Також ми зробили великий крок у напрямку реформування підходів до розроблення містобудівної документації, прийнявши закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель». Відтепер вся містобудівна документація на місцевому рівні (комплексні плани просторового розвитку територій територіальних громад, генеральні плани населених пунктів та детальні плани території) будуть поєднані з документацією із землеустрою, тобто обов’язково міститимуть в собі землевпорядну складову.

На практиці це означає, що встановлені такою документацією містобудівні умови та обмеження (гранично допустима висотність забудови, мінімальні відступи від об’єктів культурної спадщини тощо) вноситимуться до Державного земельного кадастру, а тому змінити їх у ручному режимі стане технічно неможливо. Відомості про такі обмеження також зображатимуться на Публічній кадастровій карті, відповідно, побачити їх зможе кожен: і пересічні громадяни, і представники контролюючих та правоохоронних органів.

Фото: Rad Pozniakov / Unsplash

Також ми передбачили, що при розробленні детального плану територій здійснюватиметься формування земельних ділянок, призначених для розміщення об’єктів соціальної інфраструктури (освіти, охорони здоров’я тощо). Відомості про такі ділянки одразу вноситимуться до вже згаданого Державного земельного кадастру з відповідним цільовим призначенням, що значно ускладнить реалізацію схем, коли замість запланованої школи виростає багатоповерхівка.

Разом з тим, зараз ми переводимо роботу ринку в прозору публічну цифрову площину. Із запуском нашої Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва ми відходимо від старих принципів та впроваджуємо нові сучасні правила. Хочемо, щоб усі учасники будівельного ринку працювали, обов’язково використовуючи електронну систему, через яку неможливо провернути незаконні схеми. Кожен учасник процесу є персоніфікованим (як результат — несе відповідальність за свої дії) і всі бачать: хто що планує будувати, хто що відправив чи підписав.

Щодо питання відповідальності за неякісні та проблемні новобудови, то це проблема передусім органів місцевого самоврядування та інших органів, що здійснюють контроль. Бо саме ОМС наділені повноваженнями затверджувати містобудівну документацію (відповідно до якої мають вирішуватись питання де можна будувати, а де заборонено взагалі чи дозволено з певними обмеженнями), розпоряджатись земельними ресурсами, видавати містобудівні умови та обмеження, здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль тощо.

Задля недопущення виникнення проблемних новобудов у майбутньому ми пропонуємо у законопроєкті № 5655 ще більше посилити роль органів місцевого самоврядування

З 27 травня наступного року органи місцевого самоврядування отримають ще додаткові повноваження щодо здійснення контролю за самовільним захопленням земельних ділянок та їх використанням відповідно до цільового призначення. Ці зміни ми передбачили у нещодавно прийнятому Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин».

Також задля недопущення виникнення проблемних новобудов у майбутньому ми пропонуємо у законопроєкті № 5655 ще більше посилити роль органів місцевого самоврядування, віднісши до меж їхньої компетенції питання щодо здійснення моніторингу забудови на всій території відповідної територіальної громади та знесення об’єктів самочинного будівництва. При цьому, щоб мінімізувати корупціогенні чинники, які можуть з’явитися при реалізації таких повноважень, положення законопроєкту детально регулюють всі процедурні аспекти, пов’язані з прийняттям відповідних рішень.

P.M.: Законопроєкт № 5655 у багатьох ЗМІ охрестили «девелоперським». Чи справді він надає якісь суттєві преференції девелоперам?

О. Ш.: Законопроєкт № 5655 покликаний у тому числі врегулювати питання прав, обов’язків та відповідальності всіх основних учасників процесу будівництва. Однією з важливих проблем у законодавчому регулюванні цієї сфери сьогодні є правова невизначеність саме в питанні відповідальності, коли «всі відповідають за все». На практиці це лише стимулює корупцію в контролюючих органах. Тому ми вводимо термін «девелопер» і пропонуємо чітко розмежувати питання, які є сферою його відповідальності, а які — підрядника, архітектора, інженера технічного нагляду тощо.

Фото: Vitaly Mazur / Unsplash

Наприклад, девелопер не обов’язково повинен бути обізнаний у всіх будівельних нормах, стандартах та інших нормативних документах технічного характеру, відповідно до яких повинно здійснюватися будівництво об’єкта. Для цього існує інститут професійних виконавців тих або інших робіт, чия кваліфікація перевіряється під час доступу на ринок. Це архітектори, інженери-проєктувальники, інженери технічного нагляду тощо. Саме вони повинні відповідати за дотримання нормативів під час виконання робіт (архітектори / проєктувальники під час розроблення проєкту, технічний нагляд під час його реалізації тощо).

Водночас з метою недопущення тиску з боку девелопера на тих же архітекторів у законопроєкті № 5655 ми чітко передбачили їхній обов’язок (не право!) відмовляти в погодженні завдання на проєктування, якщо воно містить порушення вимог ДБН чи інших обов’язкових до виконання документів. Тобто ні про які преференції девелоперам та іншим учасникам процесу будівництва не йдеться. Просто відповідальність розподіляється між різними суб’єктами й безпосередня санкція застосовується саме до того суб’єкта, в діях якого є правопорушення. За розроблення проєкту з порушенням ДБН відповідатиме розробник проєкту, за самочинне будівництво чи незабезпечення на об’єкті авторського або технічного нагляду — замовник, за надання позитивного висновку на проєктну документацію, що не відповідає ДБН — експерт і т. д.

P.M.: Яким чином можна мотивувати страхові компанії брати участь у процесі девелопменту і гарантувати погашення ризиків?

О. Ш.: Як я вже казала раніше, нині законодавче підґрунтя у сфері будівництва не може забезпечити встановлення прозорих та справедливих правил гри на ринку. Відповідно, процес будівництва пов’язаний з низкою корупційних та інших ризиків, що само по собі гальмує процес залучення страхових компаній у цю сферу. До того ж я б не сказала, що ринок страхових компаній у нас добре розвинутий. Часто ці спеціалісти й самі не можуть зрозуміти як правильно страхувати в заплутаному процесі будівництва. Згадайте хоча б обов’язкове страхування підрядних організацій. Задум був непоганий, але в реальності став фікцією.

Нам би не хотілося повторити цей досвід. Тому очікуємо, що з прийняттям законопроєкту № 5655 ситуація поступово покращиться. Нашим законопроєктом про реформу містобудування ми пропонуємо запровадити страхування професійної відповідальності експертів, архітекторів та інших відповідальних виконавців у сфері архітектурної діяльності. Тобто всі, хто виконує надвідповідальну роботу, страхуються. Думаю, це непогана мотивація для страхових компаній.

P.M.: Архітектори стурбовані тим, що згідно з формулюванням у законопроєкті, вони фактично позбавляються авторського права, передаючи їх девелоперам. Це дійсно так? Поясніть докладніше, яким чином і на якому етапі це може статися, і як тоді закон буде узгоджуватися з усією чинною базою про авторське право?

О. Ш.: Законопроєкт не передбачає позбавлення архітекторів авторських прав. Мова йде про те, що істотною умовою договору про розроблення проєктної документації має бути визначення власника майнових прав інтелектуальної власності на таку документацію. Це положення повністю співвідноситься з нормами Цивільного кодексу та Закону України «Про авторське право і суміжні права», згідно з якими на відміну від особистих немайнових прав (наприклад, право вимагати визнання свого авторства за будь-якого публічного використання твору), майнові права автора можуть бути відчужені іншим особам. Таке відчуження здійснюється на підставі договору.

Положення законопроєкту
№ 5655 не передбачають автоматичний перехід авторських прав до замовника, а лише наголошують на необхідності визначити особу-власника таких прав

Положення законопроєкту № 5655 не передбачають автоматичний перехід таких прав до замовника, а лише наголошують на необхідності визначити особу-власника таких прав. Якщо ж майнові права залишаться за розробником, сторони (замовник та архітектор або інженер-проєктувальник) повинні одразу в цьому ж договорі врегулювати питання, як за необхідності вносити зміни до проєктної документації та визначати осіб, уповноважених на здійснення авторського нагляду у разі: смерті розробника; ліквідації розробника — юридичної особи; позбавлення розробника кваліфікаційного сертифіката. Зрозуміло, що за таких обставин сам розробник не зможе погоджувати зміни в проєкті чи призначати осіб, що здійснюватимуть авторський нагляд. Тому алгоритм дій у таких випадках повинен бути врегульований на договірних засадах.

Таким чином, всі питання, пов’язані з належністю майнових прав інтелектуальної власності, вирішуватимуться виключно на розсуд сторін.

Єдине виключення пропонувалося зробити для випадків, коли проєктна документація розробляється за бюджетні кошти. Така ініціатива направлена на сприяння розвитку інфраструктури населених пунктів та покращення життєвого середовища. Наприклад, уявімо: за бюджетні кошти будується школа чи дитячий садок. Через деякий час (скажімо, через 10 або навіть 20 років) у зв’язку зі зростанням кількості населення міста виникає необхідність підвищити потужність цього закладу, для чого потрібно, зокрема, істотно збільшити кількість навчальних аудиторій. Такого збільшення можна досягти шляхом реконструкції будівлі.

І тут виникає питання: за законом реалізація проєкту реконструкції потребує попереднього узгодження з архітектором, який колись розробив проєктну документацію. Перші складнощі, які виникнуть у цьому питанні, носитимуть суто організаційний характер, бо якщо з моменту розроблення проєкту минув тривалий час, цього архітектора потрібно буде елементарно знайти (не говорячи вже про випадок, якщо він помер або проживає за межами України).

Далі ще складніше. На відміну від чиновника, який розглядає питання про видачу якогось дозволу, архітектор, як власник майнових прав, не обмежений жодними законодавчими приписами. У нього немає вичерпного переліку підстав для відмови — достатньо просто сказати «не хочу» і цього буде достатньо, щоб зупинити реалізацію відповідного проєкту. І тут виникає насправді спірна ситуація: з одного боку — майнові права автора, а з іншого — нагальна потреба у забезпеченні жителів об’єктами соціальної інфраструктури. Питання складне й остаточне рішення щодо нього не прийнято, є аргументи «за» і «проти», питання нині обговорюється. Проте правку, яка скасовує обов’язковість такої передачі майнових прав замовнику при проєктуванні за бюджетні кошти, я подала.

P.M.: Хто в підсумку буде нести відповідальність за неякісну архітектуру або таку, що не відповідає первинному проєкту?

О. Ш.: Давайте будемо чесними: наші міста спотворені «архітектурними монстрами». Десятками років по всій Україні росли незаконні забудови з порушеннями закону, безпеки, естетики та й взагалі здорового глузду. І хто за це відповідає? Ніхто. Вдумайтеся: за весь цей час жодного разу не було подано до суду на когось із проєктувальників чи архітекторів. Тому, говорячи про відповідальність, слід, в першу чергу, звернутися до архітекторів, які спроєктували купу непотребу за гроші. Але це звернення насправді риторичне. По факту ж, у нашому законопроєкті № 5655 ми передбачили, що здати об’єкт, зведений не за проєктом, буде неможливо. Решта, яка будує чесно, матиме зелене світло.

Можливо, саме цей момент викликає бажання подискутувати у тих, хто і далі хотів проєктувати «монстри» або будувати не за проєктом. А щодо відповідальності, то вся вона прописана у двох законопроєктах: № 5655 (відповідальність суб’єктів господарювання) та № 5877 (зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України), який є третім у низці проєктів законів з реформи містобудування.

Так, відповідальність за розроблення проєктної документації з порушенням законодавчих вимог нестиме особа, яка її розробила. У випадку, якщо проєктна документація проходила експертизу — також відповідна експертна організація та безпосередньо експерти, які поставили свої підписи під позитивним висновком на таку документацію. Якщо ж проєктна документація розроблена з дотриманням законодавства, а об’єкт, що споруджується, не відповідає проєкту — це відповідальність передусім особи, що здійснює нагляд за будівництвом об’єкта. І так щодо кожного учасника будівництва: невиконання чи неналежне виконання обов’язків, законодавчо покладених на такого суб’єкта, тягнутиме за собою відповідальність, залежно від складу правопорушення, від штрафу до позбавлення волі.

 

Розмовляла Ірина Ісаченко